Рішення

від 30.11.2010 по справі 9/89

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТ І

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франк івськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 р. Справа № 9/89

Господарський суд Івано-Ф ранківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Мих айлівні при секратарі судово го засідання Поліводі Сергію Володимировичу розглянувш и у відкритому судовому засі данні справу

за позовом Товариства з обм еженою відповідальністю "Фал ько-ІФ", вул. Чубинського, 13/1, м. І вано-Франківськ, 76007

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Ба нк Золоті ворота", м. Харків, пр . Леніна, 36, 61200 в особі філії Публ ічного акціонерного товарис тва "Банк Золоті ворота" у м.Ів ано-Франківську, вул. Галицьк а, 31, м. Івано-Франківськ, 76000

про визнання недійсним дог овору № 02/02-ю на кредитну лінію (відновлювальну) від 11.09.2006 року

За участю представників с торін:

Від відповідача: Якубовсь кий Олександр Олександрович - провідний юрисконсульт, (дов іреність № 157 від 01.09.2010 року)

Від позивача представники не з'явилися.

Заявлено вимогу про ви знання недійсним повністю до говору № 02/02-ю на кредитну лінію (відновлювальну) від 11 вересн я 2006 року, з додатковими угодам и № 1 від 16 листопада 2006 року та № 2 від 11 вересня 2007 року до цього договору із строком дії до 10 в ересня 2008 року як такий, що супе речить чинному законодавств у України.

Представник позивача н е скористався своїм правом т а повноважного представника в судове засідання не направ ив, хоча був належним чином по відомлений про дачу, час та мі сце судового розгляду справи , про що свідчить повідомленн я про вручення поштового від правлення, яке наявне в матер іалах справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Ко нвенції про захист прав люди ни і основоположних свобод в ід 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний ро згляд його справи упродовж р озумного строку незалежним і безстороннім судом, встанов леним законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'яз ків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинув ачення.

Частина 1 ст. 69 ГПК України встановлює, що спір має бути вирішено господарським судо м у строк не більше двох місяц ів від дня одержання позовно ї заяви.

Судом здійснено усі зах оди щодо повідомлення належн им чином відповідача про дат у, час та місце судових засіда нь.

При цьому судом враховано , що відповідно до абз. 3, 4 п. 3.6 роз "яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики з астосування Господарського процесуального кодексу Укра їни" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомл еними про час і місце її розгл яду судом, якщо ухвалу про пор ушення провадження у справі надіслано за поштовою адресо ю, зазначеною у позовній заяв і. У випадку нез'явлення в засі дання господарського суду пр едставників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщ о неявка таких представників не перешкоджає вирішенню сп ору.

Суд дійшов висновку про д остатність у матеріалах спра ви документальних доказів дл я вирішення спору по суті за в ідсутності повноважного пре дставника позивача.

В обгрунтування заявлен их позовних вимог в позовній заяві зазначено наступне. Мі ж ТзОВ "Фалько-ІФ" та ПАТ "Банк З олоті ворота" в особі філії ак ціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" 11.09.06 року було ук ладено договір № 02/02ю на кредит ну лінію (відновлювальну) з ур ахуванням додаткових угод № 1 від 16.11.06 року та № 2 від 11.09.07 року д о цього ДоговоруЮ з максимал ьною сумою заборгованості за нею 40 000 євро.

Станом на 10.09.08 року як Банк , так і Позичальник порушили у мови договору, а точніше не ви конали його умов і Банк не над ав Позичальнику 15 000 євро креди ту в рамках ліміту Договору, а Позичальник не повернув отр иманий, як стверджує Банк, кре дит в сумі 25 000 євро, відсотки за його користування в розмірі 1 489, 91 євро та пеню в розмірі 42 849, 81 г рн.

На час закінчення строку Договору і виникнення конфл ікту між банком та позичальн иком засновниками ТзхОВ "Фал ько-ІФ" були: юридична особа Тз ОВ "Фірмаг" - 90 % статутного капі талу, фізична особа - громадян ин Італії - Розеллі Джанкарло - 10 % статутного капіталу.

