Постанова

від 04.01.2008 по справі 20-2/128

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/128

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

09 січня 2008 року   Справа № 20-2/128

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача:          Злобіна Андрія Анатольовича, довіреність № 3567/0/2-07 від 12.03.07;

відповідача: Першиної Тетяни Валентинівни, довіреність №  518   від 11.12.07;

відповідача: Брагіна Євгена Аркадійовича (повноваження перевірені), наказ   №50-К   від 02.11.04,   Директор приватного підприємства "СЕБР";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "СЕБР" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 23.10.2007 у справі № 20-2/128

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)

до приватного підприємства "СЕБР" (вул. Вакуленчука, 9,Севастополь,99053)

про стягнення 15216,99 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.10.2007 у справі № 20-2/128 позов задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства “Себр” на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” заборгованість у сумі 15216,99 грн., з яких: активна електроенергія –13161 грн. 86 коп.,  перевищення ліміту –2055,13 грн.

Стягнуто з приватного підприємства “Себр” на користь відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” витрати по сплаті державного мита у сумі 152,17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.  

В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме норми статті 193 Господарського кодексу України та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які регулюють зобов'язальні правовідносини сторін.

Також, судом було враховані положення статті 26 Закону України „Про електроенергетику”.

Крім того, мотивуючи рішення, суд виходив з того, що відповідно до актів розмежування балансової приналежності та відповідальності за експлуатацію обладнання електромережі, які є невід'ємною частиною договору № 4638-Л на поставку електричної енергією від 28 грудня 2004 року, засоби обліку знаходяться в межах експлуатаційної відповідальності приватного підприємства “Себр” і відповідальність за технічний стан засобів обліку лежить на останньому.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилається на незаконне виставлення позивачем рахунків із застосуванням пункту 7.15 Правил користування електричною енергією, тоді як суд таких заперечень приватного підприємства "СЕБР" до уваги не прийняв.

Головним чином заявник апеляційної скарги посилається на рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.11.2005 № 27/02-05, як на доказ того, що розрахункові засоби обліку йому не належать і на нього окремим договором не був покладений обов'язок по їх перевірці, заміні, приведенні схеми обліку у відповідність до ПУЕ, а тому обов'язок слідкувати за їх роботою і приводити їх у відповідність до вимог діючого законодавства лежить на енергопостачальнику. Відповідач посилається на те, що передача приладів обліку електроенергії до теперішнього часу не відбулася.

Крім того, приватне підприємство "СЕБР" вважає, що позивач неправомірно нарахував заборгованість у сумі 2055,13 грн.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

19 грудня 2007 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 09 січня 2008 року.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "СЕБР" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику", Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 року № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 року № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 року в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 року № 928.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії   можливе  лише  на  підставі  договору  з енергопостачальником.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2004 року між відкритим акціонерним товариством “ЕК “Севастопольенерго” та приватним підприємством “Себр” відповідно до рішення господарського суду міста Севастополя від 14.02.2005 у справі № 20-11/029 укладений договір № 4638-Л на поставку електричної енергії ліфтам строком дії із дня підписання до 31.12.2004. Відповідно до пункту 10.4 Договору він вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору (арк. с. 8-15).

Обставини справи також свідчать про те, що після 31.12.2004 і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом в господарський суд відкрите акціонерне товариство ЕК “Севастопольенерго” забезпечувало приватне підприємство “Себр” електроенергією для потреб ліфтового господарства, а приватне підприємство “Себр” користувалося нею і частково оплачувало спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.

З урахуванням викладеного слід вважати, що Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго" поставляло, а Приватне підприємство "Себр" користувалось електроенергією на підставі Договору № 4638 від 28.12.2004.

Пунктом 2.2.4 Договору передбачено обов'язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов Додатку № 3 та № 4 згідно з умовами, вказаними у розділі 8 Договору.

Відповідач здійснює оплату спожитої електроенергії у строк до 25 числа розрахункового місяця 50% від договірної величини, а строк остаточного розрахунку –15 числа календарного місяця (пункт 8.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору відповідач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 Договору, яким встановлений порядок визначення договірної величини споживання електричної енергії.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 (далі - Правила) встановлено, що договір на поставку електроенергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за врегульованими  тарифами та споживачем, та встановлює зміст правових відносин, прав та обов'язків  сторін.

Відповідно до звітів про використання електричної енергії позивач здійснював нарахування електричної енергії за період з 12.07.2006 по 02.02.2007 та виставляв відповідні рахунки. Рахунки виставлялися своєчасно та належним чином.

При цьому, відповідачем зобов'язання щодо оплати виставлених рахунків належним чином не виконувались, в результаті чого за період з 12.07.2006 по 02.02.2007 утворилася заборгованість по оплаті за активну електричну енергію перед позивачем у розмірі 13161,86 грн.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем зобов'язання за договором № 4638 від 28.12.2004 року належним чином не були виконані, заборгованість на день прийняття рішення не була погашена, у зв'язку з чим судова колегія вважає, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за активну енергію у розмірі 13161,86 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Додатком № 1 до Договору сторонами  узгоджений об'єм відпуску електричної енергії  по майданчиках споживача.

Відповідно до звітів приватного підприємства “Себр” про витрати електроенергії ним був перевищений об'єм використаної електроенергії у березні 2006 року - на 882 кВт/год. на суму 114.66 грн., у квітні 2006 року –на 681 кВт/год. на суму 88,53 грн. , у травні 2006 року –на 646 кВт/год. на суму 88,33 грн., у червні 2006 року –на 1939 кВт/год. на суму 315,09 грн., у липні 2006 року –на 1504 кВт/год. на суму 244,40 грн., у серпні 2006 року - на 1910 кВт/год. на суму 310,38 грн., у вересні 2006 року –на 1488 кВт/год. на суму 261,80 грн., у вересні 2006 року –на 977 кВт/год. на суму 198,33 грн., у листопаді 2006 року –на 814 кВт/год. на суму 165,24 грн., у грудні 2006 року –на 770 кВт/год. на суму 156,31 грн., у січні 2007 року –на 552 кВт/год. на суму 112,06 грн. Всього перевищення фактичного споживання над договірним склало 12163 кВт/год., вартість якого становить 2055,13 грн.

Частина 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Обов'язок споживача по оплаті енергопостачальнику у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини передбачений пунктом 4.2.2 Договору, однак відповідно до норми частини 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” вартість такої електроенергії обмежується двократною величиною.

Відповідачем рахунки на оплату електроенергії понад договірні величини на день прийняття рішення не оплачені, заборгованість відповідача перед позивачем за перевищення договірних величин споживання електричної енергії складає 2055,13 грн.

Відповідачем зобов'язання за договором № 4638 від 28.12.2004 року належним чином не були виконані, заборгованість на день прийняття рішення не була погашена, у зв'язку з чим судова колегія вважає, судом першої інстанції зроблено правильний   висновок, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.11.2005 № 27/02-05, як на доказ того, що розрахункові засоби обліку йому не належать і на нього окремим договором не був покладений обов'язок по їх перевірці, заміні, приведенні схеми обліку у відповідність до ПУЕ і тому обов'язок слідкувати за їх роботою і приводити їх у відповідність до вимог діючого законодавства лежить на енергопостачальнику.

Так, згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Апеляційна інстанція вважає необхідним звернути увагу на іншу справу № 20-2/032 в якій судами трьох інстанцій був розглянутий аналогічний по суті спір між тими ж сторонами, рішення в якій в частині вимог за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та заборгованості по оплаті поточного споживання активної енергії набрало чинності. В інший частині вимог справа була направлена на новий розгляд.

В цьому рішенні зазначено, що не має відомостей, що засоби обліку є власністю відкритого акціонерного товариства ЕК “Севастопольенерго”, докази перебування засобів обліку чи то на балансі позивача, чи то на балансі відповідача відсутні. Крім того, вказано, що відповідно до актів розмежування балансової приналежності та відповідальності за експлуатацію обладнання електромережі, які є невід'ємною частиною договору № 4638 на поставку електричної енергією від 28 грудня 2004 року, засоби обліку знаходяться в межах експлуатаційної відповідальності приватного підприємства “Себр”.

Таким чином, в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приймає ці факти як встановлені.

Також, у постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2007 у справі № 20-2/032 є посилання на те, що рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.11.2005 № 27/02-05 оскаржене в судовому порядку. При цьому, необхідно зазначити, що обставини, які зазначені в такому рішенні Антимонопольного комітету України не є встановленими фактами і не обов'язкові для прийняття їх судом в якості безумовних доказів.

Пунктом 7.15 Правил в редакції постанови НКРЕ № 28 від 31.07.1996  передбачено, що у разі зменшення середнього завантаження за розрахунковий період вимірювальних трансформаторів струму в порівнянні з передбаченим технічними умовами, проектною документацією та вимогами ПУЕ щодо завантаження трансформаторів струму (при мінімальній споживаній потужності завантаження трансформаторів струму має бути не менше 5 %), споживач розраховується за обсяг електричної енергії, який визначається, виходячи з навантаження електроустановок споживача в окремій точці розрахункового обліку на рівні 5 % завантаження трансформаторів струму та часу роботи струмоприймачів.

У разі зменшення середнього навантаження електроустановок за розрахунковий період в окремій точці розрахункового обліку нижче за нижній поріг чутливості розрахункового засобу обліку прямого включення, обсяг спожитої електричної енергії розраховується, виходячи з навантаження електроустановок споживача на рівні нижнього порогу чутливості розрахункового засобу обліку та часу роботи струмоприймачів.

У разі розміщення засобів обліку споживача у приміщеннях, які не відповідають визначеним нормативно-технічними документами вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, у зимовий період (грудень, січень, лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 5 % у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показами цього засобу обліку. 

Згідно пункту 6.21 Правил в редакції постанови НКРЕ № 910 від 17.10.2005 у разі зниження споживачем протягом двох розрахункових періодів середньої фактичної величини споживання електричної потужності та/або обсягу споживання електричної енергії до рівня, який нижче мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку (а саме, значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами засобів обліку менше значення обсягу електричної енергії, визначеного як добуток навантаження електроустановок на мінімально допустимому рівні завантаження схеми обліку на тривалість визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів протягом розрахункового періоду), електропередавальна організація (постачальник електричної енергії) має висунути вимогу до власника цих засобів обліку щодо приведення розрахункового обліку відповідно до вимог нормативно-технічних документів (якщо таке зниження споживання електричної потужності та/або обсягу споживання електричної енергії не передбачено проектними рішеннями).

Мінімально допустимий рівень завантаження схеми обліку визначається:

- у разі, якщо схема обліку не обладнана трансформаторами струму, виходячи із струму навантаження, який дорівнює порогу чутливості лічильника прямого включення;

- у разі встановлення у схемі обліку трансформаторів струму, виходячи з величини, яка є більшою: мінімального струму первинних обмоток трансформаторів струму, при яких нормується їх похибка, або добутку порога чутливості засобу обліку (лічильника) на коефіцієнт трансформації трансформаторів струму.

До закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не був приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, обсяг спожитої електричної енергії розраховується, виходячи з навантаження електроустановок споживача на рівні мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку та визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів.

У разі, якщо умови температурного режиму в місці встановлення належного споживачу засобу обліку не відповідають визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, у зимовий період (грудень - лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 5 % у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показами цього засобу обліку.

Згідно пункту 3.2 Правил в редакції постанови НКРЕ № 910 від 17.10.2005 відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.

Господарським судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до актів розмежування балансової приналежності та відповідальності за експлуатацію обладнання електромережі, які є невід'ємною частиною договору № 4638 на поставку електричної енергією від 28 грудня 2004 року, засоби обліку знаходяться в межах експлуатаційної відповідальності приватного підприємства “Себр”.

Таким чином, висновок місцевого суду про те, що відповідальність за технічний стан засобів обліку лежить на приватному підприємстві “Себр” є обґрунтованим.

Таки обставини свідчать про правомірність застосування відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго" пункту 7.15 Правил в редакції постанови НКРЕ № 28 від 31.07.1996 та пункту 6.21 Правил в редакції постанови НКРЕ № 910 від 17.10.2005 року при розрахунку обсягу спожитої електроенергії по непрацюючих лічильниках.

З урахуванням викладеного, судова колегія  вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "СЕБР" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23.10.2007 у справі № 20-2/128 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                Н.П. Горошко

                                                                                В.І. Гонтар