Постанова

від 22.04.2025 по справі 160/20349/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20349/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 в адміністративній справі №160/20349/23 за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява «АГРОПРОІНВЕСТ 08» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2023 р. №693/32-00-07-03-18 прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 в адміністративній справі №160/20349/23 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (код ЄДРПОУ 35834331) є юридичною особою зареєстрованою 19.03.2008 року, про що внесено відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.03.2005 року та зроблено відповідний запис № 1 083 102 0000 014456. Основний вид економічної діяльності: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів.

На підставі наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.05.2023 р. №123-п та повідомлення від 18.05.2023 №77/32-00-07-06-03, Морозовою Д.В., - головним державним інспектором відділу планових перевірок платників інших галузей економіки управління податкового аудиту Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, та Глуховою Н.В., - заступником начальника відділу планових перевірок платників інших галузей економіки управління податкового аудиту управління податкового аудиту Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст.79, п.69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (код ЄДРПОУ 35834331) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року (вх. № 9084894770 від 19.04.2023).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.06.2023 року №657/32-00-07-03-13/35834331, яким зафіксовано встановлені цією перевіркою порушення ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ за березень 2023 року) у розмірі 7 664 гривень.

Висновки означеного акта перевірки обґрунтовані тим, що, зокрема, перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 декларації з ПДВ суми податкового кредиту по рядку 17 податкової декларації з ПДВ за березень 2023 року встановлено його завищення на загальну суму ПДВ 7 664 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 податкової Декларації з ПДВ за березень 2023 року.

Порушення встановлені по рядку 10.1 (колонка Б) податкової декларації з ПДВ всупереч вимог п. 198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (код за ЄДРПОУ 35834331) завищено податковий кредит за березень 2023 р. при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, при відсутності можливості їх здійснення (відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів, відсутні основні засоби, відсутні відповідні фахівці за відсутності штатної чисельності, відсутнє придбання відповідної сировини для виробництва, відсутні технічні та матеріальні можливості, відсутнє придбання послуг оренди основних засобів, побутових послуг тощо), а саме:

- ТОВ «ПЛЮРІМА ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИС» (ЄДРПОУ 39864789) на суму ПДВ 1 990 гривень.

- ФГ «ГРЕЙН-АГРО» (ЄДРПОУ 40623569) на суму ПДВ 5 674 гривень.

Вина ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (код за ЄДРПОУ 35834331) полягає у тому, що ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (код за ЄДРПОУ 35834331) повинно дотримуватись правил і норм визначених Кодексом, однак вказаного не здійснило та не виконало свого податкового обов`язку, за сукупністю обставин платник податків віднісся без належної обачності до вибору контрагентів, а відтак метою платника було отримання податкової «преференції». Платник податків створив формальний документообіг між кількома суб' єктами господарювання - контрагентами з відсутністю основних засобів, відсутністю штатної чисельності працівників, відсутність фактичних виконавців по ланцюгу постачання тощо, наявна несплата, недекларування податків) задля мінімізації сплати податкових зобов`язань (формування податкового кредиту, що непідтверджений реально здійсненими операціями за рухом товару/послуг) тобто з усвідомленням настання шкідливих наслідків для бюджету. Вказані дії умисні, за сукупністю обставин, оскільки саме цей платник податків зменшив податкові зобов`язання на суму податкового кредиту, сформованого за податковими накладними.

На підставі висновків акту перевірки від 19.06.2023 року №657/32-00-07-03-13/35834331, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 18.07.2023 р. №693/32-00-07-03-18, яким ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023 року у сумі 7664 грн.

Надаючи оцінку доводам апелянта та рішенню суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз.1 п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, фінансовий результат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Обставини справи, підтверджені письмовими доказами, свідчать про те, що висновок контролюючого органу про завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023 року в сумі 7664 грн ґрунтується на твердженнях про нереальність господарських операції позивача з ТОВ «ПЛЮРІМА ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИС» за умовами договору поставки №03/5 від 13.01.2021 р. за фактом придбання товару (екстрактор Сокселету), а також з ФГ «ГРЕЙН АГРО», щодо отримання позивачем послуг з перевезення соняшникового шроту за умовами договору на перевезення вантажів №А-001573 від 30.09.2019 р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» та ТОВ «ПЛЮРІМА ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИС» було укладено Договір №03/5 від 13.01.2021 р., відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (лабораторне обладнання, витратні матеріали та запасні частини), визначений в асортименті, в кількості та за цінами згідно до специфікацій, що є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

10.01.2023 року сторонами вищевказаного договору було погоджено Специфікацію №7, відповідно до якої передбачалась поставка товару екстрактор Сокслета на 100 мл з краном у кількості 2 шт. загальною вартістю 11940,00 грн. з ПДВ.

