Постанова

від 08.04.2025 по справі 910/20100/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/20100/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Долгорук С.М., прокурор відділу Київської міської прокуратури;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Мальована В.А., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 (повний текст складено 25.11.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 (повний текст складено 06.12.2024)

у справі № 910/20100/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до 1. Київської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У січні 2024 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" (далі - ТОВ "П-18", відповідач 2) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880 "Про передачу ТОВ "П-18" земельної ділянки в оренду для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок на вул. Пріорській,18 в Оболонському районі міста Києва";

- визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки площею 0,1831 га по вул. Пріорській,18 в Оболонському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:78:055:0010), укладений між Київською міською радою та ТОВ "П-18", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. та зареєстровано в реєстрі 15.12.2022 за №581;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2022, індексний номер 65802025, та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,1831 га (кадастровий номер 8000000000:78:055:0010) по вул. Пріорській,18 в Оболонському районі міста Києва за ТОВ "П-18".

В обґрунтування заявлених вимог прокурор стверджував, що на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2022 №4839/4880 та укладеним 15.12.2022 на його виконання Договором оренди на підставі статті 120 Земельного кодексу України за відсутності детального плану території поза конкурентною процедурою передано ТОВ "П-18" в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1831 га (кадастровий номер 8000000000:78:055:0010) для містобудівних потреб - реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок по вул. Пріорській, 18 у Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 2 035,8 кв.м, яка не відповідає площі фактично розташованої на земельній ділянці будівлі, та без відповідного проекту землеустрою змінено цільове призначення земельної ділянки із земель громадської забудови на землі житлової забудови.

При цьому прокурор зазначав, що нежитлова будівля загальною площею 2035,8 кв.м, право власності на яку вперше зареєстровано за ТОВ "Будкомплекс", у зв`язку з вчиненням низки реєстраційних дій щодо поділу та об`єднання майна, неодноразово відчужувалась фізичним та юридичним особам, якими за час володіння нерухомим майном не було оформлено жодних правовстановлюючих документів на землю.

Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави та подання позову у даній справі в її інтересах, прокурор вказав, що у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом (статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру") випадків, коли прокурор може звертатися до господарського суду як позивач.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/20100/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у позові в повному обсязі, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі №904/192/22, у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №910/11383/23, від 09.07.2024 у справі №926/900/22, від 19.06.2024 у справі №740/3262/20, від 27.08.2024 у справі №924/128/21, суд першої інстанції констатував, що позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про витребування / повернення майна з володіння відповідача. Проте прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, зокрема, заявив позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди, без пред`явлення позовних вимог про зобов`язання ТОВ "П-18" повернути Київській міській раді земельну ділянку.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20. Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на яке воно спрямоване (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22).

Інші доводи, наведені у позовній заяві, за висновком суду першої інстанції, не впливають на результат вирішення цієї справи з урахуванням обраного прокурором способу захисту права держави, оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі №904/192/22, постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23).

Разом з тим суд першої інстанції визнав, що прокурор має право на звернення до суду із цим позовом, оскільки діє як самостійний позивач і не здійснює представництва інтересів держави в особі будь-якого органу державної влади (або місцевого самоврядування), так як у цій справі оскаржується рішення Київської міської ради. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача. При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі № 910/20100/23 заяву представника ТОВ "П-18" про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення у справі № 910/20100/23, яким присуджено до стягнення з Київської міської прокуратури на користь ТОВ "П-18" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву відповідача 2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 95 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 49 980,48 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, суд першої інстанції врахував, що 1) заявлений відповідачем 2 розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, складності відповідної роботи та кількості процесуальних документів, які містяться у справі; 2) відповідач 2 у своїх запереченнях щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди не посилався на неефективність обраного способу захисту порушених прав, що судом було покладено у підставу відмови прокурору у позові; 3) відповідач 2 не має права на відшкодування витрат за експертизу, оскільки зазначений висновок експерта судом першої інстанції не досліджувався як доказ при ухваленні рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Київської міської ради та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, прокурор 13.12.2024 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/20100/23 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі № 910/20100/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "П-18" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши їх на користь Київської міської прокуратури.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 15, 16. 21, 393 Цивільного кодексу України, статті 9, 19, 20, 21, 38, 39, 116, 120, 123. 124. 134, 135, 152 Земельного кодексу України), а також з порушенням норм процесуального права (статті 2, 7, 86, частина 236 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставами для його скасування.

Узагальнені доводи прокурора зводяться до того, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з підстав неефективності обраного прокурором способу захисту, не врахував:

-обґрунтування позову наданням поза процедурою аукціону земельної ділянки в оренду ТОВ "П-18" з огляду на наявність у останнього права власності на нерухоме майно (яке площею 939 кв. м попередньо перебувало у комунальній власності міста та було приватизовано) не для експлуатації та обслуговування такого майна, а для нового будівництва багатоповерхового житлового будинку;

-оспорювані рішення та договір не є самостійними правовими підставами набуття відповідачем 2 прав на землю, оскільки без рішення Київської міської ради неможливо укласти договір оренди землі, тому порушення закону випливають саме з рішення органу місцевого самоврядування, а не з відповідного договору, і юридична оцінка повинна надаватись у першу чергу рішенню. Без надання у резолютивній частині судового рішення оцінки незаконності рішення власника у спірних правовідносинах відсутня правова визначеність, оскільки чинною залишається підстава для повторного укладення аналогічного правочину (договору оренди) та державної реєстрації речових прав (оренди) на відповідну земельну ділянку;

-вимога про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору оренди від 15.12.2022 є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.06.2022;

-прокурор не заперечує наявність на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна площею 939 кв. м та права законного власника оформити земельну ділянку для його експлуатації та обслуговування, тому пред`явлення вимоги саме про повернення земельної ділянки територіальній громаді не є ефективним способом захисту у даному спорі;

-факт передачі земельної ділянки орендарю у даних спірних правовідносинах пов`язується виключно з державною реєстрацією права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв`язку з чим застосуванням наслідків недійсності правочину у даному випадку є позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ "П-18", підставам заявлення якої судом першої інстанції не надана оцінка;

-позов прокурора в сукупності вимог про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації права спрямовано на приведення правовідносин з користування ТОВ "П-18" спірною земельною ділянкою у відповідність до положень земельного та містобудівного законодавства та є належним та ефективним способом захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави;

-надання спірної земельної ділянки ТОВ "П-18" для містобудівних потреб поза процедурою аукціону суперечить вимогам законодавства та не враховує законні інтереси і вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

-передання Київською міською радою спірної земельної ділянки в оренду відповідачу 2 у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно відбулося за неіснуючими технічними характеристиками, відсутньою містобудівною документацією та без розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про необґрунтованість розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з Київської міської прокуратури додатковим рішенням суду від 05.12.2024 у даній справі, полягають у тому, що судом першої інстанції:

-не наведено мотивування співрозмірності стягнутої суми з предметом спору та реально наданими адвокатськими послугами, а також чи були такі послуги надані фактично, чи були вони необхідними та чи є їх сума обґрунтованою;

- залишено поза увагою, що справу розглянуто за чотири судові засідання, у зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн з огляду на предмет спору є очевидно завищеними;

-не враховано, що відповідно до частини 1 статті 89 Закону України "Про прокуратуру" фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку з чим стягнення на користь приватного суб`єкта господарювання витрат на правничу допомогу у суттєво завищеному розмірі створює додаткове навантаження на бюджетну систему України, особливо в умовах воєнної агресії російської федерації.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.12.2024 справу № 910/20100/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Сітайло Л.Г., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20100/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі № 910/20100/23 до надходження до суду матеріалів справи.

09.01.2025 матеріали справи № 910/20100/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

З 09.01.2025 по 11.01.2025 включно та з 16.01.2025 по 18.01.2025 включно головуючий суддя (суддя-доповідач) Кравчук Г.А. перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/20100/23, справу призначено до розгляду на 27.02.2025 об 11 год 00 хв, запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 24.02.2025 по 28.02.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 справу № 910/20100/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі № 910/20100/23, розгляд справи призначено на 08.04.2025 о 13 год 45 хв.

Заявлене прокурором у судовому засіданні 08.04.2025 на стадії судових дебатів клопотання про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції визнано таким, що не підлягає задоволенню.

Позиція інших учасників справи.

06.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "П-18" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити прокурору у задоволенні поданої ним апеляційної скарги у повному обсязі з покладенням на прокуратуру понесених відповідачем 2 судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Заперечення відповідача 2 щодо доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, полягають у такому:

1) щодо судового рішення про розгляд справи по суті спору:

- посилання на норму частину 11 статті 17-2 Земельного кодексу України в частині підтвердження неможливості вичерпання своєї дії оспорюваним рішенням Київської міської ради від 23.06.2022 фактом його виконання є помилковим, оскільки зазначена норма набрала чинності 08.11.2024, а отже не може бути застосована до спірних правовідносин;

-правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 не є релевантними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки спірним рішенням Київської міської ради не змінювалося цільове призначення земельної ділянки, категорія землі та її функціональне призначення;

-твердження прокурора про те, що у даній справі заявлення позовної вимоги про повернення земельної ділянки з володіння ТОВ "П-18" не є ефективним способом захисту з підстави наявності зареєстрованого за останнім права власності на нежитлову будівлю, яка розташована на цій земельній ділянці, спростовується правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сформованим у постанові від 15.03.2024 у справі 904/192/22, застосованим судом першої інстанції при розгляді цієї справи;

-скасування рішення про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням права оренди не є ефективним способом захисту права територіальної громади міста Києва, оскільки не призведе до повернення спірної земельної ділянки, не відновить право на не захистить інтерес держави, що відповідає викладеній позиції Верховного Суду у пункті 5.53 постанови від 07.05.2024 у справі №910/21998/23;

- оскільки на спірній земельній ділянці розташована будівля, тому застосування конкурентних процедур для передачі земельної ділянки в користування не вимагається на підставі абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України;

-приписи частин 9, 11 статті 120 Земельного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями абзацу 2 частини 2 статті 134 цього Кодексу підтверджують правомірність набуття ТОВ "П-18" права оренди на спірну земельну ділянку;

-посилання прокурора на необхідність застосування до спірних правовідносин вимог частин 4, 8 статті 120 Земельного кодексу України є безпідставним, оскільки з матеріалів справи не убачається, що у ТОВ "П-18" виникло права на оренду земельної ділянки в обсязі, який існував у попереднього власника будівлі, що не заперечувалось орендарем;

-земельна ділянка передана в оренду для реконструкції, яка не є новим будівництвом, що свідчить про нерелевантність наведених прокурором норм і судової практики Верховного Суду, які стосуються лише нового будівництва;

-прокурором не надано жодного доказу щодо передачі відповідачу 2 в оренду земельної ділянки в збільшеному розмірі у зв`язку з набуттям останнім права власності на будівлю з неіснуючими технічними характеристиками (2 035,8 кв. м замість 939 кв. м), оскільки спірна земельна ділянка, що знаходиться під нерухомістю, сформована площею 0,1831 га та зареєстрована у Державному земельному кадастрі ще у 2008 році і її передача за спірним рішенням Київської міської ради від 23.06.2022 відбулася без зміни її розміру та цільового призначення; зміна площі будівлі ніяк не вплинула на розмір (площу) та межі переданої в користування відповідачу 2 спірної земельної ділянки;

-твердження прокурора про порушення містобудівної документації при наданні спірної земельної ділянки в оренду для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок не відповідають фактичним обставинам справи (існування затвердженого у 2002 році Генерального плану міста Києва) та засновані на помилковому застосуванні частини 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", без врахування приписів абзаців 6-7 частини 3 цієї статті, які містять виключення із встановлених цією нормою загальних правил, а саме: обмеження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам, визначені цією частиною, не поширюються на випадки розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;

-матеріалами справи спростовується доводи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки за цільовим призначенням до земель громадської забудови, питання зміни з 2007 року цифрових значень кодів цільового призначення земель пояснюється виключно неодноразовими змінами відповідного законодавства;

- на переконання відповідача 2 порушення прав територіальної громади міста Києва прокурором не доведено, що виключає їх захист з підстав, наведених прокурором у позові.

