Рішення

від 08.04.2025 по справі 927/249/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/249/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом: Компанії Eesti Veski OU,

вул. Крііді, 7, частина міста Ласнамяе, м. Таллінн, Хар`юський повіт, Естонська Республіка, 11415; код 14156533

до відповідача-1: Державної митної служби України, вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119, код 43115923 в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017

до відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, вул. Реміснича, 27, м. Чернігів, 14000, код 37972475

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма Вибір, пр. Гузара Любомира, 46-В, кв. 122, м. Київ, 03065, код 14245828

про стягнення 9195,07 євро упущеної вигоди

за участю представників сторін:

від позивача: Кеба А.В., ордер на надання правничої допомоги серія АА №1539942 від 06.02.2025;

від відповідача-1: Кашина С.В., представник, діє в порядку самопредставництва, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від відповідача-2: Мойсеєнко Я.С., представник, діє в порядку самопредставництва, довіреність №13 від 31.12.2024;

від третьої особи: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Компанією Eesti Veski OU поданий позов до відповідача-1 Державної митної служби України, в особі її відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, та відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, про відшкодування шкоди в сумі 20490,67 євро, спричиненої протиправними діями державного органу щодо вилучення товару за фактом порушення митних правил (протокол від 30.06.2021 № 0413/10200/21).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 у справі № 927/249/24 (суддя Романенко А.В.) позовні вимоги задоволено частково, з Державного бюджету України на користь Компанії Eesti Veski OU стягнуто відшкодування шкоди в розмірі 11058,10 євро. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду від 19.06.2024 у справі № 927/249/24 (суддя Романенко А.В.) заяву Компанії Eesti Veski OU від 10.06.2024 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі задоволено частково, з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь Компанії Eesti Veski OU стягнуто 25887,74 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 у справі № 927/784/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 у справі № 927/249/24 скасовано в частині відмови у стягненні 9195,07 євро упущеної вигоди, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області; в іншій частині залишено без змін; додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024, у справі № 927/249/24 скасовано в частині відмови у задоволенні заяви Компанії Eesti Veski OU про стягнення 22082,26 грн витрат на професійну правничу допомогу, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області; в іншій частині додаткове рішення залишено без змін.

29.01.2025 за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 927/249/24 передана на розгляд судді Демидовій М.О.

Ухвалою суду від 03.02.2025 справу № 927/249/24 прийнято до провадження суддею Демидовою М.О. у частині вимог про стягнення 9195,07 євро упущеної вигоди, а також про відшкодування 22082,26 грн витрат на професійну правничу допомогу; постановлено здійснювати розгляд справи № 927/249/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.03.2025, 13:00; учасникам справи; встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень (ухвала суду доставлена представнику позивача та учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 03.02.2025 о 18:55, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).

13.02.2025 від відповідача-1 через систему Електронний суд у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому відповідач-1 просить суд відмовити у позові та зазначає, що жоден із наданих позивачем документів (інвойс від 20.05.2021 №70/0321, розпорядження від 20.12.2020, рахунки від 22.01.2021 №2084, від 25.05.2021 №2853, банківська виписка №2114-76) не підтверджує упущену вигоду позивача; відповідач-1 вважає недоведеними обставини щодо наявності у позивача упущеної вигоди та вбачає у діях позивача намагання безпідставно отримати кошти; позовна заява не містить посилань та доказів на підтвердження упущеної вигоди у розмірі 9195,07 євро.

19.02.2025 від відповідача-2 через систему Електронний суд у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позову про стягнення 9195,07 євро упущеної вигоди з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів протиправних або незаконних дій відповідача-1 по відношенню до позивача, факту наявності у позивача упущеної вигоди, вжиття всіх належних заходів щодо одержання ним доходів від реалізації майна. За доводами відповідача-2 збитки у вигляді втрат доходу та упущеної вигоди, заявлені позивачем, не можуть бути відшкодовані в порядку ст.25 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів державного бюджету, оскільки не належать до складу реальних збитків.

24.02.2025 від адвоката Колесник Г.М. надійшла заява про припинення повноважень представника, у якій зазначається про припинення договірних відносин між адвокатом Колесник Г.М., адвокатським бюро Колесник Г.М. Легал Дефенс, адвокатом Редчиць О.В. та Компанією Eesti Veski OU; вказано, що адвокати Колесник Г.М. та Редчиць О.В. не є представниками позивача у даній справі, та викладено прохання розглядати справу без їх участі, припинити їх доступ до судової справи №927/249/24 в електронному кабінеті ЄСІТС.

27.02.2025 представником позивача адвокатом Кебою Л.В., через систему Електронний суд подано відповідь на відзиви відповідачів (надійшла до суду 28.02.2025, вх.№1438), у якій зазначається про те, що розмір упущеної вигоди позивачем підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України; відповідачами не спростовано розмір упущеної вигоди, не надано жодного контррозрахунку, підтвердженого доказами. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що заявлена сума судових витрат підлягає задоволенню як похідна вимога від основної позовної вимоги, атакож наголошує на тому, що позивач продовжує нести витрати на правничу допомогу, пов?язані з новим розглядом, попередній орієнтовний розмір яких складає 19000,00 грн; такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною, чи тільки має бути сплачена.

03.03.2025 від відповідача-1 через систему Електронний суд надійшли заперечення у яких відповідач-1 вказує на пропуск позивачем строку подання відповіді на відзив, і тому вона не повинна враховуватися судом. У випадку врахування судом відповіді на відзив відповідач-1 зазначає, що позивачем не доведено факту спричинення збитків у вигляді упущеної вигоди, не обґрунтовано їх розміру, не доведено безпосереднього причинного зв?язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розміром відшкодування, не підтверджено їх документально; наданий розрахунок упущеної вигоди є недоведеним. Вимога про стягнення витрат на правничу допомогу позивача не підтверджена належними доказами.

Уповноважені представники учасників справи у підготовче засідання 04.03.2025 не прибули.

Щодо доводів відповідача-1 про пропуск позивачем строку подання відповіді на відзив суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

За приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив є заявою по суті справи.

Частиною 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

У п.5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2025 справу № 927/249/24 позивачу запропоновано строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив із урахуванням вказівок, які містяться у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №927/249/24, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив учасникам справи, а докази надсилання надати суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 надіслано позивачу відзив на позов рекомендованою поштовою кореспонденцією 13.02.2025, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною від 13.02.2025 (ШКІ 1401700058679, а.с. 10 т. 5), який відповідно до трекінгу Укрпошти вручено за довіреністю 24.02.2025.

Отже, останнім днем строку для подання позивачем відповіді на відзив відповідача-1 є 03.03.2025 включно.

Крім того, 24.02.2025 представник позивача адвокат Кеба Л.В. на підставі клопотання ознайомилася з матеріалами справи №927/249/24 та зробила фотокопії, що підтверджується її особистим підписом на клопотанні.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що відповідь на відзиви відповідачів подано представником позивача адвокатом Кебою Л.В., через систему Електронний суд в межах установленого судом строку, що спростовує заперечення відповідача-1 про пропуск позивачем строку подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 04.03.2025 закрито підготовче провадження у справі №927/249/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2025, 12:20 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 06.03.2025 о 20:20, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).

Ухвалою суду від 11.03.2025 задоволено клопотання представника позивача та призначено проведення підготовчого засідання у справі №927/249/24, призначеного на 25.03.2025, 12:20 та у усіх наступних судових засіданнях, за участю представника позивача адвоката Кеби А.В. у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 25.03.2025 прийняли участь повноважні представники позивача та відповідачів. Третя особа у судове засідання 25.03.2025 не прибула, про дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

У судовому засіданні 25.03.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 25.03.2025 суд протокольно оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 08.04.2025, 13:10, про що третя особа повідомлена ухвалою суду від 25.03.2025 (ухвала суду доставлена учасникам справи та третій особі до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 26.03.2025 о 05:29, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).

У судовому засіданні 08.04.2025 прийняли участь повноважні представники позивача та відповідачів. Третя особа у судове засідання 08.04.2025 не прибула, про дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У судовому засіданні 08.04.2025 суд продовжив розгляд справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

26.04.2019 між ТОВ СП Вибір (постачальник) та Eesti Veski ОU (покупець) укладений договір поставки № 2ЕSТ (далі Договір), за п. 1.1. якого протягом терміну його дії постачальник зобов`язався передати в власність, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити кондитерські вироби (далі товар) виробництва ТОВ СП Вибір (Україна) за цінами, в кількості, асортименті відповідно до складених інвойсів на кожну партію доставленого товару, що виступає невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.1., п. 2.2. Договору доставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах: FCA м. Ніжин, Україна в трактуванні Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 року.

Назви, кількість, асортимент, ціна товару кожної партії, що доставляється, узгоджується сторонами на підставі письмової заявки покупця і зазначається в інвойсі. Назва товару погоджується сторонами в Переліку найменування товару. Покупець має право вказати назву товару відповідно до внутрішньої номенклатури покупця зі збереженням ідентифікуючих ознак назви товару (в редакції додаткової угоди від 03.04.2021 до Договору).

Право власності на товар, який доставляється по цьому Договору і ризик випадкової знищення товару переходить до покупця з моменту відвантаження товару на складі постачальника. У випадку доставки товару сторонніми перевізниками ризик випадкової загибелі товару і право власності переходять покупцеві в момент передачі товару перевізнику (п. 2.9. Договору).

Пунктами 3.1., 3.2. Договору погоджено, що ціна товару встановлюється в євро і включає вартість товару, упакування, маркування, відвантажувальні роботи, оформлення відповідних документів. Ціни на кожну партію товару погоджуються в інвойсах, що долучаються до кожної партії товару, що доставляється.

Покупець купує товар за цінами, вказаними в інвойсах, долучених до кожної партії товару, що доставляється.

Назва товару вказується на упаковці кожної окремої одиниці товару на основі Переліку відповідності найменування товару, погодженому сторонами. Товар повинен мати маркування, відповідати вимогам, висунутим законодавством країни покупця: найменування, вага брутто, дата виготовлення, строк придатності, склад, адреса виробника, харчова цінність на 100 г продукту, ГОСТ/ТУ/ДСТУ (в редакції п. 4.9. додаткової угоди від 03.04.2021 до Договору).

Додаток № 1 від 03.04.2021 до Договору містить Перелік відповідності найменування товару.

Пунктами 7.4., 7.5. погоджено, що Договір вступає в силу з 26.04.2019 і діє до 31.12.2020.

Якщо жодна із сторін за місяць до спливу строку дії Договору в письмовій формі не повідомила іншу сторону про бажання припинити його дію, то дія Договору кожного разу вважається автоматично продовженою на наступний календарний рік.

20.05.2021 до Договору сформований рахунок - фактура / invoice № 70/0321 на поставку окремої партії товару на суму 10345,60 євро (а. с. 103, т. 1).

30.06.2021, посадовою особою Північної митниці Держмитслужби складений протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21 за ознаками порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 МК України (а. с. 63 70, т. 1), з зазначенням про таке:

« 15.06.2021, о 23 год. 50 хв, до зони митного контролю пункту пропуску Нові Яриловичі -Нова Гута митного поста Нові Яриловичі - автомобільний Північної митниці Держмитслужби в напрямку виїзд з України заїхав автомобіль Renault д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з вантажем Кондитерські вироби: печиво, пряники в кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках на 33 дерев`яних піддонах, який слідував з України до Естонії, відправник підприємство ТОВ СП Вибір, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 46-В, кв. 122, отримувач підприємство Ееsti Veski OU, Кrііdі, 7, 11415 Таllinn, Еstonia, на підставі наступних товаросупровідних документів: МД № UА 102190/2021/050586, СМR А№ б/н та інвойсу № 70/0321 від 20.05.2021.

16.06.2021, на адресу Північної митниці Держмитслужби, надійшов лист Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (лист від 10.06.2021 № 74/3/4-2276) про можливий факт вивезення за межі митної території України в період з 10.06.2021 до 18.06.2021 на автомобілі д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 партії вантажу Продукти харчування з порушенням вимог митного законодавства України, а саме внесенням неправдивих відомостей до товаросупровідних документів щодо найменування, характеристик товарів, кількості, ваги тощо.

В період з 14 год. 30 хв. 16.06.2021 до 11 год. 30 хв., 17.06.2021, в зоні митного контролю ВМО № 2 митного поста Чернігів - центральний (ТОВ МТ - Ріверпілля, Чернігівська область, Чернігівській район, смт Рівнопілля, вул. Гомельське шосе, 6) проведений повний огляд вантажу Кондитерські вироби: печиво, пряники, який переміщувався транспортним засобом, д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , під час якого встановлена невідповідність найменування товару, що знаходився в 2112 картонних коробках, заявленим в invoice № 70/0321 від 20.05.2021, а саме:

1. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 Печиво Вікторія/Соокіеs Vіktoгіа 500g/ - в наявності товар Kooremaitseline liivakupsis Viktoria VESKI 500g з логотипом торгівельної марки VESKI;

2. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 Печиво Азарт /Соокіеs Azart 500g/ - в наявності товар ТАТRАКUРSIS 500g з логотипом торгівельної марки VESKI;

3. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 Пряник Північний /Gingerbread Pivnichnyi 500g/ - в наявності товар Klassikalised praanikud VESKI 500g з логотипом торгівельної марки VESKI;

4. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 Пряник м`ятний /Gingerbread Міаtnyi 500g/ - в наявності товар Piparmundimaitselised praanikud VESKI 500g з логотипом торгівельної марки VESKI;

5. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 Пряник Бабусині /Gingerbread Ваbusiny 500g/ - в наявності товар Meemaitselised praanikud VESKI 500g з логотипом торгівельної марки VESKI;

6. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 Пряник Два кольори /Gingerbread Dva koljory 500g/ - в наявності товар: Kakao-ja ahjupiimamaitselised praanikud VESKI 500g з логотипом торгівельної марки VESKI;

7. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 Пряник Каприз /Gingerbread Карrіz 500g/ - в наявності товар: Sokolaadimaitseline praanik pahklitega PAHKLIKEELEKE 500g з логотипом торгівельної марки VESKI;

8. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 Печиво Ніжинський світанок /Соокіеs Nizhynskyy svitanok 500g/ - в наявності товар RIISIKUPSIS 500g з логотипом торгівельної марки VESKI;

9. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 Печиво Вівсяне ванільне /ОАТ Вuscuits 500g/ - в наявності товар: Каеrаkupsis VESKI 500g з логотипом торгівельної марки VESKI.

Під час перевірки встановлено, що відповідно до заяви для видачі сертифіката з перевезення товарів з України за формою ЕUR I сертифікат № 102.010957 отриманий директором ТОВ СП ВИБІР громадянином ОСОБА_1 на товар:

1. Соокіеs Vіktoгіа 500g, 1664 boxes - 26 раllets;

2. Соокіеs Azart 500g, 64 boxes - 1 раllet;

3. Соокіеs Nizhynskyy svitanok 500g, 64 boxes - 1 раllet;

4. ОАТ Вuscuits 500g, 64 boxes - 1 раllet;

5. Gingerbread Pivnichnyi 500g, 64 boxes - 1 раllet;

6. Gingerbread Міаtnyi 500g, 32 boxes - 0,5 раllet;

7. Gingerbread Ваbusiny 500g, 64 boxes - 1 раllet;

8. Gingerbread Dva koljory 500g, 32 boxes - 0,5 раllet;

9. Gingerbread Каргіz 500g, 64 boxes - 1 раllet

На лист Північної митниці Держмитслужби від 18.06.2021 № 7.11-1/7.1-20-01/14/5263, директор ТОВ СП Вибір громадянин ОСОБА_1 в листі від 24.06.2021 № 7/21 повідомив, що відомості щодо найменування товару, вказані на споживчій упаковці, були вказані естонською мовою, згідно з законодавством країни імпортера і є вичерпною інформацією для споживачів даної країни. Відомості в товаросупровідних документах указані на державній мові постачальника та англійській мові, яка є однією із офіційних мов Євросоюзу.

З наданих громадянином ОСОБА_1 копій висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.10.2010 № 05.03.02-04/76203, від 23.03.2008 № 05.03.02-04/16529 та від 23.03.2008 № 05.03.02-04/16655 слідує, що зазначені висновки видані на товар, заявлений в invoice № 70/0321 від 20.05.2021, а саме: пряник Північний, пряник Каприз, пряник Бабусині, пряник Два кольори, пряник М?ятний, пряник Пряжене молоко, печиво Азарт, печиво Ніжинський світанок, печиво Вівсяне ванільне.

Крім того, відповідно до п. 2.2. Договору найменування, кількість, асортимент, ціна товару кожної партії узгоджується сторонами на основі письмової заявки покупця та вказується в інвойсі.

За частиною 2 статті 459 Митного кодексу України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил при вчиненні порушень митних правил підприємствами є посадові особи цих підприємств. Посадова особа підприємства - керівник або інші працівники підприємства (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання вимог, установлених МК України, законами та іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку. Таким чином, директор ТОВ СП Вибір громадянин ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товару Кондитерські вироби: печиво, пряники 9 найменувань у кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, а саме invoice № 70/0321 від 20.05.2021, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів.

На підставі статті 511 Митного кодексу України за вказаним протоколом тимчасово вилучені Кондитерські вироби: печиво, пряники 9 найменувань у кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках».

Лист Чернігівської митниці Держмитслужби вих. № 7.11/7.11-21-01/13/59 від 04.01.2022 містить опис предметів до протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 (печиво та пряники в асортименті), переданих на відповідальне зберігання ПП Аметіз (9 найменувань) на підставі Договору про відповідальне зберігання майна та транспортних засобів від 15.04.2021 № 44. Зберігання майна в холодильній камері, займана площа 31,68 м2. Акт приймання-передавання від 30.06.2021 додається (а. с. 75 77, т.1).

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16.06.2022 у справі № 751/9007/21, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнений від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, у зв`язку з малозначністю правопорушення на підставі статті 22 Кодексу України про адмінстративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням; провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрите.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21, яка набрала законної сили 10.10.2022, постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України скасована, провадження в справі закрите у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Чернігівський апеляційний суд у постанові від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21 зазначив: через митний кордон України переміщувався товар продукт харчування, печиво і пряники. Саме цей товар був зазначений в товаросупроводжуючих документах і знаходився в напівпричепі автомобіля Renault д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Кількість печива і пряників в напівпричепі фактично повністю відповідали кількості печива і пряників, зазначених у митній декларації і цей факт ніким з учасників процесу не оспорюється. Тобто, декларант не приховував назви і споживчих якостей товару, його кількості. На упаковці печива і пряників усі написи були виконані естонською мовою на вимогу замовника товарів, здійснити буквальний переклад назв печива і пряників в даному випадку було б неможливим з питань маркетингу.

У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що печиво і пряники вилучені зі складу митниці командиром військової частини НОМЕР_3 у зв?язку з веденням на території Чернігівської області бойових дій, тому питання вилученого майна в цьому провадженні вирішене бути не може.

Позивач листом № 2155/13-02-16 від 18.08.2021 звернувся до Чернігівської митниці з проханням звільнити товар (а. с. 81, т.1).

Відповідно до Передавального акту станом на 31.12.2021, наданого на запит від 01.08.2023 № 1417/1581/ВС, правонаступником усього майна, майнових прав та обов?язків Північної митниці Держмитслужби є Державна митна служба України (а. с. 41 45, т.1).

Відповідно до листа Чернігівської митниці Держмитслужби вих. № 7.11-3/7Л 1-20-04/8.19/1182 від 03.03.2023, товар Кондитерські вироби: печиво, пряники, який був тимчасово вилучений за протоколом про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та зберігався на складі митниці, вилучений військовою частиною НОМЕР_4 за Актом про примусове відчуження або вилучення майна від 31.03.2022 у зв?язку з введенням військового стану, за рішенням військової частини НОМЕР_3 , наказу командира військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 № 32 від 31.03.2022 (а. с. 161 167, т.1).

За доводами позивача внаслідок неправомірної поведінки Північної митниці Держмитслужби (правонаступником якого є відповідач), яка виразилась в складенні протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, нерозмитненні товару (печива та пряників в асортименті) заявленого до митного контролю, оформленого за митною декларацією типу МД №102190/2021/050586, позивачу заподіяні збитки, зокрема, в розмірі упущеної вигоди.

Звертаючись до суду з позовом до Державної митної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування збитків, спричинених протиправними діями відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, за фактом складання протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та вилучення спірної партії товару, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (що попередньо встановлене постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у межах судової справи № 751/9007/21) позивач просив стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь позивача, зокрема, й 9195,07 євро упущеної вигоди (згідно з поданим розрахунком а. с. 168, т. 1).

Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд, у постанові від 10.12.2024 у справі №927/249/24 зазначив, що відмова у стягненні упущеної вигоди з підстав недоведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із принципом справедливості, засадами цивільного законодавства та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків. У цій справі для правильного вирішення питання стягнення/або відмови у стягненні розміру упущеної вигоди насамперед слід застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у справі № 912/1377/23.

У відповідності до ч.5 ст.310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову, виходячи з такого.

Щодо належності відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, до суб`єктного складу учасників справи суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами) і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

У позовній заяві позивач визначає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Виходячи з приписів статей 43, 47 Бюджетного кодексу України, Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів.

Орган Казначейства є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України та самостійно відповідає виключно за власними зобов`язаннями та не несе жодної цивільно-правової відповідальності за дії посадових та службових осіб органів державної влади.

Безспірне списання коштів Державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті на зазначену мету.

За приписами статті 25 Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів здійснюється Державною казначейською службою України на підставі рішення суду.

Надходження та витрати Державного бюджету України визначаються виключно Законом про Державний бюджет України.

Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 641/4272/19 (застосовуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в справах № 242/4741/16-ц та № 641/8857/17) дійшов висновку про те, що в спорах про стягнення з держави коштів, зокрема, і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації) немає необхідності визначати відповідачем Казначейство або його територіальний орган.

Зважаючи на те, що Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, яке позивач визначив як відповідача 2, в силу своїх функціональних обов`язків не є розпорядником коштів Державного бюджету та не веде єдиний казначейський рахунок; не здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування шкоди; не є учасником спірних відносин, а тому, враховуючи те, що позивачем не заявлено жодних позовних вимог до даної юридичної особи, суд доходить висновку про безпідставність позову до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, який не є належним відповідачем у справі.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та заявлених позовних вимог, належним відповідачем у справі є Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц виклала правову позицію, відповідно до якої держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Разом з тим залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.05.2023 у справі № 910/3191/21, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Разом із тим залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Суд вважає наведену правову позицією релевантною і до спірних правовідносин, оскільки належним відповідачем у цій справі є Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету. Натомість залучення органу, через який грошові кошти мають перераховуватись, не впливає ані на підстави, ані на обов`язковість відновлення права позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16).

