Постанова від 26.08.2025 по справі 910/2104/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2025 р. Справа№ 910/2104/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025

у справі № 910/2104/25 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛСЕРВ»

до Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»

про стягнення 70 828,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛСЕРВ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» про стягнення 70828,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 у справі №910/2104/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛСЕРВ» задоволено повністю; ухвалено стягнути з Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛСЕРВ» кошти у сумі 70828,50 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

22.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛСЕРВ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛСЕРВ» 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Задовольняючи частково заяву позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, а тому дійшов висновку, що обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими відповідають критерію розумності є витрати на правову допомогу у сумі 12000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із додатковим рішенням, Акціонерне товариство «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/2104/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оілсерв» в задоволенні заяви щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу витрат на професійну правничу допомогу. Розглянути справу №910/2104/25 в судовому засіданні з повідомленням сторін, за участі представника АТ «Укргазвидобування».

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами:

- позовна заява не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а зазначена лише загальна сума;

- ТОВ «Оілсерв» до закінчення судового розгляду справи не подало заяву про необхідність розподілу судових витрат та не зазначило доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, а в поданій після ухвалення судом рішення у справі заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача не наведено жодних поважних причин неможливості подання такої заяви вчасно, тому така заява підлягала залишенню без розгляду;

- позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом;

- наведений представником ТОВ «Оілсерв» розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та пропорційності.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Отже, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/2104/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/2104/25 та призначено до розгляду вказану апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/2104/25 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 у справі №910/2104/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛСЕРВ» задоволено повністю; ухвалено стягнути з Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛСЕРВ» кошти у сумі 70828,50 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

22.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору №18-02/1 про надання правової допомоги від 18.02.2025; акту приймання-передачі наданих послуг від 21.04.2025 до договору про надання правової допомоги №18-02/1 від 18.02.2025.

Правову допомогу позивачу у Господарському суді міста Києва адвокат Моргун А.К. надає згідно із ордером серії АЕ №1362831 від 21.02.2025, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №18-02/1 від 18.02.2025.

Відповідно до п.3.1. договору вартість надання послуг виконавця, за період дії договору визначається шляхом множення суми затраченого часу на вартість за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 2500,00 грн за 1 годину правової роботи.

Клієнт сплачує грошові кошти виконавцю за надані послуги у готівковій або безготівковій формі протягом 180 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.3.2. договору).

Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг від 21.04.2025, сторонами погоджено про надання правової допомоги за період з 18.02.2025 по 21.04.2025, зокрема:

- надання усної консультації клієнту щодо можливості стягнення грошових коштів із АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на користь клієнта, узгодження подальших дій для досягнення бажаного результату Клієнта, формування плану та стратегії захисту порушених прав клієнта - 2 год.;

- підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення грошових коштів на користь клієнта із АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» - 6 год. Всього - 8 годин.

Відповідно до п.2 акту приймання-передачі наданих послуг від 21.04.2025 вартість послуг виконавця, за період з 18.02.2025 по 21.04.2025 визначається шляхом множення суми затраченого часу в цей період на вартість за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 2500,00 грн за 1 годину правової роботи.

Вартість наданих послуг виконавця за період з 18.02.2025 по 21.04.2025 та загальна сума до сплати у зв`язку із підготовкою позовної заяви про стягнення грошових коштів з АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» становить 20000,00 грн (п.3, 4 акту).

У відзиві на позов відповідач проти заявлених позивачем витрат на правову допомогу заперечив, посилаючись на те, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн є необґрунтованою та такою, що не відповідає критерію розумності, адже становить 28,2% ціни позову (70828,50 грн), тобто є неспіврозмірною.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, задовольнивши частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та присудивши до стягнення з відповідача 12 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Як було зазначено вище, згідно із актом приймання-передачі наданих послуг від 21.04.2025, сторонами погоджено про надання правової допомоги за період з 18.02.2025 по 21.04.2025, зокрема:

- надання усної консультації клієнту щодо можливості стягнення грошових коштів із АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на користь клієнта, узгодження подальших дій для досягнення бажаного результату Клієнта, формування плану та стратегії захисту порушених прав клієнта - 2 год.;

- підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення грошових коштів на користь клієнта із АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» - 6 год. Всього - 8 годин.

Відповідно до п.2 акту приймання-передачі наданих послуг від 21.04.2025 вартість послуг виконавця, за період з 18.02.2025 по 21.04.2025 визначається шляхом множення суми затраченого часу в цей період на вартість за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 2500,00 грн за 1 годину правової роботи.

Вартість наданих послуг виконавця за період з 18.02.2025 по 21.04.2025 та загальна сума до сплати у зв`язку із підготовкою позовної заяви про стягнення грошових коштів з АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» становить 20000,00 грн (п.3, 4 акту).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, дійшов висновку, із яким погоджується колегія суддів апеляційнї інстанції, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, з огляду на наступне:

- справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами;

- обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним;

- включені до складу наданих послуг адвокатом такі послуги як надання усної консультації клієнту, узгодження подальших дій для досягнення бажаного результату клієнта, формування плану та стратегії захисту порушених прав клієнта консультація клієнта у цьому випадку поглинаються (охоплюються) послугою з підготовки та подання до суду позову.

Таким чином, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими відповідають критерію розумності є витрати на правову допомогу у сумі 12000,00 грн, з чим погоджується судова колегія апеляційного суду.

Щодо доводів апеляційної скарги, колгеія суддів зазначає наступне.

Твердження відповідача про відсутність у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки вказані доводи суперечать змісту позовної заяви (сторінка 7 позову, а.с. 4).

Крім того, за доводами відповідача, ТОВ «Оілсерв» до закінчення судового розгляду справи не подало заяву про необхідність розподілу судових витрат та не зазначило доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, а в поданій після ухвалення судом рішення у справі заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача не наведено жодних поважних причин неможливості подання такої заяви вчасно, тому така заява підлягала залишенню без розгляду.

Так, вимоги ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, з огляду на те, що рішення суду у даній справі прийнято судом 18.04.2025, докази витрат на професійну правничу допомогу позивач подав 22.04.2025, тобто у строки встановлені ч.8 ст.129 ГПК України.

Разом з цим, як було зазначено вище, позивачем було дотримано процесуальні вимоги щодо надання попереднього розрахунку судових витрат та враховуючи подання заяви про ухвалення додаткового рішення з доказами понесених витрат на правничу допомогу у передбачений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України строк, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що заява позивача підлягала залишенню без розгляду з огляду на відсутність на те правових підстав, передбачених процесуальним законодавством.

Доводи відповідача про неспівмірність витрат позивача судом першої інстанції було враховано при вирішенні питання про розподіл судових витрат, з чим погодилась судова колегія та про що було зазначено вище.

За викладених обставин, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/2104/25 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/2104/25 слід залишити без змін.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/2104/25 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/2104/25 залишити без змін.

3. Справу № 910/2104/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко