Рішення

від 05.12.2024 по справі 910/20100/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2024Справа № 910/20100/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9) в інтересах держави до Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" (04082, місто Київ, вул. Пріорська, будинок 18) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію,

Представники учасників справи:

від представника відповідача 2 - Мальована В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію та 02.01.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради від 23.06.2022 № 4839/4880 передано ТОВ «П-18» в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1831 га (кадастровий номер 8000000000:78:055:0010) для реконструкції нежитлового будинку під житловий будинок по вул. Пріорській, 18 у Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту вказаного рішення Київської міської ради на земельній ділянці по вул. Пріорській, 18 у Оболонському районі міста Києва за ТОВ «П-18» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ А) загальною площею 2 035,8 кв.м.

На виконання вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ «П-18» 15.12.2022 укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 581.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2022, індексний номер 65802025, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «П-18» зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки.

Прокурор вказує, що рішення Київської міської ради від 23.06.2022 прийнято, а договір оренди земельної ділянки від 15.12.2022 укладено з порушенням вимог чинного земельного законодавства, всупереч інтересам держави та територіальної громади, у зв`язку з чим рішення має бути визнано незаконним та скасовано, а договір оренди підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.02.2024 о 10:00 год.

У судовому засіданні 14.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким у позові відмовлено повністю.

18.11.2024 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення.

Остання обґрунтована тим, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" разом з першою заявою по суті спору (відзивом на позовну заяву від 06.02.2024) подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та повідомив, що судові витрати ТОВ «П-18» будуть складатись з витрат на професійну правничу допомогу адвокатів Адвокатського об`єднання «ЕСКВАЙРС» у розмірі 95 000,00 грн. та витрат на проведення судової експертизи, розмір якої визначатиметься у Договорі, щодо проведення відповідної експертизи.

У судовому засіданні 14.11.2024 представник ТОВ «П-18» на виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України зробив заяву до закінчення судових дебатів про подання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 21.11.2024 розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" про ухвалення додаткового рішення призначено на 05.12.24 о 11:35 год.

У судове засідання 05.12.2024 представник відповідача 2 прибув надала свої пояснення, прокурор та представник відповідача 1 у судове засідання не прибули, повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні 05.12.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" разом з першою заявою по суті спору (відзивом на позовну заяву від 06.02.2024) подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та повідомив, що судові витрати ТОВ «П-18» будуть складатись з витрат на професійну правничу допомогу адвокатів Адвокатського об`єднання «ЕСКВАЙРС» у розмірі 95 000,00 грн. та витрат на проведення судової експертизи, розмір якої визначатиметься у Договорі, щодо проведення відповідної експертизи.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник ТОВ «П-18» зробив відповідну заяву у порядку частини 8 ст. 129 ГПК України усно у судовому засіданні 14.11.2024, що узгоджується із позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі №920/810/18.

Як вбачається з матеріалів справи, судове рішення ухвалено 14.11.2024, відтак п`ятиденний строк розпочав перебіг 15.11.2024; останній п`ятий день закінчився 19.11.2024, заявник подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі 18.11.2024, відтак заява подана у строк, передбачений частиною 8 ст. 129 ГПК України.

У поданому представником відповідача ТОВ «П-18» відзиву на позовну заяву представник зазначив, що відповідач очікує понести судові витрати на правничу допомогу у розмірі 95000,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження витрат на правничу допомогу у сумі 95000,00 грн представник відповідача 2 надав копії наступних документів: Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-15/01/24 від 15.01.2024 року; Додаток №1 від 15.01.2024 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-15/01/24 від 15.01.2024 року; Додаток №2 від 15.01.2024 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-15/01/24 від 15.01.2024 року; рахунок на оплату №1-18/01-24 від 18.01.2024 на суму 95000,00 грн; Акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №01-18/11-24 від 18.11.2024 на суму 95 000,00 грн, акту №865 здачі-приймання висновку експерта, експертного дослідження, повідомлення про неможливість надання висновку №865 на загальну суму 49 980,48 грн, акту №865 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження №865 на загальну суму 49 980,48 грн, рахунок №171 від 07.02.2024 на суму 49 980,48 грн, платіжну інструкцію №83 від 09.02.2024 на суму 49 980,48 грн.

15.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «П-18» (далі Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЕСКВАЙРС» (далі - Адвокатське об`єднання), укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №01-15/01/24 (далі Договір), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає доручення Клієнта про надання йому професійної правничої (правової) допомоги в обсязі, порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатками до нього (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2-1.4 Договору передбачено, що Клієнт зобов`язується сплачувати гонорар Адвокатському об`єднанню за дії Адвокатського об`єднання по наданню професійної правничої (правової) допомоги Клієнту, а також оплачувати (компенсувати) фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього Договору.