2) щодо додаткового рішення:

-твердження прокурора про неспівмірність розміру понесених витрат без наведення переконливих доводів та без надання належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин, на думку ТОВ "П-18", засновані на внутрішньому несприйнятті свого обов`язку компенсувати відповідачу його судові витрати у суді першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування додаткового рішення у даній справі.

У відзиві на апеляційному скаргу ТОВ "П-18" повідомив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які він має намір понести, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, розмір яких становить 60 000,00 грн.

Київська міська рада не скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу прокурора. При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що відсутність такого відзиву відповідно до приписів частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних рішення та додаткового рішення суду першої інстанції у даній справі.

Явка представників сторін.

У судове засідання 08.04.2025 з`явились представники прокуратури та відповідача 2.

Відповідач 1 не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, проте подав клопотання про розгляд апеляційної скарги прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/20100/23 без участі його представника. При цьому просив залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін.

Присутній у судовому засіданні прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав та просить суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Представник відповідача 2 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.06.2022 Київською міською радою IІ сесії ІХ скликання прийнято рішення № 4839/4880 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "П-18" земельної ділянки в оренду для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок на вул. Пріорській, 18 в Оболонському районі міста Києві" (далі - Рішення № 4839/4880 від 23.06.2022, спірне Рішення).

Київська міська рада при його прийнятті, розглядаючи заяву ТОВ "П-18" від 12.11.2021 №72015-006436919-031-03, керувалася нормами статей 9, 79-1, 83, 91, 93, 116, 120, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та врахувала те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.12.2021 №НВ-0008294782021), право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.11.2021, номер запису про право власності 44999370).

Зі змісту спірного Рішення убачається, що Київською міською радою вирішено:

1) передати ТОВ "П-18", за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1831 га (кадастровий номер 8000000000:78:055:0010) для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок (код виду цільового призначення - 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) на вул. Пріорській, 18 в Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 серпня 2021 року, номер запису про право власності 43577361) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 18.11.2021 № 72015-006436919-031-03, справа № 621554452);

2) ТОВ "П-18":

- виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України;

- у місячний строк надати Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки;

- питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку;

- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що розміщені в межах земельної ділянки;

-вжити заходів щодо внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру в порядку, визначеному законодавством України;

-вжити заходів щодо державної реєстрації обмежень у використанні земельної ділянки у порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр" та дотримуватися зареєстрованих обмежень;

-питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 №384/6600 "Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва" (зі змінами та доповненнями);

- у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному законодавством України;

3) попередити землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України;

4) контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.

15.12.2022 між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "П-18", як орендарем, був укладений Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 581 (далі - Договір оренди, оспорюваний Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка) визначену цим Договором, для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О.Ю., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 61537590 від 12.11.2021, номер запису про право власності: 44999370, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2503858880000.

Згідно з пунктом 2.1 Договору оренди об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880 та цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:78:055:0010;

- місце розташування - вул. Пріорська, 18 в Оболонському районі м. Києва;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення - 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок);

- розмір (площа) - 0,1831 га.

Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 18.08.2022 № 3304/86-22 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 3 200 147,29 грн (пункт 2.2 Договору оренди).

У пункті 3.1 Договору оренди сторони погодили, що його укладено на 5 (п`ять) років.

Згідно з пунктами 4.1, 4.3 Договору оренди орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендареві за користування земельною ділянкою у грошовій формі, а річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку від 13.09.2022 за №НГО/2022-44672 (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 за №1724) річна орендна плата становить 96 004, 42 грн на рік.

Право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (пункт 6.2 Договору оренди).

За приписами пункту 14.1 Договору оренди сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 359973352 від 26.12.2023) право оренди земельної ділянки на підставі оспорюваного Договору зареєстровано 15.12.2022 (номер запису про інше речове право:48723245) згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 65802025 від 15.12.2022.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту спірного Рішення Київської міської ради на земельній ділянці по вул. Пріорській, 18 в Оболонському районі міста Києва за ТОВ "П-18" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 2 035,8 кв.м.

Позовна заява обґрунтована тим, що первинна реєстрація права власності на 3-х поверхову нежитлову будівлю загальною площею 939 кв. м по вул. Полупанова (Пріорська), 18 у м. Києві здійснена на підставі свідоцтва про право власності від 19.04.1997 за Мінською районною радою народних депутатів.

На підставі Договору купівлі-продажу від 04.06.1997 право власності на вказану нежитлову будівлю загальною площею 939 кв. м перейшло до МПП фірма "Комета-К".

24.10.1997 МПП фірма "Комета-К" на підставі Договору купівлі-продажу здійснила відчуження даного об`єкта нерухомого майна загальною площею 939 кв. м АТЗТ "Агрокомплекс "Омега", яке згодом продало його ТОВ "Будкомплекс" за Договором купівлі-продажу від 11.04.2000.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ТОВ "Будкомплекс" на нежитлову будівлю загальною площею 939 кв. м зареєстровано 19.12.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247209180000.

18.02.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено відомості про закриття розділу щодо вказаного об`єкту нерухомого майна загальною площею 939 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247209180000) у зв`язку з його поділом.

Підставою поділу зазначеного об`єкта нерухомого майна слугували: технічний паспорт від 12.02.2021, довідка про показники об`єкта нерухомого майна від 12.02.2021 №12/02/2021-1 та висновок від 12.02.2021 №12/02/2021 про можливість поділу нерухомого майна, з яких вбачається, що об`єкт нерухомого майна по Пріорській, 18 у місті Києві, який перебуває у власності ТОВ "Будкомплекс", складається з нежитлових приміщень (секція 1) в літ. "А" загальною площею 1 204,6 кв. м та (секція 2) в літ. "А" загальною площею 831,2 кв.м. Загальна площа об`єкту збільшилася за рахунок влаштування приміщень в підвалі під дворовим покриттям, які раніше не були враховані до загальної площі будинку та врахування приміщень в горищному просторі.

18.02.2021 за ТОВ "Будкомплекс" зареєстровано право власності на нежитлові приміщення (секція 1) в літ. "А" загальною площею 1 204,6 кв.м та (секція 2) в літ. "А" загальною площею 831,2 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2293942780000).

20.05.2021 закрито розділи щодо вказаних об`єктів нерухомого майна у зв`язку з їх об`єднанням та того ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Будкомплекс" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "А" загальною площею 2 035,8 кв. м по вул. Пріорській, 18 у м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2363067580000).

На підставі Договору купівлі-продажу від 20.07.2021 ТОВ "Будкомплекс" здійснило відчуження зазначеного об`єкта нерухомого майна загальною площею 2 035,8 кв. м на користь ОСОБА_1 , за яким 20.07.2021 в Державному реєстрі прав нерухомого майна зареєстровано право власності на вказану нежитлову будівлю.

23.07.2021 ОСОБА_1 за актом прийому-передачі вніс вказану нежитлову будівлю літ. "А" загальною площею 2 035,8 кв. м до статутного капіталу ТОВ "Гіперіон Фінанс". Державна реєстрація права власності на зазначену нежитлову будівлю за ТОВ "Гіперіон Фінанс" здійснена 27.07.2021.

19.08.2021 ТОВ "Гіперіон Фінанс" на підставі Договору купівлі-продажу відчужило нежитлову будівлю літ. "А" загальною площею 2 035,8 кв. м на користь ТОВ "П-18", і цього ж дня державним реєстратором зареєстровано право власності на вказану будівлю за ТОВ "П-18", який є власником даного об`єкта нерухомого майна станом на час звернення прокурора до господарського суду з позовом у даній справі.

Як зазначає прокурор, відповідно до інформації Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 16.11.2023 № 062/14-14979 (И-2023) за результатами технічної інвентаризації 2000 року будинку літ. "А" по вул. Пріорській, 18 його загальна площа становить 939 кв.м.

Із матеріалів кадастрової справи № А-20405, а також із пояснювальної записки №ПЗН-33873 від 07.12.2021 до проекту спірного Рішення Київської міської ради убачається, що земельна ділянка площею 0, 1831 га з кадастровим номером 80000000000:78:055:0010 надавалась попередньому орендарю - ТОВ "Будкомплекс" на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 №719/1380 для реконструкції під житловий будинок нежитлового будинку саме загальною площею 939 кв.м. Крім того, укладений на виконання зазначеного рішення з ТОВ "Будкомплекс" Договір оренди земельної ділянки від 22.02.2008 припинив свою дію 22.02.2013 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, та не був поновлений Київською міською радою, оскільки протягом дії цього Договору орендарем не проведено реконструкцію напівзруйнованого будинку, земельна ділянка перебувала у занедбаному стані, від будівлі залишились тільки стіни без внутрішніх перегородок та стелі.

Посилаючись на вказані обставини, прокурор вважав, що нежитлова будівля загальною площею 2035,8 кв. м, право власності на яку вперше зареєстровано за ТОВ "Будкомплекс", у зв`язку з вчиненням низки реєстраційних дій щодо поділу та об`єднання майна, неодноразово відчужувалась фізичним та юридичним особам, якими за час володіння нерухомим майном не було оформлено жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташована вказана нежитлова будівля. Крім того, інформація з приводу збільшення у 2021 році площі будівлі з 939 кв. м до 2035,8 кв.м не відповідає дійсності, а спірна земельна ділянка площею 0,1831 га (кадастровий номер 8000000000:78:055:0010) надана ТОВ "П-18" для реконструкції напівзруйнованого нежитлового будинку з неіснуючими технічними характеристиками під житловий будинок, тобто фактично для нового будівництва. За твердженням прокурора, надання Київською міською радою земельної ділянки площею 0,1831 га по вул. Пріорській, 18 у місті Києві із зміною виду її цільового призначення із земель громадської забудови (код УКЦВЗ 1.13.2, що співвідноситься з кодом КВЦПЗ 03.10) на землі житлової забудови (код КВЦПЗ 02.03) для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок без розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення та поза процедурою аукціону суперечить вимогам чинного земельного та містобудівного законодавства.

З огляду на викладені обставини, прокурор звернувся з позовом у даній справі, вважаючи, що у спірних правовідносинах ефективним способом захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави є визнання незаконним і скасування Рішення Київської міської ради від 23.06.2022 №4839/4880, визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 15.12.2022, скасування рішення про державну реєстрацію прав від 15.12.2022, індексний номер 65802025, та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Оскільки саме Київською міською радою прийнято спірне Рішення та за його участі укладено оспорюваний Договір оренди, прокурор мотивував подання ним до господарського суду даного позову (в якому Київська міська рада є відповідачем) як позивачем відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та в порядку статті 53 ГПК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави до Київської міської ради, ТОВ "П-18" про визнання незаконним та скасування спірного Рішення №4839/4880 від 23.06.2022, визнання недійсним оспорюваного Договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку із припиненням такого іншого речового права за ТОВ "П-18".

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №910/11383/23 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень шляхом припинення права оренди.

Так, у зазначеній постанові від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23 Верховний Суд, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 та залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 про відмову в задоволенні позовних вимог, навів, зокрема, такі висновки:

"5.50. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що задоволення позовної вимоги Прокурора в інтересах держави про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ОК "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина", без пред`явлення позовної вимоги про зобов`язання ОК "Автогаражний кооператив "Нова Вигурівщина" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку в цьому випадку не є ефективним способом захисту права держави.

5.51. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій помилково не звернули уваги на те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, а тому в цьому випадку така позовна вимога не є ефективним способом захисту права держави. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

5.52. Водночас позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

5.53. При цьому заявлена позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстрація права оренди) з одночасним припиненням права оренди також не призведе до повернення спірної земельної ділянки державі, не відновить право та не захистить інтерес держави, а тому в цьому випадку така позовна вимога не є ефективним способом захисту права держави.

5.54. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами Київської міської ради про те, що Прокурор обрав неефективний спосіб захисту, пред`явивши позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди, оскільки в разі задоволення такої позовної вимоги не буде відновлено право держави.

5.55. При цьому Верховний Суд визнає обґрунтованим посилання Київської міської ради на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, про те, що у спірних правовідносинах не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.".

З огляду на те, що правовідносини, які мають місце у справі №910/11383/23 та в цій справі № 910/20100/23, що розглядається, є подібними, та враховуючи правові висновки Верховного Суду у вказаній вище справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, застосовуючи принцип правової визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм та з метою однакового застосування судом того самого закону в подібних справах, дійшла до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову прокурора в повному обсязі, оскільки ним обрано неналежний та неефективний спосіб захисту прав держави у спірних правовідносинах, який не забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності рішення суду першої інстанції у даній справі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Зважаючи на висновок суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди у зв`язку з обранням прокурором неефективного способу захисту прав держави, інші доводи та посилання на правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень цивільного та земельного законодавства у даній справі, про які йдеться в апеляційній скарзі, колегією суддів апеляційного господарського суду не застосовуються та не розглядаються, оскільки не впливають на результат розгляду спору у даній справі.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є також додаткове рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено заява ТОВ "П-18" про ухвалення додаткового рішення у справі, присуджено до стягнення з Київської міської прокуратури на користь відповідача 2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00грн.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 ГПК України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, судові витрати відповідача 2 у даній справі на професійну правничу допомогу складали 95 000,00 грн та на проведення судової експертизи - 49 980,48 грн.

ТОВ "П-18" подано до суду першої інстанції заяву про відшкодування з Київської міської прокуратури судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи, у вказаному розмірі.

Оскільки судом першої інстанції додатковим рішенням стягнуто з Київської міської прокуратури на користь відповідача 2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, а в іншій частині заяви відмовлено, прокурор оскаржує додаткове рішення лише в частині задоволених вимог заяви ТОВ "П-18" про ухвалення додаткового рішення у справі.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги прокурора у вказаній частині, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 ГПК України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, відмови у позові покладаються на позивача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами статті 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За приписами статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, згідно з частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з матеріалів справи, підтверджуючи понесені витрати на професійну правничу допомогу, відповідачем 2 надано такі докази у копіях:

-Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-15/01/24 від 15.01.2024;

- Додаток №1 від 15.01.2024 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-15/01/24 від 15.01.2024;

- Додаток №2 від 15.01.2024 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-15/01/24 від 15.01.2024;

- рахунок на оплату №1-18/01-24 від 18.01.2024 на суму 95000,00 грн;

- Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) №01-18/11-24 від 18.11.2024 на суму 95 000,00 грн.

Як убачається зі змісту Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-15/01/24, укладеного 15.01.2022 між Адвокатським об`єднанням "Есквайрс" (Адвокатське об`єднання) та ТОВ "П-18" (Клієнт) (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає доручення Клієнта про надання йому професійної правничої (правової) допомоги в обсязі, порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатками до нього.

Пунктами 1.2-1.4 Договору передбачено, що Клієнт зобов`язується сплачувати гонорар Адвокатському об`єднанню за дії Адвокатського об`єднання по наданню професійної правничої (правової) допомоги Клієнту, а також оплачувати (компенсувати) фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього Договору.

Сторони погодили, що професійну правничу (правову) допомогу Клієнту за цим Договором надаватимуть адвокати Адвокатського об`єднання та/або залучені Адвокатським об`єднанням адвокати на договірних засадах.

Професійна правнича (правова) допомога надається на підставі усних, письмових, в тому числі надісланих електронною поштою, завдань Клієнта. Клієнт самостійно визначає коло осіб, уповноважених ставити завдання Адвокатському об`єднанню від імені Клієнта, про що повідомляє Адвокатське об`єднання у письмовій формі, в тому числі електронною поштою.

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору, за надання професійної правничої (правової) допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар). Розмір такої винагороди Адвокатського об`єднання та порядок її сплати встановлюється Додатком до цього Договору, який є невід`ємною його частиною.

Винагорода, яка сплачується Адвокатському об`єднанню, не включає збори, мита, тарифи, тощо, сплачуються третім особам у зв`язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги, усі з яких сплачуються Клієнтом.

Підпунктом 1.1. пункту 1 Додатку № 1 до Договору передбачено, що представництво та захист інтересів Клієнта як відповідача у місцевому господарському суді (перша інстанція) під час судового розгляду у господарській справі №910/20100/23 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, включатиме обсяг правової допомоги, перелік якого викладений у згаданому пункті.

У відповідності до пункту 1.1 Додатку № 2 до Договору, розмір винагороди (гонорару), яка сплачується Адвокатському об`єднанню за надання професійної правничої (правової) допомоги, обсяг і зміст якої визначений у пункті 1.1. Додатку № 1 до Договору та відповідає дорученню Клієнта, становить 95 000,00 гривень без ПДВ (в частині представництва у судових засіданнях - до чотирьох судових засідань включно, зокрема, відкладених або судових засідань, що не відбулися незалежно від причин (в т.ч. але не виключно: хвороба, відпустка, відрядження судді; відкладення розгляду справи у зв`язку із клопотанням учасника справи або з інших процесуальних підстав, відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю електропостачання в суді, оголошенням повітряної тривоги тощо)).

Визначена у пункті 1.1 Додатку № 2 винагорода (гонорар) не включає в себе додаткові витрати, у зв`язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги Клієнту, зокрема, але не виключно: судовий збір, витрати на виготовлення висновків експертів/спеціалістів, вартість послуг нотаріуса, послуги поштового зв`язку, відрядження тощо (пункт 1.2 Додатку №2).

Адвокатським об`єднанням було виставлено відповідачу 2 рахунок на оплату №1-18/01-24 від 18.01.2024 на суму 95 000,00 грн.

Згідно зі змістом підписаного сторонами 18.11.2024 Акта здачі-приймання робіт (наданні послуг) №01-18/11/24 за Договором №01-15/01/24 від 15.01.2024, Додатків №1, 2, виконавець надав, а замовник отримав такі послуги: правова допомога, передбачена Додатком № 1, а саме: надання професійної правничої (правової) допомоги у Господарському суді міста Києва щодо захисту прав та інтересів Клієнта, як учасника справи №910/20100/23 за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, загальна вартість послуг складає 95 000,00 грн, без ПДВ. Замовник претензій до обсягу, якості та строків надання послуг не має.

Таким чином, як вказував відповідач 2, ним були понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 95 000,00 грн, які він просив стягнути з прокуратури на його користь.

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Із аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України убачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що загальне правило розподілу інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене частиною 4 статті 129 ГПК України. Водночас, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи питання щодо компенсації стороні судового процесу, понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Так, дослідивши та оцінивши заяву ТОВ "П-18" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що суд першої інстанції при вирішенні цього питання врахував: 1) ступінь складності справи; 2) характер та обсяг наданих адвокатом послуг; 3) обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

За таких обставин, вирішуючи чи є розмір витрат відповідача 2 на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір заявлених ТОВ "П-18" витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 95 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою адвоката у суді першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обґрунтованою у даній справі є вартість витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн, частково задовольнив вимоги відповідача 2 щодо відшкодування цих витрат та розподілив їх у відповідності до приписів статті 129 ГПК України за результатами розгляду справи, поклавши їх у зазначеному розмірі на позивача у даній справі - Київську міську прокуратуру.

При цьому суд першої інстанції правомірно врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №923/199/21 та у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №923/507/21, та виснував про те, що в даному випадку саме на прокурора мають бути покладені витрати відповідача 2 на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з наведеним, доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/20100/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/20100/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/20100/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відпусткою судді Коробенка Г.П. з 14.04.2025 по 18.04.2025 повний текст постанови складено 21.04.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Остапенко