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється в витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником (п. 6.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Разом з тим спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною першою статті 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними нормами і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладено в пунктах 5.9, 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є дії, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.

Виходячи з положень спеціальної норми статті 1173 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, спричинених незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, доведення яких покладається на позивача (аналогічний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

При цьому слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21, яка набрала законної сили 10.10.2022, постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 Митного кодексу України скасовано, провадження в справі закрите в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У зазначеній постанові Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21 зазначено, що печиво і пряники, вилучені в рамках цієї справи, вилучені зі складу митниці командиром військової частини НОМЕР_3 у зв?язку з веденням на території Чернігівської області бойових дій, а тому питання вилученого майна в цьому провадженні вирішене бути не може.

Наведені обставини не підлягають доказуванню відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є преюдиційними.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц, здійснення провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрите судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05.02.2020 у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22.07.2020 у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 01.07.2020 у справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18).

Зазначене свідчить про те, що матеріалами справи підтверджується незаконність дій посадових осіб відокремленого підрозділу Чернігівської митниці Державної митної служби України при складенні протоколу про порушення митних правил № 0431/10200/21 від 30.06.2021.

Спеціальною нормою статті 30 Митного кодексу України передбачене відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень.

Позивач заявив до стягнення упущену вигоду за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021 у розмірі 9195,07 євро (а. с. 168, т.1).

Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення упущеної вигоди, позивач зазначає, що внаслідок протиправної поведінки Митниці він втратив можливість дистрибуції товару та отримання доходу від його реалізації. Позивачем наданий розрахунок упущеної вигоди за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021 (орієнтовний) з урахуванням кількості товару, вартості, та запланованої ціни продажу. Вартість націнки визначена на підставі розпорядження Компанії (Реєстраційний номер 14156533, Естонська Республіка) на 2021 рік, зокрема, на естонському ринку межі коливання націнки планувались у розмірі 40-60% та на експорт - від 25-45% (а. с. 168 172, т.1).

У підтвердження реалізації в 2021 році товару даного виробника з націнкою надані рахунки від 22.01.2021 № 2084, від 25.05.2021 № 2853 та банківська виписка № 2114-76 (попередні партії товару) (174-182 т.1).

З наданого позивачем розрахунку упущеної вигоди за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021 (а. с. 168, т.1) вбачається, що даний розрахунок неотриманих прибутків розрахований на аналогічні товари, які продавались Компанією позивача в 2021 році (з урахуванням кількості, загальної вартості, ціни за 1 кг в євро та ціни реалізації товару Компанією за 1 кг в євро).

Згідно із запланованим бюджетом на 2021 рік націнка на кондитерські вироби виробництва ТОВ СП Вибір запланована на рівні від 40 до 60 відсотків. Крім того, позивач зазначає, що на початку 2021 року ним почала реалізовуватися аналогічна продукція (кондитерські вироби ТОВ СП Вибір), придбана за інвойсом № 68/0121 від 11.01.2021 та отриманий прибуток, підтвердженням чого є виставлені та оплачені покупцями рахунки (а. с. 169 182, т.1).

За доводами позивача відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою, а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Відтак, справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора.

Аналіз змісту положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України свідчить про відсутність у них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини (стаття 1173 Цивільного кодексу України), не встановлюють обов?язку позивача підтвердити свої вимоги розрахунками.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №912/1377/23.

Зважаючи на те, що збитки завдані саме внаслідок неправомірних дій відповідача як суб`єкта владних повноважень, це є підставою для відповідальності останнього в порядку статті 1173 Цивільного кодексу України.

В даному випадку існує причинний зв`язок між протиправною поведінкою і і спричиненням збитків у вигляді упущеної вигоди.

При цьому суд враховує, що відмова у стягненні упущеної вигоди з формальних підстав недоведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків, за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою, не узгоджується із принципом справедливості та фактично призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 1 статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 року у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).

З огляду на наведене при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди суду належить враховувати наведені принципи і засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір), керуючись принципом справедливості, визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 923/1435/20, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 13.11.2024 у справі №912/1377/23.

Близький за своєю суттю підхід щодо визначення справедливого розміру збитків застосований у рішеннях Європейського суду з прав людини від 11.06.2020 у справі "UGRINOVA AND SAKAZOVA v. BULGARIA", від 15.04.2021 у справі "PORБZIK v. HUNGARY", в яких суд, зважаючи на неможливість (ускладненість) точного розрахунку розміру заявлених матеріальних збитків, визначив з урахуванням обставин справи справедливий розмір таких збитків керуючись критерієм справедливості.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Частинами 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд виходить з того, що висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України при вирішенні спорів про стягнення упущеної вигоди є універсальними, однак їх застосування залежить від особливостей кожної конкретної справи, характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підстав позову, обставин справи, доказової бази тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі зібраних у справі доказів, здійснивши їх оцінку в сукупності з установленими обставинами справи, дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема, протиправність дій посадових осіб Чернігівської митниці, що спричинили позивачу шкоду, а також розмір такої шкоди у вигляді упущеної вигоди у сумі 9195,07 євро, що не спростовано відповідачем.

Суд доходить висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено можливість отримати такий же прибуток або не менший дохід в результаті реалізації товару за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021, ніж попередньо отриманий від реалізації аналогічної продукції на ринку на початку 2021 року за інвойсом № 68/0121 від 11.01.2021, а ціна товару, за якою позивач розраховує упущену вигоду, є орієнтовною та залежить від багатьох факторів на ринку (умов збуту). Відповідно до розпорядження Компанії від 20.12.2020 середня націнка товару мала складати на естонському ринку від 40 до 60% залежно від об`єму та величини клієнта; експорт від 25 до 45% в залежності від об`єму, причому судом враховуються доводи позивача у справі про те, що встановлення націнки є сталим і необхідність встановлення іншої націнки відповідачами у справі не обґрунтована.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення 9195,07 євро упущеної вигоди підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що відповідач, заперечуючи проти розміру упущеної вигоди, яку просить стягнути позивач, іншого розміру шкоди не наводить. Також відповідачем не було надано відповідного контррозрахунку під час розгляду справи, а також не було спростовано наведений розрахунок.

За приписами статті 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до підпункту 2 п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів Державного бюджету (місцевих бюджетів) у межах бюджетних призначень за рішенням суду в розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.

Отже, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, як правило, в особі органу, діями якого завдана шкода.

Як зазначено вище, судом встановлено, що органом державної митної служби було порушено право позивача вільно володіти своїм майном і суд дійшов висновку про наявність в діях відповідача-1 складу цивільного правопорушення, однак помилково вказав, що стягненню підлягають кошти з Житомирської митниці.

Так, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з положеннями статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від від 18.04.2024 у справі № 906/368/23.

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, стаття 238 Господарського процесуального кодексу України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ані на підстави,а ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

Таким чином, відшкодування шкоди в даній справі має здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.

Саме тому резолютивна частина судового рішення у даній справі повинна містити вказівку на те, що така шкода стягується з Державного бюджету України, а не з органу державної митної служби.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011), встановлює підпункт 2 п. 35, за яким казначейство здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі мали бути покладені на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте відповідно до п. 13 частини 2 статті 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Щодо відшкодування позивачу 22082,26 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

За частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2023, між Адвокатським бюро Колесник Г.М. Легал Дефенс та Компанією Eesti Veski OU (далі клієнт) укладений договір про надання правої допомоги № 151.

За умовами додаткової угоди до Договору від 13.02.2023 № 151 клієнт доручає, а адвокат приймає зобов`язання надати юридичну допомогу (представництво та захист) з підготовки позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої органам державної влади внаслідок вилучення товару (рахунок-фактура / інвойс № 70/0321 від 20.05.2021 до договору поставки № 2ЕST від 26.04.2019) в обсязі та на умовах, передбачених Договором про надання правової допомоги № 151 від 13.02.2023.

Шляхом підписання додатку до Договору від 13.02.2023 № 151 сторони узгодили, що гонорар адвоката складається з наступних виплат: збір доказів 350 доларів США, оплата послуг перекладу документів 250 доларів США, складання проекту позовної заяви 400 доларів США; за підсумком за вступ у справу гонорар адвоката складає 1000,00 доларів США, що сплачується в гривнях по курсу Приватбанку щодо долара США на дату виставлення рахунку. Клієнт окремо сплачує адвокату додаткові витрати для виконання робіт, визначені в п. 4 цього додатку, відповідно до рахунків, але не пізніше трьох днів з дня виставлення рахунку.

Також сторонами на представництво та захист інтересів Компанії Eesti Veski OU укладений договір про надання правничої допомоги від 13.03.2024 № 233, на підставі якого адвокатам Колесник Ганні Миколаївні та Редчиць О.В., адвокатське бюро Колесник Г.М. Легал Дефенс, видані ордери на надання правничої (правової) допомоги в даній справі серії АА № 1419239 від 13.03.2024 та серії АІ № 1626976 від 04.06.2024.

Згідно з додатком до Договору від 13.03.2024 № 233 гонорар адвоката за участь у судовому засіданні складає 100 доларів США, що сплачується в гривнях по курсу Приватбанку щодо долара США на дату виставлення рахунку. Участь у судовому засіданні відповідно до п.1.1. додатку, в разі коли клієнт не сплачує окремо за підготовку процесуальних документів, включає підготовку процесуальних документів до судового засідання незалежно від того чи приймав адвокат участь у даному судовому засіданні чи ні.

Договір від 13.02.2023 № 151, разом з додатковою угодою та додатку до нього, долучений судом до матеріалів справи, в судовому засіданні 05.06.2024 при первісному розгляді справи.

На виконання умов договорів від 13.02.2023 № 151 та від 13.03.2024 № 233 сторонами складені акти наданих послуг від 25.04.2024 та від 07.06.2024, за якими адвокатом надані, а клієнтом прийняті наступні послуги з правничої допомоги:

-складання процесуальних документів (позовної заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат), вартість 400,00 доларів США;

-збір доказів, у порядку статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (запити № 838/151/ВС від 21.02.2023, № 1217/151/ВС від 07.06.2023, № 1417/151/ВС від 01.08.2023, № 1450/151/ВС від 11.08.2023), вартість 350 доларів США;

-організація перекладу документів, вартість 250,00 доларів США;

-участь у судових засіданнях 08.05.2024 та 05.06.2024, вартість 200,00 доларів США.

Загальна вартість наданих послуг згідно з наведеним переліком склала 1200,00 доларів США, що за курсом АТ КБ Приватбанк, на дату підписання актів, становить 47970,00 грн.

На оплату наданих послуг позивачу до сплати виставлені рахунки від 25.04.2024 № 33 та від 05.06.2024 № 57, що повністю оплачені позивачем за платіжною інструкцією від 02.05.2024 № 4761108SB та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 07.06.2024 № 14.

Судом взяті до уваги письмові пояснення позивача щодо включення до рахунку від 25.04.2024 № 33, окрім вартості послуг за представництво клієнта в межах справи № 927/249/24, вартості консультації в іншій судовій справі (на суму 7968,00 грн), що до відшкодування за рахунок відповідача 1 в цій справі не заявлялась.

За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема, як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин 2, 3 статті 126 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази на підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлена правова позиція, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені в документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому за статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що під час первісного судового розгляду даної справи адвокатом позивача фактично надана така правова допомога: збір доказів, вивчення та проведення їх правового аналізу; залучення спеціаліста для перекладу документів на державну мову; підготовка та подання до суду позовної заяви; підготовка та подання до суду письмових відповідей на відзиви відповідачів 1 та 2; участь у судових засіданнях 08.05.2024 та 05.06.2024.

Загальна вартість витрат на правничу допомогу, що заявлена до відшкодування за рахунок відповідача 1 становить 1200,00 доларів США, що еквівалентно 47970,00 грн (на дату сплати).

За висновком суду розмір заявлених позивачем витрат відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, підтверджується належними доказами, відтак, підлягає розподілу між сторонами, з урахуванням принципу пропорційності, визначеного частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок відповідача 1 підлягають відшкодуванню позивачу витрати на правничу допомогу в розмірі 22082,26 грн.

При цьому суд врахував подані при первісному розгляді справи заперечення відповідача 1 щодо відсутності правових підстав для стягнення заявлених витрат в іноземній валюті (доларах США), позаяк розрахунок між адвокатом та його клієнтом був проведений саме в національній валюті України, що узгоджувалось з умовами договорів від 13.02.2023 № 151 та від 13.03.2024 № 233 та підтверджується рахунками на оплату наданих послуг від 25.04.2024 № 33 та від 05.06.2024 № 57, а також платіжними документами від 02.05.2024 № 47461108SB та від 07.06.2024 № 14 (наявні в матеріалах справи).

У відповіді на відзиви позивач наголосив, що продовжує нести витрати на правничу допомогу, пов?язані з новим розглядом, попередній орієнтовний розмір яких складає 19000,00 грн; такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною, чи тільки має бути сплачена.

Водночас за висновком суду на момент ухвалення судового рішення відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких зазначений позивачем у позові (19000,00 грн), оскільки його представниками в судовому засіданні повідомлено про подачу до суду належних доказів на підтвердження фактичного розміру витрат у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, статтями 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Компанії Eesti Veski OU (вул. Крііді, 7, частина міста Ласнамяе, м. Таллінн, Хар`юський повіт, Естонська Республіка, 11415; реєстраційний номер 14156533) 9195,07 євро упущеної вигоди.

3. Стягнути з Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119; код 43115923) в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці (проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017; код ВП 43985581) на користь Компанії Eesti Veski OU (вул. Крііді, 7, частина міста Ласнамяе, м. Таллінн, Хар`юський повіт, Естонська Республіка, 11415; реєстраційний номер 14156533) 22082,26 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2025.

Суддя М.О. Демидова