Постанова

від 17.04.2025 по справі 400/3507/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3507/19Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025р. про відмову у прийнятті звіту про виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2019р. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії;

- визнати протиправним та скасувати рішення УПФ про відмову у поновленні пенсії, оформленого листом від 25.07.2019р.;

- зобов`язати поновити виплату пенсії з 7.10.2009р., відповідно до норм ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області, яка полягає у не поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області поновити ОСОБА_1 з 14.05.2019р. нарахування пенсії за віком у розмірі, визначеному відповідно до норм ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", здійснити її перерахунок та відповідні виплати.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити рішення суду в частині строку з якого має бути поновлена пенсія, а саме з 7.10.2009р..

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду без змін.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивачка звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 20.08.2020р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020р. змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Абзац третій резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. викладено в такій редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів».

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020р. залишено без змін.

27.11.2024р. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконання рішення суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.12.2024р. встановлено судовий контроль за виконання рішення суду.

3.01.2025р. ГУ ПФУ в Миколаївській області подало до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. по справі №400/3507/19.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2025р. відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Миколаївській області від 3.01.2025р. про виконання рішення суду у справі №400/3507/19.

Накладено на начальника ГУ ПФУ в Миколаївській області ОСОБА_2 штраф у розмірі 60 560грн. за невиконання у повному обсязі рішення суду у справі №400/3507/19.

Штраф стягнути:

- 30 280грн. на користь Державного бюджету України;

- 30 280грн. на користь позивача ОСОБА_1 ..

Не погодившись із даним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову постанову, якою прийняти звіт про виконання рішення суду.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення поданої скарги без задоволення, а ухвали суду без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи у прийнятті звіту про виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що до звіту не додані докази направлення копій звіту іншим учасникам справи, не подано доказів проведення виплат позивачу та розрахунки сум виплат не відповідають висновкам Верховного Суду викладених у постанові від 20.08.2020р. у справі №400/3507/19.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спірне питання, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а виконання рішення забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю у вигляді подання звіту про виконання судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача (боржника) з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

З огляду на зміст вищевказаних норм, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судова колегія зазначає, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, але таке право має використовуватись судом залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.06.2020р. у справі №802/357/17-а та у додатковій постанові від 31.07.2018р. у справі №235/7638/16-а.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020р. у справі № 640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Статтею 382-3 КАС України передбачено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої ст.382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Як вбачається із доводів апеляційної скарги, що ГУ ПФУ в Миколаївській області посилається на те, що суд не вправі перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень, в тому числі і при визначенні суми пенсії, яка підлягає виплаті на виконання рішення суду. Тобто суд не може визначити суму пенсії, яка підлягає до виплати, та, як наслідок, не може встановити вірність (невірність) її розрахунку.

Надаючи оцінку вказаним доводам, судова колегія зазначає, що дійсно, суд не може визначити суму пенсії, яка підлягає виплаті, однак суд повинен перевірити наданий суб`єктом владних повноважень розрахунок на виконання вимог суду, зазначених у відповідному рішенні.

При цьому, суд не позбавлений можливості здійснити логічний аналіз наданих документів на виконання рішення суду та встановити невідповідність наданих розрахунків з урахуванням відсутності їх логічної послідовності.

Згідно наданого звіту та доданого до нього розрахунку суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. за період з 14.05.2019р. по 31.05.2020р., заборгованість виплати визначено у розмірі 22 849,12грн..

При цьому, згідно розрахунку суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. за період з 7.10.2009р. по 30.04.2020р., заборгованість виплати визначено у розмірі 16 291,04грн.. Щомісячний розмір пенсії за вказаний період визначено в розмірі 141,9грн..

Вказане на думку апеляційного суду і є логічною невідповідністю у наданих відповідачем розрахунках, що з урахуванням відсутності пояснень щодо їх здійснення неможливо вважати належним виконанням рішення суду.

Також, судова колегія звертає увагу, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. було зобов`язано провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачці, однак доказів виплати заборгованості відповідачем не надано.

Відтак, з огляду на те, що ГУ ПФУ в Миколаївській області надавався достатній час на виконання рішення суду по цій справі, однак рішення суду залишається належним чином відповідачем не виконано, у зв`язку із чим судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,312,315,316,322,325 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025р. про відмову у прийнятті звіту про виконання судового рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:А.В. Крусян

О.В. Яковлєв