Ухвала

від 17.04.2025 по справі 348/1905/19

НЕ ВКАЗАНО

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1905/19

Провадження № 4-с/348/3/25

17 квітня 2025 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна Івано-Франківської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії державного виконавця.

встановив:

01.04.2023 ОСОБА_3 , інтереси якого представляє ОСОБА_4 , подав скаргу на дії державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби Фокіна О.Г., які полягають у винесенні постанови про накладення штрафу на заявника у межах виконавчого провадження №63841765. В обґрунтування скарги посилається на те, що на підставі виконавчого листа від 27.10.2020 з заявника на користь ОСОБА_2 примусово стягують аліменти на утримання дитини, ОСОБА_5 , в твердій грошовій сумі по 1300,00 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Однак державний виконавець 05.03.2025 (після повного погашення заявником заборгованості) виніс постанову про накладення на заявника штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості, що складає 47643,50 гривень. З наведених підстав заявник вважає постанову від 05.03.2025 незаконною і просить таку скасувати.

01.04.2025 суд прийняв скаргу до розглядута відкривпровадження заскаргою,одночасно судвитребував уКоломийського відділудержавної виконавчоїслужби матеріаливиконавчого провадження№63841765.

Заявник у ході судового розгляду просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу на нього. При цьому визнав, що у нього була заборгованість зі сплати аліментів, загальний розмір якої перевищував розмір аліментів за 3 роки, однак зазначив, що його майновий стан та стан здоров`я не давали йому змоги надавати кошти на утримання дитини. Пояснив, що спочатку він сплачував аліменти ОСОБА_2 на її банківський рахунок. Потім сплачувати перестав. Однак державний виконавець не повідомив заявника, що на нього можуть накласти такий великий штраф за несплату аліментів. Якби заявник про це знав, то знайшов би кошти на сплату аліментів.

Представник заявника, ОСОБА_4 , у судовому засіданні зазначив, що просить скаргу задовольнити, оскільки накладення штрафу у момент коли заборгованість із сплати аліментів була відсутня суперечить закону.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовезасіданняне з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належно, про причини неявки суд не повідомила.

Представник заінтересованої особи, Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі, у судове засідання не з`явився, надіслав письмові пояснення, відповідно до яких просив провести розгляд скарги за його відсутності та відмовити в її задоволенні. Покликається на те, що сторона заявника не дотрималася форми подання скарги, а також звернулася зі скаргою з пропуском визначеного законом строку, а поважних причин пропуску такого строк не навела. По суті оскаржуваної постанови зазначив, що відповідно до ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Таким чином, закон дозволяє державному виконавцю накласти на боржника штраф, якщо він допустив наявність заборгованості сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, незалежно від того чи на момент накладення штрафу заборгованість фактично погашена чи ні. Зазначений штраф перераховується на потреби дитини, яка тривалий час знаходилася без утримання.

Суд дослідивши подані документи, матеріали виконавчого провадження, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги заявника, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарги, встановив такі обставини та надав їм оцінку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ЦПК України, окрім того, що гарантує право кожного на звернення до суду, також встановлює процедуру за якою сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Ця процедура визначена Розідом VІІ ЦПК України. Тому суд доходить висновку, що саме за цією процедурою слід здійснювати розгляд заяви ОСОБА_1 і саме це є ефективним способом захисту права, яке заявник вважає порушеним.

Відповідно до ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Таким чином, з диспозиції вказаної норми встановлено, що підставою для застосування санкції є встановлення факту наявності у боржника заборгованості сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

У ході судового розгляду було встановлено, що 05.03.2025 державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу на заявника, який є боржником у виконавчому провадженні №63841765, керуючись ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки заявник мав заборгованість зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за три роки.

З матеріалів виконавчого провадження №63841765 встановлено, що аліменти за період з вересня 2019 року до травня 2020 року включно заявник сплачував однак нерегулярно. З червня 2020 року до січня 2025 року включно заявник не сплачував аліменти на утримання малолітньої дитини, які були присуджені до стягнення з заявника на користь ОСОБА_2 у розмірі по 1300,00 гривень щомісячно. У лютому 2025 року заявник погасив усю суму заборгованості одним платежем.

За наведених обставин, сукупний розмір заборгованості заявника у ВП №63841765 перевищив суму аліментів за три роки, що є визначеного законом підставою для накладення штрафу на заявника.

Слід зазначити, що з заявника присуджено до стягнення аліменти на утримання малолітньої дитин у мінімальному розмірі. Однак навіть цього гарантованого мінімуму на користь малолітньої дитини заявник більше 4 років не сплачував, що не відповідає інтересам дитини, яка фактично залишається позбавленою гарантованих законом засобів до існування.

У ході судового розгляду заявник пояснив, що він не працює, за станом здоров`я потребує лікування, а також не може влаштуватися на роботу, яка рекомендована йому за станом здоров`я, що позбавляло його можливості сплачувати кошти на утримання дитини. З 07.05.2024 заявнику встановлено ІІІ групу інвалідності, а також обмеження щодо умов та характеру праці, зазначено, що йому протипоказана важка фізична праця.

Водночас заявник у ході розгляду скарги не надав суду доказів того, що він намагався працевлаштуватися, однак з незалежних для нього причин не зміг цього зробити. Також суд враховує те, що з 2020 року заявник незаважаючи на відсутність офіційного місця праці все ж здійснював погашення заборгованості за аліментами і припинив сплачувати аліменти тільки з червня 2020 року. Крім цього заявник має кошти на свої побутові потреби, про джерела яких інформації суду не надав, що породжує розумні сумніви щодо того, що протягом більше чотирьох років заявник не мав змоги навіть частково (невеликими сумами) сплачувати аліменти на утримання дитини.

ЄСПЛ неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Судом встановлено, що норми ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" спрямовані на забезпечення виконання рішення суду з метою дотримання прав та інтересів дітей, які не мають змоги працевлаштуватися і утримувати себе самостійно та є уразливою стороною на користь якої стягується утримання за рішенням суду. Відповідальність, яку за вказаною нормою несуть боржники не залежать від погашення чи непогашення заборгованості на момент винесення постанови про накладення штрафу, а сума штрафу слугує компенсацією для дитини, яка протягом тривалого часу не отримувала утримання від того з батьків, який проживає окремо.

Таким чином, суд вважає обгрунтованою позицію занітересованої особи, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 450, 451 ЦПК України, суд,

постановив:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії державного виконавця - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Учасник справи,якому копіяухвали небула врученав деньскладання повноготексту,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження,якщо апеляційнаскарга поданапротягом 15днів здня врученняйому копіїповного текстуухвали.

Повний текстухвали складено22.04.2025.

Суддя Матолич В.В.