Сторони погодили, що професійну правничу (правову) допомогу Клієнту за цим Договором надаватимуть адвокати Адвокатського об`єднання та/або залучені Адвокатським об`єднанням адвокати на договірних засадах.

Професійна правнича (правова) допомога надається на підставі усних, письмових, в тому числі надісланих електронною поштою, завдань Клієнта. Клієнт самостійно визначає коло осіб, уповноважених ставити завдання Адвокатському об`єднанню від імені Клієнта, про що повідомляє Адвокатське об`єднання у письмовій формі, в тому числі електронною поштою.

Відповідно до п.4.14.2 Договору, за надання професійної правничої (правової) допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар). Розмір такої винагороди Адвокатського об`єднання та порядок її сплати встановлюється Додатком до цього Договору, який є невід`ємною його частиною.

Винагорода, яка сплачується Адвокатському об`єднанню, не включає збори, мита, тарифи, тощо, сплачуються третім особам у зв`язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги, усі з яких сплачуються Клієнтом.

Підпунктом 1.1. п. 1 Додатку № 1 до Договору, представництво та захист інтересів Клієнта як відповідача у місцевому господарському суді (перша інстанція) під час судового розгляду у господарській справі №910/20100/23 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, що включатиме такий обсяг правової допомоги, перелік викладений у згаданому пункті.

У відповідності до п.п. 1.1-.1.2 Додатку № 2 до Договору, розмір винагороди (гонорару), яка сплачується Адвокатському об`єднанню за надання професійної правничої (правової) допомоги, обсяг і зміст якої визначений у п. 1.1. Додатку № 1 до Договору та відповідає дорученню Клієнта, становить 95 000,00 гривень без ПДВ (в частині представництва у судових засіданнях - до чотирьох судових засідань включно, зокрема, відкладених або судових засідань, що не відбулися незалежно від причин (в т.ч. але не виключно: хвороба, відпустка, відрядження судді; відкладення розгляду справи у зв`язку із клопотанням учасника справи або з інших процесуальних підстав, відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю електропостачання в суді, оголошенням повітряної тривоги тощо)).

Визначена у п. 1.1. цього Додатку № 2 винагорода (гонорар) не включає в себе додаткові витрати, у зв`язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги Клієнту, зокрема, але не виключно: судовий збір, витрати на виготовлення висновків експертів/спеціалістів, вартість послуг нотаріуса, послуги поштового зв`язку, відрядження тощо.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Водночас суд з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі з урахуванням предмету спору, складності відповідної роботи та кількістю процесуальних документів, що містяться в матеріалах справи.

Так, частина п`ята статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Вирішуючи питання, чи є розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує, що підставою для відмови у позовних вимог прокурора в інтересах держави про визнання недійсним договору оренди був не ефективний спосіб захисту, поміж тим відповідачем 2 не були покладені згадані підстави в основу заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що сума, яка підлягає до стягнення з прокурора витрат на професійну правничу допомогу становить 40000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 98 ГПК України).

На підтвердження судових витрат пов`язаних з проведенням експертизи представником відповідача 2 було надано: акт №865 здачі-приймання висновку експерта, експертного дослідження, повідомлення про неможливість надання висновку №865 на загальну суму 49 980,48 грн, акт №865 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження №865 на загальну суму 49 980,48 грн, рахунок №171 від 07.02.2024 на суму 49 980,48 грн, платіжну інструкцію №83 від 09.02.2024 на суму 49 980,48 грн. та висновок експерта №865 від 12.03.2024.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 22.11.2023р. у справі № 712/4126/22 зокрема зазначено, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Враховуючи те, що судом не було враховано зазначені висновки експертизи як доказ під час розгляду справи, оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові та не потребувало дослідження висновків експертизи.

Подібна позиція викладене в Постанові Західного апеляційного господарського суду у справі № №914/810/23 від 30.01.2024.

З огляду на що, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог відповідача 2 про покладення на Київську міську прокуратуру витрат пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 49 980,48 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові відступила від висновків, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду у справах №908/799/17, №908/2005/19 стосовно застосування норм Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави.

Суд звертає увагу на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Також суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо правомірності стягнення судових витрат з прокуратури, у справах за позовами прокурора в інтересах держави, які викладено в постанові від 19.01.2023 у cправі №923/507/21.

З огляду на викладене, господарський суд вважає що в даному випадку саме на прокурора мають бути покладені витрати відповідача 2 на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що сума, яка підлягає до стягнення з Київської міської прокуратури становить 40000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити частково.

2. Ухвалити додаткове рішення у справі № 910/20100/23.

3. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П-18" (04082, місто Київ, вул. Пріорська, будинок 18, код ЄДРПОУ 44375327) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.

4. В іншій частині заяви відмовити.

5. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом додаткового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 06.12.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