Рішення

від 17.04.2025 по справі 128/1921/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1921/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2025 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Фанда О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Олексієнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 вересня 2023 року.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Стадницького старостинського округу Вінницької міської ради Вінницької області від 12.04.2024 № 229 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 за життя дійсно належав ОСОБА_2 .

За змістом заповіту, складеного ОСОБА_2 від 12 серпня 2015 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Великокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Печипорук Л.П., та який знаходиться у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., усе майно з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось померла ОСОБА_2 заповіла своїй дочці, тобто позивачці ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. № 36/02-31 від 16.04.2024 позивачці відмовлено^ видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність у спадкодавця, тобто ОСОБА_2 , правовстановлюючих документів на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

Посилаючись на вказані обставини позивач просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач не з`явилася, направила свого представника, який подав заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представник Вінницької міської ради до суду не з`явився, правом на подання відзиву не скористався, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

За умовами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст. ст. 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 вересня 2023 року.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Великокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Печипорук Л.П., усе майно з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось померла ОСОБА_2 заповіла своїй дочці, тобто позивачці ОСОБА_1 .

Відповідно достатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженоїнаказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121, чинної на час переведення квартири з житлового фонду в нежитловий, до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться вбудовані в житлові будинки нежитлові приміщення (як частини цих будинків). Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності.

Відповідно до ч. 1, 3, 4ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на час відкриття спадщини, державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Постановою приватного нотаріуса від 16 квітня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю документів, які посвідчували право власності на вказаний будинок спадкодавця.

Позивачем до суду надано копію довідки за підписом старости Стадницького СО Вінницької міської ради від 12 квітня 2024 року за змістом якої згідно записів в обліковій картці об`єкта погосподарського обліку за 2021-2028 роки головою домогосподарства та користувачем житлового будинку за вказаною адресою була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому суду не надано жодних доказів, з яких можливо встановити коли був побудований будинок, чи відноситься будинок до колгоспного двору.

Позов заявлений з підстав спадкування за заповітом.

Посилання на те чи належав будинок до колгоспного двору позовна заява не містить.

Погосподарські книги станом на 15 квітня 1991 року (належним чином завірені копії) суду для огляду надані не були. У суду відсутня можливість встановити наявність/відсутність членів колгоспного двору, які мали право на частку у вказаному майні чи набули право власності на нього.

Зазначені обставини перешкоджають суду повно та всебічно розглянути справу.

Так, відповідно до ст.4 Постанови Верховної Ради України «Про ведення в дію Закону «Про власність» (885-12) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Окрім цього відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 5 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином суду не надано належних та допустимих доказів усіх членів двору станом на 15 квітня 1991 року, що позбавляє суд можливості повно та всебічно розглянути справу.

У відповідності до вимогст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно дост.79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннямист. 80 ЦПК Українивстановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Погосподарські книги станом на 15 квітня 1991 року (належним чином завірені копії) суду для огляду надані не були. У суду відсутня можливість встановити наявність/відсутність членів колгоспного двору, які мали право на частку у вказаному майні чи набули право власності на нього.

Довідка Стадницького старостинського округу такої інформації також не містить.

Суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, в зв`язку з чим неможливо встановити чи набув спадкодавець за життя права власності на будинок або частину будинку.

Керуючись ст.ст.4, 13, 200, 206, 211, 247, 258,259,263,273,354,355ЦПК України, ст.ст. 16,328,392, 1216,1217,1218, 1223, 1258,1261, 1268,1270, 1296, 1297 ЦК України,суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доВінницької міськоїради провизнання прававласності намайно впорядку спадкуванняза заповітом залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: Вінницька міська рада (м. Вінниця, вул. Соборна, 59, ЄДРПОУ: 25512617).

Суддя О.А. Фанда