Рішення від 18.04.2025 по справі 910/2104/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2025Справа № 910/2104/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСЕРВ"

до Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ"

про стягнення 70828,50 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛСЕРВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" про стягнення 70828,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав зобов`язання за договором поставки (графік поставки) №428/УГВС/24 від 05.07.2024, тому у відповідач як бенефіціар за банківською гарантією №116720/V-1869 від 03.07.2024 відповідно до п.10.3. договору та ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі" зобов`язаний повернути позивачу як принципалу отримані від АТ "АЛЬТБАНК" в якості забезпечення виконання договору грошові кошти у сумі 70828,50 грн.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.02.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2104/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

30.12.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.

Відзив поданий відповідачем у строки встановлені ч.1 ст.251 ГПК України та прийнятий судом до розгляду.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки (графік поставки) №428/УГВС/24 від 05.07.2024, згідно з яким він (постачальник) зобов`язався поставити відповідачу (покупцю) оливу моторну Adnoc voyager NGEO 40.

Виконання зобов`язання позивача за договором було забезпечене банківською гарантією №116720/V-1869 від 03.07.2024 у розмірі 70828,50 грн, виданою Акціонерним товариством "АЛЬТБАНК".

Позивач звернувся до відповідача з листом №301 від 18.09.2024, в якому повідомив про причини затримки поставки товару та орієнтовну планову дату такої поставки до 07.10.2024.

25.09.2024 позивач отримав від АТ "АЛЬТБАНК" вимогу платежу №12-1/3122 в якій банк повідомив, що отримав від бенефіціара засобами системи SWIFT письмову вимогу за гарантією щодо сплати коштів у сумі 70828,50 грн у зв`язку з невиконанням зобов`язання в частині поставки товару в повному обсязі та у встановлений строк відповідно до умов договору та просив здійснити переказ коштів на наявний рахунок покриття протягом 3 робочих днів з моменту отримання вимоги.

На виконання вищезазначеної вимоги ТОВ "ОІЛСЕРВ" здійснило перерахунок коштів на рахунок покриття у розмірі 70828,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №694 від 26.09.2024.

Також позивач здійснив поставку товару в повному обсязі - 11 440 літрів на загальну суму 1409179,20 грн з ПДВ 04.10.2024, що підтверджується видатковою накладною № Б000090 від 04.10.2024 та товарно-транспортною накладною № Б000090 від 04.10.2024.

Тобто, ТОВ "ОІЛСЕРВ" виконало свої зобов`язання за договором в повному обсязі.

За таких обставин АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" згідно із п.10.3 договору та ч.2 ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі" зобов`язано було повернути суму банківської гарантії у розмірі 70828,50 грн позивачу до 11 жовтня 2024 року.

Оскільки відповідач суму банківської гарантії не повернув, позивач на підставі п.10.3 договору та ч.2 ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі" просить стягнути з відповідача на свою користь 70828,50 грн.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач неналежним чином виконав свої зобов`язання в частині поставки товару в строки, встановлені договором, внаслідок чого у відповідача відсутній обов`язок повернути суму банківської гарантії в розмірі 70828,50 грн. Відповідач зазначає, що у зв`язку із сплатою позивачем на його користь суми гарантії, така банківська гарантія є припиненою, внаслідок чого права і обов`язки за нею також припинені.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

05.07.2024 за результатами публічної закупівлі №UA-2024-05-30-009446-a між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛСЕРВ" (постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 428/УГВС/24 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві оливу моторну у Adnoc voyager NGEO 40 (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною), а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.

Згідно із п.1.2. договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною.

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.

Відповідно до п.5.2. договору визначено, що датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку № 4 до цього договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Специфікацією № 1 від 05.07.2024 (додаток №1 до договору) визначено, що загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією складає до: 1416570,00 грн з ПДВ включно.

Пунктом 3 специфікації №1 від 05.07.2024 до договору (додаток № 1 до договору) та графіком поставки від 05.07.2024 (додаток № 3 до договору) встановлений наступний графік поставки:

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 2500 літрів - протягом 30 календарних днів з дати укладання договору;

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 4000 літрів - не раніше 30 календарних днів та не пізніше 60 календарних днів з дати укладання договору;

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 5000 літрів - не раніше 60 календарних днів та не пізніше 120 календарних днів з дати укладання договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору і діє до 28.02.2025 (п.10.1. договору).

У п.10.2 договору сторони погодили, що вимоги забезпечення виконання зобов`язань по договору постачальником: забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладення договору в один із способів:

(1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов`язань по даному договору повинна бути перерахована постачальником на окремий рахунок, наданий покупцем та повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору;

або

(2) надання банківської гарантії виконання зобов`язань по договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у формі банківської гарантії як забезпечення виконання зобов`язань за договором закупівлі, яка є додатком №6 до договору, та її сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору.

Відповідно до п.10.3 договору, у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов`язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити постачальника вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі банківської гарантії виконання зобов`язань) у наступних випадках:

А) після виконання постачальником своїх зобов`язань за договором в повному обсязі;

В) за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

С) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.

Виконання взятого позивачем зобов`язання за договором поставки було забезпечене банківською гарантією №116720/V-1869 від 03.07.2024 у розмірі 70828,50 грн, виданою Акціонерним товариством "АЛЬТБАНК". Строк дії гарантії встановлений до 10.06.2025.

Згідно із умовами договору (додаток № 3 до договору) поставка товару мала бути здійснена у такі строки: першої партії товару - у строк до 05.08.2024; другої партії товару - у строк до 03.09.2024; третьої партії товару - 04.11.2024.

25.09.2024 позивач отримав від АТ "АЛЬТБАНК" вимогу платежу №12-1/3122 в якій банк повідомив, що отримав від бенефіціара засобами системи SWIFT письмову вимогу за гарантією щодо сплати коштів у сумі 70828,50 грн у зв`язку з невиконанням зобов`язання в частині поставки товару в повному обсязі та у встановлений строк відповідно до умов договору та просив здійснити переказ коштів на наявний рахунок покриття протягом 3 робочих днів з моменту отримання вимоги.

26.09.2024 сплатив на рахунок АТ "АЛЬТБАНК" за вимогою по банківській Гарантії №116720/V-1869 від 03.07.2024 грошові кошти у сумі 70828,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №694 від 26.09.2024.

04.10.2024 позивач поставив відповідачу зазначений у специфікації товар, що підтверджується видатковою накладною № Б000090 від 04.10.2024 та товарно-транспортною накладною № Б000090 від 04.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідач відповідно до п.10.3. договору зобов`язаний був повернути позивачу суму банківської гарантії у розмірі 70828,50 грн до 11 жовтня 2024 року.

Оскільки відповідач суму банківської гарантії не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" на підставі п.10.3 договору та ч.2 ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі" на свою користь 70828,50 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, що кореспондується із приписами статті 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч.1,2 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Укладений між сторонами договір є договором поставки, укладеним у процедурі закупівлі, а відтак, у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами договору поставки № 428/УГВС/24 від 05.07.2024 ТОВ "ОІЛСЕРВ" взяло на себе обов`язок поставити визначений у специфікації товар (олива моторна Adnoc voyager NGEO 40) в передбачений графіком поставки строк, а АТ - "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" прийняти та оплатити вартість цього товару.

Як зазначено судом вище, сторони погодили наступний графік поставки:

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 2500 літрів - протягом 30 календарних днів з дати укладання договору (до 05.08.2024);

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 4000 літрів - не раніше 30 календарних днів та не пізніше 60 календарних днів з дати укладання договору (до 03.09.2024);

олива моторна Adnoc voyager NGEO 40 у кількості 5000 літрів - не раніше 60 календарних днів та не пізніше 120 календарних днів з дати укладання договору (до 04.11.2024).

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, на виконання умов укладеного договору 04.10.2024 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято визначений у специфікації товар на суму 1409179,20 грн. Поставка позивачем товару та прийняття відповідачем підтверджується видатковою накладною №Б000090 від 04.10.2024 та товарно-транспортною накладною №Б000090 від 04.10.2024.

Отже, відповідно до укладеного між сторонами договору позивачем у повному обсязі виконані прийняті на себе зобов`язання з поставки товару відповідачу.

Водночас, позивачем допущено прострочення частини поставки товару відповідно до видаткової накладної №Б000090 від 04.10.2024.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

З урахуванням наведених положень Закону України "Про публічні закупівлі", відповідачем в оголошенні про проведення публічної закупівлі та в оприлюдненій на порталі Prozorro тендерній документації для даної процедури закупівлі зазначено вимоги щодо надання учасником закупівлі банківської гарантії виконання договору.

При цьому правовідносини, які виникли на підставі Банківської Гарантії від 27.09.2022, підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №639 (далі - Положення), Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною першою статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

При цьому відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Як встановлено судом вище, виконання умов договору було забезпечено банківською гарантією №116720/V-1869 від 03.07.2024, виданою АТ "АЛЬТБАНК".

26.09.2024 сплатив на рахунок АТ "АЛЬТБАНК" за вимогою по банківській гарантії №116720/V-1869 від 03.07.2024 грошові кошти у сумі 70828,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №694 від 26.09.2024.

АТ "АЛЬТБАНК" сплатило відповідачу на вимогу останнього кошти в сумі 70 828,50 грн згідно умов банківської гарантії. Вказана обставина визнається сторонами та згідно із ч.1 ст.75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Позивач, мотивуючи позовні вимоги, посилається на наявність підстав для повернення йому коштів внаслідок настання умов передбачених підпунктом "А" п.10.3 договору та ч.2 ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

У підпункті "А" п.10.3. договору сторони погодили, що у випадку надання позивачем забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов`язань відповідач повертає позивачу таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити позивача вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов`язань за договором у формі банківської гарантії виконання зобов`язань), а саме: після виконання постачальником своїх зобов`язань за договором в повному обсязі.

Отже, відповідно до положень п.10.3. договору та ч.2 ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі" забезпечення виконання договору повертається після виконання постачальником всіх умов договору закупівлі протягом 5 (п`яти) банківських днів після виконання постачальником своїх зобов`язань за договором в повному обсязі.

Тобто, з моменту прийняття товару (04.10.2024) припинилась підстава для подальшого забезпечення зобов`язання гарантією.

У постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №910/3777/18 та від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19 з аналогічних правовідносин, зазначено, що порушення постачальником строку поставки товару не впливає на обов`язок покупця повернути забезпечення договору, оскільки за умовами договору, забезпечення не повертається саме у випадку невиконання, а не неналежного виконання умов договору.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом принципала до бенефіціара про стягнення банківської гарантії на підставі ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов`язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.202024 у справі №910/17772/20, дійшов висновку, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише ЦК України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563) та ГК України (ст. 200), а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до ч.2 ст.27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п.5.52 постанови).

Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (п.5.53 постанова).

При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п.5.54 постанови).

Отже, за висновками Верховного Суду у названій справі підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов`язань (п.5.60 постанови).

Враховуючи, що позивач поставив товар 04.10.2024, тобто з порушенням обумовленого договором строку поставки, втім позивач виконав зобов`язання за договором в повному обсязі, відповідач прийняв товар без зауважень та заперечень, що підтверджується видатковою накладною №Б000090 від 04.10.2024 та не заперечується відповідачем, суд вважає обґрунтованими твердження відповідача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.3 договору у вигляді повернення суми банківської гарантії у розмірі 70828,50 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача отриманих за банківською гарантією коштів у розмірі 70828,50 грн.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах по справі №910/11352/24 від 25.03.2025.

Поряд з цим, порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відтак, підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання.

Водночас відповідач не позбавлений права вжити передбачені законом та договором заходи задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов`язань. При цьому умовами договору поставки №428/УГВС/24 від 05.07.2024, зокрема п. 7.8., передбачена відповідальність постачальника за порушення строків поставки, а саме у позивача виникає обов`язок сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

З огляду на наведені вище висновки суду та обставини справи, висновки Верховного Суду, оскільки неповернення сплаченої суми гарантії можливе лише у разі невиконання учасником умов договору, суд відхиляє доводи відповідача, що у нього відсутній обов`язок повернути суму банківської гарантії в розмірі 70828,50 грн у зв`язку із тим, що позивач допустив прострочення виконання зобов`язання в частині поставки товару.

З приводу доводів відповідача, що у нього відсутній обов`язок повертати позивачу суму банківської гарантії на підставі пп. "А" п.10.3 договору, суд зазначає, що відповідач замість виконання свого обов`язку шляхом направлення відповідної інформації гаранту, відповідно до умов цього пункту договору, натомість пред`явив вимогу щодо здійснення гарантійної виплати.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що у п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За встановлених вище обставин, враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, за встановлених вище обставин наявності у відповідача обов`язку повернути суму банківської гарантії в розмірі 70828,50 грн, у зв`язку із виконанням позивачем у повному обсязі зобов`язання за договором однак із простроченням, наявні підстави для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 70828,50 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСЕРВ" про стягнення з Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" коштів у сумі 70828,50 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСЕРВ" (49100, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 112 Д, кімната 110, ідентифікаційний код 44314861) кошти у сумі 70828,50 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.04.2025.

Суддя С.О. Турчин