Постанова

від 08.04.2025 по справі 501/386/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1474/25

Справа № 501/386/24

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельнийпорт «Чорноморськ»на рішенняІллічівського міськогосуду Одеської області від24квітня2024року, постановленого під головуванням судді Петрюченко М.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доДержавного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №342-О від 01.11.2023 року в частині оголошення позивачу простою вдома із встановленням середньорічної годинної ставки, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 40,46 грн. (мінімальна зарплата 6700 грн.), встановлення неповного робочого тижня з робочими днями понеділок, вівторок, середа з робочим часом з 09:00 до 13:00 з оплатою згідно табеля обліку робочого часу;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного простою не з вини працівника з 02.11.2023 року по час постановлення рішення суду;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона працює на посаді начальника відділу (підрозділу №1052) податкового обліку бухгалтерської служби та є членом Незалежної профспілки працівників морського торгового порту «Чорноморськ».

На підставі наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №342-О від 01.11.2023 року оголошено простій вдома із встановленням середньорічної годинної ставки, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 40,46 грн. (мінімальна зарплата 6700 грн.), встановлення неповного робочого тижня з робочими днями понеділок, вівторок, середа з робочим часом з 09:00 до 13:00 з оплатою згідно табеля обліку робочого часу.

Позивач стверджує, що вказаний наказ є незаконним, оскільки в примусовому порядку, без її участі і погодження з Незалежною профспілкою працівників морського торгового порту «Чорноморськ» змінено режим роботи та оплату праці. Позивачка не писала ніяких заяв, як передбачено п.3.3.27 діючого колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ».

Позивачка вважає, що вказаним наказом обмежені її трудові гарантії із зміною суттєвих умов трудового договору, також відповідач не мав права в односторонньому порядку приймати вказане рішення.

Рішенням Іллічівського міськогосуду Одеської області від24квітня2024 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Визнаний незаконним та скасований Наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №342-О від 01.11.2023 року в частині оголошення позивачу простою вдома із встановленням середньорічної годинної ставки, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 40,46 грн. (мінімальна зарплата 6700 грн.), встановлення неповного робочого тижня з робочими днями понеділок, вівторок, середа з робочим часом з 09:00 до 13:00 з оплатою згідно табеля обліку робочого часу,.

Стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного простою не з вини працівника з 02.11.2023 року по час постановлення рішення суду у розмірі 107035,00 грн. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ДП «Морський торговельнийпорт «Чорноморськ» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу та стягнення з ДП «Морський торговельнийпорт «Чорноморськ» середнього заробітку за час вимушеного прогулу і судового збору скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що застосування простою шляхом видачі наказу №342-О від 01.11.2023 року про оголошення простою позивачу суперечить нормам КЗпП України, оскільки вказаний наказ є правомірним у відповідності до вимог закону.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 08 квітня 2025 року Рожкова Л.В.,представник Незалежноїпрофспілки працівниківморського торговогопорту «Чорноморськ»не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 199-200).

Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с. 184).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення ОСОБА_2 ,представника ДП«Морський торговельнийпорт«Чорноморськ»,перевіривши доводиапеляційної скарги,дослідивши матеріалисправи,законність іобґрунтованість додатковогорішення судув межахдоводів апеляційноїскарги ізаявлених вимог,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга непідлягає задоволенню,за наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 працює на посаді начальника відділу (підрозділу №1052) податкового обліку бухгалтерської служби, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 9-13) та є членом Незалежної профспілки працівників морського торгового порту «Чорноморськ», що не заперечувалось відповідачем.

Внаслідок повного припинення виробничої діяльності в акваторії морського порту «Чорноморськ» всіма портовими операторами та дії невідворотної сили, зумовленої військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану на всій території України, на підставі наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №43-О від 28.02.2022р. «Про заходи в період дії воєнного стану», оголошено простій вдома працівникам підприємства (а.с. 30-38).

Наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №70 від 29.04.2022р. «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками», призупинено дію трудових договорів з 01.05.2022р. на термін до припинення або скасування воєнного стану з працівниками підприємства згідно Додатку (а.с. 39-60).

Наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №84 від 24.06.2022р. «Про зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності працівників», проведено з 15.09.2022р. зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності працівників ДП «МТП «Чорноморськ» (а.с. 61-62).

Наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №113 від 10.08.2022р. «Про правила поведінки працівників ДП «МТП «Чорноморськ» в умовах воєнного стану, до якого внесено зміни наказом №116 від 18.08.2022р., визначено правила поведінки працівників підприємства на час військової тривоги (а.с. 63, 64).

На підставі наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №342-О від 01.11.2023р. оголошено простій вдома із встановленням середньорічної годинної ставки, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 40,46 грн. (мінімальна зарплата 6700 грн.), встановлення неповного робочого тижня з робочими днями понеділок, вівторок, середа з робочим часом з 09:00 до 13:00 з оплатою згідно табеля обліку робочого часу, що підтверджується копією витягу з наказу (а.с. 14).

Відповідно до п.3.3.27. Колективного договору ДП МТП «Чорноморськ» (а.с. 21-23) за час простою не з вини працівника, працівникам структурним підрозділам (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили додому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 часової ставки без доплати за роботу у нічний час.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.

Згідно ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що керівник самостійно визначає розмір оплати часу простою, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з п.3 Указу, - у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст.30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Указами Президента України від 14 березня 2022 року за № /2022, від 18 квітня 2022 року за №259/2022, від 17 травня 2022 року за №341/2022, від 12 серпня 2022 року за №573, від 07 листопада 2022 року за №757/2022 та від 06 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні, строком на 90 діб.

Статтею 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст.ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із Прикінцевими положеннями КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до статті 13 Закону N 2136-IX, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Судом вірно зазначено, що призупиняючи дію трудового договору з позивачем відповідач підставою простою в наказі вказав повне припинення виробничої діяльності в акваторії морського порту «Чорноморськ» всіма портовими операторами та дії невідворотної сили, зумовленої військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану на всій території України, тощо.

Разом з тим, вказані обставини та послідуючі зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності працівників, запроваджені наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №84 від 24.06.2022р. (а.с. 61-62) не свідчать про неможливість відповідача забезпечити позивача відповідною роботою.

Таким чином, застосування простою шляхом видачі наказу №342-О від 01.11.2023р. про оголошення простою позивачу, суперечить нормам КЗпП України, а тому є незаконним і підлягає скасуванню.

Оскільки, незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному простої.

Згідно з п. 5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 08.02.1995р. зі змінами, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідок про заробітну плату позивача (а.с. 95-96) середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу складає:

Вересень 2023р. з/п - 29415 грн., в жовтні 2023р. - з/п 18746,64 грн.

Середньомісячна заробітна плата складає: (29415,66 +18746,64) : 2 =24081,15.

У вересні 2023р. 20,37 р/з, в жовтні 2023 - 22 р/з, загальна кількість р/з складає: 42,37 р/з (20,37 + 22).

Середня кількість робочих змін складає: 21,18 р/з (42,37 : 2).

Середньоденний заробіток працівника складає: 1136,97 грн. = 24081,15 : 21,18.

Загальна кількість робочих змін за час вимушеного прогулу з 02.11.2023р. по 26.03.2024р. складає 100,72 р/з ((21,18 х 4) + 16).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу: з 02.11.2023р. по 26.03.2024р. складає: 100,72 х 1136,97 р/з = 114515,61 грн. 7481,00 грн. = 107035,00 грн. (оплата простою за листопад, грудень 2023р. та січень і лютий 2024р.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 107035,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про визнаннянезаконним та скасування Наказу №342-О від 01.11.2023 року в частині оголошення позивачу простою вдома із встановленням середньорічної годинної ставки, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного простою у розмірі 107035,00 грн.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанціїпри застосуваннінорм права до вказаних правовідносин вірноврахував висновки щодо застосуваннянорм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги ДП «Морський торговельнийпорт «Чорноморськ» про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що застосування простою шляхом видачі наказу №342-О від 01.11.2023 року про оголошення простою позивачу суперечить нормам КЗпП України, оскільки вказаний наказ є правомірним у відповідності до вимог закону, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки призупиняючи дію трудового договору з позивачем відповідач підставою простою в наказі вказав повне припинення виробничої діяльності в акваторії морського порту «Чорноморськ», проте зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності працівників, запроваджені наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №84 від 24.06.2022р. не свідчать про неможливість відповідача забезпечити позивача відповідною роботою, а тому наказ №342-О від 01.11.2023р. є незаконним та таким, що суперечить нормам КЗпП України.

На момент розгляду справи суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельнийпорт «Чорноморськ» залишити без задоволення.

РішенняІллічівського міськогосуду Одеської області від24квітня2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 21 квітня 2025 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.М. Сегеда