Постанова

від 02.02.2011 по справі 18/1847

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.02.2011                                                                                           № 18/1847

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Лосєв  А.М.

          Іваненко Я.Л.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Оніщенко О.В., дов. б/н від 07.09.2010р.

від відповідача:                        ОСОБА_3, дов. № 2507 від 30.10.2010р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_4

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2010

 у справі № 18/1847 (Васянович А.В. .....)

 за позовом                               ТОВ "Ферон-Лайт"

 до                                                   Фізична особа - підприємець ОСОБА_4

 про                                                   стягнення 73 679,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт” звернулось до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 (правонаступником якої являється ОСОБА_4) про стягнення заборгованості в розмірі 73 679 грн. 04 коп.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 жовтня 2010 року було здійснено заміну відповідача – Фізичну особу –підприємця ОСОБА_6 на процесуального правонаступника фізичну особу –підприємця ОСОБА_4.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.11.2010р. у справі № 18/1847 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферон – Лайт” 73 679 грн. 03 коп. – заборгованості, 736 грн. 79 коп. витрат на сплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог – в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2010р. у справі № 18/1847 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 30 червня 2009 року по 21 жовтня 2009 року поставив відповідачу товар (світлотехнічну продукцію) на загальну суму 164 166 грн. 25 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

-                    № РН-0000216 від 30 червня 2009 року на суму 9 545 грн. 05 коп.;

                    № РН-0000227 від 31 липня 2009 року на суму 26 349 грн. 05 коп.;

                    № ФЛ-0000247 від 11 серпня 2009 року на суму 25 972 грн. 85 коп.;

                    № ФЛ-0000257 від 19 серпня 2009 року на суму 31 001 грн. 00 коп.;

                    № ФЛ-0000263 від 27 серпня 2009 року на суму 12 350 грн. 47 коп.;

                    № РН-0000268 від 04 вересня 2009 року на суму 10 231 грн. 68 коп.;

                    № РН-0000273 від 08 вересня 2009 року на суму 11 908 грн. 28 коп.;

                    № РН-0000281 від 16 вересня 2009 року на суму 10 405 грн. 37 коп.;

                    № РН-0000289 від 24 вересня 2009 року на суму 11 210 грн. 04 коп.;

-          № ФЛ-0000303 від 21 жовтня 2009 року на суму 15 192 грн. 46 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом ОСОБА_6 у вищевказаних накладних.

Відповідач зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу 90 487 грн. 22 коп., що підтверджується відповідними копіями банківських виписок.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 73 679 грн. 04 коп. –заборгованості за поставлений товар.

09 липня 2010 року на адресу відповідача позивач надіслав вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа та копією фіскального чеку СД УДППЗ “Укрпошта” №3774 (а.с. 25, 26).

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вимоги, заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами було укладено в усній формі договір купівлі-продажу світлотехнічної продукції, згідно умов якого позивач зобов’язався здійснити поставку товару, а відповідач в свою чергу – сплатити вартість поставленої продукції.

Отже, позивач свої зобов’язання виконав повністю та поставив відповідачу товар зазначений у видаткових накладних.

Відповідач зобов’язання з оплати товару поставленого на підставі усної угоди виконав лише частково.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів встановлених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 “Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів”, повинен був повністю розрахуватися за поставлений товар не пізніше 23 липня 2010 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Так, місцевий суд ухвалою суду від 10 листопада 2010 року зобов’язав Акціонерне товариство “ОТП Банк” м. Суми надати суду виписки з банківських рахунків про рух коштів між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ферон–Лайт” за період з 12 січня 2010 року по день розгляду справи в суді та між ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт” за період з 01 липня 2009 року по день розгляду справи в суді.

На адресу суду першої інстанції від Акціонерного товариства “ОТП Банк” м. Суми надійшов лист від 18 листопада 2010 року вих. №100-15/1/1990 в якому зазначено, що рух коштів між ОСОБА_7 і Товариством з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт” (за період з 12 січня 2010 року по 10 листопада 2010 року) та між ОСОБА_8 і товариством з обмеженою відповідальністю “Ферон –Лайт”  (за період з 01 липня 2009 року по дату закриття рахунку –29 вересня 2009 року) не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводи відповідача, щодо погашення боргу перед позивачем в розмірі 73 679 грн. 03 коп. шляхом перерахування вказаної суми громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не є належним виконанням відповідачем свого обов’язку перед позивачем.

Також слід вказати, що з копій банківських виписок, що підтверджують перерахування громадянином ОСОБА_9 грошових коштів зазначеним вище особам, вбачається, що здійснені операції не були пов’язані з підприємницькою діяльністю.

Отже, відповідачем не було доведено факту своєчасного та належного здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2010р. у справі № 18/1847 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємець ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2010р. у справі № 18/1847 – без змін.

2. Матеріали справи № 18/1847 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Лосєв  А.М.

                                                                                          Іваненко Я.Л.