З метою документального оформлення постачання вказаного товару сторонами були оформлені наступні первинні документи: рахунок на оплату №3 від 10.01.2023 р. на суму 11940,00 грн., у т.ч. ПДВ 1990,00 грн.; видаткова накладна №35 від 13.03.2023; експрес-накладна Нової Пошти №59000940829713 від 14.03.2023р.; податкова накладна від 19.01.2023 №12 на суму 11940,00 грн. у т.ч. ПДВ 1990,00 грн., платіжна інструкція №96 від 19.01.2023 на суму 11940,00 грн.

Крім того, на підтвердження використання отриманого від свого контрагента товару, позивачем до матеріалів справи надано документ про передачу матеріалів в експлуатацію №87 від 31.03.2023 року.

Так, сума ПДВ, сплачена в ціні поставленого ТОВ «ПЛЮРІМА ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИС» товару, 1990,00 грн. була включена ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» до складу податкового кредиту з ПДВ у березні 2023 року.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ФГ «ГРЕЙН АГРО» з матеріалів справи вбачається наступне.

ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» з ФГ «ГРЕЙН АГРО» було укладено Договір перевезення вантажів №А-001573/№364 від 30.09.2019 р., відповідно до п. 1.1 якого за цим договором перевізник зобов`язується доставити довірений йому замовником (чи зазначений замовником «Відправником») вантаж до пункту призначення і видати його замовнику (чи зазначеному замовником «Одержувачу»), а замовник зобов`язується здійснювати за перевезення вантажу встановлену в доповненнях до договору (специфікаціях, заявках) плату.

11.02.2022 року сторонами вищевказаного договору було погоджено Специфікацію №52 до Договору №А-001573 від 30.09.2019 р., відповідно до якої замовник доручав, а перевізник зобов`язався доставити вантаж шрот соняшниковий не гранульований українського походження, врожаю 2021 року.

З метою документального оформлення надання транспортних послуг з перевезення товару сторонами були оформлені наступні первинні документи: товарно-транспортні накладні №0000000964 та №0000000965 від 11.02.2022 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 20.03.2023 року, платіжна інструкція №843121 від 29.03.2023 на суму 28370,50 грн., виписка за рахунками за 17.05.2023 року; податкова накладна від 20.03.2023 №1 на суму 34044,60 грн. у т.ч. ПДВ 5674,10 грн.

Так, сума ПДВ, сплачена в ціні наданих ФГ «ГРЕЙН АГРО» послуг 5674,10 грн. була включена ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» до складу податкового кредиту з ПДВ у березні 2023 року.

Крім того, у Акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 657/32-00-07-03-13/35834331 від 19.06.2023 року також було зазначено, що в ході перевірки посадовими особами ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (код за ЄДРПОУ 35834331) надано пояснення та копії додаткових документів на запит Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.06.2023 р. № 3444/6/32-00-07-06-03 щодо встановленого порушення ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (код за ЄДРПОУ 35834331) листом від 19.06.2023 р. № 202 (вх. №4366/6/екпп від 19.06.2023 року), у якому зазначено про незгоду з порушеннями, які зазначені у Запиті.

Зокрема, повідомлено, що взаємовідносини з ТОВ «ПЛЮРІМА ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИС» стосувались поставки лабораторного обладнання, витратних матеріалів та його запасних частин, на виконання якої, з урахуванням замовлення Товариства, був поставлений екстрактор Сокслета на 100 мл з краном, що підтверджується відповідною накладною; розрахунок за поставлений товар здійснений відповідно до умов укладеного договору; доставка товару здійснена перевізником «Нова пошта». Повідомлено також, що екстрактор Сокселету є змінною скляною запасною частиною, що встановлюється на основний прибор - екстрактор BEHRR 104S, який використовується атестованою лабораторією Товариства для визначення показників жиру у насінні та шроті соняшника, тобто, використовується у безпосередній господарській діяльності Товариства, оскільки основним напрямком діяльності Товариства є виробництво олії та тваринних жирів.

В поясненнях до контролюючого органу зазначено, що ТОВ «ПЛЮРІМА ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИС» у встановленому порядку зареєструвало відповідну податкову накладну, тим самим виконавши вимоги ст. 201 ПК України щодо належного підтвердження Формування податкового кредиту для Товариства.

Крім того, позивач вважає, що сам по собі факт недекларування контрагентами Товариства у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, та/або їх відповідність критеріям ризиковості платника податку, не може впливати на права Товариства, визначені податковим законодавством, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 року № К/9901/612/18 і № К/9901/630/18.

На підтвердження взаємовідносин з ФГ «ГРЕЙН АГРО» згідно договору на перевезення вантажів № А-001573 від 30.09.2019 року, позивач повідомив податковий орган щодо погодження Специфікації № 52 від 11.02.2022 року та її виконання, а саме здійснення перевезення вантажу, що підтверджується ТТН № 0000000964, № 0000000965 від 11.02.2022 року.

Підписаний обома Сторонами відповідно до п. 4.4. Договору перевезення Акт здачі-прийняття наданих послуг/виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків відповідно до п. 4.3 цього Договору. З урахуванням військової агресії Російської Федерації, яка почалася 24.02.2022 року, введення воєнного стану на всій території України, а у майбутньому окупацію м. Херсону (березень 2022 року), де знаходився термінал, на який перевозився товар за ТТН, документи визначені п.4.4. Договору були надані ФГ «ГРЕЙН АГРО» Товариству лише у березні 2023 року, після чого був підписаний Акт здачі-приймання робіт № 1 від 20.03.2023 року та Товариством була здійснення оплата наданих послуг. У свою чергу, ФГ «ГРЕИН АГРО» здійснювалося перевезення соняшникового шроту, який був вироблений Товариством на потужностях, зазначених вище, та поставлявся за відповідним зовнішньоекономічним контрактом, укладеним з нерезидентом, тобто, відповідні послуги були використані у безпосередній господарській діяльності Товариства. Таким чином, Товариство заперечило вчинення порушень діючого податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ «ПЛЮРІМА ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИС» та ФГ «ҐРЕЙН АГРО» про які зазначено у Запиті податкового органу, проте контролюючий орган вказаний лист та додані докази позивача не врахував та не надав оцінку зазначеним у ньому обставинам.

В свою чергу аналізуючи обставини даної справи колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть враховуватися як вичерпні ознаки неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших документів вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

При цьому, колегія суддів враховує те, що виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

Колегія суддів не приймає доводи податкового органу щодо інформації відносно ТОВ «ПЛЮРІМА ЛАБ ТЕХНОЛОДЖИС» та ФГ «ҐРЕЙН АГРО», що міститься в інформаційно-аналітичних базах, оскільки вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом також в постановах від 11.11.2021 року у справі №813/1345/16, від 19.01.2021 року у справі №808/1996/18, від 07.06.1022 року у справі №826/11447/16, від 06.10.2021 року у справі №120/847/20-а, від 27.04.2022 року у справі №200/5932/19-а.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість дійти обгрунтованих висновків лише з інформації, що міститься в ІТС "Податковий блок" за відсутності безпосереднього дослідження контролюючим органом фінансово-господарської діяльності даного суб`єкта господарювання, в тому числі щодо наявних обсягів сировини (запасів минулих періодів та їх фактичний стан, який міг вплинути на кінцевий об`єм/площу виготовлених ТМЦ).

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду що викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16, згідно якої, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, колегія суддів приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.06.2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови невстановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, Верховний Суд у Постанові від 21.01.2021 року по справі №804/959/16 зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У вказаній справі позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Отже, Верховний Суд погодив висновок судів попередніх інстанцій щодо обгрунтованості врахування первинних документів для підтвердження здійснення господарської операції на противагу позиції податкового органу щодо грунтовності висновків лише на підставі податкової інформації.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на те, що по ланцюгу господарських відносин з придбання/продажу товару, у 3-й та 4-й ланці є суб`єкти господарської діяльності, у яких, за податковою інформацією, відсутня податкова звітність про наявність ресурсів для здійснення господарської діяльності, та/або відсутня інформація щодо наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності є безпідставними, оскільки відповідачем не було надано судам першої та апеляційної інстанції жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що позивач брав участь у будь-яких господарських відносинах з такими суб`єктами господарської діяльності.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На думку колегії суддів, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулась.

Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується документами про оплату, накладною, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справах № 826/11879/13-а, № 825/3419/14.

Колегія суддів також враховує, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №820/6980/14 та від 12.03.2019 у справі №804/9057/13-а.

Тож, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

При цьому, принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19 та від 19.11.2021 у справі №160/6707/20, згідно з якими відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 18.07.2023 р. №693/32-00-07-03-18, яким ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023 року в сумі 7664 грн, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновку Акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 657/32-00-07-03-13/35834331 від 19.06.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголошує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи позивача, надав оцінку наявним у справі доказам, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів та переоцінки доказів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.

У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 в адміністративній справі №160/20349/23,- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 в адміністративній справі №160/20349/23,- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак