ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 1640/2616/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
27 липня 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якій просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2018 року:
- № 0009491405 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 24650,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 6162,50 грн;
- № 0009501405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем в розмірі 510,00 грн за ненадання документів для перевірки.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як уважає податковий орган, фактично не відбулися. Позивач наполягав, що господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів), тоді як порушення податкової дисципліни його контрагентом не може автоматично тягнути за собою відповідальність позивача. Крім того, позивач не погоджувався із застосуванням до нього штрафних санкцій за ненадання документів до перевірки, оскільки позивач надавав на запит контролюючого органу письмові пояснення разом із достатнім документальним підтвердженням реального виконання спірних господарських операцій.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 липня 2018 року № 0009491405. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 липня 2018 року № 0009501405. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" судові витрати у розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.
Постановою Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 1640/2616/18 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено частково; скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року. Указану справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року справу № 1640/2616/18 прийнято до провадження.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд Постановою від 11 липня 2024 року зазначав наступне.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файзер Компані" (виконавець) 01 грудня 2016 року укладено договір про надання рекламних послуг № 74, згідно з умовами якого виконавець за завданням замовника надає рекламні послуги шляхом виготовлення та розміщення на рекламних щитах, обладнаним спеціальним освітленням, реклами охоронних послуг, що надаються замовником.
На виконання умов указаного договору ТОВ "Файзер Компані" у грудні 2016 року надало позивачу послуги з розміщення на рекламних щитах, обладнаним спеціальним освітленням, реклами охоронних послуг, що надаються замовником.
Звітом від 31 грудня 2016 року до договору про надання рекламних послуг від 01 грудня 2016 року № 74 та додатками у формі ескізів та графічних матеріалів до нього підтверджено, що за результатами спільного обстеження місць розміщення реклами сторонами підтверджено фактичне виконання обов`язків, взятих на себе ТОВ "Файзер Компані".
Зі змісту наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31 грудня 2016 року № 193 та № 194 суди встановили, що вартість наданих позивачу послуг склала 84000,00 грн, замовник не має претензій до виконавця щодо якості та своєчасності обумовлених послуг.
Також, 01 грудня 2016 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Файзер Компані" (виконавець) укладено договір про надання посередницьких послуг з пошуку об`єктів № 73. Згідно умов зазначеного договору виконавець зобов`язується здійснити пошук клієнтів для замовлення послуг охорони у ТОВ "Служба безпеки Вітязь" в Чернігівській області.
02 грудня 2016 року між позивачем та його контрагентом укладено додаткову угоду до договору від 01 грудня 2016 року № 73, якою розширено перелік областей, у яких виконавець зобов`язується здійснити пошук клієнтів для замовлення послуг охорони у ТОВ "Служба безпеки Вітязь".
Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підтверджено, що на виконання умов вказаного договору ТОВ "Файзер Компані" у грудні 2016 року надало позивачу послуги з пошуку клієнтів для замовлення послуг охорони у ТОВ "Служба безпеки Вітязь" в Чернігівській, Харківській та Полтавській областях, вартість яких склала 63900,00 грн.
Звітом від 31 грудня 2016 року до договору про надання посередницьких послуг з пошуку об`єктів від 01 грудня 2016 року № 73 та додатком № 1 до нього підтверджено, що за результатами проведеного пошуку клієнтів ТОВ "Файзер Компані" проведено переговори з 14 потенційними клієнтами (із зазначенням найменувань таких суб`єктів господарювання).
Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням підтверджено факт часткової оплати позивачем наданих за договором від 01 грудня 2016 року № 73 послуг ТОВ "Файзер Компані" на суму 41538,00 грн. Решта суми дебіторської заборгованості позивача перед вказаним суб`єктом господарювання була сплачена ТОВ "Компанія "Будтехмонтаж" (новий кредитор) на підставі договорів переуступки боргу від 16 січня 2017 року № 26 та № 27, що підтверджується платіжними дорученнями від 19 січня 2017 року № 135-136.
На підтвердження факту придбання послуг за вищевказаними договорами позивач надав копії податкових накладних від 31 грудня 2016 року № 193, № 194, № 195.
Позивач стверджував, що у ході перевірки ним подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із цими контрагентами, а також того, що укладені договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.
Зі свого боку відповідач зазначав, що згідно з умовами договору від 01 грудня 2016 року № 74 (пункти 1.5 та 3.7) реклама готується за ескізом, який надається замовником, а разом з актом приймання-передачі наданих послуг виконавець зобов`язаний надати замовнику звіт з графічними матеріалами, які підтверджують факт розміщення реклами. Проте такі документи не були надані до перевірки.
Суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у матеріалах справи (том 2 а. с. 26-36) документів, на відсутності яких наполягав контролюючий орган, залишили поза увагою доводи відповідача, що такі документи не були подані під час перевірки, а тому на них не може посилатися платник податку під час судового розгляду з огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.
Суд касаційної інстанції зазначав, що складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати їх природу, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.
Дійсно законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції. Однак критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення підтвердження фактичного їх здійснення на підставі наявних документів.
Умовою належного документального підтвердження операцій є можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а роботи чи послуги виконані (надані). З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті наданих послуг, розкривати їх господарську доцільність.
Таким чином, з огляду на умови укладених договорів та враховуючи наявність спору між учасниками справи щодо ненадання під час перевірки документів, які за умовами договору обов`язково супроводжують господарські операції між позивачем та його контрагентом (звіти, графічні матеріали тощо), суди першої та апеляційної інстанцій передчасно послалися на ті первинні документи, які були надані позивачем разом з відповіддю на відзив без надання оцінки доводам відповідача про їх ненадання під час проведення перевірки.
Окрім цього, суди попередніх інстанцій, зазначаючи про наявність вироку Подільського районного суду міста Києва від 09 серпня 2017 року у кримінальній справі № 758/9102/17, яким директора ТОВ "Файзер Компані" було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, не надали правової оцінки обставинам справи, встановленим у цьому вироку, тоді як на вказаний вирок контролюючий орган посилався як на підставу фіктивності операцій між позивачем та ТОВ "Файзер Компані".
Зокрема, у цьому вироку зазначено, що аналізуючи об`єктивну сторону діяння обвинуваченого, суд у кримінальній справі встановив, що після перереєстрації ТОВ "Файзер Компані", вказаний громадянин самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, не укладав правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу, не мали на меті настання реальних наслідків, не користувався печаткою підприємства, не використовував банківських рахунків підприємства, не здійснював перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, не формував податкові зобов`язання та податковий кредит, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_1 . Надання особистих даних, документів, підписання реєстраційних документів ТОВ "Файзер Компані" дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печаткою підприємства, використання банківських рахунків підприємства, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, формувати податкові зобов`язання та податковий кредит, що, в свою чергу, є фіктивним підприємством. Незважаючи на те, що ТОВ "Файзер Компані" було зареєстровано на цю особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, останній сприяв у його створенні не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, а саме з метою сприяння суб`єктам господарювання реального сектору економіки, в тому числі Товариству.
Наведені обставини, встановлені у вироку, не були досліджені судами попередніх інстанцій і таким обставинам не було надано належну оцінку, а лише зазначено про те, що він не є достатнім доказом, який свідчить про нереальність господарських операцій.
Проте колегія суддів звертає увагу, що такі обставини не можуть залишатися поза увагою судів та без відповідної правової оцінки.
У зв`язку із наведеним слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємництва (його несумісність з легальною підприємницькою діяльністю) й запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб`єктами господарювання. ВП ВС зазначила, що сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Тобто, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності, у разі, коли іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати негативних наслідків, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце.
Проте у цій справі, визнавши необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявність вироку та застосувавши принцип індивідуальної відповідальності платника податку, суди першої та апеляційної інстанцій продемонстрували формальний підхід до з`ясування обставин, що були встановлені у вироку, а також інших фактичних обставин щодо виконання зобов`язань за господарськими договорами.
З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові 11 липня 2024 року у справі № 1640/2616/18, та доказів, що містяться в матеріалах справи, на підтвердження обставин та надання належної правової оцінки наявним доказам, що мають значення для розгляду справи необхідно зазначити наступне.
На підставі направлення на перевірку від 18 червня 2018 року №2195, виданого ГУ ДФС у Полтавській області, відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1, ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу, на підставі наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 18 червня 2018 року №1549 було проведено документальну позапланову виїзну перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки Вітязь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальниками: ТОВ «Логиторг» (код ЄДРПОУ 40477563) у вересні 2016р., ТОВ «Апек-Інвест» (код ЄДРПОУ 40171207) у вересні 2016р., ТОВ «ФАЙЗЕР-КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 40761014) у грудні 2016р., ТОВ «ТК Прод-Маркет» (код ЄДРПОУ 40714048) у лютому 2017р., ПП «Охорона-Гуард» (код ЄДРПОУ 35924283) у серпні, вересні 2017р., ТОВ «Грант Капітал» (код ЄДРПОУ 40711450) у листопаді 2016р., ТОВ «Фірма «Славія» (код ЄДРПОУ 40977337) у березні-травні 2017р., ТОВ «Фінейро» (код ЄДРПОУ 40700014) у липні 2017р. та по взаємовідносинах з контрагентами покупцями товарів (робіт, послуг), придбаних у вказаних постачальників, правомірність відображення операцій в податковій звітності.
