Постанова

від 18.04.2025 по справі 2а-3730-09

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 2а-3730-09

адміністративне провадження № К/990/7803/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Гімон М.М., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 (судді: Мацький Є.М., Сушко О.О., Залімський І. Г.)

у справі № 2а-3730-09

за позовом ОСОБА_1

до Хмельницької митниці Державної митної служби

про скасування постанови та протоколу у справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці Державної митної служби (далі - відповідач, Хмельницька митниця ДМС, митний орган), в якому просив суд:

1) скасувати постанову державної митної служби у справі про порушення митних правил від 18.06.2009 № 0072/40000/09, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 355 Митного кодексу України.

2) скасувати протокол про порушення митних правил від 30.04.2009 № 0072/40000/09.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваних рішень, оскільки автомобіль Лексус LS 430 2004 року випуску, який ввезено на митну територію України отриманий позивачем у спадщину відповідно до свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з чим підстави для сплати митних платежів та акцизного збору відсутні, як наслідок відсутні порушення митних правил.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 (т. 1 а.с. 47-48) в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом не є підставою для митного оформлення автомобіля без оподаткування, з огляду на що при ввезенні зазначеного автомобіля позивач повинен був сплатити податки та збори загальною сумою 180 224 грн.85 коп., а саме: державне мито в сумі 34718 грн. 75 коп., акцизний збір у сумі 92322 грн.79 коп., ПДВ- 53183 грн.31коп., які позивачем сплачені не були.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 (т. 1 а.с. 79-82) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 у справі № 2а-3730/09 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено та скасовано, як незаконні постанову Державної митної служби від 18.06.2009 № 0072/40000/09 у справі про порушення митних правил та протокол від 30.04.2009 № 0072/40000/09 про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після в`їзду в зону митного контролю України позивачем не порушено вимоги ст. 355 МК України (редакція 2002 року), оскільки було заповнено митну декларацію та подано митним органам. Позивач, як підставу для пільгового митного оформлення ввезеного автомобіля «Leksus LS 430», 2004 року випуску, зазначив у митній декларації та надав митним органам заповіт та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказаний автомобіль. У вказаній декларації митним органом було здійснено відмітки про автомобіль, підстави набуття права на автомобіль (спадщина).

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що позивачем при ввезені на митну територію України транспортного засобу були вчинені дії, що призвели до несплати податків і зборів на загальну суму 180224,85 грн., чим вчинено порушення митних правил.

Відповідач у касаційній скарзі також зазначив, що судом апеляційної інстанції скасовано також і протокол про порушення митних правил, що не передбачено як Митним кодексом України так і Кодексом України про адміністративні правопорушення, в редакції, яка була чинною на момент складання протоколу про порушення митних правил.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 залишено без змін.

При цьому, касаційний суд зазначив, що апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що матеріали справи не містять даних, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 умислу на неправомірне зменшення податків та зборів.

03.06.2016 відповідач звернувся до Верховного суду України із заявою про перегляд судових рішень в якій просив допустити до провадження справу про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 та скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015 із залишенням в силі постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009.

В доводах заяви про перегляд судових рішень митний орган послався на порушення судом апеляційної та касаційної інстанції норм процесуального законодавства, зважаючи на чинність положень ч. 2 ст. 171-2 КАС України, яка у взаємозв`язку з положеннями п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України дає підстави для висновку, що нормативне визначення «рішення є остаточним і оскарженню не підлягає» означає, що рішення суду, постановлене у справі щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема й рішення посадових осіб митного органу про накладення штрафу на особу за невиконання митних правил, відповідальність за порушення яких встановлена статтею 355 МК, не може бути оскаржене ні в апеляційному, ні в касаційному порядку. Таке визначення вказує на пряму заборону їх оскарження.

Постановою Верховного суду України від 21.12.2016 у даній справі (т. 1 а.с. 147-148) заяву Хмельницької митниці ДФС задоволено частково та скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу ВАСУ та направляючи справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, Верховний суд України зазначив, що Вищий адміністративний суд України 04.06.2015 розглянувши касаційну скаргу митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 не врахував, що на час постановлення рішення судом апеляційної інстанції діяли норми процесуального права, відповідно до яких рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає (частина 2 статті 171-2 КАС України).

Відтак, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного cуду України дійшла висновку про те, що суд касаційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини 2 статті 243 КАС скасовано рішення суду касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 15.07.2024, враховуючи висновки Верховного суду України, викладені у постанові від 21.12.2016 у справі № 2а-3730/09, скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 у справі № 2а-3730/09, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницької митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил - закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд виходив з того, що на момент розгляду апеляційної скарги на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009, ним не враховано чинність положень частини 2 статті 171-2 КАС України та було відкрито апеляційне провадження.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду про закриття провадження у справі, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду про закриття провадження, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Пояснює, що у вересні 2009 року він звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці про скасування постанови та протоколу про порушення митних правил, за результатами розгляду якого постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Однак, як стверджує позивач, до апеляційного суду щодо оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 він звернувся із апеляційною скаргою 25.12.2009, яку і було задоволено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 та скасовано оскаржувані протокол та постанову про порушення митних правил.

При цьому, позивач додає, що у постанові Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 було зазначено про право позивача на її оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі.

В той же час, позивач пояснює, що 30.07.2010 набрав чинності Закон України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус судів», підпунктом 3.7 пункту 3 Прикінцевих положень якого КАС України доповнено статтею 171-2 «Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності».

Відтак, за переконанням позивача, із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції він звернувся 25.12.2009, тобто до 30.07.2010 - набрання чинності Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ. Тоді як, процесуальний закон не має зворотної дії в часі, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції розглядаючи апеляційну скаргу допустив помилки, оскільки не розглянув скаргу позивача по суті та не виконав прямих вказівок Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2025 відкрито касаційне провадження у цій справі та встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Вказану копію ухвали було доставлено на електронну адресу відповідача 19.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 2 зворотній бік а.с. 23).

Однак, станом на час ухвалення вказаної постанови, відзиву на касаційну скаргу від відповідача до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.10.2007 ОСОБА_1 ввіз на митну територію України в зоні діяльності Кучурганської митниці транспортний засіб марки «Leksus LS 430» 2004 року випуску, який він отримав у спадщину за заповітом, відкритої за межами України на його користь.

В митній декларації, поданій митним органам, ОСОБА_1 , як підставу для пільгового митного оформлення ввезеного автомобіля «Leksus LS 430», 2004 року випуску, зазначив та надав митним органам заповіт та свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

У декларації митним органом зроблено службові відмітки: «Посвідчення отримати у Хмельницькій митниці, пільга надана на підставі пункту 12 статті 8 Закону № 2181-ІІІ, Код згідно УКТЕЗЕД:8703, Митний збір згідно МД-1 сума 303,00 грн.».

30.04.2009 Хмельницькою митницею складено протокол про порушення митних правил № 0072/40000/09.

Постановою заступника начальника Хмельницької митниці від 18.06.2009 № 0072/40000/09 у справі про порушення митних правил № 0072/40000/09 ОСОБА_1 за несплату мита, акцизного збору, податку на додану вартість за ввезення автомобіля на територію України визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 355 МК України

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 (т. 1 а.с. 47-48) в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, 25.12.2009 позивач звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою (т. 1 а.с. 52-55), за якою ухвалою від 05.02.2010 апеляційним судом відкрито апеляційне провадження (т. 1 а.с. 57).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 (т. 1 а.с. 79-82) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 у справі № 2а-3730/09 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено та скасовано, як незаконні постанову Державної митної служби від 18.06.2009 № 0072/40000/09 у справі про порушення митних правил та протокол від 30.04.2009 № 0072/40000/09 про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 .

Так, відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

30.07.2010 набрав чинності Закон України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус судів», підпунктом 3.7 пункту 3 Прикінцевих положень якого КАС України доповнено статтею 171-2 «Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності».

Згідно з частиною 2 статті 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

В той же час, пунктом 2 Перехідних положень Розділу ХІІІ Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ передбачалось, що судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Порядок і строки на апеляційне оскарження було врегульовано ст.ст. 185-186 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття постанови Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 30.11.2009).

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області прийнято 30.11.2009, тоді як відповідно до матеріалів справи, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції позивач звернувся 25.12.2009 (т. 1 а.с. 52-55), тобто до 30.07.2010 - набрання чинності Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ, у зв`язку з чим, виходячи з положень пункту 2 Перехідних положень Розділу ХІІІ Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ, позивач мав право на оскарження судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відтак, хоча на час прийняття постанови Львівським апеляційним адміністративним судом від 29.03.2013 у справі № 2а-3730/09 і була чинною частина 2 статті 171-2 КАС України, яка і обмежувала право на оскарження рішення місцевого загального суду, як адміністративного щодо притягнення до адміністративної відповідальності в апеляційному порядку, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції позивач звернувся 25.12.2009 - до набрання чинності такого обмеження, що не враховано судом апеляційної інстанції при прийнятті ухвали про закриття апеляційного провадження, отже законодавчого обмеження на оскарження судового рішення в апеляційному порядку 30.11.2009 не існувало.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладене, зважаючи на те, позивач у касаційній скарзі просив направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тоді як ухвала апеляційного суду про закриття провадження перешкоджає подальшому провадженню у справі, у відповідності до вимог частини 1 статті 353 КАС України, справа підлягає направленню саме для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, а не на новий розгляд, як просив позивач, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 2а-3730-09 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді М.М. Гімон

В.В. Хохуляк