Постанова

від 22.04.2025 по справі 910/10904/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10904/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу народного депутата України Величковича Миколи Романовича

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.)

від 03.03.2025

у справі № 910/10904/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"

до Політичної партії "Європейська Солідарність"

про виселення з орендованого майна,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (далі - ТОВ "Підприємство "Київ") звернулось до суду з позовом до Політичної партії "Європейська Солідарність" (далі - ПП "Європейська Солідарність", Партія) про виселення з орендованого майна.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір оренди нежитлових приміщень, водночас відповідач з моменту укладення договору жодного разу не сплатив позивачу орендну плату, внаслідок чого позивач був вимушений звернутись з відповідними позовами до суду. У зв`язку з порушенням відповідачем строків сплати орендних та інших платежів, позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору. Разом з тим, відповідач приміщення позивачу не повернув, з огляду на що останній звернувся до суду з позовом про виселення відповідача з зазначених нежитлових приміщень.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору

2.1. Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, у справі №910/10904/23 позов задоволено повністю. Виселено ПП «Європейська Солідарність» з нежитлових приміщень, загальною площею 1674,27 кв.м, що розташовані на першому поверсі будівлі (літ. «Н»), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16.

2.2. Народний депутат України Величкович Микола Романович (далі також - народний депутат Величкович М.Р.), як особа, яка не брала участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси або обов`язки, звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/10904/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що народним депутатом Величковичем М.Р. використовується окреме пристосоване технічно оснащене приміщення за адресою: 01015, місто Київ, вулиця Лаврська, 16. Отже, заявник вважає, що фактичне виконання оскаржуваного рішення щодо виселення ПП "Європейська Солідарність" з приміщення, яке знаходиться за спірною адресою, безпосередньо вплине на права та обов`язки народного депутата Величковича М.Р., оскільки позбавить його умов для здійснення депутатських повноважень.

2.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі №910/10904/23 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою народного депутата Величковича М.Р. на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/10904/23.

Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміст оскаржуваного рішення (його мотивувальна та резолютивна частини) не містить будь-яких висновків про права, інтереси та обов`язки народного депутата Величковича М.Р. у спірних правовідносинах, в тому числі це судове рішення не містить жодних посилань/вказівок на позбавлення скаржника умов здійснення депутатських повноважень у зв`язку з виселенням ПП "Європейська Солідарність" зі спірного приміщення.

Судом відзначено, що рішенням місцевого господарського суду від 17.09.2024 не вирішувалося питання про права, інтереси та обов`язки народного депутата України Величковича М.Р. щодо жодної зі сторін спору та відносно предмета спору. При цьому суд звернув увагу, що судом розглянуто спір між юридичними особами щодо виконання умов виконання оренди. Водночас скаржник не є стороною цього договору.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом не було розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції був скаржник - народний депутат України Величкович М.Р.

Фактичні обставини у їх сукупності свідчать про відсутність очевидного і безумовного зв`язку між оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов`язками скаржника, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі. Самі лише переконання скаржника не є доказами порушення його прав, інтересів та обов`язків оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.03.2025, народний депутат України Величкович М.Р. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2024 у справі №910/10904/23 скасувати, а справу передати для продовження розгляду апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права, а саме: частину першу статті 50 та частину першу статті 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Крім того, скаржник вважає, що апеляційним судом належно не досліджено та не застосовано норми статей 24 та 26 Закону України "Про статус народного депутата України". При цьому посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17.

3.2. ТОВ "Підприємство "Київ" 09.04.2025 подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відзив від відповідача до Суду не надходив.

4. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

4.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.03.2025 у справі №910/10904/23 касаційну скаргу народного депутата Величковича М.Р. передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2025 відкрито касаційне провадження у справі №910/10904/23 за касаційною скаргою народного депутата Величковича М.Р. на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.04.2025 у справі №910/10904/23 касаційну скаргу народного депутата Величковича М.Р. передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.

4.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі №910/10904/23, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою народного депутата Величковича М.Р. на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/10904/23 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.

5.2. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (аналогічні положення закріпленні і в частині першій статті 254 ГПК України).

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Так, при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.

Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, а також у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19 та від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16.

Отже, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третю особу та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

5.3. Так, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, народний депутат Величкович М.Р. відзначив, що оскаржуваним судовим рішенням, яким висилено Партію з орендованого приміщення, порушено його права, оскільки фактичне виконання такого рішення безпосередньо вплине на його права та обов`язки, як народного депутата, яким використовується окреме пристосоване технічно-оснащене приміщення за спірною адресою.

5.4. З огляду на характер спірних правовідносин, колегія суддів відзначає, що за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, інтересів та (або) обов`язків, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було реальним, стосувалося індивідуально виражених прав або інтересів.

Вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки, особи, не залученої до участі у справі, буде мати місце, якщо такі права, інтереси та (або) обов`язки, особи виникають саме із оскарженого судового рішення, а не із інших юридичних фактів, з яких виходив суд, приймаючи своє рішення.

5.4.1. Колегія суддів з огляду на характер спірних правовідносин ураховує, що предметом розгляду у даній справі є вимоги ТОВ "Підприємство "Київ" (орендодавця) про виселення ПП «Європейська Солідарність» (орендаря) з нежитлових приміщень, загальною площею 1674,27 кв.м, що розташовані на першому поверсі будівлі (літ. «Н»), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, з підстав порушення умов договору оренди нежитлових приміщень.

При цьому, як обґрунтовано відзначено судом апеляційної інстанції, скаржник не є стороною спірного договору.

Відтак, результат вирішення даної справи залежав лише від встановлення судом обставин наявності/відсутності правових підстав для виселення Партії, як сторони Договору, ураховуючи односторонню відмову позивача від спірного договору з огляду на порушення умов договору орендарем щодо повної та своєчасної оплати за орендоване приміщення.

5.4.2. Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційної скаргою народного депутата, виходив з того, що зміст оскаржуваного рішення (його мотивувальна та резолютивна частини) не містить будь-яких висновків про права, інтереси та обов`язки народного депутата Величковича М.Р. у спірних правовідносинах, в тому числі це судове рішення не містить жодних посилань/вказівок на позбавлення скаржника умов здійснення депутатських повноважень у зв`язку з виселенням ПП "Європейська Солідарність" зі спірного приміщення.

Суд вказав, що фактичні обставини у їх сукупності свідчать про відсутність очевидного і безумовного зв`язку між оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов`язками скаржника, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі.

5.4.3. Отже, ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у контексті встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на правильному застосуванні пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою народного депутата Величковича М.Р. на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі №910/10904/23, адже відсутні обґрунтовані підстави вважати, що судом у справі №910/10904/23 вирішувалися безпосередньо питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта.

Доводи касаційної скарги наведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

5.5. З урахуванням вищенаведеного, доводи касаційної скарги у своїй сукупності не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення.

При цьому, проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17 (на яку посилався скаржник), колегія суддів зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції не суперечать вказаній постанові Верховного Суду. При цьому колегія суддів ураховує, що предметом спору у цій справи було визнання недійсними рішення і наказу щодо визнання знака добре відомим в Україні та зобов`язання вчинити дії, а справа переглядалась по суті позовних вимог.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу народного депутата України Величковича Миколи Романовича залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі №910/10904/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Кібенко

І. Кондратова