Постанова від 21.04.2025 по справі 908/1377/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1377/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 (суддя Горохов І.С.)

у справі № 908/1377/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський завод турбокомпресорів"

про стягнення 65 994,43 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський завод турбокомпресорів" (далі - ТОВ "МЗТ") про стягнення 65 994,43 грн, з яких: 50 305,76 грн боргу, 1 328,05 грн пені, 1 419,58 грн штрафу, 2 526,82 грн 3 % річних та 10 414,22 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0016-03032 від 04.06.2019 (далі - договір) в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "МЗТ" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 50 305,76 грн боргу, 2 526,82 грн 3 % річних, 5 131,20 грн інфляційних втрат, 1 328,05 грн пені та 2 176,37 грн судового збору за подання позову. В решті вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача за договором відповідає заявленому позивачем розміру, а у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання здійснено перерахунок інфляційних втрат і задоволено їх у встановленому судом розмірі. Розрахунок 3 % річних та пені визнано обґрунтованими, а в частині стягнення штрафу відмовлено, оскільки його нарахування за несвоєчасну оплату відповідачем послуг не передбачено умовами договору.

Частково не погоджуючись з вказаним рішенням ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати частково оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 419,58 грн штрафу та 3 755,92 грн інфляційних втрат, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем під час виготовлення позовної заяви було здійснено помилки у розрахунку інфляційних втрат, у зв`язку з чим вірний розрахунок додано до матеріалів апеляційної скарги (сума інфляційних втрат складає 8 887,12 грн), тож скаржник посилався на те, що судом першої інстанції неправильно розраховано інфляційні втрати і з цієї підстави судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача 3 755,92 грн інфляційних втрат, оскільки така сума підлягає стягненню на користь позивача.

Апелянт також не погоджувався з висновками господарського суду в частині відмови у стягненні з відповідача штрафу та зазначав, що в тексті позовної заяви ним було допущено описку про штраф у розмірі 7 %, адже з розрахунку позовних вимог вбачається, що сума штрафу позивачем визначена згідно погодженому сторонами у пункті 6.10 договору розмірі, а саме в розмірі 3 % від вартості послуг розрахункового періоду, однак такої обставини не було враховано господарським судом під час прийняття судового рішення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2019 між Державним підприємством "НЕК "Укренерго" (правонаступником майна, усіх прав та обов`язків якого є ПрАТ "НЕК "Укренерго"), як оператором системи передачі (далі - ОСП), що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаної енергетичної системи (далі - ОЕС) України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії (далі - виконавець), та ТОВ "МЗТ", як користувачем, укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0016-03032 (далі - договір), за умовами якого, в редакції додаткової угоди № 4 від 20.09.2021 (тут і далі по тексту), ОСП зобов`язався надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме: управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуги).

Відповідно до пункту 2.2 договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до затвердженої методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті - ua.energy. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Згідно з пунктом 2.5 договору розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління протягом 3-ох банківських днів з дати отримання та на підставі акта надання послуги. Акт надання послуги ОСП надає користувачу протягом перших 11-ти календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08-го числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10-ти календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "системі управління ринком" (далі - сервіс), що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені правилами ринку. Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді у двох примірниках ОСП направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3-ох календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3-ох банківських днів з дня отримання акта.

За умовами пункту 2.8 договору користувач має повернути погоджений та оформлений належним чином (підписаний та скріплений печаткою) один примірник акта надання послуги протягом 5-ти календарних днів з дати отримання. У разі неотримання ОСП у зазначений термін підписаного користувачем акта надання послуги або заперечень щодо прийняття послуг такий акт вважається погодженим, а послуги - прийнятими користувачем. При цьому примірник акта надання послуги повертається ОСП не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зі змісту пункту 2.9 договору випливає, що оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою сервісу, за умови наявності кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Згідно пункту 2.10 договору за відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.

Відповідно до пункту 2.11 договору оплата вартості нарахованих штрафних санкцій та/або пені здійснюється на поточний рахунок ОСП, що зазначається в рахунку до сплати. За дату оплати рахунку приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок ОСП.

Пунктом 6.1 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених п. 2.5 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує ОСП пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати.

Позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим заявлено даний позов.

Суд першої інстанції частково погодився з доводами позивача та встановив, що заборгованість відповідача складає 50 305,76 грн, а з огляду на прострочення оплати платежів стягнув з користувача 5 131,2 грн інфляційних втрат, 2 526,82 грн 3 % річних та 1 328,05 грн пені. В задоволенні вимог щодо стягнення 5 283,02 грн інфляційних втрат та 1 419,58 грн штрафу відмовлено за необґрунтованістю.

Рішення оскаржується апелянтом в частині відмови у задоволенні позову, однак з доводами наведеними в апеляційній скарзі колегія суддів не може погодитись, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону диспетчерське управління - це оперативно-технологічне управління ОЕС України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.

Частиною 1 статті 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 10 414,22 грн інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2020 року по грудень 2023 року.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд першої інстанції дійшов вірного висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не було враховано вищезазначену методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання. В той же час наданий апелянтом розрахунок інфляційних втрат також не відповідає вказаному механізму розрахунку та здійснений без урахування періоду наявної у відповідача суми залишку заборгованості, тож обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 5 131,20 грн за період прострочення виконання грошового зобов`язання з жовтня 2022 року по грудень 2023 року, у зв`язку з чим вимоги в цій частині правомірно задоволенні судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта в частині скасування судового рішення про відмову у стягненні з відповідача штрафу, слід зазначити наступне.

За змістом частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Правовою підставою для застосування до сторони господарського зобов`язання у вигляді штрафу є порушення стороною правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/4156/18 зазначила, що за змістом наведених положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену Законом і договірну. Необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення у Законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Апеляційний суд зазначає, що зміст пункту 6.10 договору згідно якого за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 3 % від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов`язання, - на який посилається апелянт в апеляційній скарзі, не передбачає відповідальності відповідача, як користувача послуг за договором, у вигляді штрафу саме за несвоєчасну оплату послуг за договором. В той же час застосування такого штрафу пов`язується умовами договору саме з необґрунтованою відмовою від виконання зобов`язань, а отже доведення наявності таких обставин є обов`язком позивача.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 1 419,58 грн штрафу.

В іншій частині судове рішення апелянтом не оскаржується, а отже виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обґрунтованості апеляційної скарги, тому підстав для скасування або зміни рішення господарського суду в оскаржуваній частині не має.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/1377/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/1377/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяВ.Ф.Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяО.Г.Іванов