Постанова від 16.04.2025 по справі 910/12345/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2025 р. Справа№ 910/12345/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Сотнікова С.В.

Гаврилюка О.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

ліквідатор ПрАТ «Українські хлібні традиції» Гаращенко І.В. - за посвідченням №18887 від 08.02.2018

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції», арбітражного керуючого Геращенка Ігоря Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт Груп»

до Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 (суддя Чеберяк П.П.), зокрема, заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, відокремленого підрозділу Державної податкової служби з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 273 398,56 грн задоволено; визнано кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, відокремленого підрозділу Державної податкової служби до Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції» на суму 2 273 398,56 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, відокремленого підрозділу Державної податкової служби виходив з того, що заявлені кредитором вимоги є підтвердженими належними доказами, законними, обґрунтованими і підлягають визнанню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ліквідатор Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції», арбітражний керуючий Геращенко Ігор Володимирович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві, відокремленого підрозділу Державної податкової служби у задоволенні заяви з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 273 398, 56 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, при постановленні ухвали суд надав переваги одним доказам над іншими, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

28.02.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить залишити апеляційну скаргу ліквідатора банкрута на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 залишити без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/12345/23 - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 апеляційну скаргу у справі № 910/12345/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/12345/23 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12345/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт Груп» до Приватного акціонерного товариства «Українські Хлібні Традиції» про банкрутство; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українські Хлібні Традиції» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

19.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12345/23.

27.01.2025 судді Північного апеляційного господарського суду Гончаров С.А., Тищенко О.В., Тарасенко К.В. з метою дотримання приписів ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України щодо визначення судді (судді-доповідача), заявили про самовідвід від розгляду справи №910/12345/23, який мотивований наявністю обставин, які виключають можливість розгляду даної справи вказаною колегією та є підставою самовідводу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у справі № 910/12345/23 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Гончарова С.А., суддів: Тарасенко К.В., Тищенко О.В., про самовідвід від розгляду справи № 910/12345/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українські Хлібні Традиції» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 задоволено; матеріали справи № 910/12345/23 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/46/25 від 29.01.2025 у зв`язку із задоволення заяви колегії суддів Гончарова С.А., Тарасенко К.В., Тищенко О.В. про самовідвід, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12345/23.

Згідно з витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29.01.2025 справу № 910/12345/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Гаврилюк О.М., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі № 910/12345/23, зокрема, апеляційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції», арбітражного керуючого Геращенка Ігоря Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 залишено без руху.

07.02.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції», арбітражного керуючого Геращенка Ігоря Володимировича надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 910/12345/23, зокрема, задоволено клопотання ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції», арбітражного керуючого Геращенка Ігоря Володимировича та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12345/23; розгляд апеляційної скарги ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції», арбітражного керуючого Геращенка Ігоря Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 призначено на 16.04.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/933/25 від 10.04.2025 у зв`язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 14.04.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12345/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/12345/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Гаврилюк О.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.20255 у справі № 910/12345/23 апеляційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції», арбітражного керуючого Геращенка Ігоря Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Гаврилюк О.М., Сотніков С.В.

Явка представників учасників справи

16.04.2025 у судове засідання з`явився ліквідатор ПрАТ «Українські хлібні традиції».

Інші учасники справи у судове засідання 16.04.2025 не з`явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю ліквідатора ПрАТ «Українські хлібні традиції».

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 16.04.2025 ліквідатор ПрАТ «Українські хлібні традиції» просив його апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві, відокремленого підрозділу Державної податкової служби у задоволенні заяви з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 273 398,56 грн.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

Грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви (абз. 5 ст. 1 КУзПБ).

Згідно з ч. 3 ст. 45 КУзПБ, зокрема, заява кредитора має містити розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені) та виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.

Враховуючи наведені вище положення ч. 3 ст. 45 КУзПБ можна зробити висновок про те, що заявник кредиторських вимог сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 13.01.2022 у справі №10/Б-921/1442/2013).

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт Груп» звернулося до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції», оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12345/23 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 визнано кредиторами боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт Груп» на суму 1 023 632,93 грн, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» на суму 9 874, 30 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська фінансова правова компанія» на суму 57 363 927, 95 грн. Відмовлено ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредитором до боржника на суму 2 273 398, 56 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича.

В свою чергу, постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.10.2023 у справі №910/12345/23 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 (в частині відмови ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредитором до боржника на суму 2 273 398, 56 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №910/12345/23 скасовано, справу № 910/12345/23 в частині розгляду кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві на суму 2 273 398, 56 грн передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 визнано кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, відокремленого підрозділу Державної податкової служби до Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції» на суму 2 273 398,56 грн, оскільки, як встановив місцевий суд, заявлені кредитором вимоги є підтвердженими належними доказами, законними, обґрунтованими і підлягають визнанню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з поданої ГУ ДПС у м. Києві заяви, за боржником обліковуються неузгоджені грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (основний платіж - 2 184 473,65 грн, штрафна санкція - 88 924,91 грн).

За результатами камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік контролюючим органом встановлено, що сума податкового зобов`язання зазначена боржником в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний № 9279162166 від 26.12.2022 за 2022 рік, є нижча, ніж визначено за результатами камеральної перевірки. Як наслідок, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 25.01.2023 № 72870410 про нарахування орендної плати за земельну ділянку у сумі 2 184 473,65 грн та застосування штрафу у сумі 546 118,41 грн.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податковим кодексом України (далі - ПК) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.2 ст. 288 ПК платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з п. 288.3 ст. 288 ПК об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 ПК).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 288.7 ст. 288 ПК податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Крім того, п. 521 підрозділу 10 р. ХХ Податкового кодексу визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID 19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Відповідно до п. 69.2 підрозділу 10 р. ХХ ПК (у редакції, що діє з 27.05.2022) у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства штраф за порушення нарахування орендної плати за земельні ділянки до 27.05.2022 не застосовується.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК (в чинній редакції станом на 01.01.2021) вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК (в чинній редакції станом на 01.01.2021) діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з абзацом першим п. 109.1 ст. 109 ПК, податковим правопорушенням є протиправне, винне у випадках, прямо передбачених ПК) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену ПК та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 ПК).

Згідно з п. 109.3 ст. 109 ПК, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, підпунктами 125.1.2 - 125.1.4 пункту 125.1 статті 125 ПК, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

З 01.01.2021 Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до ПК щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», внесені зміни до ПК, зокрема, до ст. 123 ПК.

Як свідчать обставини справи, ГУ ДПС у м. Києві винесено ППР від 25.01.2023 № 72870410 та застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% на підставі ст. 123 ПК. Штраф у розмірі 25% у статті 123 ПК передбачено пунктом 123.2 ст. 123 ПК.

Пунктом 123.2 ст. 123 ПК передбачено накладення штрафу за діяння, вчинені умисно. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац другий п. 109.1 ст. 109 ПК).

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки лише констатовано факт порушення, водночас в матеріалах перевірки не зазначено, що діяння, за які застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% відповідно до статті 123 ПК, вчинені умисно, а також не визначено, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як свідчать обставини справи, Приватним акціонерним товариством «Українські хлібні традиції» занижено податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки, за січень - жовтень 2022 року.

Під час розгляду скарги боржника Державною податковою службою України встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві, при винесенні ППР від 25.01.2023 № 72870410, згідно з яким застосовано штраф відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу, не враховано вимоги п. 521 та п. 69.2 підрозділу 10 р. ХХ Податкового кодексу, а тому вказане ППР у частині застосування штрафу підлягає частковому скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, застосування штрафу при винесенні ПР ГУ ДПС у м. Києві від 25.01.2023 № 72870410 у сумі 457 193,50 грн. (546 118,41 - ((33 866,60/31)*5) + 83 462,56) є неправомірним та передчасним.

Згідно з п. 55.1 ст. 55 ПК податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, керуючись главою 4 розділу ІІ ПК, Державною податковою службою України винесено Рішення про результат розгляду скарги від 13.04.2023 № 9118/6/99-00- 06-03-02-06, яким скаргу задоволено частково, скасовано ППР ГУ ДПС у м. Києві від 25.01.2023 № 72870410 у частині застосування штрафу у сумі 457 193,50 грн., в іншій частині ППР ГУ ДПС у м. Києві від 25.01.2023 № 72870410 залишено без змін.

На підставі вищевказаного, ГУ ДПС у м. Києві винесено нове податкове повідомлення-рішення від 24.04.2023 № 280150410, яким нараховано основний борг в сумі 2 184 473,65 грн. та штрафні санкції в сумі 88 924,91 грн.

Також, контролюючим органом для підтвердження кредиторських вимог долучено до матеріалів справи копії акта про результати камеральної перевірки № 51197/Ж5/26-15-04-10-03/00381574 від 28.12.2022 та рішення про результат розгляду скарги боржника № 9118/6/99-00-06-03-02-06 від 13.04.2023.

Вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби ліквідатором не визнані, оскільки вказані вимоги складають неузгоджені податкові зобов`язання, а відповідне податкове повідомлення-рішення оскаржуються боржником в судовому порядку.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 41 ПК органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку.

За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 56.18 цієї ж статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З урахуванням викладеного, до податкового боргу, окрім власне суми грошового зобов`язання, яке стало узгодженим, включається також і пеня, яка є заходом фінансової відповідальності.

Тож аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14 червня 2023 року у справі № 904/5743/20 викладено висновок про застосування норм права, суть якого полягає у тому, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

При цьому заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують кредиторські вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21), від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що питання необхідного обсягу правового аналізу грошових вимог кредитора та достатності доказів на їх підтвердження має вирішуватися господарським судом з урахуванням сукупності обставин конкретної справи, зокрема правової природи зобов`язання, юридичних фактів з якими пов`язується його дійсність та обґрунтованість, позиції боржника та розпорядника його майна, наявності та обґрунтованості заперечень інших кредиторів.

Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Також, слід зазначити, що неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог. До того ж, матеріали справи не містять доказів визнання протиправним та скасування відповідного податкового повідомлення-рішення.

Головне управління ДПС у м. Києві на підтвердження наявності заборгованості у боржника перед контролюючим органом до заяви з кредиторськими вимогами долучено копію податкового повідомлення-рішення від 24.04.2023 № 280150410, розрахунок податкового зобов`язання та докази направлення податкового повідомлення-рішення боржнику. Також, для підтвердження кредиторських вимог контролюючий орган надавав 13.09.2024 додаткові пояснення у справі через засоби підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» копії Акта про результати камеральної перевірки №51197/Ж5/26-15-04-10-03/00381574 від 28.12.2022 та Рішення про результат розгляду скарги боржника № 9118/6/99-00-06-03-02-06 від 13.04.2023.

Отже, розглянувши заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 273 398, 56 грн, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог до боржника в повному обсязі та необхідності включення вказаних вимог до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції».

Таким чином, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції», арбітражного керуючого Геращенка Ігоря Володимировича необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/12345/23 - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Українські хлібні традиції», арбітражного керуючого Геращенка Ігоря Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/12345/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/12345/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 910/12345/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст складено та підписано 21.04.2025.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.В. Сотніков

О.М. Гаврилюк