Рішення

від 10.04.2025 по справі 752/6756/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 2/760/5304/25

В справі 752/6756/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

10 квітня 2025 року в м. Києві

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

представника Позивача - адвоката Стригунова О.М.

представника Відповідача - Корольової С.В.

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного науково-контрольного інституту біотехнологій і штамів мікроорганізмів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ІІ. Описова частина

Позивач ОСОБА_1 в квітні 2023 року звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Державного науково-контрольного інституту біотехнологій і штамів мікроорганізмів (ДНКІБШМ) та просив:

-визнати протиправним і скасувати наказ в.о.директора Державного науково-контрольного інституту біотехнологій і штамів мікроорганізмів №48-к/тр від 06.03.2023 про звільнення його з посади заступника директора з наукової роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України;

-поновити ОСОБА_1 на попередній (аналогічній) посаді;

-стягнути з Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.2023 до дня поновлення на роботі.

Ухвалою від 19 лютого 2024 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

29 квітня 2024 року Солом`янським районним судом м. Києва прийнято справу до свого провадження.

Свої вимоги Позивач мотивує наступними обставинами.

Наказом Відповідача від 06.03.2023, №48-к/тр його було звільнено з посади заступника директора з наукової роботи ДНКІБШМ у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Позивач вказує, що в якості підстав для звільнення в наказі зазначені: наказ відповідача №355/к/тр від 16.12.2022 «Про скорочення штату ДНКІБШМ»; повідомлення про наступне звільнення від 16.12.2022 N»586.

Позивач вважає спірний наказ незаконним, виданим в порушення вимог трудового законодавства. Спірний наказ, дії керівника Відповідача, що передували його прийняттю, на думку Позивача, мали за мету створення для окремих робітників, у тому числі і для Позивача, умов, пов`язаних з неможливістю подальшої роботи.

Стверджує, що відсутність конкретних підстав звільнення в наказі ставить його у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє встановити дійсні причини розірвання з ним трудового договору.

Крім того, як зазначає Позивач, Відповідачем проігноровано вимогу ч.6 статті 49-2 КЗпП України щодо проведення консультацій з первинною профспілковою організацією за місяць до того, як приймати рішення про упорядкування структури, або, Відповідач мав намір перевести всіх працівників до новоутворених структурних підрозділів, але його не реалізував.

В порушення вимог законодавства Відповідачем не було запропоновано Позивачу, як він стверджує, всі вільні вакансії, які за функціональними обов`язками є аналогічними із займаною ним посадою. При цьому не були враховані також положення, закріплені у ч. 1 статті 42 КЗпП України, які визначають, що працівники з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці мають переважне право на продовження роботи в установі при скороченні її штату або чисельності.

Позивач звертає увагу на те, що він має науковий ступень кандидата наук з державного управління, є докторантом з державного управління, досвід роботи у державних установах понад 18 років, у яких 11 років займав керівні посади. Також Позивач має дві вищі освіти, кваліфікацію юриста, економіста, фахівця з кібернетичного захисту та інформаційних технологій, освіту та досвід роботи з управління персоналом.

ОСОБА_1 стверджує про те, що до нової структури Відповідачем переведено значну кількість працівників, і рішення про їх переведення Відповідач приймав на власний розсуд, без проведення заходів щодо оцінювання професійної підготовки та професійних компетентностей таких посадовців.

Наведені факти дозволяють, на думку Позивача, констатувати порушення Відповідачем його права на працю, гарантованого ст.43 Конституції України. У зв`язку з цим просить визнати наказ про своє звільнення незаконним, поновити Позивача на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

28 квітня 2023 року до суду надійшов відзив Відповідача на позовну заяву, в якій були викладені заперечення проти позову. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 був звільнений з посади з дотриманням усіх передбачених законом процедур у зв`язку зі скороченням його посади. Позивачу було запропоновано усі наявні вакантні на той час в інституті посади, проте він на жодну не погодився. Ознайомлення Позивача з повідомленням про звільнення, наказами здійснювалося за допомогою месенджера Viber, що було передбачено внутрішнім розпорядчим документом, про що Позивач був достеменно обізнаний. Крім того, поштова кореспонденція направлялася Позивачу за адресою, вказаною ним у особовій картці під час прийняття на роботу, і саме його вина в тому, що ця адреса не відповідала дійсності. Таким чином, як вважає Відповідач, підстав для задоволення позову немає.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав, просив його задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_1 ніколи не давав своєї згоди на ознайомлення його з кадровими документами Інституту за допомогою месенджера, а тому не вважає належними такі посилання Відповідача. Більше того, представник Позивача звернув увагу на те, що суду не був наданий оригінал електронного доказу - переписки у месенджері Viber, скріншоти з якої надані разом з відзивом. Сторона Позивача наполягає на тому, що ОСОБА_1 мав переважне право на залишення на роботі порівняно з іншими працівниками, які залишилися в штаті, а тому його звільнення незаконне.

Представник Відповідача у судовому засіданні зазначила, що спілкування у месенджері Viber здійснювала керівник кадрової служби Інституту, яка на сьогодні звільнилася, а тому надати її мобільний телефон з наявною у ньому перепискою на сьогодні немає можливості. Водночас, зауважила, що кадрові документи направлялися Позивачу не лише через мобільний додаток, а і на вказану ним електронну поштову адресу та на адресу за місцем проживання. При цьому, за вказаною Позивачем адресою свого проживання виїжджала навіть комісія, якою було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 взагалі відсутня.

Представник Відповідача також зазначив, що в даному випадку не може йти мова про переважне залишення на посаді, оскільки посада заступника директора з наукової роботи в штаті була лише одна, і її було скорочено, як і 4 інші посади.

ІІІ. Мотивувальна частина

Суд, вислухавши пояснення Позивача дослідивши матеріали справи, приходить до висновку відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що починаючи з 13.06.2022 ОСОБА_1 працював в Державному науково-контрольному інституті біотехнологій і штамів мікроорганізмів на посаді заступника директора з наукової роботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною 1 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до Наказу в.о. директора ДНКІБШМ Павлова С. від 16.12.2022 №355/к/тр у зв`язку зі скороченням витрат на утримання інституту та необхідністю проведення змін в організації виробництва та праці, вирішено ввести в дію з 01 березня 2023 року новий штатний розпис інституту ДНКІБШМ, у зв`язку з чим скороченню підлягали 5 штатних одиниць:

-заступник директора з наукової роботи - одна штатна одиниця;

-заступник директора з адміністративно-господарських питань - одна штатна одиниця;

-заступник директора з питань наукового забезпечення процесів стандартизації, метрології та оцінки відповідності - одна штатна одиниця;

-заступник головного бухгалтера - одна штатна одиниця;

-завідувач сектору науково-технічної експертизи - одна штатна одиниця.

Встановлено, що наказом в.о. директора ДНКІБШМ №35/од від 11.07.2022 згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин і умовах воєнного стану» з 15 липня запроваджено обмін з працівниками кадровими документами (наказами, повідомленнями, заявами, пояснювальними та доповідними записками тощо) через засоби електронного зв`язку. Документи або повідомлення передбачалося надсилати працівникам на адресу їх електронної пошти чи інші засоби зв`язку, про які він повідомив відділ кадрів, та які зазначені в особовій картці П-2. З вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис. (Том 1, а.с. 70-71)

З копії особової карти П-2, яка наявна у матеріалах справи, судом встановлено, що Позивач в якості засобів зв`язку з собою зазначив мобільний телефон: НОМЕР_1 , а також електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 . В якості домашньої адреси Позивачем зазначено адресу: АДРЕСА_2 . (Том 1, а.с. 69)

16 грудня 2022 року в.о. директора ДНКІБШМ було складено повідомлення №586 про заплановане вивільнення ОСОБА_1 з пропозицією погодитись на переведення на одну з двох вакантних посад в Інституті - підсобного робітника виробничо-господарського відділу чи старшого лаборанта сектору підтримання штамів вірусів відділу біотехнології та контролю якості вірусних препаратів. (Том 1, а.с. 49)

Зазначене повідомлення, у зв`язку з перебуванням Позивача на лікарняному, було направлене йому на електронну поштову скриньку, за його контактним номером телефону в месенджері Viber, а також поштою за місцем проживання, вказаним Позивачем в особовій картці. (Том 1, а.с. 55-65, 73-80)

Крім того, 19 грудня 2022 року комісією в складі працівників Відповідача було складено акт №597 про те, що в цей день вони приїхали до ОСОБА_1 за адресою, яку було вказано ним в особовій карті П-2, і виявили, що у зазначеному ним будинку АДРЕСА_3 відсутня квартира АДРЕСА_4 . (Том 1, а.с. 67)

Згідно зі ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, а також припинення трудового договору з домашнім працівником з ініціативи роботодавця відповідно до статті 1736 цього Кодексу), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник

Враховуючи, що Позивач ОСОБА_1 був головою профспілки працівників ДНКІБШМ, 16 січня 2023 року Відповідачем на адресу Київської міської професійної спілки працівників агропромислового комплексу було направлено подання щодо надання дозволу на розірвання трудового договору 28.02.2023 із ОСОБА_1

31 січня 2023 року отримано лист Київської міської професійної спілки працівників агропромислового комплексу №13, яким надано згоду на розірвання трудового договору із Позивачем за п.1. ст.40 КЗпП України.

Встановлено, що у зв`зку з тим, що ОСОБА_1 з 27.02.2023 по 03.03.2023 перебував на лікарняному, що підтверджується копіями листків непрацездатності, наказ про його звільнення прийнятий у перший день виходу на роботи, що підтверджується копією наказу №48/к/тр від 06.03.2023. (Том 1, а.с. 88)

Таким чином, посилання Позивача на порушення порядку ознайомлення його з повідомленням про наступне вивільнення та пропозиціями про працевлаштування, суд оцінює критично, оскільки Відповідачем здійснені всі передбачені законом та внутрішніми наказами заходи з метою ознайомлення ОСОБА_1 з зазначеними кадровими документами, і підстав покладати на Відповідача ризики недобросовісної поведінки Позивача, яка полягає у запереченні отримання ним через електронну пошту чи інтернет-месенджер кадрових документів, а також у наданні неправдивої інформації щодо місця проживання.

Згідно зі ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Щодо твердження Позивача на наявність у нього переважного права на залишення на роботі, то в даному випадку слід зазначити, що скорочена посада заступника директора з наукової роботи в ДНКІБШМ, яку він займав, лише одна, а тому неможливо стверджувати, що він по відношенню до будь-якого іншого працівника, що продовжує працювати, мав переважне право на залишення на роботі.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи доказів порушення Відповідачем прав ОСОБА_1 під час його звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 40, 42, 232, 233 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3.Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Державний науково-контрольний інститут біотехнологій і штамів, адреса: 03151, м. Київ, вул. Донецька, 30,код ЄДРПОУ: 19024865.

Суддя: