Ухвала

від 09.04.2025 по справі 755/17113/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/17113/23

Провадження №: 1-кс/755/976/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2025 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 за участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ «ДІМ-ЯР», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 42023102040000148 від 20.10.2023,

в с т а н о в и л а :

адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ «ДІМ-ЯР», звернувся до слідчої судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2023 (справа № 755/26363/23), на: об`єкт нерухомого майна: 2838812580000, розміщений за адресою: м. Київ, вулиця Малишка Андрія, будинок 4, об`єкт: нежитлова будівля (літ. Б), загальна площа (кв.м): 1881.2; об`єкт нерухомого майна: 1671317180000, розмішений за адресою: м. Київ, вулиця Малишка Андрія, будинок 4, об`єкт: нежитлова будівля №1 (літ. "Ж"), загальна площа (кв.м): 89.1; об`єкт нерухомого майна: 1671298080000, розміщений за адресою: м. Київ, вулиця Малишка Андрія, будинок 4, об`єкт: нежитлова будівля №2 (літ. "В"), загальна площа (кв.м): 1061.7; е об`єкта нерухомого майна: 84211080000, розміщений за адресою: м. Київ, вулиця Малишка Андрія, будинок 4, нежилий будинок (літера А;А') - магазин, загальна площа (кв.м): 643.6; які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ-ЯР».

Клопотання мотивоване тим, слідчими СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42023102040000148, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні забезпечується прокурорами Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.

Під час проведення досудового розслідування, постановою прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 03.06.2024 року, матеріали кримінальних проваджень №42023102040000148, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України та №12023100000001364, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, об`єднано в одне кримінальне провадження за №42023102040000148, а досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні доручено СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2023 року (судова справа №752/26363/23), частково задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна.

Підстави для скасування арешту накладеного на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/26363/23 від 22.12.2023 року наступні:

Першою підставою є набуття нерухомого майна нібито кримінально протиправним шляхом. ОСОБА_4 зазначає, що в оскаржуваній ухвалі 29.11.2023 року ПП «ДНІПРОСЕРВІС» продано нерухоме майно, на яке накладено арешт, ОСОБА_6 , який в подальшому вніс вищезазначене майно до статутного капіталу ТОВ «ДІМ-ЯР». Таким чином, набуття нерухомого майна у власність ОСОБА_6 та його подальше внесення до статутного капіталу ТОВ «ДІМ-ЯР» відбулось у встановленому законом порядку, ОСОБА_6 не знав та не міг знати про можливу протиправність дій інших осіб (якщо вона мала місце). Отже, ТОВ «ДІМ-ЯР» є добросовісним набувачем нерухомого майна, а згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Другою підставою є нерухоме майно нібито як об`єкт кримінально- протиправних дій (речового доказу). В ухвалі зазначено, що у кримінальному провадженні необхідність у накладенні арешту на майно обґрунтовується наявністю підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Також слідчий суддя у оскаржуваній ухвалі посилається на постанову слідчого СУ ГУ НП у м. Києва ОСОБА_7 від 11.12.2023 року про визнання вказаного нерухомого майна речовим доказом. Згідно усталеної судової практики щодо розгляду слідчих суддями клопотань про арешт майна, слідчими суддями такі постанови про визнання речовими доказами визнаються формальними, оскільки не надано доказів, що вказане майно є предметом незаконних дій. Будь - яких підтверджень тому, що об`єкти набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України, постанова не містить.

При цьому сам по собі факт наявності постанови про визнання речовим доказом не є ключовим фактором, адже, відповідно змісту норми ч. З ст. 170 КПК України, при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання майна речовим доказом.

Третьою підставою скаржник зазначає тривалий строк досудового розслідування.

Досудове розслідування об`єднаного кримінального провадження за №42023102040000148 триває майже півтора року, а арешт нерухомого майна, належного на праві приватної власності ТОВ «ДІМ-ЯР», накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 22.12.2023 року (судова справа №752/26363/23) майже 15 місяців. Вказаний строк, на думку скаржника, є об`єктивно достатнім для перевірки версії органу досудового розслідування щодо нібито шахрайських дій, які полягали у незаконному продажу майна ПП «ДНІПРОСЕРВІС» на користь ТОВ «ДІМ-ЯР». При цьому, станом на день подання даного клопотання про скасування арешту майна, жодній посадовій особі ТОВ «ДІМ-ЯР» про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не повідомлялось, а ТОВ «ДІМ- ЯР» не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Отже, тривалість перебування під арештом нерухомого майна, яке набуто у власність ТОВ «ДІМ-ЯР» у законний спосіб, свідчить про відсутність підстав для подальшого застосування арешту майна.

Таким чином, адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ «ДІМ-ЯР» вважає, що на даний час відсутні підстави для подальшого застосування арешту майна, оскільки воно набуто у власність ТОВ «ДІМ-ЯР» у законний спосіб.

У судовому засіданні адвокат заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити подане клопотання.

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, підтвердив, що дійсно арешт на вищезазначене майно накладено в рамках іншого кримінального провадження, а в подальшому його скеровано на об`єднання, однак вказане майно визнане речовим доказом та є об`єктом злочинного діяння, наразі і досі триває розслідування, тому дій, що спростовують ухвалу немає і захід обмеження продовжує існувати, а тому підстав для скасування арешту майна немає.

Вивчивши клопотання, додані до нього документи, заслухавши думку учасників кримінального провадження, слідча суддя дійшла такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2023 частково задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, а саме: об`єкт нерухомого майна: 2838812580000, розміщений за адресою: м. Київ, вулиця Малишка Андрія, будинок 4, об`єкт: нежитлова будівля (літ. Б), загальна площа (кв.м): 1881.2; об`єкт нерухомого майна: 1671317180000, розмішений за адресою: м. Київ, вулиця Малишка Андрія, будинок 4, об`єкт: нежитлова будівля №1 (літ. "Ж"), загальна площа (кв.м): 89.1; об`єкт нерухомого майна: 1671298080000, розміщений за адресою: м. Київ, вулиця Малишка Андрія, будинок 4, об`єкт: нежитлова будівля №2 (літ. "В"), загальна площа (кв.м): 1061.7; е об`єкта нерухомого майна: 84211080000, розміщений за адресою: м. Київ, вулиця Малишка Андрія, будинок 4, нежилий будинок (літера А;А') - магазин, загальна площа (кв.м): 643.6; які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ-ЯР».

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як підставу для накладення арешту слідчий суддя зазначив про необхідність забезпечення збереження речових доказів у кримінальному проваджені.

Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду.

Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідча суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчій судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Так, арешт майна є триваючим втручанням у право власності, - а іноді і в право на особисте та сімейне життя, - тому рішення, навіть правильне, яке встановлює арешт майна, може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували. А тому може потребувати зміни в режимі арешту майна і навіть його скасування.

Відповідно до п. 7 ч. 12 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, за п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У судовому засіданні встановлено, що минуло достатньо часу для проведення усіх запланованих процесуальних дій з вказаними об`єктами в межах розумних строків встановлених КПК України. Тому ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 22.12.2023, у межах даного кримінального провадження, та якою накладено арешт на майно, у цій ситуації, з часом втратила свою актуальність в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного та враховуючи відсутність на даний час необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 22, 98, 170-174 КПК України, слідча суддя,

п о с т а н о в и л а:

скасувати накладений ухвалою слідчої судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2023 (справа № 752/26363/23), арешт на об`єкти нерухомого майна:

2.1. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2838812580000, розміщений за адресою: м. Київ, вул. А. Малишка, буд. 4, об`єкт: нежитлова будівля (літ. Б), загальна площа (кв. м): 1881.2;

2.2. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1671317180000, розміщений за адресою: м. Київ, вул. А. Малишка, буд. 4, об`єкт: нежитлова будівля № 1 (літ. Ж), загальна площа (кв. м): 89.1;

2.3. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1671298080000, розміщений за адресою: м. Київ, вул. А. Малишка, буд. 4, об`єкт: нежитлова будівля № 2 (літ. В), загальна площа (кв. м): 1061.7;

2.4. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 84211080000, розміщений за адресою: м. Київ, вул. А. Малишка, буд. 4, об`єкт: нежилий будинок (літ. А;А') - магазин, загальна площа (кв. м): 643.6; які перебувають у власності ТОВ «ДІМ-ЯР» код ЄДРПОУ 45347107.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15 год 20 хв 11 квітня 2025 року.

Слідча суддя ОСОБА_10