ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/1704/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Миколаївської області
у складі судді Смородінової О.Г.,
від 03.07.2024
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
від 11.12.2024
у справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддуес»,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Валдпро»,
3) ОСОБА_1
про стягнення 2 730 931,31 грн,
за участю представників:
від позивача: Цалованська-Луференко Я.Л.
від відповідача-1: не з`явилися,
від відповідача-2: не з`явилися,
від відповідача-3: Курило Ю.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року Акціонерне товариство «Банк Альянс» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддуес», Товариства з обмеженою відповідальністю «Валдпро» та ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку 2730931,31 грн, з яких: 2 715 308,98 грн відшкодування по сплаченій вимозі та 15 622,33 грн процентів.
В обґрунтування позовних вимог Банк зазначив про те, що у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддуес» зобов`язань за укладеним між останнім з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» договором підряду, забезпеченим гарантією згідно з договором про надання гарантії, Банк отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» вимогу та сплатив останньому 3 514 920 грн, у зв`язку з чим отримав право регресної вимоги до відповідача-1, а також до відповідачів - 2 та 3 , як поручителів.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
19 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «БАНК АЛЬЯНС», як Гарантом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДДЕУС», як Принципалом, був укладений Договір про надання гарантії № 10568-21 (далі Договір гарантії), відповідно до предмету якого Гарант зобов`язується надати на користь Бенефіціара Гарантію виконання умов договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цього Договору за умови виконання Принципалом зобов`язання, передбаченого п.4.3.1 цього Договору, та укладення договору забезпечення (договорів забезпечення), передбаченого (передбачених) п. 2.13 цього Договору (п. 2.1).
Гарантія надається відповідно до проекту Договору на закупівлю, згідно з тендерною документацією для процедури закупівлі відкриті торги по предмету закупівлі: «Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорожі з захистом периметру, системи відео спостереження та контролю доступу промислових майданчиків та ГРС Бердичівського ЛВУМГ)», затвердженої на засіданні тендерного комітету (протокол № 21_0417_п від « 13»травня 2021 року) зі змінами, внесеними згідно з протоколом від « 15» червня 2021 року № 21_0417_п зм-1, згідно з оголошенням UA-2021-05-14-009797-с на офіційному сайті pzorro.gov.ua//, який буде укладено між Принципалом та Бенефіціаром, надалі Основне зобов`язання (п. 2.2).
У відповідності до цього Договору Гарант зобов`язується надати на користь Бенефіціара гарантію, та сплатити Бенефіціару грошові кошти за Гарантією при настанні Гарантійного випадку відповідно до умов Гарантії (п. 2.4); Умови надання Гарантії відповідають вимогам Основного зобов`язання. Заяви, в т.ч, Гарантія надається: безвідклична, безумовна (п. 2.5). Гарантія діє по « 14» жовтня 2023 року включно (п. 2.6). Валюта Гарантії: гривня (п. 2.7). Гранична сума Гарантії становить 3 514 920,00 грн (980) (п. 2.8). Зобов`язання Гаранта за Гарантією обмежуються сумою, визначеною в п. 2.8 цього Договору (п. 2.9). Принципал підписанням цього Договору підтверджує, що умови Гарантії в цілому та зміст Гарантії відомі Бенефіціару, схвалені та прийняті ним (п. 2.12). Зобов`язання Принципала перед Банком за цим Договором забезпечуються (надалі Договір забезпечення): - всім майном та грошовими коштами Принципала, на яке може бути звернуто стягнення відповідно до вимог чинного законодавства України; та/або - неустойкою (пеня, штраф), передбаченою умовами цього Договору; та/або - порукою фізичної особи ОСОБА_1 за відповідним договором поруки, який укладається в день підписання цього Договору, та - порукою юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛДПРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 40340987) за відповідним договором поруки, який укладається в день підписання цього Договору, та - заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на вкладному (депозитному) рахунку, згідно договору банківського вкладу № 97978-Д/1 від 01.07.2021 р. в АТ «БАНК АЛЬЯНС», за відповідним договором застави, який укладається в день підписання цього Договору, та - грошовим забезпеченням (покриттям) відповідно до п. 6.2 цього Договору.
У випадку настання Гарантійного випадку та сплати Банком коштів на вимогу Бенефіціара, невиконання Принципалом будь яких грошових зобов`язань перед Банком або в інших випадках, передбачених цим Договором, Банк здійснює списання (в т.ч. договірне) грошової суми з рахунку грошового покриття.
У випадку припинення дії Гарантії відповідно до умов Гарантії та наявності заборгованості Принципала за комісійною винагородою та/або штрафними санкціями, та/або іншої заборгованості за цим Договором, Банк має право здійснити погашення такої заборгованості Принципала за рахунок Грошового покриття. У разі наявності вимоги Бенефіціара, надісланої в строк дії Гарантії, Банк не повертає Грошове покриття Принципалу до отримання Банком письмової відмови Бенефіціара від своїх прав за Гарантією чи звільнення Банку від зобов`язань з оплати вимоги Бенефіціара в інший законний спосіб. Принципал не має права вимагати повернення суми Грошового покриття до припинення зобов`язань Банка за Гарантією, або до настання інших обставин, передбачених цим Договором. Умови щодо іншого забезпечення передбачаються у відповідних договорах забезпечення (п. 2.13).
За умовами наведеного Договору гарантії:
- Принципал Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДДЕУС», ідентифікаційний код юридичної особи 41917530 (п. 1.1);
- Гарант Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС», ідентифікаційний код юридичної особи 14360506 (п. 1.2);
- Бенефіціар Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (ідентифікаційний код юридичної особи 42795490) Україна, 03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44 (п. 1.3);
- Гарант має право, зокрема: на договірне списання грошових коштів з рахунку (рахунків) Принципала відповідно до умов цього Договору (п. 4.1.8).
Враховуючи положення статті 569 Цивільного кодексу України, Сторони домовились, що Банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до Принципала (Регрес) у розмірі всіх сум, сплачених Банком за Гарантією, процентів, пені та будь-яких штрафів (збитків). Достатньою підставою для виникнення зобов`язання Принципала відшкодувати вказані кошти (в т.ч. витрати, збитки, процент, пеню тощо) є факт здійснення Гарантом платежу на вимогу Бенефіціара. Відшкодування має бути здійснено Принципалом своєчасно та незалежно від відповідності/невідповідності сплати Банком сум за Гарантією передбаченому Гарантією порядку такої сплати, а також незалежно від факту доведеності Бенефіціаром настання гарантійного випадку за Гарантією, дійсності Вимоги чи відсутні гарантійного випадку за Гарантією на бачення Принципала. У випадку невиконання Принципалом зворотної вимоги, Банк має право задовольнити своє право регресної вимоги за рахунок наданого забезпечення за цим Договором, у тому числі за рахунок грошового покриття (п. 4.1.9).
Принципал зобов`язується, зокрема: в день здійснення Гарантом платежу за Гарантією на користь Бенефіціара відшкодувати Гаранту суму коштів, сплачену Бенефіціару, по Гарантії у зв`язку з виникненням у Гаранта регресної вимоги до Принципала (п. 4.3.10).
У разі виплати Гарантом грошових сум по Гарантії за рахунок інших джерел, ніж сформоване Грошове покриття, Принципал зобов`язаний відшкодувати Гаранту суму відшкодування в строк та в порядку, визначеному цим Договором. В разі порушення строків відшкодування що передбачені цим Договором, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання встановлюється у розмірі 30% річних в гривні, та нараховується виключно на прострочену суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем повного погашення. Такий розмір процентної Ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим Договором, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання від не сплаченої Принципалом суми відшкодування або її не сплаченої частини, який погоджений Сторонами.
Якщо сума відшкодування (її частина) буде відшкодована за рахунок кредиту, що буде наданий Принципалу на Підставі цього Договору або окремого кредитного договору, положення цього пункту Договору, що стосуються відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, не застосовується до суми відшкодування, відшкодованої за рахунок кредитних коштів (п. 4.3.12).
Проценти нараховуються з дня перерахування (сплати) Гарантом грошових коштів Бенефіціару за Гарантією до моменту фактичного повернення/відшкодування Принципалом Гаранту у повному обсязі всієї суми відшкодування (п. 4.3.12.1).
Проценти нараховуються виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці (п.4.3.12.4).
Проценти нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) Гарантом грошових коштів за Гарантією Бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування Принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених Гарантом за Гарантією (п. 4.3.12.5).
Проценти, нараховані за місяць відповідно до умов цього Договору, Принципал зобов`язаний сплачувати на рахунок, який зазначається у відповідному письмовому повідомленні Банку (Гаранта), щомісяця, не пізніше 05 числа місяця (включно), наступного за тим, за який вони нараховані. Якщо день сплати Принципалом проценті припадає на вихідний або святковий (неробочий) день, сплата процентів здійснюється Принципалом в наступний банківський день, що слідує за вихідним або святковим (неробочим) днем (п. 4.3.12.6).
Протягом 1 банківського дня від дати отримання вимоги Бенефіціара по Гарантії, Гарант письмово повідомляє Принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію (разом з копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалося умовами Гарантії) (п. 6.1).
Принципал в строк, визначений у письмовій вимозі Гаранта зобов`язаний: в разі якщо Грошове покриття Принципалом не було сформоване раніше, перерахувати Гаранту грошові кошти в сумі, зазначеній Гарантом та необхідній для виконання Вимоги Бенефіціара на оплату по Гарантії, на рахунок Грошового покриття, зазначений Гарантом (п. 6.2.1); письмово повідомити Гаранта про виявлені невідповідності у вимозі та/або у доданих до вимоги Бенефіціара документах умовам Гарантії (п.6.2.2); за умови відсутності власних грошових коштів, необхідних для виконання вимоги Бенефіціара, та сплати Банком коштів за вимогою Бенефіціара, звернутись до Банку з клопотанням про надання кредиту строком не більш ніж на 6 (шість) місяців та з цільовим призначенням - погашення заборгованості перед АТ «БАНК АЛЬЯНС» за сплаченою вимогою Бенефіціара за Гарантією (п. 6.2.3).
Гарант повинен розглянути вимогу Бенефіціара разом з доданими до неї документами та прийняти рішення за результатами такого розгляду протягом строку, встановленого в Гарантії та: або переказує на рахунок Бенефіціара суму, розмір якої не перевищує суму Гарантії (п. 2.8 цього Договору та з урахуванням п. 2.9 цього Договору); або повідомляє Бенефіціара про відмову у задоволенні цієї вимоги; або укладає з Принципалом (який буде боржником) кредитний договір з метою надання йому кредиту з цільовим призначенням - погашення заборгованості за вимогою Бенефіціара за Гарантією.
Сума коштів Грошового покриття, що залишається після здійснення всіх виплат за Гарантією, якщо вони мали місце, повертається Гарантом на поточний рахунок Принципала. Повернення коштів Грошового покриття здійснюється не пізніше наступного робочого дня після припинення строку дії Гаранти, або не пізніше наступного робочого дня після здійснення платежу за Вимогою, отриманою Гарантом до закінчення строку дії Гарантії, останній день строку платежу за якою наступає після закінчення строку дії Гарантії.
У випадку повного або частково невиконання Принципалом своїх зобов`язань, передбачених Заявою та /або Договором, щодо формування Грошового покриття, необхідного для проведення платежу за Гарантією, або щодо надання застави/іпотеки, або у разі, якщо Гарант з незалежних від нього підстав не може здійснити платіж за Гарантією за рахунок коштів Грошового покриття/ або не може звернути стягнення на предмет застави/іпотеки, Гарант виконує платіж за Гарантією за рахунок інших джерел, ніж сформоване Принципалом Грошове покриття, про що Гарант повідомляє Принципала.
Принципал зобов`язаний відшкодувати Гаранту в порядку Регресу в повному обсязі суми відшкодування, не пізніше наступного робочого дня після здійснення Гарантом платежу за Гарантією, якщо інший строк не встановлений у регресній вимозі.
Порушення Принципалом зазначеного в цьому пункті терміну сплати суми відшкодування, вважається простроченням виконання Принципалом грошового зобов`язання за Договором та встановлюється відповідальність передбачена п.4.3.12. Договору (п. 6.3).
Зобов`язання Гаранта перед Бенефіціаром припиняються у разі: після здійснення повної сплати Бенефіціару суми коштів, на яку надана Гарантія; після закінчення строку дії Гарантії, виданої на підставі цього Договору; відмови Бенефіціара від своїх прав за Гарантією шляхом повернення Гаранту оригіналу Гарантії, або шляхом подання Гаранту письмового підтвердження або повідомлення Бенефіціара про звільнення Гаранта від зобов`язань за Гарантією; у разі настання інших підстав для припинення, передбачених Гарантією, цим Договором та/або чинним законодавством України (п. 7.1).
Вказаний Договір гарантії скріплений підписами та печатками обох сторін.
Також, 19.08.2021, для забезпечення виконання Принципалом зобов`язань за Договором гарантії, були укладені договори поруки:
- Договір поруки № 10568-21/П/1 від 19.08.2021 між Акціонерним товариством «БАНК АЛЬЯНС», як Банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛДПРО», як Поручителем (щодо зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДДЕУС», як Принципала), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Поручитель, поручається перед Банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДДУЕС», ідентифікаційний код юридичної особи 41917530, далі Принципал, зобов`язань за Договором про надання гарантії №10568-21 від « 19» серпня 2021 року, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно, й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені в майбутньому між Банком та Принципалом;
- Договір поруки № 10568-21/П/2 від 19.08.2021 між Акціонерним товариством «БАНК АЛЬЯНС», як Банком, та ОСОБА_1 , як Поручителем (щодо зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДДЕУС», як Принципала), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Поручитель, поручається перед Банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДДУЕС», ідентифікаційний код юридичної особи 41917530, далі Принципал, зобов`язань за Договором про надання гарантії №10568-21 від « 19» серпня 2021 року, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно, й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені в майбутньому між Банком та Принципалом.
Наведені договори поруки містять, зокрема, такі умови:
- згідно цього Договору, порукою забезпечуються наступні зобов`язання Принципала, що випливають з Договору гарантії: повернути Банку суму всіх грошових коштів, сплачених Банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої складає 3 514 920,00 грн (980), в строк та в порядку, визначеному Договором гарантії. Строк дії гарантії з « 19» серпня 2021 р. та діє по « 14» жовтня 2023 р. включно (п. 2.1). Сплатити: будь-які комісії, розмір і порядок сплати яких визначений в Договорі гарантії; у разі порушення умов Договору гарантії сплатити проценти від суми боргу, неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених Договором гарантії; відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у Принципала перед Банком, у зв`язку з укладенням та виконанням Договору гарантії, та які передбачені умовами Договору гарантії; виконати інші зобов`язання Принципала, які випливають з Договору гарантії (п. 2.2);
- за виконання зобов`язань за Договором гарантії Поручитель та Принципал відповідають перед Банком як солідарні боржники (п. 4);
- Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Принципал, включаючи сплату суми, виплаченої Банком на вимогу Бенефіціара, процентів від суми боргу за Гарантією, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених Договором гарантії, відшкодування збитків. Наступним Сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов`язань Принципала за Договором гарантії (в тому числі зміни розміру суми гарантії, строків виконання зобов`язань за Договором гарантії, тощо), обсяг поруки згідно умов цього Договору без додаткового повідомлення Поручителя та укладання додаткового договору до цього Договору збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов`язання таким чином, щоб Поручитель відповідав перед Банком за виконання Принципалом своїх зобов`язань за Договором гарантії в повному обсязі (п. 5);
- Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, як солідарний боржник, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання Поручителем вимоги Банка. Датою отримання Поручителем вимоги Банка, направленої рекомендованою чи кур`єрською поштою, є дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача на повідомленні про вручення такої поштової кореспонденції. У разі повернення вимоги (листа) на адресу Банку з іншими поштовими відмітками (в тому мислі закінчення термін зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше), датою отримання Поручителем вимоги Банка є дата відправлення такого повідомлення. Всі вимоги/листи/повідомлення за цим Договором також будуть вважатися направленими/зробленими належним чином у разі, якщо вони передаються в електронному вигляді засобами системи «Клієнт-Банк» (або іншого програмного комплексу, до якого Поручитель підключений Банком) з використанням електронних підписів (в т.ч. електронних цифрових підписів, кваліфікованих електронних підписів) у порядку, визначеному законодавством, та договором, укладеним із Поручителем, який передбачає обслуговування Поручителя Банком її тому числі за допомогою відповідного програмного комплексу (п. 8);
- цей Договір вступає в дію з дати його укладання, за умови його підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за Договором гарантії (п.13);
- порука за цим Договором припиняється після закінчення 3-х (трьох) років з дня настання терміну виконання основного зобов`язання, передбаченого Договором гарантії, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань за Договором гарантії (п. 15).
Вищенаведені договори поруки скріплені підписами Банку та Поручителів.
Предметом цього позову є майнова вимога позивача, як гаранта, про стягнення з відповідача-1, як принципала, а також відповідача-2 та відповідача-3, як поручителів, в порядку регресу заборгованості як суми відшкодування по сплаченій вимозі та суми заборгованості за процентами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд Миколаївської області рішенням від 03.07.2024 у справі № 915/1704/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024, позов задовольнив частково. Стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача в порядку регресу суму відшкодування по сплаченій вимозі в розмірі 2 683 418,44 грн та суму заборгованості за процентами в розмірі 4 463,53 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що Банком підтверджено право як на зворотну вимогу (регрес) до ТОВ «Буддуес» як Принципала, так і на солідарне стягнення грошових коштів з Поручителів.
Суд вихилив заперечення відповідачів та зазначив, шо їх доводи про належне виконання ТОВ «Буддуес» зобов`язань за договором підряду та про відсутність у ТОВ «ОГС України» підстав для звернення до Банка з вимогою про сплату коштів за Банківською гарантією, спростовуються обставинами, встановленими судами у господарській справі № 910/15991/23.
Також суд вихилив доводи відповідача про те, що Банківська гарантія складена таким чином, що не дозволяє однозначно установити порушення якого саме зобов`язання вона забезпечує, оскільки це також, за висновком суду, не відповідає фактичним обставинам справи.
Щодо посилання відповідачів на існування форс-мажорних обставин, суд зазначив, що це також повністю спростовуються обставинами, встановленими судами у справі № 910/15991/23.
Апеляційний господарський суд також зазначив про те, що оскільки ОСОБА_1 не був учасником справи № 910/15991/23, то встановлені в ній обставини можуть бути спростовані ним в загальному порядку відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України. У зв`язку з цим надав оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що гарантійний випадок не настав, так як відповідач не порушував умови договору, оскільки строки виконання зобов`язань Підрядника продовжені на строк існування форс-мажорних обставин, та визнав їх безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 915/1704/23, у якій просив їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження визначено пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідач-3 у касаційній скарзі зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду викладені:
- у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 910/1345/24 про застосування статей 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція) (далі Регламент), та статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;
- у постанові від 12 березня 2024 року № 911/2635/22 про застосування частини 1 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та статті 14-1 Закону України "Про торгово- промислові палати в Україні";
- у постанові від 27 лютого 2018 у справі 910/13527/17 про застосування статті 212 ЦК України.
Також зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального закону, не дослідили належним чином зібрані у справі докази, а тому дійшли до хибного висновку про відсутність причинно- наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання ТОВ «Буддуес» перед ТОВ «ОГТСУ» за договором №2108000092 від 20.08.2021 року. Вказане унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Не врахували наведене у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/5625/23 тлумачення статті 79 ГПК України та допустили порушення її приписів.
Відзивів на касаційну скаргу відповідача-3 від інших учасників справи, у встановлений судом строк не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду постановлених у справі рішень.
Клопотання позивача про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу та прийняття відзиву відхиляється за необгрунтованістю.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
У справі № 915/1704/23 спір виник з приводу заявленої Акціонерним товариством «Банк Альянс» регресної вимоги до ТОВ «Буддуес» та його поручителів ТОВ «Валдпро» та ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів в солідарному порядку 2 730 931,31 грн, з яких: 2 715 308,98 грн відшкодування по сплаченій вимозі та 15622,33 грн процентів.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідачем-3 підставою для касаційного оскарження визначено пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких: змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими.
Змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах. Так само не завжди для встановлення подібності правовідносин має значення і об`єктний критерій.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних положень процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, на які послався скаржник, з правовідносинами у справі, яка переглядається. При цьому така подібність оцінюється з урахуванням зазначених вище критеріїв та висновків Верховного Суду щодо застосування таких критеріїв подібності.
Відповідач-3 в обґрунтування доводів касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 910/1345/24 про застосування статей 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція) (далі Регламент), та статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Однак, як вбачається з постанови від 18 вересня 2024 року, у справі № 910/1345/24 спір виник між Національною поліцією України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" з приводу неналежного виконання умов договору щодо строку поставки та надання зразку товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1 736 026,59 грн, з яких 228 798,24 грн - пеня, 1 032 992,00 грн - штраф та 474 236,35 грн - проценти за користування коштами попередньої оплати.
У цій справі Верховний Суд, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, погодився з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу, пені та процентів за користування коштами попередньої оплати, оскільки відповідач довів неможливість виконання ним зобов`язання за договором щодо своєчасного надання зразку товару та своєчасної поставки товару у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджено матеріалами справи.
У справі № 915/1704/23 Акціонерне товариство «Банк Альянс» заявило регресну вимогу до ТОВ «Буддуес» та його поручителів ТОВ «Валдпро» та ОСОБА_1 про стягнення 2 715 308,98 грн відшкодування по сплаченій вимозі та 15622,33 грн процентів.
Право банку на отримання регресного відшкодування по сплаченій ним вимозі оспорюється поручителем - ОСОБА_1 з підстав неможливості виконання ТОВ «Буддуес» зобов`язань за договором підряду через настання форс-мажорних обставин.
Отже, характер урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників спірних правовідносин у справі № 910/1345/24 та у справі № 915/1704/23 не є подібним. Ці справи відмінні між собою як за змістовним критерієм, так і за суб`єктним складом та об`єктом спору, відповідно викладені у справі № 910/1345/24, які наводяться скаржником в обґрунтування доводів касаційної скарги, висновки, зокрема щодо підтвердження форс-мажорних обставин, не є релевантними для справи № 915/1704/23.
У справі № 911/2635/22 Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулося з позовом до покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українські смоли" про стягнення заборгованості за договором поставки пені, інфляційних втрат та 3 % річних, який обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого за договором товару.
Заперечення відповідача (покупця) обгрунтовувалися тим, що він зазнав впливу обставин непереборної сили, що пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України, наслідком чого стало припинення здійснення ним з 24.02.2022 виробничої діяльності внаслідок окупації м. Рубіжного Луганської області, де розташовані виробничі потужності Товариства.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2024 акцентував, що ним враховуються особливі фактичні обставини цієї справи, та зазначив, що погоджується з висновком апеляційного суду про наявність передбачених статтею 617 ЦК України, статтею 218 ГК України та статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" підстав для відмови в стягненні заборгованості за поставлений товар, що зумовлено настанням з 24.02.2022 форс-мажорних для відповідача обставин. Вказав, що очевидність факту постачання позивачем товару саме до м. Рубіжного Луганської області, де розташовані виробничі потужності відповідача, тоді як активні бойові дії на вказаній території, що розпочалися 24.02.2022, та подальша її окупація, які є загальновідомими обставинами, унеможливили проведення Товариством виробничої та фінансово-господарської діяльності на цій території з отриманням прибутку від використання поставленого за договором товару, натомість той факт, що місцезнаходженням відповідача наразі є м. Київ, не спростовує настання для покупця форс-мажорних обставин починаючи з 24.02.2022.
Подібних обставин у справі № 915/1704/23 не встановлено. Справи № 911/2635/22 та № 915/1704/23 відмінні між собою за змістовним критерієм, за суб`єктним складом та об`єктом спору, відповідно викладені у справі № 911/2635/22, які наводяться скаржником в обгрунтування доводів касаційної скарги висновки не є релевантними для справи № 915/1704/23.
У постанові від 27.02.2018 у справі № 910/13527/17 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про передчасне звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані у квітні 2017 року послуги з охорони, виходячи з встановлених у цій справі обставин. У цій справі встановлено, що сторони договору, користуючись положеннями статті 212 ЦК України, передбачили певні відкладальні умови щодо розрахунку за надані позивачем послуги у випадку крадіжки на об`єкті, який охоронявся позивачем за договором.
Верховний Суд відзначив, що відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору щодо такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні. Отже, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка має неминуче настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.
У справі № 910/13527/17 встановлено, що сторонами договору передбачено певні відкладальні умови щодо розрахунку за надані послуги позивачем у випадку крадіжки на об`єкті, який охоронявся за договором.
У зв`язку з проведенням досудового розслідування за фактом крадіжки у квітні 2017 року майна відповідача, яке перебувало під охороною позивача на підставі Договору, враховуючи, що розмір матеріальних збитків, завданих відповідачу, на даний час не встановлено, грошові зобов`язання відповідача по оплаті охоронних послуг позивача за квітень 2017 року у сумі 21 666,67 грн по вказаному Договору є призупиненими.
Подібних обставин у справі № 915/1704/23 не встановлено, справи відмінні між собою як за змістовним критерієм, так і за суб`єктним складом та об`єктом спору, відповідно висновки Верховного Суду, сформовані ним у справі № 910/13527/17 не є релевантними для справи № 915/1704/23.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Іншою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач-3 визначив пункт 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У касаційній скарзі відповідач-3 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального закону, не дослідили належним чином зібрані у справі докази, а тому дійшли до хибного висновку про відсутність причинно- наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання ТОВ «Буддуес» перед ТОВ «ОГТСУ» за договором №2108000092 від 20.08.2021 року . Вказане унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Не врахували наведене у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/5625/23 тлумачення статті 79 ГПК України та допустили порушення її приписів.
Тобто доводи скаржника фактично зводяться до підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що умовою застосування пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Проте у цій справі наявність заявлених скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася, про що зазначено вище.
З огляду на необґрунтованість наведених відповідачем-3 у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника і на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України та доводи, що стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не дослідження зібраних у справі доказів.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача-3 та залишає без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 296, статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження у справі № 915/1704/23, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 915/1704/23, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. В іншій частині касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.07.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 915/1704/23 залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2025 |
Оприлюднено | 22.04.2025 |
Номер документу | 126740121 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі банківської діяльності, з них |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Баранець О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні