Постанова

від 23.04.2025 по справі 197/1132/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/799/25 Справа № 197/1132/23 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участю секретаря Черняєвої С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №197/1132/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2024 року,

встановив:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Позов обґрунтований тим, що відповідно документів, належні на праві спільної сумісної власності позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 4/10 частки у праві власності на будинок та належна ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності 1/10 частка на будинок складають 5/10 (або 1/2 часку) у праві власності на будинок. Відповідно реєстрації речових прав не нерухоме майно 1/2 частка будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачам родині ОСОБА_6 , ідентифікується як квартира під номером АДРЕСА_2 . Але право власності зареєстровано і КП «Криворізьке БТІ» і державним нотаріусом Горбаченко О.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як на об`єкт нерухомого майна житловий будинок.

Позивачу ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на вказану квартиру зареєстровано в КП «Криворізьке БТІ» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Зважаючи на зазначене, позивачі є співвласниками одного об`єкта нерухомого майна житлового будинку. Але, зважаючи на перешкоди, які виникли внаслідок визначення частки житлового будинку одного із співвласників як квартири, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 позбавлені права продати належну їм частку житлового будинку, тому, що статтею 362 ЦК України передбачено переважне право співвласника перед іншими особами на її купівлю. Але, згідно правовстановлюючих документів на належну йому частку, ОСОБА_5 не є співвласником житлового будинку, частка якого належить родині ОСОБА_6 .

27 липня 2023 року державний нотаріус Широківської державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовила у нотаріальному посвідченні договору конкретного користування житловим будинком. При цьому нотаріус не мотивувала своє рішення, а лише формально послалася на те, що вчинення такої нотаріальної дії суперечить законодавству України і чому в даному випадку укладення між співвласниками майна договору користування цим майном суперечить закону.

Посилаючись на незаконність оскаржуваної постанови державного нотаріуса Широківської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії, просили постанову державного нотаріуса Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Горбаченко О.В. від 27 липня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - посвідченні договору конкретного користування на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду фактичним обставинам справи, просять рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що надання позивачами акту конкретного користування мало на меті підмінити правовстановлюючий документ. Позивачам невідомо, що такий акт не належить до правовстановлюючих документів. Цей акт вони склали та надали його копію суду на підтвердження того, що вони дійшли домовленості щодо об`єкта нерухомого майна, яке знаходиться у їх спільному користуванні, щодо його назви, адреси та порядку користування, і щодо їх статусу як співвласників нерухомого майна, і між ними немає спору. Посилаються, що ця домовленість може набути публічного визнання шляхом внесення змін до відомостей у відповідних державних реєстрів на підставі нотаріально посвідченого Договору про порядок користування спільним майном, укладеного співвласниками цього майна. Укладення такого договору передбачено законом, зокрема ст. 358 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), ратифікованоїЗаконом України від17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно ст. 1, 3 ЦК України, ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайновіта майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1ст.15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2ст.15 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, позивачі просили скасувати постанову державного нотаріуса Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Горбаченко О.В. від 27 липня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії посвідченні договору конкретного користування на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що 27 липня 2023 року державний нотаріус Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Горбаченко О.В. постановою відмовила ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні нотаріальної дії посвідченні договору конкретного користування на житловийбудинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки надані нотаріусу документи стосуються квартири, а не будинку.

Згідно копії Свідоцтва про право власності на житло від 23 листопада 2000 року №70/1, виданого Широківським комбінатом комунальних підприємств,будинок (квартира)та дворові побудови за адресою: АДРЕСА_4 належать на праві часткової власності ОСОБА_7 та членам її сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно довідки Комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 23 березня 2023 року, відповідно до даних архівної справи, станом на 31 грудня 2012 року право власності на 4/10 частки житлового будинку (що складає 4/5 частки квартири АДРЕСА_1 4, зареєстроване на праві спільної сумісної власності в КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» в реєстровій книзі № 3ПШ-169-1049 на ім`я: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 23.11.2000 року Широківським комбінатом комунальних підприємств, згідно з розпорядженням № 70/1 від 23.11.2000 року.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2013 року, виданого державним нотаріусом Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Горбаченко О.В., спадкоємицею майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочка ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/10 частини житловогобудинкуА-1, загальною площею 180,4 кв.м., в тому числі житловою площею 119,5 кв.м. (а саме 1/5 частиниквартири АДРЕСА_5 .

Відповідно Договору купівлі-продажу квартири від 27.12.2006 року, укладеного між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (продавці) та ОСОБА_5 (покупець), продавці продали, а покупець купив п`ятикімнатнуквартиру під номером АДРЕСА_6 сарай Б, № 1 огорожа 1/2 частина за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з копіями Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу.

На підставі розпорядження селищного голови (Широківська селищна рада) № 20 від 16.02.2016 року вулицю «Дзержинського» перейменовано на «Покровська».

В технічному паспорті на будинок садибного типу за адресою; АДРЕСА_1 , відсутнє посилання на квартири.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного нотаріуса відповідає вимогам Закону тому відсутні підстави для її скасування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами скаржників, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на те, що вони були предметом розгляду судом першої інстанції, що відображено в оскаржуваному судовому рішенні.

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюютьсяЗаконом України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року(з наступними змінами та доповненнями) та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за№282/20595.

Так, положеннямист. 50 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року(з наступними змінами та доповненнями) передбачено право на оскарження до суду нотаріальної дії або відмови у її вчиненні особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідност. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням;

8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.

Внесення до Єдиного реєстру боржників державного підприємства не є підставою для відмови у посвідченні договору купівлі-продажу, укладеного у процедурі припинення державного підприємства, відповідно доЗакону України«Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України»;

9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим устатті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьоюстатті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно п. 3 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У постанові про відмову зазначаються:

дата винесення постанови;

прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;

прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи;

про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);

причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство;

порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції позивачі вважали відмову нотаріуса незаконною та просили скасувати її, оскільки, на їх думку, вони є співвласниками нерухомого майна житлового будинку, можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю і норма статті 358 ЦК України дозволяє їм як співвласникам укладати між собою договори про порядок володіння та користування цим майном.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови державного нотаріуса від 27 липня 2023 року, убачається, що вона містить дату вчинення, реквізити державної нотаріальної контори, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який виніс постанову, та заявника, порядок оскарження постанови, а також зазначено підстави відмови з посиланням на відповідне чинне законодавство. При цьому, надані позивачами правовстановлюючі документи стосуються різних об`єктів нерухомого майна.

Згідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. У відповідності до ч. 1 ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Частина 1 статті 382 ЦК України встановлює, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Таким чином, поняття «житловий будинок» і «квартира» є різними видами об`єктів нерухомого майна.

Належним чином перевіривши надані докази та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в наданих суду документах (в т.ч. і правовстановлюючих), перелічених вище, зазначаються різні поштові адреси та найменування об`єктів нерухомого майна, власниками яких є кожен з позивачів, а саме:

- міститься посилання на село Широке, однак в Широківському районі села з такою назвою не було і немає,

- міститься посилання одночасно на різні об`єкти і квартиру, і будинок, і будинок садибного типу, начебто існуючих одночасно за однією адресою, однак така можливість не передбачена чинним законодавством,

- міститься посилання одночасно на різну нумерацію житлових приміщень - 4/2, 4, квартира АДРЕСА_7 .

З огляду на вказане, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні, що акт конкретного користування, який наданий позивачами, і з метою посвідчення якого вони зверталися до державного нотаріуса, не може підміняти правовстановлюючі документи на будинок/квартиру та відповідні рішення щодо присвоєння окремих поштових адрес кожній квартирі в будинку.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржене рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно зіст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.367,374,375,382ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повне судове рішення складено 23 квітня 2025 року.

Головуючий О.І. Корчиста