По причині неплатоспромо жності попередніх учасників Товариства "Фалько-ІФ" було пр оведено реорганізацію ТзОВ " Фалько-ІФ" і на певних умовах : зокрема, пролонгація кредит ного договору на один рік та в идача залишку кредиту в розм ірі 15 000, учасником товариства с тала ОСОБА_1.

В позовній заяві зазнач ено, що кредитний договір та д одаткові угоди укладені в по рушення приписів статей 203, 214-217, 230-234, 1046-1056 ЦК України і підлягає в изнанню недійсним.

Представник відповідач а позовні вимоги заперечив в повному обсязі та просив суд в їх задоволенні відмовити. В ідповідачем подано письмови й відзив на позов. В обгрунтув ання поданих заперечень пред ставник відповідача зазначи в про безпідставність позовн их вимог, оскідьки оспорюван ий договір укладений сторона ми відповідно до вимог статт і 203 ЦК України, Книги п"ятої ЦК України, Глави 20 ГК України, За кону України "Про банки та бан ківську діяльність", інших но рмативно-правових актів.

Будь-які підстави для в изнання оспорюваних договор ів недійсними, що передбачен і ст. 215, 230, 231, 232 ЦК України або ст. 207 Г К України - відсутні. Крім того , позивачем не подано суду буд ь-яких доказів, які б підтверд жували викладені у позовній заяві обставини.

Розглянувши матеріали сп рави, заслухавши пояснення п редставника відповідача, дос лідивши усі подані у справу д окази у їх сукупності, суд вст ановив наступне.

Між ТзОВ "Фалько-ІФ" (позича льник) та ПАТ "Банк Золоті воро та" в особі філії акціонерног о товариства "Банк Золоті Вор ота" (банк) 11.09.06 року було укладе но договір № 02/02ю на кредитну лі нію (відновлювальну), відпові дно до умов якого у період з 11.09 .06 року по 11.09.07 року банк зобов"яз ується надати позичальников і кредит у рамках відновлюва льної кредитної лінії з макс имальною сумою заборгованос ті за нею 15 000 євро (ліміт) у будь- який день зазначеного період у, а позичальник зобов"язуєть ся повернути кредит у строк 11. 09.07 року та сплачувати процент и за користування ним за став кою 14, 8 % річних на визначених д оговором умовах (п. 1.1 Договору ).

Додатковими угодами № 1 в ід 16.11.06 року та № 2 від 11.09.07 року до д оговору № 02/02ю на кредитну ліні ю (відновлювальну) внесено зм іни, згідно яких збільшено кр едит у рамках відновлювально ї кредитної лінії з максимал ьною сумою заборгованості 40 00 0 євро (ліміт).

Відповідно до п. 2.1 Договор у банк надає кредит на поточн і потреби шляхом оплати плат іжних документів з позичково го рахунку.

Судом встановлено, що по зивач отримав кредитні кошти в розмірі 25 000 євро, викори став їх на поповнення обігов их коштів чи поточні потреби , однак на час розгляду справи суду не подано доказів повер нення (сплати) банку кредитни х коштів та відсотків за кори стування кредитними коштами в повному обсязі.

Позивачем заявлений позо в про визнання кредитного до говору недійсним, оскільки з азначений договір, за твердж енням позивача, суперечить в имогам чинного законодавств а, а також з тих підстав, що одн а сторона договору ввела в ом ану іншу сторону щодо обстав ин, які мають істотне значенн я, та даний правочин вчинено в наслідок зловмисної домовле ності сторін.

При вирішенні справ про визнання недійсним кредитно го договору суд враховує вим оги чинного законодавства, щ о стосуються їх чинності. Вон и встановлені як ЦК України ( с т. 1048-1052, 1054), так і Законом України "Про фінансові послуги та дер жавне регулювання ринків фін ансових послуг".