За результати перевірки встановлено порушення ТОВ «Служба безпеки Вітязь»: - п.44.1 та п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періодах, що перевірялися, на суму 24 650 грн., в тому числі за грудень 2016 року - на суму 24 650 грн.; - п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині ненадання документів для перевірки в обсязі, визначеному податковим законодавством та запитами контролюючого органу.
Результати перевірки оформлені Актом від 05 липня 2018 року №796/16-31-14-05- 09/39871754 за підсумками якого винесено податкові повідомлення-рішення від 18.07.2018 №0009491405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 30812,50 грн. (в т. ч. 24650 грн. за податковим зобов`язанням та 6162,50 грн. за штрафними санкціями) та №0009501405, яким нараховані штрафні санкції у розмірі 510 грн.
Постановою Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 1640/2616/18 визначено: «суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у матеріалах справи (том 2 а. с. 26-36) документів, на відсутності яких наполягав контролюючий орган, залишили поза увагою доводи відповідача, що такі документи не були подані під час перевірки, а тому на них не може посилатися платник податку під час судового розгляду з огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України. Суд касаційної інстанції зазначає, що складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати їх природу, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.
Умовою належного документального підтвердження операцій є можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а роботи чи послуги виконані (надані). З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті наданих послуг, розкривати їх господарську доцільність.
Щодо достатності актів приймання-передач послуг як доказів виконання господарської операції, то, виходячи зі змісту акту перевірки, це є запереченням викладеного на стор. 53-54 акту перевірки щодо переліку не наданих для перевірки документів у т.ч. Звіту про результати проведеної роботи з детальним описом проведених дій (п.3.6 Договору від 01.12.2016 №73), і пов`язаності цих фактів з вимогами ст.ст.1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (стор.52 акту перевірки) та ст.44 ПКУ (стор.54 акту перевірки).
Щодо факту ненадання документів для перевірки в обсязі, визначеному податковим законодавством та запитами контролюючого органу суд звертає увагу на невідповідність тверджень позивача обставинам справи в розрізі відсутності в акті перевірки зауважень ГУ ДФС у Полтавській області до змісту та форми податкових накладних, а також інформації про часткове підтвердження платіжними дорученнями №№164, 183, 136, 135 та договорами переуступки боргу №27 та № 267 реальним розрахункам за отримані послуги від ТОВ «Файзер Компані». Надані ТОВ «Служба безпеки Витязь» для перевірки документи описані в акті перевірки, про що зроблені відповідні записи по змісту акту (стор.3). Натомість зазначені платіжні доручення/договори переуступки боргу для перевірки (або після її проведення) не надавалися. Таким чином, обов`язки, встановлені п.85.2 ст.85 ПКУ, позивачем не виконані в повному обсязі.
У відповідності до 44.6 ст.44 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Перелік не наданих документів по взаємовідносинам з ТОВ «Файзер Компані», який включає: 1. додаток №2 до договору про надання рекламних послуг від 01.12.2016 №74 (погодження сторонами кількості рекламних місць); 2 звіт за результатами проведеної роботи з детальним описом проведених дій (п.3.6 Договір надання посередницьких послуг з пошуку об`єктів від 01.12.2016 №73); 3. договір №73 від 01.12.2016р. (свідчення про нього міститься в акті приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.12.2016 №195), 4. документальні підтвердження планування, організації та проведення ТОВ «Служба безпеки Вітязь» рекламних заходів у грудні 2016 року. Кожен з ненаданих документів є первинним або іншим документом обліку і, відповідно, доказом, визначеним платником як самостійно (договірні зобов`язання), так і передбаченим чинним законодавством. Позивач не розглядав це питання окремо по кожному факту ненадання і порушення вимог ст.44 ПКУ за такими фактами, не оскаржував їх і не спростовував.
Крім того, позивачем робилось посилання на додаток до акту №195 від 31.12.2016, яким внесено коригування до акту прийому-передачі виконаних робіт №195 від 31.12.2016. Цей додаток також не надавався для перевірки. При цьому, за змістом Договору надання посередницьких послуг з пошуку об`єктів від 01.12.2016 №73: 1.1 У порядку та на у мовах, визначених даним договором, замовник доручає, а виконавець зобов`язується за плату надати замовнику послуги встановлені в п.1.2 цього договору. 1.2 Виконавець за цим договором зобов`язується надати замовнику наступні послуги : 1.2.1 Здійснити пошук клієнтів для замовлення послуг охорони у ТОВ «Служба безпеки Витязь» в Чернігівській області. 1.2.2 Здійснити переговори з потенційними клієнтами щодо укладення договорів про надання охоронних послуг з ТОВ «Служба безпеки Вітязь» на наданих замовником умовах. 3.1 Факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, який щомісяця складає виконавець в 2 примірниках. 3.6 Разом з актом приймання-передачі наданих послуг виконавець на вимогу замовника зобов`язаний надати звіт за результатами проведеної роботи з детальним описом проведених дій та переговорів з потенційними контрагентами. Таким чином, зміст наведеного договору свідчить, крім іншого, про укладання змішаного договору. З огляду на це, враховано наступне.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України: 1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Таким чином, в порушення умов договору платником не надано до перевірки звіт за результатами проведеної роботи з детальним описом проведених дій та переговорів з потенційними контрагентами.
Представником ТОВ «Служба безпеки Вітязь» зазначалось, що фактично надавався актив у вигляді ділового досвіду та вказаних зв`язків. При цьому позивач не вбачає підстав для сумніву у вартості послуг чи незрозумілості їх вартості. Податкове законодавство не визначає умови ведення фінансово-економічної діяльності платника. Оцінка витрати з точки зору їх ефективності, раціональності не охоплюється сферою податкового контролю (стор.3-4 позову). Зазначені твердження не є запереченнями викладеного в акті перевірки. Мета отримання ТОВ «Служба безпеки Витязь» послуг, що передбачені наведеними в акті перевірки та в позові договорами, їх вартісне визначення, раціональність тощо не є предметом обґрунтування порушень податкового законодавства контролюючим органом.
Щодо реальності господарських операцій у спірних взаємовідносинах (факт придбання послуг. В акті перевірки наведено посилання на законодавчі акти, які обґрунтовують докази виявленого перевіркою порушення податкового законодавства. (стор. 52-53). Таким чином, встановлена «дефектність» документів, в той час як позивач наголошує щодо «реальності» виконання договору. Крім того, факт перерахування ТОВ «Служба безпеки Вітязь» коштів у січні-лютому 2017 року на банківський рахунок ТОВ «Файзер Компані» не є прямим доказом дотримання вимог податкового законодавства у грудні 2016 року. Такий висновок є належним з огляду на вимоги п.198.2 ст.198 ПКУ, відповідно до якого датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Фактично в частині розрахунків між ТОВ «Служба безпеки Вітязь» та ТОВ «Файзер Компані» під час перевірки використано надану платником обігово-сальдову відомість за рахунком 68.5 з 01.01.2016 до 20.06.2018.
Щодо надання оцінки доданому до матеріалів справи як доказу вироку Подільського районного суду м. Києва від 09.08.2017 у справі №758/9102/17 (дата набрання законної сили 09.09.2017), відповідно до якого за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №32016100060000058 встановлено, що засновник і керівник ТОВ «Файзер компані» зізнався у скоєнні злочину, передбаченому ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України необхідно зазначити наступне.
У постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 1640/2616/18 зауважено: «Наведені обставини, встановлені у вироку, не були досліджені судами попередніх інстанцій і таким обставинам не було надано належну оцінку, а лише зазначено про те, що він не є достатнім доказом, який свідчить про нереальність господарських операцій. Проте колегія суддів звертає увагу, що такі обставини не можуть залишатися поза увагою судів та без відповідної правової оцінки»
У відповідності до п 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Щодо керівника ТОВ «Файзер компані» ОСОБА_2 до 27.01.2017 (згідно АІС «Податковий блок» також керівник і головний бухгалтер товариства до 27.01.2017) наявний вирок Подільського районного суду м. Києва від 09.08.2017 у справі №758/9102/17, відповідно до якого за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №32016100060000058 встановлено, що засновник і керівник ТОВ «Файзер компані») зізнався у скоєнні злочину, передбаченому ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України.
Так, згідно встановлених судом обставин: «усвідомлюючи противоправний характер своїх дій як майбутнього директора ТОВ «Файзер Компані», не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «Файзер Компані», пов`язану з наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особам, визначену в статуті підприємства та мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності, усвідомлюючи, що здійснює дії спрямовані на перереєстрацію товариства та його придбання невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих мотивів, надав невстановленій слідством особі, з метою підготування документів по перереєстрації ТОВ «Файзер Компані», копії сторінок власного паспорту громадянина України та копію картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру, які в подальшому невстановленими слідством особами були використані для внесення змін в статутні та реєстраційні документи ТОВ «Файзер Компані» в тому числі: Довіреності від 20.12.2016 виданої на підставі статуту ТОВ «Файзер Компані», (код ЄДРПОУ 40761014), якою уповноважив іншу особу бути представником ТОВ «Файзер Компані» у відділах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державних адміністрацій всіх рівнів, в інших державних та недержавних установах і організаціях міста Києва та Київської області з питань здійснення будь яких реєстраційних дій відносно ТОВ «Файзер Компані; Реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.12.2016; Договорі купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Файзер Компані» (код ЄДРПОУ 40761014) від 19.12.2016; Протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «Файзер Компані», (код ЄДРПОУ 40761014), від 19.12.2016; Статуту ТОВ «Файзер Компані», (код ЄДРПОУ 40761014) (нова редакція) затверджений протоколом Загальних Зборів Учасників ТОВ «Файзер Компані» протокол №2 від 19 грудня 2016; Незважаючи на те, що ТОВ «Файзер Компані» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, однак, його створення не здійснювалося з метою господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.
Після перереєстрації ТОВ «Файзер Компані», виступивши директором підприємства, інша особа, самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала не укладала правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, не користувався печаткою підприємства, не використовував банківських рахунків підприємства, не здійснював перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, не формував податкові зобов`язання та податковий кредит прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ «Файзер Компані. Надання особистих даних, документів, підписання реєстраційних документів ТОВ «Файзер Компані» дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печаткою підприємства, використання банківських рахунків підприємства, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, формувати податкові зобов`язання та податковий кредит, що в свою чергу є фіктивним підприємством.
Згідно наявної податкової інформації (стор.47 акту перевірки), підтвердженої інформаційними базами даних (АІС «Податковий блок») директором та головним бухгалтером ТОВ «Файзер Компані» в грудні 2016 року був ОСОБА_2 . А отже в наявних актах прийому-передачі виконаних робіт, звіті від 31.12.2016 б/н до договору про надання рекламних послуг №74 від 01.12.2016р., м. Київ, податкових накладних ТОВ «Файзер Компані», тобто на всіх отриманих від платника первинних документах, наданих для перевірки, фактично відсутній реальний підпис ОСОБА_2 , оскільки з урахуванням встановлених вироком свідчень, останній не підписував зазначені документи, як факт.
Крім цього, суд звертає увагу, що згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16 липня 1999 року № 996-XIV зі змінами та доповненнями, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, серед обов`язкових реквізитів первинного документа передбачено підпис (інші дані), яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначена у первинних документах особа ( ОСОБА_2 ) ТОВ «Файзер Компані», не приймала фактичної участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності зазначеного товариства, а тому дані документи не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноваженою особою.
У відповідності до п.83.1 ст. 83 ПКУ для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Визначення терміну «податкова інформація» наведено у ст.16 Закону України «Про інформацію» а саме: податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Таким чином податкова інформація, яка міститься у вироку Подільського районного суду міста Києва обгрунтовано врахована під час контрольно-перевірочної роботи і стала підставою для висновку за результатами такої роботи.
На підставі вище окреслених правових приписів, слід використати правові висновки, викладені у позиціях Верховного Суду щодо фіктивності контрагента платника податку.
Постанова Верховного Суду від 25.09.2018 по справі №802/1233/16-а: «наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди».
Постанова Верховного Суду від 07.08.2018 по справі №826/14619/13-а: огляду на наявність кримінальних справ та рішень судів, якими засновників та учасників товариств притягнуто до кримінальної відповідальності за статтею 205 Кримінального кодексу України, цей суд дійшов висновку, що факт створення підприємства з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) свідчить, що від імені такого підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, а відтак і податкові накладні, виписані від імені цього товариства такими особами не мають значення звітного податкового документа.».
Постанова Верховного Суду від 16.01.2018 по справі №2а-7075/12/2670: «… Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які встановили, що всі первинні документи контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорком" є неналежними, оскільки вони підписані гр. ОСОБА_1, який значився як засновник та директор Товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконує, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи № 77-00186, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 ч.1, ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України. Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку»
Щодо руху активів необхідно зазначити наступне. Позивачем стверджувалося, що фактично актив надавався у вигляді ділового досвіду та вказаних зв`язків. При цьому, послуга являє собою діяльність, результати якої на мають матеріального виразу (стор.4 позову). Таким чином, мова йде про нематеріальний актив, що придбається ТОВ «Служба безпеки Витязь» у ТОВ «Файзер компані» у грудні 2016р. і таке придбання викликає зміни в структурі активів і відповідне відображення у звітності. У позові не наводиться свідчень про відповідний облік придбаного нематеріального активу (у т.ч. щодо його бухгалтерського обліку на відповідних балансових рахунках), в той час як згідно запиту посадової особи, яка здійснювала перевірку, №2 від 21.06.2018р., а також вимог п.85.2 ст.85 ПКУ така інформація підлягала наданню. Разом з тим, відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь") за 2016 рік необоротні активи на початок і кінець звітного періоду відсутні.
Колегією суддів Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 1640/2616/18 зазначено: «правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (зокрема, податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, а саме: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку».
Щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ «Служба безпеки Витязь» на рахунок ТОВ «Файзер Компані», то ці зміни настали в інших звітних періодах ніж грудень 2016 року, а саме січень та лютий 2017 року, згідно платіжних доручень №164 від 07.02.2017,№183 від 13.02.2017, № 136 від 19.01.2017, №135 від 19.01.2017. Зазначені платіжні доручення до перевірки платником не надавалися. Податковий облік побудовано на визначенні звітних періодів, тому висновки щодо дотримання податкового законодавства стосуються саме звітних періодів, які підлягали перевірці.
Щодо відсутності фактів визнання договорів недійсними у судовому порядку. Договори про надання послуг, описані в акті перевірки і посилання на які зроблено позивачем, підписані директором ТОВ «Файзер Компані» Лемешко М.М. (дійсний на посаді на час укладання цих договорів сторонами). Таким чином, мова про їх недійсність в акті перевірки не йде. Як зазначалося раніше, розгляду підлягає документальне оформлення операцій за цими договорами (згідно тверджень позивача лише дійсність таких операцій). 4. Питання щодо відповідальності ТОВ «Служба безпеки Витязь» за неправомірні дії ТОВ «Файзер Компані» під час перевірки, незгода з результатами якої викладені у позові, не розглядалося. Операції з постачання-придбання товарів (робіт, послуг), у т.ч. ті, що мають характер нереальних, передбачають участь в них обох сторін. Тому принцип персоніфікованої відповідальності не порушується. Право вільного вибору контрагентів за цими договорами також жодним чином не обмежується в акті перевірки (позивач не наводить ні відповідні витяги з тексту, ні твердження контролюючого органу, які наводять на такі висновки).
Разом з тим, згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, вибір контрагента входить до сфери ризиків, які можуть бути усуненими (обмеженими) суб`єктом господарювання самостійно.
Щодо застосування штрафної санкції в розмірі 510 грн. позивач зазначає, що на запити ДФС надані письмові пояснення та документальні підтвердження, виходячи з власного бачення спірної ситуації та з огляду на вимоги чинного законодавства, що регулює податкові відносини. Тобто підстави для застосування штрафної санкції відсутні. Позивач визначає власний обов`язок щодо надання для перевірки документів виходячи з власного бачення ситуації (спірною вона стала лише з поданням позову). Таке право не передбачено ПКУ, але волевиявлення платника податку (в тому числі щодо порушення прямої вимоги Кодексу) не обмежується і в цьому випадку. Обов`язок контролюючого органу в такій ситуації полягає в роз`яснені платнику відповідних наслідків (роз`яснення надано у запитах особи, яка здійснювала перевірку ТОВ «Служба безпеки Витязь»). Щодо вимог чинного законодавства, то згідно п.85.2 ст.85 ПКУ платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Таким чином, відповідач, діючи відповідно до ст. 20 та 21 Податкового кодексу України, забезпечуючи виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством права, правомірно винесено податкові повідомлення рішення від 18.07.2018 року №0009491405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 30812,50 грн. (в т.ч. 24650 грн. за податковим зобов`язанням та 6162,50 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення №0009501405, яким нараховані штрафні санкції у розмірі 510 грн., в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, як цього вимагає ст. 19 Конституції.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Л.М. Петрова
Суд | Полтавський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.04.2025 |
Оприлюднено | 25.04.2025 |
Номер документу | 126815067 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Полтавський окружний адміністративний суд
Л.М. Петрова
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні