Постанова

від 24.11.2010 по справі 20/133-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2010 року                                    Справа №  20/133-10

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів:  Пруднікова В.В., Чоха Л.В.,

секретар судового засідання Савін В.Ю.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1  від 04.01.10,  представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2,                             м. Новомосковськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  17.08.2010р. у справі №20/133-10

за позовом: дочірнього підприємства обласного комунального підприємства “Дніпротеплоенерго” - “Новомосковськтеплоенерго”, м. Новомосковськ

до: суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2,                                  м. Новомосковськ

про: стягнення 4666грн.47коп.,

В С Т А Н О В И В:

        Дочірнє підприємство обласного комунального підприємства “Дніпротеплоенерго” - “Новомосковськтеплоенерго”, м. Новомосковськ            (далі –позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Новомосковськ (далі–відповідач)    заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 2332,47грн. основного боргу, 2332,47 грн. пені.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010р. у справі  № 20/133-10 (суддя –Пархоменко Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь  позивача 2280грн.38коп. основного боргу, 23грн.05коп. пені, 50грн.34коп. державного мита, 116грн.51коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

         Не погодившись з рішенням господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду  та прийняти нове, яким у вказаних позовних вимогах відмовити.

        Скаржник посилається на п.2 ч.1 ст.104 ГПК України, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Скаржник вказує, що він подав позивачу заяву про розірвання договору 30.10.2008 року, а відмова відповідача розірвати договір (відповідь - лист від 05.11.2008 року) є незаконною, а отже і вимоги про стягнення заборгованості після вказаної дати теж є незаконними.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010р. по справі №20/133-10 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

         Як вбачається з матеріалів справи 15  вересня 2008 року між дочірним  підприємством обласного комунального підприємства    «Дніпротеплоенерго»- «Новомосковськтеплоенерго» (постачальник)    та  суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Новомосковськ (споживач) був укладений договір №243 про постачання теплової енергії, відповідно п. 1. постачальник зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов’язався оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

        Відповідно п. 3 договору  передбачена попередня оплата за 15 днів  до початку розрахункового періоду 80%, кінцевий розрахунок  сім днів після пред’явлення рахунку. розрахунковим періодом є календарний місяць.

         На виконання умов договору, позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу в період з жовтня 2008року по квітень 2009року . За січень та лютий 2009року оплата за теплову енергію не виставлялась оскільки відповідач заявив про відсутність тепла і ці заяви були заактовані позивачем.

          Позивач пред’явив до оплати: жовтень 2008року    -   52,09грн., листопад 2008року –483,72грн., грудень 2008року  – 718,14грн., березень 2009року -   845,66грн., квітень   2009року  -232,86грн. Всього на суму -2332,47грн.

          Позивач направив відповідачу рахунки та вимогу про оплату 20.10.2009року, відповідно договору оплата рахунки -7 днів, тобто 28.10.2009року строк оплати рахунків. Відповідач оплату не здійснив.

         Господарський суд правильно вказав у рішенні, що посилання  відповідача стосовно зміни власника, а саме: 22.01.2010року з’явився новий власник і відповідач не користувався приміщенням в спірний опалювальний сезон не підтверджується матеріалами справи,  оскільки  заява відповідача про розірвання договору зареєстрована  у позивача  09.10.2009року і з того ж моменту була припинена дія договору №243 від 15.09.2009р.

         Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

        Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

        За умовами п. 3 договору у разі несплати пред’явлення рахунків протягом семи днів на суму неоплаченого рахунку за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1% на добу по день фактичної оплати рахунку, але не більше 100% від суми боргу . Пеня за період прострочення платежів з 01.12.2009р. по 30.05.2010р. складає 2332,47грн.        

В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

        Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

         Розмір пені, встановлений сторонами у договорі, не повинен  перевищувати  максимальний розмір пені, визначений ст.343 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за порушення грошових зобов’язань".

         Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції  щодо стягнення пені за порушення строків виконання зобов’язання   в розмірі 230грн.54 коп.  (обчислена  у  розмірі  подвійної  облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, від суми заборгованості за  договором)  і  є  тим  граничним  розміром відповідальності за прострочку платежу, який встановлений законом.

         Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України  господарський  суд, приймаючи рішення, має право  зменшувати у виняткових випадках розмір  неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони , що порушила зобов’язання.

          Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції  щодо  зменшення  розміру пені належної до стягнення до 10% і стягнення її в сумі –23,05грн.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач подав позивачу заяву про розірвання договору 30.10.2008 року, а відмова відповідача розірвати договір (відповідь - лист від 05.11.2008 року) є незаконною, а отже і вимоги про стягнення заборгованості після вказаної дати теж є незаконними з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст.184 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди на розірвання договору або у разі неотримання письмової відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового перебігу, зацікавлена сторона має право передати спір на розгляд суду.

Відповідач отримав заперечення позивача щодо розірвання договору, однак з позовом до суду за вирішенням вказаного питання не звернувся.

Посилання відповідача в засіданні апеляційного суду про те, що він припинив свою діяльність як приватний підприємець 25.12.2009 року також не приймається до уваги, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця зі спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, відповідач не надав.

 За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського  суду Дніпропетровської області області як правильне, законне та обгрунтоване належить залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

           Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -                                     

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2,  м. Новомосковськ  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010р. у справі №20/133-10 залишити без змін.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                           Л.О. Чимбар

Суддя                                                                                  В.В. Прудніков

Суддя                                                                                  Л.В. Чоха

Повний текст постанови складено  01.12.2010р.