Відповідно до ст. 626 ЦК Укра їни договором є домовленість двох або більше сторін, спрям ована на встановлення, зміну або припинення цивільних пр ав та обов'язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК Укр аїни правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або я кщо він не визнаний судом нед ійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності д о ст. 215 ЦК України, є недодержан ня в момент вчинення правочи ну стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами п ершою - третьою, п'ятою та шост ою статті 203 цього Кодексу, а са ме: 1) зміст правочину не може с уперечити цьому Кодексу, інш им актам цивільного законода вства, а також моральним заса дам суспільства; 2) особа, яка в чиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявленн я учасника правочину має бут и вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин м ає вчинятися у формі, встанов леній законом; 5)правочин має б ути спрямований на реальне н астання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усин овлювачами), не може суперечи ти правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх ч и непрацездатних дітей.

Частини 2, 3 ст. 215 ЦК України в становлено, що недійсним є пр авочин, якщо його недійсніст ь встановлена законом (нікче мний правочин). У цьому разі ви знання такого правочину неді йсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правоч ину прямо не встановлена зак оном, але одна із сторін або ін ша заінтересована особа запе речує його дійсність на підс тавах, встановлених законом, такий правочин може бути виз наний судом недійсним (оспор юваний правочин).

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільним и в укладенні договору, вибор і контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших ак тів цивільного законодавств а, звичаїв ділового обороту, в имог розумності та справедли вості.

Згідно зі статтею 628 ЦК У країни зміст договору станов лять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язко вими відповідно до актів цив ільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК Україн и договір є укладеним, якщо ст орони в належній формі досяг ли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необ хідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щод о яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарсь кого договору становлять умо ви договору, визначені угодо ю його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або прип инення господарських зобов'я зань, як погоджені сторонами , так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договор у відповідно до законодавств а. Господарський договір вва жається укладеним, якщо між с торонами у передбачених зако ном порядку та формі досягну то згоди щодо усіх його істот них умов. Істотними є умови, ви знані такими за законом чи не обхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін по винна бути досягнута згода. П ри укладенні господарського договору сторони зобов'язан і у будь-якому разі погодити п редмет, ціну та строк дії дого вору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК Укр аїни за кредитним договором банк або інша фінансова уста нова (кредитодавець) зобов'яз ується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз мірі та на умовах, встановлен их договором, а позичальник з обов'язується повернути кред ит та сплатити проценти.

Посилання позивача на суперечність кредитного дог овору вимогам чинного законо давства та моральним засадам суспільства з тіє підстави, щ о представник банку, який укл адав оспорюваний договір, пе ребуває під слідством за вик радання значної суми коштів у національній та іноземній валюті з банку, в тому числі і тієї, яку банк мав видати пози чальнику, суд вважає безпідс тавними з огляду на наступне .

Дослідивши поданий су ду оспорюваний кредитний дог овір, суд встановив, що він міс тить усі істотні умови, необх ідні для даного виду договор ів, а саме в договорі визначен о: мета, сума і строк кредиту; у мови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забе зпечення зобов'язань позичал ьника; відсоткові ставки; пор ядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії дого вору; відповідальність сторі н за невиконання або неналеж не виконання умов договору.

Договір відповідає вимо гам ст. 1055 ЦК України, а саме: дог овір укладено в письмовій фо рмі, скріплений печатками ст орін та підписами повноважни х осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК Ук раїни правочин вважається та ким, що вчинений у письмовій ф ормі, якщо він підписаний йог о стороною (сторонами). Правоч ин, який вчиняє юридична особ а, підписується особами, упов новаженими на це її установч ими документами, довіреністю , законом або іншими актами ци вільного законодавства, та с кріплюється печаткою.

Зі змісту преамбули вищ евказаного договору вбачаєт ься, що від імені банку діяв ди ректор філії АКБ "Золоті воро та" у м. Івано-Франківську Галю к Віталій Степанович, що діяв на підставі Положення про фі лію АКБ "Золоті ворота" у м. Іва но-Франківську від 27.04.06 року та довіреності від 11.11.05 року, посв ідченої приватним нотаріусо м Харківського МНО Лазюк О. А. за реєстровим № 2927. Факт переб ування вказаної особи під сл ідством, як стверджує позива ч, не може бути доказом відсут ності у вказаної особи повно важень на укладення кредитни х договорів, станом на день вч инення оспорюваного правочи ну.

Від імені ТзОВ "Фалько-ІФ " кредитний договір та додатк овий договір № 1 від 16.11.06 року пі дписаний директором Товарис тва Розеллі Джанкарло, що дія в на підставі Статуту. Вказан ий факт та наявність повнова жень у даної особи не запереч ується сторонами. Додаткова угода " 2 від імені Товариства підписана Нагонюк Л. Г., повнов аження кої підтверджено дові реностями, які наявні в матер іалах справи.

Таким чином, позивачем не доведено, що на момент підп исання оспорюваного договор у, сторони не мали повноважен ь на його укладення.

Посилання позивача на те , що вказаний договір укладен ий внаслідок обману та/або зл овмисної домовленості сторі н на підставі ст. 230, 232 ЦК України , спростовується наступним.

Відповідно до ст. 230 ЦК Ук раїни якщо одна із сторін пра вочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обстави н, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визн ається судом недійсним. Обма н має місце, якщо сторона запе речує наявність обставин, як і можуть перешкодити вчиненн ю правочину, або якщо вона зам овчує їх існування.

Відповідно до ст. 232 ЦК Укра їни правочин, який вчинено вн аслідок зловмисної домовлен ості представника однієї сто рони з другою стороною, визна ється судом недійсним.

В постанові від 06.11.09 року № 9 "Про судову практику розгляд у цивільних справ про визнан ня правочинів недійсними" Пл енум Верховного Суду України надав роз"яснення щодо засто сування статей 230, 232 ЦК України , зазначивши наступне.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність знач ення обставин, щодо яких особ у введено в оману, і сам факт о бману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману . Обман щодо мотивів правочин у не має істотного значення (п . 20 Постанови).

Для визнання правочину не дійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: п редставник усвідомлює, що вч иняє правочин всупереч інтер есам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настанн я, а також наявність домовлен ості представника однієї сто рони з іншою стороною і виник нення через це несприятливих наслідків для довірителя. Пр и цьому не має значення, чи оде ржав учасник такої домовлено сті яку-небудь вигоду від зді йснення правочину, чи правоч ин був вчинений з метою завда ння шкоди довірителю (п. 22 Пост анови).

Позивачем жодним чином не наведено обставин, які б св ідчили про факт наявності об ману при укладенні кредитног о договору, або наявності зло вмисної домовленості сторін , як і не наведено доказів в їх підтвердження. При цьому, пос илання позивача на перебуван ня директора філії банку під слідством, який підписував в ід імені банку договір, не мож е братися до уваги судом, оскі льки винність особи у вчинен ні злочину маже бути підтвер джена лише вироком суду. Пере бування особи під слідством не є належним доказом виннос ті особи, оскільки вказаний ф акт не може свідчити про те. чи мали місце певні дії та ким во ни вчинені.

Посилання позивача на вч инення банком зловмисних дій , виражених у невидачі позива чу 15 000 євро, обумовлених догово ром, спростовується наступни м.

Відповідно до положень с т. 1056 ЦК України кредитодавець має право відмовитися від на дання позичальникові передб аченого договором кредиту ча стково або в повному обсязі у разі порушення процедури ви знання позичальника банкрут ом або за наявності інших обс тавин, які явно свідчать про т е, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде пов ернений.

Позивачем не подано су ду належних та допустимих до казів, які б свідчили про нале жне виконання ним умов креди тного договору щодо своєчасн ого повернення кредиту та сп лати відсотків. Крім того, як з азначається в позовній заяві , станом на 10.09.08 року як банк, так і позичальник порушили умов и договору, зокрема не викона ли його. Тобто, дії щодо несвоє часного повернення кредиту м ожуть розцінюватись судом як "інші обставини, які свідчать про те, що кредит не буде своє часно повернутий", і не можуть бути визнані як зловмисні. Кр ім того, невиконання сторона ми своїх зобов"язань за догов ором не може бути підставою д ля визнання недійсним догово ру.

Таким чином, позивачем н е доведено, що кредитний дого вір укладений внаслідок обма ну та/або зловмисної домовле ності сторін на підставі ст. 23 0, 232 ЦК України

Відповідно до ст. 16 ЦК Укр аїни визнання правочину неді йсним є способом захисту пор ушених прав, проте, позивачем не доведено в чому саме поляг ає порушення його прав внасл ідок укладення спірного дого вору, навпаки, відповідно до у мов зазначеного договору від повідачем позивачу був надан ий кредит, використаний оста ннім на виробничі потреби.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК Ук раїни судочинство у господар ських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст. 33 ГПК Укр аїни кожна сторона повинна д овести ті обставини, на які во на посилається як на підстав у своїх вимог і заперечень. До кази подаються сторонами та іншими учасниками судового п роцесу.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм вн утрішнім переконанням, що гр унтується на всебічному, пов ному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обст авин справи в їх сукупності, к еруючись законом.

Судом встановлено, що на полягаючи на визнанні кредит ного договору недійсним пози вачем не надано суду доказів , в розумінні ст. 33, 34 ГПК України , для підтвердження наявност і встановлених законом підст ав для визнання вказаного до говору недійсним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позив ачем не наведено підстав, вст ановлених законом для визнан ня недійсним кредитного дого вору № 02/02-ю на кредитну лінію (в ідновлювальну) від 11 вересня 2 006 року, з додатковими угодами № 1 від 16 листопада 2006 року та № 2 в ід 11 вересня 2007 року до цього до говору, як це вимагається ст. 2 15 ЦК України.

Отже, в позовних вимога х ТзОВ "Фалько-ІФ" суд відмовля є у зв"язку з їх недоведеністю .

Відповідно до ст. 49 ГПК Укаїни судові витрати слід з алишити за позивачем.

Керуючись ст. 124 Консти туції України, ст. 16, 203, 204, 207, 215, 230, 232, 626-6 28, 638, 1054-1056 Цивільного кодексу Укр аїни, ст. 180 Господарського код ексу України, ст. 4-3, ст. 33, 34, 43, 49, 82-84 Го сподарського процесуальног о кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Товариств а з обмеженою відповідальніс тю "Фалько-ІФ", вул. Чубинськог о, 13/1, м. Івано-Франківськ, 76007 (код ЄДРПОУ 34078881) до відповідача Пу блічного акціонерного товар иства "Банк Золоті ворота", пр . Леніна, 36, м. Харків, 61200 (код ЄДРП ОУ 20015529) в особі філії Публічног о акціонерного товариства "Б анк Золоті ворота" у м.Івано-Фр анківську, вул. Галицька, 31, м. І вано-Франківськ, 76000 про визнан ня недійсним повністю догово ру № 02/02-ю на кредитну лінію (від новлювальну) від 11 вересня 2006 р оку, з додатковими угодами № 1 від 16 листопада 2006 року та № 2 від 11 вересня 2007 року до цього дого вору із строком дії до 10 верес ня 2008 року як такий, що суперечи ть чинному законодавству Укр аїни, відмовити.

Судові витрати залиши ти за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили п ісля закінчення строку подан ня апеляційної скарги, якщо а пеляційну скаргу не було под ано. У разі подання апеляційн ої скарги рішення, якщо його н е скасовано, набирає законно ї сили після розгляду справи апеляційним господарським с удом.

рішення виготовлено та під писано 03.12.10 року