Постанова

від 22.04.2025 по справі 910/10811/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2025 р. Справа№ 910/10811/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Артем`євої Г.О.;

відповідача 1 - не з`явилися;

відповідача 2 - не з`явилися;

відповідача 3 - не з`явилися;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024

у справі №910/10811/24 (суддя - Гумега О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Прокредит Банк"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафельтон";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт";

3. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Прокредит Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафельтон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт", ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором №115.51537/FW115.2045 від 16.04.2021, який є невід`ємною частиною рамкової угоди №FW115.2045 від 16.04.2021, у сумі 1413494,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором №115.51537/FW115.2045 від 16.04.2021, який укладений в межах рамкової угоди №FW115.2045 від 16.04.2021, та відповідачами-2, 3 відповідно до договорів поруки №267527-ДП1 від 16.04.2021, №381636-ДП1 від 16.04.2021, укладених останніми з позивачем для забезпечення виконання зобов`язань за вказаною рамковою угодою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 відкрито провадження у справі №910/10811/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/10811/24 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач-2 стверджує, що надані позивачем банківські виписки з рахунків відповідача-1 не є належними доказами в підтвердження заборгованості позичальника. Крім того, надані банківські виписки не містять інформації про здійснені відповідачем-1 платежі в період з 17.05.2021 по 17.11.2021, що вказує на вибірковість інформації зазначеної у наданих позивачем документах.

Стверджуючи про порушення судом першої інстанції приписів процесуального права скаржник відмічає, що суд безпідставно долучив до матеріалів справи подану позивачем відповідь на відзив на позовну заяву, позаяк до вказаної відповіді не надано доказів її направлення на адресу відповідачів-1, 3. Також, на переконання відповідача-2, суд без належного обґрунтування відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 справу №910/10811/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт", суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10811/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/10811/24, справу призначено до розгляду на 25.03.2025, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

14.02.2025 до суду від Акціонерного товариства "Прокредит Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Зокрема, позивач зауважує, що долучені до позовної заяви банківські виписки, згенеровані автоматизованою системою банку та розрахунок заборгованості, який формується на підставі даних з банківської виписки є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по банківському рахунку відповідача-1. Оскільки предметом позову є лише заборгованість по тілу кредиту, банк не долучав до матеріалів справи банківські виписки стосовно щоденного нарахування та сплати процентів по графіку.

У судовому засіданні 25.03.2025 представник позивача порушив усне клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого повідомив, що між сторонами вчиняються дії щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Прокредит Банк" про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи №910/10811/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 до 22.04.2025.

У судове засідання 22.04.2025 з`явився представник позивача, натомість представники відповідачів не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Представник позивача вказав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників відповідачів.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, зважаючи на належне повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, а також на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 16.04.2021 між Акціонерним товариством "Прокредит Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кафельтон" укладено рамкову кредитну угоду №FW115.2045, за умовами якої банк встановлює для позичальника наступні рамкові кредитні умови: максимальна сума - 10000000,00 грн, максимальний строк - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40%.

Ця рамкова угода застосовується до таких кредитних послуг, які позичальник може одержувати від банку згідно з умовами та положеннями, визначеними в цій рамковій угоді: овердрафт; строковий кредит; відновлювальна кредитна лінія; гарантії; акредитиви (документарні операції); кредитні картки.

Використання будь-якої кредитної послуги в рамках цієї рамкової угоди можливе лише на підставі позитивного рішення компетентного внутрішнього органу банку і за умови укладення окремих кредитних договорів, які є невід`ємними частинами цієї рамкової угоди і не мають самостійного значення. Позичальник може отримувати кошти в межах ліміту, встановленого для наданої кредитної послуги (п. 1 рамкової угоди).

У відповідності до п. 3 рамкової угоди позичальник може отримувати кошти від банку в рамках кредитної послуги лише після набрання чинності відповідним кредитним договором і виконання позичальником своїх договірних зобов`язань перед банком необхідних для отримання коштів. Видача коштів у рамках кредитної послуги стає можливою, якщо відсутні причини для відмови у видачі коштів, передбачені даною рамковою угодою, відповідним кредитним договором чи законодавством (п. 3 рамкової угоди).

Кошти за кредитною послугою видаються згідно з кредитним договором (п. 4 рамкової угоди).

Згідно п. 16 рамкової угоди банк може вимагати дострокового погашення кредиту по будь-якому з кредитних договорів з важливої причини й оголосити кредитну послугу належною до сплати, а також вимагати негайного повного погашення кредиту з врахуванням усіх процентів та інших нарахувань. Важлива причина включає настання однієї або кількох зазначених подій, зокрема, коли позичальник прострочив належні до сплати платежів більше ніж 30 календарних днів.

Також з метою належного виконання зобов`язань за рамковою угодою та укладених в подальшому кредитних договорів, 16.04.2021 між Акціонерним товариством "Прокредит Банк" та: Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт" укладений договір поруки №267527-ДП1; ОСОБА_1 укладений договір поруки №381636-ДП1, за умовами яких поручителі поручилися перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарні із позичальником боржники.

Розмір зобов`язань позичальника визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому, розмір зобов`язань, що виникають з рамкової угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договорів становлять: ліміт суми кредитування - еквівалент 10000000,00 грн, ліміт строку кредитування - до 16.04.2031, максимальний розмір процентів - 40% річних (п. 2.2 договорів поруки).

Згідно з п. 3.2 договорів поруки поручителі зобов`язані належно, повністю виконати зобов`язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв`язку із порушенням умов кредитних договорів чи неможливістю виконання ним його зобов`язань (смерть, тривала відсутність, хвороба, ліквідація, банкрутство тощо). Кредитор може вимагати від поручителів дострокового виконання усіх зобов`язань позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами кредитних договорів.

Достатнім документом про наявність заборгованості у позичальника є довідка кредитора, яка видається поручителю на його вимогу (п. 3.3 договорів поруки).

У відповідності до п. 4.1 договорів поруки порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення дії рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог кредитора. Припинення окремих кредитних договорів чи погашення заборгованості позичальника до моменту припинення строку дії рамкової угоди, а також пред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред`явити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом 3 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості позичальника.

На підставі рамкової угоди, 16.04.2021 між Акціонерним товариством "Прокредит Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кафельтон" укладено кредитний договір №115.51537/FW115.2045, за умовами п. 1 якого банк зобов`язався надати позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 3400000,00 грн, строком на 12 місяців, від дати видачі кредиту включно.

Відповідно до п. 4 договору на непогашену частину основної суми кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки - фіксована, розмір процентів - 12% річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Додатком №1 до кредитного договору є графік повернення кредиту і сплати процентів, нова редакція якого узгоджена сторонами 15.12.2021.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 3400000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №383386399/418083675/1183671799/7045 від 16.04.2021 та випискою з банківського рахунку Акціонерного товариства "Прокредит Банк" по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю "Кафельтон".

У свою чергу, позичальник свої зобов`язання за договором в частині повернення суми кредиту належним чином не виконував, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками за період з 16.04.2021 по 13.08.2024, у зв`язку з чим банк направив позичальнику та поручителям претензію №03-01-24/1/30 від 03.01.2024 та вимоги про виконання зобов`язань за договором поруки №03-01-24/1/31 від 03.01.2024, №03-01-24/1/32 від 03.01.2024, відповідно до яких вимагав сплати заборгованості за кредитним договором.

Після отримання претензії банку позичальник (відповідач-1) здійснив ряд платежів, частково зменшивши суму заборгованості за кредитним договором, визначену у претензії, проте у повному обсязі не погасив заборгованість за кредитним договором, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у сумі 1413494,38 грн.

Задовольняючі позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за рамковою угодою №FW115.2045 від 16.04.2021 та кредитним договором №115.51537/FW115.2045 від 16.04.2021 щодо своєчасного погашення кредиту, та невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт", ОСОБА_1 як поручителями Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафельтон" зобов`язань за вказаними договорами, що забезпечені договорами поруки №267527-ДП1 від 16.04.2021 та №381636-ДП1 від 16.04.2021.

З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України) ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

Пунктом 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За кредитним договором в силу приписів ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) згідно ст. 530 ЦК України.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та відповідачем-1 виникли цивільні права та обов`язки внаслідок укладання договору рамкової угоди №FW115.2045 від 16.04.2021 та кредитного договору №115.51537/FW115.2045 від 16.04.2021.

Вказана угода та кредитний договір підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень. Жодних повідомлень щодо незгоди із умовами надання грошових коштів від відповідача-1 не надходило.

Факт видачі кредиту у розмірі 3400000,00 грн підтверджується матеріалами справи (меморіальним ордером та банківською випискою позивача) та не заперечується відповідачем-1, що відповідно свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за рамковою угодою та кредитним договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як встановлено судом, у п. 16 рамкової угоди сторони погодили, що банк може вимагати дострокового погашення кредиту по будь-якому з кредитних договорів з важливої причини й оголосити кредитну послугу належною до сплати, а також вимагати негайного повного погашення кредиту з врахуванням усіх процентів та інших нарахувань. При цьому такою важливою причиною, згідно наведеного пункту рамкової угоди, визначено прострочення позичальником належних до сплати платежів більше ніж 30 календарних днів.

Враховуючи умови кредитного договору, зокрема, додатку №1 до кредитного договору (графіку погашення заборгованості), строк повернення кредитних коштів є таким, що настав.

Пункт 16 рамкової угоди передбачає, що позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит протягом 5 банківських днів з дня відправлення вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

03.01.2024 позивач звернувся до відповідача-1 з претензією №03-01-24/1/30 про повне дострокове повернення кредиту в розмірі 1584182,11 грн.

Також 03.01.2024 позивачем було направлено на адреси відповідачів-2, 3, як поручителям за кредитним договором, аналогічні вимоги №№03-01-24/1/31, 03-01-24/1/32 про дострокову сплату кредиту в розмірі 1584182,11 грн.

Проте, після отримання претензії відповідач-1 не виконав у повному обсязі свої зобов`язання за договором, будь-яких належних та допустимих доказів повернення позивачу кредиту, відповідачем-1 суду не надано.

Згідно банківської виписки, сформованої 13.08.2024, та наданого позивачем розрахунку заборгованості, непогашена сума кредиту (капіталу) станом на 13.08.2024 становила 1413494,38 грн (а. с. 94-97, т. 1).

В апеляційній скарзі відповідач-2 вказує, що надані позивачем банківські виписки з рахунків відповідача-1 не є належними доказами в підтвердження заборгованості позичальника. Однак колегія суддів вважає безпідставними наведені доводи скаржника та зауважує, що згідно сталої практики суду касаційної інстанції виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 19.02.2020 у справі №910/16143/18, від 26.02.2020 у справі №911/1348/16, від 19.11.2020 у справі №910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі №381/1647/21, від 07.12.2022 у справі №298/825/15-ц).

З огляду на це надані позивачем банківські виписки, згенеровані автоматизованою системою банку, є належним та допустимим доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (подібний висновок наведено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі №712/4821/16-ц). При цьому, слід зауважити, що відповідачами не надано жодних доказів в спростування інформації, що міститься в банківських виписках з рахунку відповідача-1, як і не надано доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Щодо тверджень апелянта про те, що банківські виписки містять розбіжності та вибірковість наданої інформації, оскільки не містять інформації про здійснені відповідачем-1 платежі в період з 17.05.2021 по 17.11.2021, колегія суддів відмічає наступне.

У додатку №1 до кредитного договору (в редакції від 15.12.2021) сторонами погоджено порядок повернення кредиту та сплати процентів (а. с. 92 (на звороті), т. 1).

Згідно вказаного графіку, з 17.05.2021 по 16.11.2021 позичальник мав сплачувати лише проценти внеску, тоді як перший платіж по капіталу внеску мав бути здійснений позичальником 16.11.2021 (у сумі 553827,39).

Як було зазначено, предметом даного спору є стягнення заборгованості по капіталу кредиту, тоді як проценти за кредитним договором не є оспорюваними.

У наданому позивачем розрахунку заборгованості, що узгоджується з банківською випискою, відображено фактичне погашення усіх платежів (за капіталом та процентами), зокрема, перший платіж відповідача-1 (від 17.05.2021) та всі подальші платежі, в тому числі здійснені в період з 17.05.2021 по 06.08.2024. Отже, наведені доводи скаржника є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Північний апеляційний господарський суд здійснивши арифметичну перевірку наданих позивачем розрахунків заборгованості по капіталу кредиту у розмірі 1413494,38 грн, погоджується з висновками місцевого господарського суду про їх обґрунтованість, відтак вимога про їх стягнення з відповдіача-1 є такою, що підлягає задоволенню.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач звернувся про солідарне стягнення кредитної заборгованості з відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою та порукою.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до приписів ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі; якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Судом встановлено, що 16.04.2021 для забезпечення виконання зобов`язань за рамковою угодою було укладено договори поруки: №267527-ДП1 між Акціонерним товариством "Прокредит Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт"; №381636-ДП1 між Акціонерним товариством "Прокредит Банк" та ОСОБА_1 , за умовами яких поручителі поручилися перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарні із позичальником боржники.

У відповідності до п. 4.1 договорів поруки порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення дії рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог кредитора. Припинення окремих кредитних договорів чи погашення заборгованості позичальника до моменту припинення строку дії рамкової угоди, а також пред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред`явити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом 3 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості позичальника.

Пунктами 4.2 договорів поруки передбачено, що договір вступає в силу з моменту його укладення і діє протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії рамкової угоди, належного виконання усіх зобов`язань позичальника за кредитними договорами та поручителя за договором.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору №115.51537/FW1152045 від 16.04.2021, банк направив поручителям вимоги від 03.01.2024 №03-01-24/1/31 та №03-01-24/1/32 про виконання зобов`язань за договорами поруки, в яких просив поручителів погасити існуючу заборгованість позичальника та здійснити повне погашення кредиту в загальній сумі 1584182,11 грн.

Відповідей на вимоги банком отримано не було, заборгованість не погашено. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, на підставі викладеного вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт" та ОСОБА_1 є солідарними боржниками разом з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кафельтон" перед Акціонерним товариством "Прокредит Банк" за зобов`язаннями за кредитним договором №115.51537/FW115.2045 від 16.04.2021, який є невід`ємною частиною рамкової угоди №FW115.2045 від 16.04.2021, у сумі 1413494,38 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за капіталом кредиту у розмірі 1413494,38 грн є обґрунтовую та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо тверджень скаржника про порушення судом першої інстанції приписів процесуального права, зокрема, безпідставного долучення до матеріалів справи поданої позивачем відповіді на відзив на позовну заяву, суд відмічає таке.

Відповідно до ст. ст. 165, 166 ГПК України, позивач надсилає іншим учасникам справи копію відповіді на відзив, з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу.

За змістом абз. 1 ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Водночас згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Тобто, абз. 1 ч. 7 ст. 42 ГПК України передбачає надсилання копій документів у паперовій формі листом з описом вкладення лише тим учасникам справи, які не мають електронного кабінету та відповідно до закону не зобов`язані його реєструвати.

Натомість для учасників справи, які згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язані зареєструвати електронний кабінет, однак не зробили цього, законодавець передбачив процесуальну відповідальність у вигляді відсутності обов`язку надсилання цим суб`єктам паперових копій документів.

Убачається, що відповідь на відзив подана позивачем в електронній формі з використанням електронного кабінету, а тому у нього відсутній обов`язок із надсилання копії цієї відповіді, зокрема, у паперовій формі листом з описом вкладення, відповідачу-1, який є юридичною особою зареєстрованою за законодавством України та відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет.

У той же час колегія суддів беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 277 ГПК України вважає, що залучення судом першої інстанції до матеріалів справи відповіді на відзив позивача без доказів направлення його відповідачу-3 не може бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду. До того ж, слід відмітити, що до відповіді на відзив позивача не було долучено нових доказів, тоді як докази в обґрунтування позовних вимог долучені до позовної заяви, яка направлена позивачем усім учасникам справи.

Також не може бути підставою для скасування законного рішення суду незадоволення клопотання відповідача-2 (поданого 15.11.2024) про відкладення підготовчого засідання суду, яке відбулося 18.11.2024, оскільки в силу приписів процесуального законодавства відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі (провадження у даній справі відкрито 07.10.2024, ухвалою суду від 24.10.2024 вирішено здійснювати розгляд справи в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання на 18.11.2024), матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, а відповідач-2 висловив свої заперечення щодо поданого позову шляхом подання відзиву на позов та заперечення на відповідь на відзив, виходячи зі змісту статей 202, 216 ГПК України, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання.

Крім того колегія суддів зауважує, що клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи не містить будь-якого обґрунтування, з посиланням на положення ст. 202 ГПК України, якою унормовано наслідки неявки у судове засідання учасника справи. До того ж, у судове засідання 09.12.2024, в якому ухвалено оскаржуване рішення суду, представник відповідача-2 не з`явився, про розгляд справи судом був повідомлений належним чином.

З урахуванням встановлених обставин справи, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/10811/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноелектропласт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/10811/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23.04.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Андрієнко