Постанова

від 18.04.2025 по справі 440/12471/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 р. Справа № 440/12471/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 (суддя: К.І. Клочко, м. Полтава) по справі № 440/12471/24

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Урядовий контактний центр" , Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту перший відповідач, Державної установи «Урядовий контактний центр» (далі по тексту - другий відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неналежного розгляду повторної заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024, реєстраційний номер ЖИ-17802282, з урахуванням ст. 40 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 першого Протоколу до Конвенції (захист права власності), рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2020 року у справі «Andreyev v. Russia» (заява № 28852/06); від 28 січня 2020 року у справі «Yunusova v. Russia» (заява № 5489/10); від 04 лютого 2020 року у справі «Shibayeva v. Russia» (закон № 13813/06); від 10 березня 2020 року у справі «Indayeva and Sultanov v. Russia» (заяви № 58821/08 та 18360/13); від 16 січня 2020 року у справі «Sinadinovska v. North Macedonia» (заява № 27881/06); від 11 лютого 2020 року у справі «Shmatova and others v. Russia» (заява № 36539/08); від 20 лютого 2020 року «Livancic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заява № 15313/15); від 20 лютого 2020 року у справі «Vucenovic and Malkoc v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 17760/16 та 57495/17); 20 лютого 2020 року у справі «Pramenkovic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 44114/16 та № 47031/16); від 05 березня 2020 року у справі «Kladnicanin v. Serbia» (заява № 137/10); від 2 липня 2020 року у справі «Dmytrenko and Bezdorozhniy v. Ukraine» (заяви № 59552/11 та № 7096/12), а також від 8 жовтня 2020 року у справі «Gogic v. Croatia» (заява № 1605/14), рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13), рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним в повторній заяві ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024, реєстраційний номер ЖИ-17802282, з урахуванням ст. 40 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 першого Протоколу до Конвенції (захист права власності), рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2020 року у справі «Andreyev v. Russia» (заява № 28852/06); від 28 січня 2020 року у справі «Yunusova v. Russia» (заява № 5489/10); від 04 лютого 2020 року у справі «Shibayeva v. Russia» (закон № 13813/06); від 10 березня 2020 року у справі «Indayeva and Sultanov v. Russia» (заяви № 58821/08 та 18360/13); від 16 січня 2020 року у справі «Sinadinovska v. North Macedonia» (заява № 27881/06); від 11 лютого 2020 року у справі «Shmatova and others v. Russia» (заява № 36539/08); від 20 лютого 2020 року «Livancic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заява № 15313/15); від 20 лютого 2020 року у справі «Vucenovic and Malkoc v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 17760/16 та 57495/17); 20 лютого 2020 року у справі «Pramenkovic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 44114/16 та № 47031/16); від 05 березня 2020 року у справі «Kladnicanin v. Serbia» (заява № 137/10); від 2 липня 2020 року у справі «Dmytrenko and Bezdorozhniy v. Ukraine» (заяви № 59552/11 та № 7096/12), а також від 8 жовтня 2020 року у справі «Gogic v. Croatia» (заява № 1605/14), рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13), рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо ненадання у встановлений Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР строк відповіді через Державну установу «Урядовий контактний центр» на повторну заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024, реєстраційний номер ЖИ-17802282, з урахуванням ст. 40 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 першого Протоколу до Конвенції (захист права власності), рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2020 року у справі «Andreyev v. Russia» (заява № 28852/06); від 28 січня 2020 року у справі «Yunusova v. Russia» (заява № 5489/10); від 04 лютого 2020 року у справі «Shibayeva v. Russia» (закон № 13813/06); від 10 березня 2020 року у справі «Indayeva and Sultanov v. Russia» (заяви № 58821/08 та 18360/13); від 16 січня 2020 року у справі «Sinadinovska v. North Macedonia» (заява № 27881/06); від 11 лютого 2020 року у справі «Shmatova and others v. Russia» (заява № 36539/08); від 20 лютого 2020 року «Livancic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заява № 15313/15); від 20 лютого 2020 року у справі «Vucenovic and Malkoc v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 17760/16 та 57495/17); 20 лютого 2020 року у справі «Pramenkovic and others v. Bosnia and Herzegovina» (заяви № 44114/16 та № 47031/16); від 05 березня 2020 року у справі «Kladnicanin v. Serbia» (заява № 137/10); від 2 липня 2020 року у справі «Dmytrenko and Bezdorozhniy v. Ukraine» (заяви № 59552/11 та № 7096/12), а також від 8 жовтня 2020 року у справі «Gogic v. Croatia» (заява № 1605/14), рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13), рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024, реєстраційний номер ЖИ-17802282, вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що Міністерством юстиції України допущено протиправну бездіяльність шляхом нерозгляду поданого позивачем 16.09.2024 через Урядовий контактний центр звернення, зареєстрованого за № ЖИ-17802282, в якому останній вимагав ініціювати внесення змін до чинного законодавства з метою виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023 у справі № 760/17232/20. Наведене, на думку ОСОБА_1 , є неприпустимим фактом та свідчить про пряме порушення сталої практики Європейського суду з прав людини, його та прав та інтересів та додатково підтверджує порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 першого Протоколу до Конвенції (захист права власності) та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 440/12471/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), Державної установи «Урядовий контактний центр» (вул. Еспланадна, буд.8/10, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 36521731) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282 у термін більше одного місяця від дня його надходження.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не направлення ОСОБА_1 листа Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1, складеного за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282.

Зобов`язано Міністерство юстиції України направити ОСОБА_1 лист Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1, складеного за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 440/12471/24 в частині задоволення позову та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було помилково застосовано до спірних правовідносин норми Закону України «Про звернення громадян», оскільки звернення позивача від 16.09.2024 №ЖИ-17802282 стосувалось питань примусового виконання судового рішення (виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва від 01.03.2024 № 760/17232/20), яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України і є, на думку апелянта, скаргою на бездіяльність державного виконавця. Таким чином, стверджує, що в даному випадку застосуванню підлягають норми статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено спеціальну процедуру оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця.

Крім того, вказує, що листом Міністерства юстиції України № 144399/Ж-28299/20.1 від 18.10.2024 підготовлено відповідь на звернення ОСОБА_1 та завантажено в систему електронного документообігу, проте, з технічних причин остання на електронну пошту заявника не надійшла. 01.11.2024 позивачу на його електронну пошту було повторно направлено вказаний лист Мін`юсту, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.09.2024 через Державну установу "Урядовий контактний центр" позивач направив звернення за № ЖИ-17802282 до Міністерства юстиції України у якому зазначив таке: " Керуючись ст. 40 Конституції України направляю Вам листа та повідомляю, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023р. справа № 760/17232/20, стягнуто з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. В свою чергу відповідно до ст. 129-1 Конституції судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004р. № 18966/02). Так, у справі заява № 40450/04, п.п. 56 - 58 та 66 - 70 Європейський суд з прав людини неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням. У зв`язку з вищевикладеним вимагаю негайно, виконати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023р. справа № 760/17232/20 та стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн. Наголошую, що відповідно до постанови КМУ від 10.02.2023 № 118 «Про затвердження Порядку використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії», використання коштів для сплати заборгованості за виконавчими документами, боржником за якими є російська федерація, не передбачено вказаним Порядком використання коштів. Прийняття зазначеного законодавчого акта ускладнило виконання рішень про стягнення з російської федерації в примусовому порядку. У зв`язку з вищевикладеним, вимагаю ініціювати внесення змін до чинного законодавства з метою виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023р. справа № 760/17232/20. Наголошую, що станом на 16.09.2024р. рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023р. справа № 760/17232/20 є - не виконаним. Справу поставити на особистий контроль у зв`язку з порушенням ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод."

Листом від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1 Міністерство юстиції України надало позивачу відповідь на вказане звернення, в якому зазначило: "Міністерство юстиції України розглянуло Ваші звернення від 16.09.2024 за №№ ЖИ-17802279, ЖИ-17802267, ЖИ-17802281, ЖИ-17802278, ЖИ-17802282, від 06.10.2024 за №№ ЖИ-17891231, ЖИ-17891328, ЖИ-17891318, ЖИ-17891326. ЖП-17891319, ЖИ-17891315, які подані через вебсайт «Урядового контактного центру», а також звернення від 08.08.2024, надіслане листом Офісу Генерального прокурора від 11.10.2024 № 18/3/1-82727 вих-24, та в межах компетенції повідомляє. Інформацію щодо порушеного у зверненнях питання стосовно виконання зведеного виконавчого провадження № 59036926, до складу якого входить виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва від 01.03.2024 № 760/17232/20 про стягнення з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 1 000 000 гривень (один мільйон гривень), яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вам надіслано листом Міністерства юстиції України від 30.08.2024 № 122042/10581-4-24/20.1 (копія додається). Під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження відділом проводились заходи щодо виявлення майна боржника на підконтрольній території України, на яке можливо звернути стягнення для примусового виконання виконавчих документів. Зокрема, при примусовому виконанні виконавчих документів, що входять до складу зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем звернуто стягнення на майно боржника - акції прості, бездокументарні, іменні у кількості 5080310373 штук від загальної кількості 99,7726%, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329, цінні папери ПАТ «Промінвестбанк», код ЄДРПОУ 00039002, які в подальшому примусово вилучені відповідно до Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів». Також на території України перебувають консульські та дипломатичні установи, які належать боржнику. Відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини від 24.04.1963 та Віденської конвенції віл 18.04.1961 встановлено недоторканість консульських установ та приміщень представництв. Іншого манна на підконтрольній території України, яке належить боржнику - російській федерації, державним виконавцем станом на дату надання інформації не виявлено, проте державним виконавцем вживаються заходи щодо розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. Інформуємо, що у Верховній Раді України 30.01.2024 за №10444 зареєстровано проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішень судів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України». Рішення, прийняте за наслідками розгляду Ваших звернень, може бути оскаржене в порядку чинного законодавства України.".

Вважаючи, що Міністерством юстиції України допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ЖИ-17802282, а також щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи порушення першим відповідачем вимог частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР, а також відсутність доказів направлення позивачу листа Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1., дійшов висновку про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282 у термін більше одного місяця від дня його надходження, а також визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не направлення ОСОБА_1 листа Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1, складеного за результатами розгляду звернення позивача від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282.

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо неналежного розгляду звернення позивача, як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 16.09.2024, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № ЖИ-17802282, суд вважав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки першим відповідачем належним чином та відповідно до Закону України "Про звернення громадян" надано відповідь на звернення позивача від 16.09.2024. При цьому, суд зауважив, що незгода позивача з доводами відповідача не є доказом неналежного розгляду звернення.

З огляду на викладене, суд вважав за необхідне зобов`язати Міністерство юстиції України направити ОСОБА_1 лист Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1, складений за результатами розгляду звернення позивача від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282.

Вимоги позивача щодо встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд першої інстанції залишив без задоволення, оскільки зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, за приписами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, є правом, а не обов`язком суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі за текстом - Закон №393/96-ВР).

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Відповідно до статті 15 Закону №393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно зі статтею 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Так, як зазначалось вище, 16.09.2024 через Державну установу "Урядовий контактний центр" позивач направив звернення за № ЖИ-17802282 до Міністерства юстиції України, в якому, поміж іншого, просив негайно виконати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023 справа № 760/17232/20 та стягнути з держави Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000000 грн., а також ініціювати внесення змін до чинного законодавства з метою виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023р. справа № 760/17232/20.

Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України № Ж-16856/16-24/2 від 17.09.2024 позивача повідомлено, що його електронне звернення № ЖИ-17802282, що надійшло до Кабінету Міністрів України, надіслано до Міністерства юстиції України 17.09.2024 за № Ж-16856/16-24/1 відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» для розгляду і надання відповіді (а.с. 36).

Листом від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1 Міністерство юстиції України надало відповідь ОСОБА_1 на його звернення (а.с. 123-124), зміст якої наведено вище.

Таким чином, з наведеного слідує, що першим відповідачем в порушення вимог статті 20 Закону №393/96-ВР розглянуто звернення позивача у строк, що перевищує один місяць від дня надходження такого звернення.

Крім того, відповідачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано доказів повідомлення позивача про результати розгляду його звернення (направлення йому вказаного листа від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1), що є порушенням наведених вище приписів ст. 15 Закону №393/96-ВР.

Посилання апелянта на технічні причини, через які відповідь на звернення позивача, яку було завантажено в систему електронного документообігу, не надійшла на електронну пошту заявника, за відсутності будь-якого підтвердження таких обставин, не спростовують факту порушення першим відповідачем права ОСОБА_1 бути повідомленим про результати розгляду його звернення.

Твердження першого відповідача про направлення 01.11.2024 ОСОБА_1 на електронну пошту відповіді на його звернення так само не спростовує вчинення порушення відповідачем вказаного права, з огляду на відсутність будь-яких доказів вчинення таких дій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282 у термін більше одного місяця від дня його надходження та визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не направлення ОСОБА_1 листа Міністерства юстиції України від 18.10.2024 №144399/Ж-28299/20.1, складеного за результатами розгляду його звернення від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282.

Доводи першого відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на те, що порушені позивачем у зверненні від 16.09.2024 за №ЖИ-17802282 питання стосуються виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023 у справі № 760/17232/20, а не Закону України «Про звернення громадян», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у вказаному зверненні ОСОБА_1 не оскаржує процесуальну дію виконавця, а висловлює невдоволення станом виконання судового рішення та просить ініціювати внесення змін до чинного законодавства з метою виконання такого рішення. Тобто, позивач фактично просить сприяти в реалізації його права на отримання відшкодування шкоди, присудженої рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2023 у справі № 760/17232/20, що свідчить про те, що подана ним заява від 16.09.2024 є зверненням у розумінні приписів статті 3 Закону №393/96-ВР та, відповідно, має розглядатися за нормами цього закону.

Відтак, розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги першого відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 440/12471/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова