Рішення від 17.04.2025 по справі 902/962/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"17" квітня 2025 р. Cправа № 902/962/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Отіч О.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" (вул. Хлібна, буд. 19, м. Житомир, 10014)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меткон Плюс" (вул. Григорія Сковороди (Пушкіна), буд. 4, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 96 249,66 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Вінницької області, в порядку спрощеного позовного провадження, перебувала справа № 902/962/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меткон Плюс" про стягнення 96 249,66 грн.

18.10.2024 Господарським судом Вінницької області у справі № 902/962/24 ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меткон Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" 78 456,66 грн - інфляційних втрат, 17 793,00 грн - 3% річних та 2 422,40 грн - витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи заявлення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено 5-ти денний строк позивачу для подання суду відповідних доказів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та призначено судове засідання на 07.10.2024 згідно із приписами ч. 2 ст. 221 ГПК України.

25.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № 25-10-3/24 від 25.10.2024 представниці позивача - адвоката Костишеної В.Л. про поновлення пропущеного строку для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та про ухвалення додаткового рішення у справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

06.11.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №06-11-1/24 від 06.11.2024 представниці позивача - адвоката Костишеної В.Л. про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за відсутності представника ТОВ "Технополіс".

Суд, ухвалою від 07.11.2024 відклав судове засідання з вирішення питання щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомогу на 21.11.2024. Водночас зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс" надати суду у строк до 18.11.2024 належним чином засвідчених читабельних копій документів, долучених до заяви № 25-10-3/24 від 25.10.2024.

07.11.2024 на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшов запит № 902/962/24/7336/24 від 07.11.2024 про витребування матеріалів справи № 902/962/24 у зв`язку із надходженням до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меткон Плюс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2024.

Суд, ухвалою від 11.11.2024 зупинив провадження з вирішення питання щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомогу до повернення матеріалів справи № 902/962/24 до Господарського суду Вінницької області.

Північно-західний апеляційний господарський суд, постановою від 04.02.2025, ухвалив: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меткон Плюс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2024 у справі № 902/962/24 - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2024 у справі № 902/962/24 - залишити без змін.

24.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № 24-02-1/5 від 24.02.2025 представниці позивача - адвоката Костишеної В.Л. про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого судом ухвалою суду від 07.11.2024, для подання читабельної копії договору про надання правової допомоги № 07-03-2024-3 від 07.03.2024.

Матеріали справи № 902/962/24 повернуто судом апеляційної інстанції до Господарського суду Вінницької області.

Суд, ухвалою від 28.03.2025 провадження у справі № 902/962/24 з вирішення питання щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомогу поновив та повідомив учасників справи про судове засідання, яке призначено на 17.04.2025.

31.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № 31-03-1/25 від 31.03.2025 представниці позивача - адвоката Костишеної В.Л. про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за відсутності представника ТОВ "Технополіс".

16.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 16.04.2025 (вх. № 01-34/4007/25 від 16.04.2025) представниці відповідача Піскової В.В. про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

На визначену судом дату позивач та відповідач не з`явилися. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 28.03.2025, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних кабінетів сторін 29.03.2025 о 00:49 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 31.03.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про розгляд питання розподілу понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу за відсутності представників сторін.

Дослідивши заяву № 24-02-1/5 від 24.02.2025 представниці позивача - адвоката Костишеної В.Л. про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого судом ухвалою суду від 07.11.2024, для подання читабельної копії договору про надання правової допомоги № 07-03-2024-3 від 07.03.2024, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення процесуального строку, встановленого судом ухвалою суду від 07.11.2024 та долучити читабельну копію договору про надання правової допомоги № 07-03-2024-3 від 07.03.2024 до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали на підтвердження понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс" судових витрат на правничу допомогу, суд враховує таке.

Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 912/1025/20).

У пункті 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі №34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Таким чином, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі надала адвокат Костишена В.Л. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 0047-31 від 02.09.2024, договору № 07-03-2024-3 про надання правничої допомоги від 07.03.2024.

07 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс" та Адвокатським об`єднанням "КОЛТ" підписано Договір про надання правової допомоги № 07-03-2024-3.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору про надання правової допомоги АО "КОЛТ" зобов`язується в порядку та на умовах та в порядку визначеному Договором. Перелік юридичних послуг, їх обсяг, вартість та строки надання узгоджуються Сторонами за окремими замовленнями Клієнта, які погоджуються Сторонами у Додаткових угодах до Договору.

Згідно із п. 3.1 Договору Приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, який готується Виконавцем по факту надання послуг у двох примірниках та разом із рахунком направляється Клієнту.

Вартість юридичних послуг за даним Договором погоджується Сторонами в Додаткових угодах до даного Договору (п. 4.1 Договору).

02 вересня 2024 року між сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до Договору № 07-03-2024-3 про надання правової допомоги від 07.03.2024.

Згідно із пунктом 1 Додаткової угоди № 2 від 02.09.2024 до Договору № 07-03-2024-3 про надання правової допомоги від 07.032023, сторони домовились, що виконавець (АО "КОЛТ") зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором надати, а Клієнт - прийняти та оплатити правову допомогу, надану Виконавцем, пов`язану із представництвом інтересів Клієнта щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меткон Плюс" та/або його правонаступника (ІКЮО 37536864, далі у тексті - Боржник) або боржника Боржника на користь Клієнта судового збору, інфляційних нарахувань, 3% річних та штрафних санкцій (далі у тексті - заборгованість), які будуть нараховані на суму боргу, визначену в резолютивній частині рішення Господарського суду Житомирської області від 26 травня 2009 року по справі № 8/497 та/або на заборгованість по правочину/правочинам, які розглядалися у даній судовій справі. Попередня сума заборгованості становить 96 249,66 грн. Остаточна сума заборгованості буде визначена рішенням суду та/або виконавчим документом.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 від 02.09.2024 до Договору № 07-03-2024-3 про надання правової допомоги від 07.032023 до правової допомоги, яка надається за даним Договором, відносяться: на виконання п. 1 цієї Додаткової угоди Виконавець зобов`язаний підготувати позовну заяву, подати до суду цей процесуальний документ, подавати інші процесуальні документи (відповідь на відзив, пояснення, заяви, клопотання тощо) від імені Клієнта (за потреби) та представляти інтереси в суді у цій справі до оголошення рішення суду першої інстанції (пп. 2.1); вартість юридичних послуг, передбачених п. 2.1 цієї Додаткової угоди, становить 15 000,00 грн. Ці послуги Виконавця оплачуються Клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок Виконавця упродовж 30 (тридцяти) днів після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили (пп. 2.2).

23 жовтня 2024 року між Адвокатським об`єднанням "КОЛТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс" підписано Акт приймання-передачі наданих послуг № 33 до Додаткової угоди № 2 до Договору № 07-03-2024-3 про надання правової допомоги від 07.03.2024.

Розрахунок витрат на правову допомогу становить фіксовану суму: 15 000,00 грн, відповідно до Договору про надання правової допомоги № 07-03-2024-3 від 07.03.2024, Додаткової угоди № 2 від 02.09.2024.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 15 000 грн.

При цьому, розподіл судових витрат визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, частиною 4 якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини 3 статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до частини 5 статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві понесених ним витрат на правничу допомогу за рахунок іншої сторони, суд, встановивши обставини справи та оцінивши надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн є завищеним, неспівмірним із складністю цієї справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Зважаючи на заперечення відповідача щодо розміру витрат позивача на правову допомогу та наведені в них обґрунтування, проаналізувавши хід розгляду даної справи та подані сторонами протягом розгляду справи матеріали, суд вважає, що у даному випадку належить застосувати принцип реальності адвокатських витрат, тобто їхньої дійсної необхідності та неминучості, а також слід виходити з критерію розумності розміру цих витрат.

Ураховуючи вищевикладене та дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК, суд дійшов висновку про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн (50 % заявленої до стягнення суми), оскільки цей розмір судових витрат є дійсним, обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності відповідних витрат.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву № 25-10-3/24 від 25.10.2024 представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" - адвоката Костишеної В.Л. про відшкодування суми судових витрат, які поніс позивач при розгляді справи № 902/962/24 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меткон Плюс" (вул. Григорія Сковороди (Пушкіна), буд. 4, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 37536864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" (вул. Хлібна, буд. 19, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 22064383) 7 500 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс".

4. Примірник додаткового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне додаткове рішення складено 22 квітня 2025 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи.