Рішення

від 25.11.2010 по справі 18/1847

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 25 листопада 2010 року                                                            Справа №18/1847

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача – Оніщенко О.В. - представник за довіреністю,

від відповідача –ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом              товариства з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт”,

                       с. Велика Чернеччина, Сумського району, Сумської області  

до                    фізичної особи –підприємця ОСОБА_3,

                      АДРЕСА_1

про                  стягнення 73 679 грн. 04 коп.,-        

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт” до фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 (правонаступником якої являється ОСОБА_3) про стягнення заборгованості в розмірі  73 679 грн. 04 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 жовтня 2010 року здійснено заміну відповідача –фізичну особу –підприємця ОСОБА_4 на процесуального правонаступника фізичну особу –підприємця ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 листопада 2010 року продовжено строк розгляду спору до 29 листопада 2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву від 21 жовтня 2010 року. Так, відповідач у своєму відзиві вказував, що заборгованість зі сплати боргу за поставлену продукцію в  розмірі 73 679 грн. 03 коп. відсутня, оскільки зазначену суму було перераховано ОСОБА_5 приватними переказами:

- ОСОБА_6 29 438 грн. 00 коп. - 01 липня 2009 року та 02 липня 2009 року 7 000 грн. 00 коп., всього 36 438 грн. 00 коп. за фактично отриманий товар за видатковою накладною № рн –0000216 від 30 червня 2009 року на суму 9 545 грн. 05 коп. та в якості передплати за товар відпущений відповідачу за видатковою накладною №рн-0000227 від 31 липня 2009 року на суму 26 349 грн. 05 коп. у повному обсязі та частково –за видатковою накладною №фл-0000247 від 11 серпня 2009 року на суму 25 972 грн. 85 коп.;

- ОСОБА_7 12 січня 2010 року - 10 527 грн. 91 коп., 14 січня 2010 року –6 174 грн. 00 коп., 19 січня 2010 року –13 809 грн. 50 коп., 29 січня 2010 року - 490 грн. 00 коп., 02 лютого 2010 року –12 628 грн. 10 коп., всього 43 600 грн. 51 коп. за фактично отриманий товар за видатковими накладними №рн-0000289 від 24 вересня 2009 року на суму 11 210 грн. 04 коп., та за №фл -0000303 від 21 жовтня 2009 року на суму 15 192 грн. 46 коп. у повному обсязі та частково у якості передоплати за наступні поставки.

Причиною переказів вищевказаних грошових коштів на розрахункові рахунки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з пояснень відповідача, було те, що фактичний учасник товариства з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт” ОСОБА_6 (через свою рідну сестру ОСОБА_8), який разом з іншим фактичним учасником товариства –ОСОБА_9 (через свою матір ОСОБА_10) визначив порядок розрахунку за поставлену продукцію передоплатою та оплатою за поставлений товар шляхом перерахування відповідачем грошових коштів в сумі 73 679 грн. 03 коп. приватними переказами на особисті рахунки фізичних осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а решту грошової суми в розмірі 90 487 грн. 22 коп. на поточний рахунок позивача.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 листопада 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/1847.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, позивач за період з 30 червня 2009 року по 21 жовтня 2009 року поставив відповідачу товар (світлотехнічну продукцію) на загальну суму 164 166 грн. 25 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

-                    № РН-0000216  від 30 червня 2009 року на суму 9 545 грн. 05 коп.;

          -          № РН-0000227  від 31 липня 2009 року на суму 26 349 грн. 05 коп.;

          -          № ФЛ-0000247  від 11 серпня 2009 року на суму 25 972 грн. 85 коп.;

          -          № ФЛ-0000257  від 19 серпня 2009 року на суму 31 001 грн. 00 коп.;

          -          № ФЛ-0000263  від 27 серпня 2009 року на суму 12 350 грн. 47 коп.;

          -          № РН-0000268  від 04 вересня 2009 року на суму 10 231 грн. 68 коп.;

          -          № РН-0000273  від 08 вересня 2009 року на суму 11 908 грн. 28 коп.;

          -          № РН-0000281  від 16 вересня 2009 року на суму 10 405 грн. 37 коп.;

          -          № РН-0000289  від 24 вересня 2009 року на суму 11 210 грн. 04 коп.;

-          № ФЛ-0000303  від 21 жовтня 2009 року на суму 15 192 грн. 46 коп. (копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи (а.с. 15 - 24).

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом ОСОБА_4 у вищевказаних накладних.

Відповідач зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу 90 487 грн. 22 коп., що підтверджується відповідними копіями банківських виписок.

Таким чином позивач просив стягнути з відповідача 73 679 грн. 04 коп. –заборгованості за поставлений товар.

09 липня 2010 року на адресу відповідача позивач надіслав вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа та копією фіскального чеку СД УДППЗ “Укрпошта” №3774 (а.с. 25, 26).

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вимоги, заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено в усній формі договір купівлі-продажу світлотехнічної продукції, згідно умов якого позивач зобов’язався здійснити поставку товару, а відповідач в свою чергу –сплатити вартість поставленої продукції.

Позивач свої зобов’язання виконав повністю та поставив відповідачу товар зазначений у видаткових накладних.

Відповідач зобов’язання з оплати товару поставленого на підставі усної угоди виконав лише частково.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів встановлених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 “Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів”, повинен був повністю розрахуватися за поставлений товар не пізніше 23 липня 2010 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Так, з метою з’ясування всіх обставин справи, ухвалою суду від 10 листопада 2010 року було зобов’язано акціонерне товариство “ОТП Банк”  м. Суми надати суду виписки з банківських рахунків про рух коштів між ОСОБА_7 та товариством з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт” за період з 12 січня 2010 року по день розгляду справи в суді та між ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт” за період з 01 липня 2009 року по день розгляду справи в суді.

На адресу суду від акціонерного товариства “ОТП Банк” м. Суми надійшов лист від 18 листопада 2010 року вих. №100-15/1/1990 в якому зазначено, що руху коштів між ОСОБА_7 і товариством з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт” (за період з 12 січня 2010 року по 10 листопада 2010 року) та між ОСОБА_6 і товариством з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт”  (за період з 01 липня 2009 року по дату закриття рахунку –29 вересня 2009 року) не було.

Таким чином, доводи відповідача, щодо погашення боргу перед позивачем в розмірі 73 679 грн. 03 коп. шляхом перерахування вказаної суми громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом до уваги не приймаються, оскільки вказане перерахування коштів громадянином ОСОБА_5 на користь громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є належним виконанням відповідачем свого обов’язку перед позивачем.

Також слід вказати, що з копій банківських виписок, що підтверджують перерахування громадянином ОСОБА_5 грошових коштів зазначеним вище особам, вбачається, що здійснені операції не були пов’язані з підприємницькою діяльністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного та належного здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 73 679 грн. 03 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Решта суми боргу в розмірі 0,01 грн. є необґрунтованою та документально не підтвердженою (неточність позивача в розрахунку), в зв’язку з чим підстав для задоволення позову в цій частині не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст.  49, ст. ст.  82-85 ГПК  України суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, пров. АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт”, вул. Красна, 30, с. Велика Чернеччина, Сумського району, Сумської області, ідентифікаційний код 35287986, п/р 26009001314475 в АТ “ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528 –73 679 грн. 03 коп. –заборгованості, 736 грн. 79 коп. витрат на сплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3.          В решті вимог –в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                       А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 30 листопада 2010 року.