Постанова від 16.04.2025 по справі 369/9704/23

справа № 369/9704/23

головуючий у суді І інстанції Фінагеєва І.О.

провадження № 22-ц/824/3299/2025

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Малої Ірини Володимирівни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарагдова долина», ОСОБА_1 , треті особи: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колісник Ірина Георгіївна, Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Дорменюк Сергій Миколайовича, про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з указаним позовом, у якому просив суд:

зняти арешт із земельної ділянки, реєстраційний/кадастровий номер 3222483200:04:004:0041, загальною площею 0,1029 га, місцезнаходження Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір`я, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , накладений ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі № 759/9405/14-ц;

зобов`язати державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про арешт земельної ділянки, реєстраційний/кадастровий номер 3222483200:04:004:0041, загальною площею 0,1029 га, місцезнаходження Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір`я, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , накладений ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі № 759/9405/14-ц.

Позов обґрунтовано тим, що 31 серпня 2010 року між ТОВ «Смарагдова Долина» та ОСОБА_2 укладений нотаріальний договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в Київській області, Києво-Святошинському районі, Забірської сільської ради, наданою для ведення садівництва, кадастровий номер 3222483200:04:004:0041 площею 0,1029 га.

04 грудня 2019 року за заявою ОСОБА_2 запис про його право власності на земельну ділянку внесено нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У січні 2022 року у позивача виник намір продати земельну ділянку. Він зробив витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого дізнався про існування заборони на відчуження належної йому земельної ділянки. Заборону накладено на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі № 759/9405/14-ц.

У вересні 2022 року представник позивача адвокат Рассамахіна Г.В. ознайомилася з цивільною справою № 759/9405/14-ц. З матеріалів справи стало відомо, що 20 липня 2018 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено опис земельної ділянки, належної ОСОБА_2 .

Указаний опис здійснено при примусовому виконанні виконавчого листа № 759/9405/14-ц від 03 листопада 2017 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва про стягнення з ТОВ «Смарагдова долина» на користь ОСОБА_3 завданих збитків у сумі 460 000 грн, номер виконавчого провадження НОМЕР_1. У подальшому земельну ділянку було передано для проведення публічних торгів.

28 лютого 2019 року винесено постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про передачу майна стягувача у рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно з якими стягувачу ОСОБА_3 передано у власність дві земельні ділянки за кадастровими номерами 3222483200:04:004:0041 та 3222483200:04:004:0042.

ОСОБА_1 , якого визнано правонаступником стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, у жовтні 2020 року звернувся до Святошинського районного суду міста Києва зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ).

Скарга обґрунтована тим, що земельна ділянка 3222483200:04:004:0041 належить на праві власності не боржнику ТОВ «Смарагдова долина», а ОСОБА_2 . Через це ОСОБА_1 був позбавлений можливості оформити право власності на зазначену земельну ділянку на підставі постанови та акта державного виконавця від 28 лютого 2019 року.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року було частково задоволено скаргу ОСОБА_1 , визнано неправомірними постанову та акт головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дахненка Р.О. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в частині передачі стягувачу в рахунок погашення заборгованості земельної ділянки за кадастровим номером №3222483200:04:004:0041, загальною площею 0,1029 га., вартість якої за ціною третіх торгів становила 171 431 грн 40 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року рішення попередніх інстанцій були залишені без змін.

25 листопада 2021 року на виконання рішення суду від 19 січня 2021 року Центральним відділом державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було винесено постанову про вилучення з акта та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу земельної ділянки з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041.

Так, позивач зазначає, що станом на сьогодні ОСОБА_2 позбавлений можливості вільно розпоряджатись своїм майном, а саме: земельною ділянкою номер 3222483200:04:004:0041 площею 0,1029 га. Арешт накладений ухвалою Святошинського районного суду міста Києва про забезпечення позову від 21 серпня 2014 року у справі № 759/9405/14-ц. При цьому ніяких підстав для існування цих перешкод і подальшого арешту вказаної земельної ділянки, не існує.

Таким чином, позивач правомірно набув право власності на земельну ділянку 31 серпня 2010 року і його право власності було зареєстроване належним чином. Розрахунки між позивачем та ТОВ «Смарагдова долина» під час купівлі земельної ділянки проведені у повному обсязі.

Судовими рішеннями за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця у цивільній справі № 759/9405/14-ц, провадження № 22-ц/824/9891/2021 встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 3222483200:04:004:0041 належить на праві власності ОСОБА_2 , і на неї не може бути звернене стягнення у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Знято арешт з нерухомого майна, а саме з земельної ділянки, з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041, загальною площею 0,1029 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , накладений на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі № 759/9405/14-ц; вид обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження: 34614787.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач ОСОБА_2 , якому належить спірна земельна ділянка, не є учасником справи № 759/9405/14-ц у межах якої накладено арешт у порядку забезпечення позову, а відтак він позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Мала І.В. подала апеляційну скаргу, якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні у задоволенні позову ОСОБА_2 про зняття арешту з майна відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач у своїх позовних вимогах фактично просить суд скасувати ухвалу суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яка була постановлена у межах іншої цивільної справи № 759/9405/14-ц.

Вказує, що постановляючи ухвалу від 21 серпня 2014 року, якою накладений арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041, судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка належить саме ТОВ «Смарагдова долина», а не ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041 вже після постановлення Святошинським районним судом міста Києва ухвали від 21 серпня 2014 року у період дії обтяження щодо такого майна - наявності арешту, а отже з порушенням законодавства.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про зняття арешту з майна, яке відповідно до ухвали про застосування заходів забезпечення належить ТОВ «Смарагдова долина», фактично перейняв на себе повноваження Святошинського районного суду міста Києва та скасував заходи забезпечення позову, накладені Святошинським районним судом міста Києва у справі № 759/9405/14-ц.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не порушував жодних прав та охоронюваних інтересів позивача у справі, відповідач не має і не мав жодного відношення до земельної ділянки з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041, при цьому наразі змушений витрачати грошові кошти на отримання правової допомоги, у зв`язку із розглядом у суді позову ОСОБА_2 та нести тягар судових витрат як відповідач у справі.

Від позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що позивач у період з 2010 року до дня звернення до суду з цим позовом добросовісно користувався земельною ділянкою та сплачував земельний податок. Державна реєстрація прав на нерухоме майно підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскаржуваним рішенням відновлено порушене право позивача на право володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке обґрунтоване тим, що апеляційна скарга отримана ним 21 січня 2025 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження та надано учасникам строк п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали на подання відзиву на апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач отримав ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги 21 січня 2025 року, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції суду, клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до статті 127 ЦПК України підлягає задоволенню апеляційним судом.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги.

ОСОБА_2 та його представник - адвокат Гричина В.В. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Від представника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) - Педченка В.С. надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій він просив вирішити вимоги заяви на розсуд суду.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2010 року між ТОВ «Смарагдова Долина» та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована в Київській області, Києво-Святошинському районі, Забірської сільської ради, наданою для ведення садівництва, кадастровий номер 3222483200:04:004:0041 площею 0,1029 га (а.с. 40).

Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (надалі - КМНО) Колісник І.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 463.

Згідно з Витягом з Державного реєстру правочинів № 8943457 від 31 серпня 2010 року виданого приватним нотаріусом КМНО Колісник І.Г. вказаний правочин було внесено приватним нотаріусом КМНО Колісник І.Г. до Державного реєстру правочинів, номер правочину 4094320 (а.с. 24).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі № 759/9405/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Смарагдова долина» про відшкодування збитків за договором накладений арешт на належне ТОВ «Смарагдова долина» нерухоме майно, зокрема, на земельну ділянку, кадастровий номер 3222483200:04:004:0041 (а.с. 25).

28 лютого 2019 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, винесено постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про передачу майна стягувача у рахунок погашення боргу, згідно з якою стягувачу за виконавчим листом № 759/9405/14-ц виданого Святошинським районним судом міста Києва 03 листопада 2017 року, ОСОБА_3 передано у власність дві земельні ділянки за кадастровими номерами 3222483200:04:004:0041 та 3222483200:04:004:0042, що належать боржнику ТОВ «Смарагдова долина» (а.с. 27-28)

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року у справі № 759/9405/14-ц частково задоволено скаргу ОСОБА_1 .

Визнано неправомірними постанову та акт головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дахненка Р.О. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в частині передачі стягувачу в рахунок погашення заборгованості земельної ділянки за кадастровим номером №3222483200:04:004:0041, загальною площею 0,1029 га, вартість якої за ціною третіх торгів становила 171 431 грн 40 коп. (а.с. 31-32).

Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року було залишено без змін (а.с. 33-39).

25 листопада 2021 року на виконання рішення суду від 19 січня 2021 року Центральним відділом державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про вилучення з акта та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу земельної ділянки з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 297192942, від 31 січня 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041, площею 0,1029 га належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Земельна ділянка перебуває під обтяженням на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі № 759/9405/14-ц; вид обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження: 34614787.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з абзацом 12 частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України).

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилається на те, що він з 2010 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041, однак ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі № 759/9405/14-ц, учасником якої він не є, накладений арешт на указану земельну ділянку у якості забезпечення позову, що порушує його права як власника.

З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2010 року ОСОБА_2 придбав у ТОВ «Смарагдова Долина» спірну земельну ділянку, шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого нотаріусом.

Указаний правочин внесено приватним нотаріусом КМНО Колісник І.Г. до Державного реєстру правочинів 31 серпня 2010 року.

До 01 січня 2013 року право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 цього Кодексу - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.

Особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

Таким чином право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку виникло 31 серпня 2010 року незалежно від здійснення ним у подальшому державної реєстрації свого права власності.

У зв`язку з цим апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041 вже після накладення арешту.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі № 759/9405/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Смарагдова долина» про відшкодування збитків за договором накладений арешт на належне ТОВ «Смарагдова долина» нерухоме майно, зокрема, на земельну ділянку, кадастровий номер 3222483200:04:004:0041 (а.с. 25).

Сторонами у справі № 759/9405/14-ц у межах якої накладений арешт на спірну земельну ділянку є ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) - позивач та ТОВ «Смарагдова долина» - відповідач.

ОСОБА_2 не є учасником цивільної справи № 759/9405/14-ц.

Постановою державного виконавця від 28 лютого 2019 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 759/9405/14-ц про стягнення з ТОВ «Смарагдова долина» на користь ОСОБА_3 завданих збитків, передано стягувачу ОСОБА_3 у рахунок погашення боргу земельні ділянки за кадастровими номерами 3222483200:04:004:0041 та 3222483200:04:004:0042, що належать боржнику ТОВ «Смарагдова долина» (а.с. 27-28).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року у справі № 759/9405/14-ц, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року, визнано неправомірними постанову та акт головного державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в частині передачі стягувачу в рахунок погашення заборгованості земельної ділянки за кадастровим номером № 3222483200:04:004:0041 (а.с. 31-32).

Зі змісту указаної ухвали вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса, однак нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, а саме земельної ділянки за кадастровим номером №3222483200:04:004:0041, у зв`язку з тим, що право власності на цю земельну ділянку не належить ТОВ «Смарагдова долина», а належить ОСОБА_2 .

За весь цей час судових спорів між ОСОБА_3 та ТОВ «Смарагдова долина», ОСОБА_2 так і не був повідомлений про наявність обтяження відносно належної йому земельної ділянки.

Навіть будучи достеменно обізнаним з 2021 року про те, що земельна ділянка за кадастровим номером № 3222483200:04:004:0041 не належить боржнику ТОВ «Смарагдова долина», ОСОБА_1 не повідомив ОСОБА_2 про наявність судових спорів щодо його земельної ділянки та застосування відносно неї арешту як заходу забезпечення позову у цивільній справі, учасником якої він не є.

А також, враховуючи, що заходи забезпечення позову були вжиті за заявою ОСОБА_3 правонаступником якої є ОСОБА_1 , де як об`єкт обтяження була вказана спірна земельна ділянка, ОСОБА_1 не звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову в частині спірної земельної ділянки.

Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.

Водночас за приписами частини 1 статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 дійшла висновку, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.

Врахувавши, що накладення арешту на спірну земельну ділянку відбулось у справі № 759/9405/14-ц, учасником якої ОСОБА_2 не був, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем обрано правильний спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про скасування арешту майна.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що він не порушував прав ОСОБА_2 та не має відношення до земельної ділянки з кадастровим номером 3222483200:04:004:0041, з урахуванням того, що ОСОБА_1 є учасником справи, у межах якої накладено арешт на спірну земельну ділянку, та жодним чином не повідомив позивачу про наявність обтяження та судових спорів стосовно його земельної ділянки, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Також, апеляційний суд враховує таке.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності / недобросовісності набувача майна.

Так, КЦС ВС у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною».

Згідно зі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Перевіривши три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, апеляційний суд встановивши, що: право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку виникло 31 серпня 2010 року, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі № 759/9405/14-ц накладений арешт на належну ОСОБА_2 земельну ділянку, ОСОБА_2 не є учасником цієї цивільної справи, за весь цей час судових спорів між ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) та ТОВ «Смарагдова долина», ОСОБА_2 так і не був повідомлений про наявність обтяження відносно належної йому земельної ділянки, вважає, що відмова у знятті арешту з майна добросовісного набувача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малої Ірини Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 22 квітня 2025 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська