Постанова від 11.06.2025 по справі 128/1921/24

Справа № 128/1921/24

Провадження № 22-ц/801/1403/2025

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Фанда О. А.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 рокуСправа № 128/1921/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Міхасішина І.В., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Пантелеймонової А.І.,

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кислова Ю.А., представника відповідача Мичківського І.П.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу №128/1921/24запозовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Кислова Юрія Анатолійовича на рішенняВінницького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2025 року,якеухвалила суддяФанда О.А.в Вінницькому районному суді Вінницької області,

в с т а н о в и в:

В травні2024року ОСОБА_1 звернулася всуд зпозовом до Вінницької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Стадницького старостинського округу Вінницької міської ради Вінницької області від 12 квітня 2024 року №229 спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за життя дійсно належав ОСОБА_2 .

Зі складеного ОСОБА_2 заповіту від 12 серпня 2015 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Великокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Печипорук Л.П., вбачається, що усе майно з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось померла ОСОБА_2 заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .

Проте, постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. № 36/02-31 від 16 квітня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність у спадкодавця, тобто ОСОБА_2 , правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок.

Враховуючи викладене, позивач просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Вінницького районного суду Вінницькоїобласті від17квітня 2025року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим неможливо встановити чи набув спадкодавець за життя права власності на будинок або частину будинку.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Кислов Ю.А. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, а висновки суду про відмову в задоволенні позову є передчасними з мотивів їх невідповідності фактичним обставинам справи та неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Просив рішення Вінницького районного суду Вінницькоїобласті від17квітня 2025року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається на те, що в матеріалах справи наявні усі належні та допустимі докази того, що фактично власником спірного домоволодіння на день смерті була ОСОБА_2 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 вересня 2023 року.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Великокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Печипорук Л.П., усе майно з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось померла ОСОБА_2 заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки КП «ВООБТІ» №3 від 12 березня 2024 року, згідно облікових даних станом на 2012 року, реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований АДРЕСА_1 , КП «ВООБТІ» не проводилась. Станом на 2024 рік, технічна інвентаризація зазначеного об`єкту нерухомості КП «ВООБТІ» не проводилась.

Постановою приватного нотаріуса від 16 квітня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю документів, які посвідчували право власності на вказаний будинок спадкодавця ОСОБА_2 .

Згідно листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положеньЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно доПереліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно знаказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов`язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

При дотриманні названих умов, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеногоЗаконуправа на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими якІнструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗаконом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинностіЗаконом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннямиЦК УРСР 1963 року,Законом України "Про власність",Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII"Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування",Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат",постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105"Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26,Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року,Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСРпідтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконанняпостанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Аналіз узагальнень судової практики в справах про спадкування та окремих справ свідчить, що в значній кількості справ судами не перевіряються фактичні та правові підстави виникнення права власності на жилі будинки, які збудовані до 2004 року та на які відсутні правовстановлюючі документи. Такими підставами є створення майна, придбання за договорам купівлі-продажу, дарування, набуття у порядку спадкування тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження права власності позивач посилається на довідку за підписом старости Стадницького СО Вінницької міської ради від 12 квітня 2024 року за змістом якої згідно записів в обліковій картці об`єкта погосподарського обліку за 2021-2028 роки головою домогосподарства та користувачем житлового будинку за вказаною адресою була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте в ній не зазначено року побудування спірного житлового будинку, а також відсутній рік введення в експлуатацію житлового будинку.

Крім того,позивачем недоведено,що ОСОБА_2 будучи головоюдомогосподарства такористувачем житловогобудинку,була самейого власником,оскільки поняття«голова домогосподарства»та «користувачдомогосподарства» незавжди означають,що цяособа євласником майна.

З технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт виготовлено 23 квітня 2024 року на замовлення позивача ОСОБА_1 ) вбачається, що домоволодіння складається із житлового будинку та споруд, зокрема житловий будинок 1982 року спорудження, при цьому відсутні в матеріалах справи докази, що з того часу ОСОБА_2 була його власником.

Зокрема, колегія суддів також звертає увагу, що суду не надано рішення про надання земельної ділянки під забудову, що у сукупності зі встановленими фактичними обставинами у справі позбавляє суд прийти до висновку про задоволення позову, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, оскільки на час відкриття спадщини дане майно спадкодавцеві на праві власності не належало.

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кислова Юрія Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Вінницькогорайонного суду Вінницькоїобласті від17квітня 2025року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 червня 2025 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Міхасішин І.В.

Шемета Т.М.