Постанова від 23.04.2025 по справі 915/1423/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/1423/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2025 року, суддя в І інстанції Ільєва Л.М.,, повний текст якого складено 24.01.2025

у справі: №915/1423/24

за позовом:Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

про стягнення 40 996,92 грн

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2024 року Акціонерне товариство Українська залізниця звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон про стягнення заборгованості в загальній сумі 40996,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю несплати відповідачем збору за зберігання вантажу, нарахованого відповідно до Правила зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, за час, коли вагони з вантажем знаходилися на коліях загального користування (коліях станції), без документів на перевезення (накладної) і з причин, незалежних від позивача.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2025 у справі №915/1423/24 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення заборгованості в загальній сумі 40996,92 грн відмовлено.

Судове рішення мотивоване необґрунтованістю нарахування відповідачеві збору за зберігання вантажу, оскільки у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем відповідно до умов додатку №1-4 до укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" спеціальної послуги.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2025 у справі №915/1423/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що спірні правовідносини врегульовані не тільки укладеним між сторонами договором з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, а й нормативно-правовими актами, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, якими є Правила зберігання вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644. При цьому, апелянт звернув увагу на те, що пунктом 9 Правил зберігання вантажів визначено, що якщо завантажений вагон відповідача знаходиться на коліях загального користування без перевізного документу протягом певного періоду часу, то на даний вагон має нараховуватися збір за зберігання вантажу.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/483/24 без змін, посилаючись на те, що на сьогоднішній день вже сформована стала правова позиція Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яка викладена в постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23, і оскаржуване рішення повністю відповідає висновкам суду касаційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 40 996,92 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2025 у справі №915/1423/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2020 ТОВ СП Нібулон в порядку, встановленому ст. 634 ЦК України, направлено АТ Українська залізниця (перевізнику) заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020. Заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.

26.06.2020 АТ Українська залізниця (перевізнику) направлено ТОВ СП Нібулон (замовнику) інформаційне повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким позивач засвідчив прийняття від ТОВ СП Нібулон пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8496, платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (в редакції від 25.02.2020, чинній на момент приєднання відповідача до умов договору, відповідна редакція якого міститься також за посиланням https://uz-cargo.com) його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання/користування власного вагону перевізника не є орендною платою.

Згідно з п. 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Пунктами 1.5., 1.6. договору передбачено, що він є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до Договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та п. 9.4. договору та законодавства.

Відповідно до п. 1.7 договору договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

Пунктом 1.10 договору визначено, що він є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема:

- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.4.);

- відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5.);

- у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7.);

Відповідно до п. 2.3 договору перевізник зобов`язаний, зокрема:

- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2);

- складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розділом 4 договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5);

За умовами п. 3.1 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Додаток № 1-4 до договору Умови накопичення вагонів (далі - додаток) містить наступні погоджені сторонами умови.

Відповідно до п. 1 додатку № 1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі -накопичення вагонів).

Пунктом 2 додатку № 1-4 передбачено, що станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.

Для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову (п. 3 додатку № 1-4).

Пунктом 4 додатку № 1-4 встановлено, що в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.

Відповідно до п. 5 додатку № 1-4 на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.

Згідно з п. 6 додатку № 1-4 початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.

Пунктом 7 додатку № 1-4 передбачено, що часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.

Відповідно до п. 8 додатку № 1-4 час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

За умовами п. 9 додатку № 1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:

- плату за вільним тарифом Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (підпункт 9.1.);

- за затримку вагонів замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (підпункт 9.2.);

- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується (підпункт 9.3.).

Відповідно до п. 10 додатку № 1-4 нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.

Також з матеріалів справи вбачається, що 27.04.2020 між АТ Українська залізниця та ТОВ СП Нібулон укладено договір про подачу та забирання вагонів при станції Глобіне Південної залізниці зі строком дії до 01.05.2025 р.

Відповідно до умов п. 1 вищевказаного договору від 27.04.2020 згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить власнику, та примикає до під`їзної колії потокової лінії ПрАТ Полтавське ХПП стрілкою № 13, і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під`їзної колії є знак Межа під`їзної колії, який встановлено на відстані 67,934 метри від стику рамної рейки стрілки № 13.

Пунктом 6 договору від 27.04.2020 р. передбачено, що: вагони на під`їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження; здача вагонів проводиться: на місцях завантаження, вивантаження; загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не більше 24 вагонів.

Відповідно до п. 7 договору від 27.04.2020 р. про готовність вагонів до забирання з під`їзної колії власник передає залізниці повідомлення по телефону прийомоздавальнику вантажу та багажу або агенту комерційному станції особами, затвердженими наказом директора підприємства з послідуючим письмовим підтвердженням формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами.

Пунктом 8 договору від 27.04.2020р. приймання вагонів при забиранні їх залізницею здійснюється на місцях завантаження, розвантаження.

Відповідно до п. 9 договору від 27.04.2020 р. максимальна переборна спроможність вантажних пунктів: згідно з п. 1.2.3. Додатку 6 до Правил обслуговувань залізничних під`їзних колій: Навантаження: колія № 1 Пмакс = 0,98 (24-10)х 12: (0,67х 12/2+ 2,0) = 27 вагонів за добу зернових різних, колія № 2: Пмакс = 0,98 (24-10)х 12: (0,67х 12/2+ 2,0) = 27 вагонів за добу зернових різних.

Пунктом 10 договору від 27.04.2020р. встановлено, що час користування вагонами на під`їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під`їзну колію до моменту отримання залізницею повідомлення від власника про готовність вагонів до забирання.

За умовами п. 11 договору від 27.04.2020р. терміни виконання технологічних операцій з вагонами: Навантаження: колія №1 зернові різні 2 вагони х 0,67 год. з одночасною подачею 12 вагонів, колія № 2 зернові різні 2 вагони х 0,67 год. з одночасною подачею 12 вагонів. Середній час перебування вагонів на під`їзній колії становить 6,02 год.

Відповідно до п. 14 договору від 27.04.2020 р. власник сплачує залізниці плату: за подачу, забирання вагонів згідно з Тарифним керівництвом № 1; за маневрову роботу за фактично виконану роботу згідно з Тарифним керівництвом № 1; за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; відшкодування витрат за утримання смуги відведення згідно із розрахунком залізниці відповідно до витрат або на підставі договорів про встановлення земельних сервітутів; інші збори і плати згідно з Тарифним керівництвом № 1. Збори і плати вносяться: 100% попередньою платою.

Також судом встановлено, що ТОВ СП Нібулон було подано позивачу заявку на накопичення вагонів від 03.05.2024 № 66/127/2-24, відповідно до якої відповідачем було замовлено послугу з накопичення вагонів на період 03.05.2024 13.05.2024.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ СП Нібулон в період з 05.05.2024 по 07.05.2024 на станції Глобіне Південної залізниці проводило навантаження 48 залізничних вагонів у складі одного маршрутного поїзда, а саме №№ 58507880, 58507989, 95931432, 58507807, 95606075, 95605747, 58515156, 58507997, 95931440, 98208697, 98208598, 98214117, 98214067, 95931978, 95931531, 95932174, 95932026, 98214174, 58515982, 91134437, 95411864, 95410346, 95410569, 58515677, 58507799, 58507831, 58515776, 58515883, 58516295, 95407649, 95410775, 95411948, 95606331, 95606562, 95931481, 95931523, 95931671, 95931960, 95932075, 95932216, 98208549, 98208671, 98208705, 98214059, 98214125, 98214307, 98214356, 98214364 які надалі слідували по маршрутній відправці станція відправлення Глобіне регіональної філії Південна залізниця - станція Ізмаїл регіональної філії Одеська залізниця.

Так, на станцію Глобіне Південної залізниці позивачем було подано відповідачу ТОВ СП Нібулон пусті вагони під навантаження, що підтверджується пам`ятками про подавання, а саме:

- № 54 на 24 вагони: №№ 58507880, 58507989, 95931432, 58507807, 95606075, 95605747, 58515156, 58507997, 95931440, 98208697, 98208598, 98214117, 98214067, 95931978, 95931531, 95932174, 95932026, 98214174, 58515982, 91134437, 95411864, 95410346, 95410569, 58515677 (час передачі вагонів при подаванні 05.05.2024 о 06:00);

№ 51 на 24 вагони: №№ 58507799, 58507831, 58515776, 58515883, 58516295, 95407649, 95410775, 95411948, 95606331, 95606562, 95931481, 95931523, 95931671, 95931960, 95932075, 95932216, 98208549, 98208671, 98208705, 98214059, 98214125, 98214307, 98214356, 98214364 (час передачі вагонів при подаванні 07.05.2024 23:30);

Після закінчення вантажних операцій з вагонами ТОВ СП Нібулон проведено забирання вагонів, що підтверджується пам`ятками про забирання вагонів, а саме:

- пам`ятка № 50 про забирання 24 вагони: №№ 58507880, 58507989, 95931432, 58507807, 95606075, 95605747, 58515156, 58507997, 95931440, 98208697, 98208598, 98214117, 98214067, 95931978, 95931531, 95932174, 95932026, 98214174, 58515982, 91134437, 95411864, 95410346, 95410569, 58515677 (час фактичного забирання вагонів 07.05.2024 о 02:40);

- пам`ятка № 55 про забирання 24 вагонів: №№ 58507799, 58507831, 58515776, 58515883, 58516295, 95407649, 95410775, 95411948, 95606331, 95606562, 95931481, 95931523, 95931671, 95931960, 95932075, 95932216, 98208549, 98208671, 98208705, 98214059, 98214125, 98214307, 98214356, 98214364 (час фактичного забирання вагонів 07.05.2024 о 03:20);

Часовий період, відображений в Актах ГУ-23, збігається з умовами п. 6, 7, 8 Додатку 1-4 до Договору "Умови організації накопичення вагонів" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001, що визнається позивачем.

Після навантаження та накопичення групи з 48 вагонів з вантажем зерно кукурудзи на коліях загального користування станції відправлення Глобіне регіональної філії Південна залізниця відповідачем були оформлено накладну від 07.05.2024 № 43427609 на відправлення цієї групи вагонів призначенням на станцію Ізмаїл регіональної філії Одеська залізниця. Вантаж прийнятий до перевезення 07.05.2024.

14.05.2024 працівниками ПКОПД Полтава було сформовано накопичувальну картку форми ФДУ-92 № 14050409 на загальну суму 40996,92 грн. (ПДВ 20% 6832,82 грн.), складення яких позивачем обґрунтовано затримкою вагонів, пов`язаною з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Детальний розрахунок заборгованості по накопичувальній картці форми ФДУ-92 від 14.05.2024 № 14050409 на загальну суму 34164,10 грн. без ПДВ (40996,92 грн. з ПДВ), виконаний позивачем на підставі р. 3 п. 2.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги Тарифне керівництво № 1, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, виходячи зі ставки плати в розмірі 4 грн. за одну тонну вантажу за кожну добу із застосуванням коефіцієнту 5,139 грн. згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 № 441.

Так, позивач вважає, що неспроможність відповідача швидко сформувати маршрутну відправку стала причиною тривалого перебування вантажу на станційних коліях протягом 05 07.05.2024 р. і, як наслідок, проведених позивачем нарахувань за надані послуги зберігання вантажу на коліях загального користування.

Вказані накопичувальні картки форми ФДУ-92 підписані відповідачем із запереченнями щодо нарахування та стягнення коштів за зберігання вантажу, оскільки вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопиченням маршрутного поїзда відповідно до додатку 1-4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Відповідачем було сплачено тариф за послугу "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" (п. 9.1 додатку 1-4) у повному обсязі.

Натомість нараховану позивачем плату за зберігання вантажів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 від 14.05.2024 № 14050409 на загальну суму 34164,10 грн. без ПДВ (40996,92 грн. з ПДВ) відповідачем не було сплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом, який обґрунтовано здійсненням відповідачем затримки вагонів.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми збору за зберігання вантажу у розмірі 40996,92 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості нарахування відповідачеві збору за зберігання вантажу, оскільки у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем відповідно до умов додатку №1-4 "Умови накопичення вагонів" і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" спеціальної послуги.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 306 Господарського кодексу України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України).

Разом з цим, права й обов`язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України (далі-Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п. 2 Статуту).

У ст. 71 Статуту залізниць зазначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Предметом даного спору є правовідносини, які виникли під час «маршрутного перевезення» при застосуванні послуги щодо накопичення вагонів, яке передбачено укладеним між сторонами Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 та, зокрема, Додатком 1-4 Умови організації накопичення вагонів.

Відповідно до п.2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №565/6853, маршрутом відправника (далі - маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 №411 та зареєстрованих у Мінюсті України 25.02.1997 за №50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під`їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов`язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.

Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов`язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту залізниць України).

Пунктом 13.1 Договору №№40-14291113/2020-001 встановлено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.

Договір №№40-14291113/2020-001 має спеціальні умови, що відносяться до окремих послуг, що унормовано, зокрема, Додатком №1-4 до Договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і сутті операцій накопичення вагонів з вантажем.

Додаток №1-4 до Договору є невід`ємною частиною останнього.

Виходячи з приписів Додатку №1-4 Умови накопичення вагонів до Договору, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під`їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.

Колегія суддів зауважує, що враховуючи характер укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.02.2020, сторони домовились про перевезення вантажів на спеціальних умовах маршрутний поїзд (Додаток 1-4). При цьому, сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати. Накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку маршрутний та за попередньою заявкою. При цьому, перевізник інформує замовника про можливість накопичення вагонів із зазначенням станції накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, ТОВ СП НІБУЛОН не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда кількістю у 46 вагонів на власній колії, тому саме для отримання послуги з накопичення вагонів відповідач скористався передбаченими Договором відповідними можливостями.

Разом з тим, згідно з п.6 Договору про подачу та забирання вагонів загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, становить, не більше 14 вагонів. Отже, з урахуванням приписів Додатку №1-4 до Договору та умов Договору №П/М-2040, у даному випадку метою відповідача, при замовленні спеціальної послуги, було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда до 50 вагонів.

При цьому, сама по собі процедура накопичення вагонів, цілком очевидно передбачає затримку окремих вагонів (порожніх та/або з вантажем) на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що Залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору (Додаток 1-4).

Відтак, затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннім порушенням зобов`язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.

За таких обставин, перевізник надав замовнику, згідно Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку маршрутний та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.

В свою чергу, замовник отримав вказану послугу з накопичення вагонів, оскільки в спірний період фактично сформовано маршрутний поїзд, проведено навантаження вагонів та оформлено перевізний документ (накладну), за що відповідачем було сплачено відповідні платежі, які визначені у п.9 Додатку №1-4 до Договору. Інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свою позицію посиланням на п.п.8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі Правила №644), якими врегульовані порядок та умови нарахування збору за зберігання вантажу.

Пунктом 5 Правил № 644 встановлено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до пункту 3 зазначених Правил, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.

Згідно з пунктом 8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.

Приписами пункту 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил № 644 нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

Пункт 9 Правил № 644 застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є очікування оформлення документів. Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.

У даному разі (в період часу надання спеціальної послуги накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування) вина, обґрунтована протиправною поведінкою відповідача відсутня. Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов`язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.

Правовідносини з накопичення маршрутного поїзду з вантажем мають невід`ємну складову перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 Додатку №1-4 до Договору), що в своє чергу є предметом окремої спеціальної послуги (Додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що відсутні документи, а тому що не сформовано маршрутний потяг установленої довжини (до 50 вагонів).

При цьому, статтею 23 Статуту надано право оформлення однієї накладної на маршрут або групу вагонів, при перевезенні масових вантажів, на зворотному боці якої зазначаються для кожного вагона маса вантажу і кількість місць.

Пунктом 1.1 Правил № 644 встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001).

Згідно п. 6.1 Правил оформлення перевізних документів, якщо вантажі мають одне найменування, приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу, то такі вантажі маршрутом або групою вагонів приймаються до перевезення за одним перевізним документом.

Відтак, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що не залежно від обраного порядку оформлення накладної як то на весь маршрутний поїзд або на кожну партію окремо (накопичувальна картка форми ФДУ-92 № 03010026), окремі вагони/групи вагонів зі складу маршрутного поїзду не будуть відправлені до повного формування маршрутного поїзду обумовленої довжини, що повністю відповідає умовам Договору та нормативних актів.

Отже, відповідачем дотримано умови договору та вказаних нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів та/або накладними на групу вагонів що перевозяться маршрутом. При цьому, оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 46 вагонів з вантажем.

В силу пунктів 6, 7 Додатку 1-4, початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, а часом закінчення накопичення на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Оскільки оформлення накладної на маршрут не могло відбутись до моменту накопичення (сформування) 50 вагонів (маршруту), то перебування вагонів на станції не було викликано затримкою оформлення документів, а стало наслідком цілком законних дій обох сторін Договору щодо накопичення маршрутного поїзда, що в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного формування маршрутним поїздом установленої довжини він не міг бути відправленим.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що складені акти загальної форми ГУ-23 не можуть беззаперечно вважатись документами, що засвідчують вину вантажовідправника стосовно затримки вагонів, оскільки за умовами пункту 8 Додатку №1-4, час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в Акті загальної форми ГУ-23. В Актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).

Тобто в умовах Договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами Сторони узгодили, що в акті форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом із тим є предметом послуги Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд, оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.

Апеляційний суд зауважує, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.

Відтак, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі в цій частині спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до умов додатку № 1-4 Умови організації накопичення вагонів у період накопичення сплачується плата, встановлена у пункті 9.1. цього додатку - за вільним тарифом Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу відповідно до додатку № 1-1 до Договору. При цьому додаток №1-1 - це Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами.

Разом з цим в період затримки вагонів з вини Замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов`язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку №1-4 до Договору, є затримка з вини Замовника.

Тобто, навіть пункт 9 додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє поняття накопичення рухомого складу (пункт 9.1.) та затримку вагонів Перевізника (пункт 9.2.).

Правовідносини з накопичення маршрутного поїзда з 50 вагонів з вантажем мають невід`ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги (додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що немає документів, а тому що не сформовано 50 вагонів (маршрут).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 915/305/22, яку колегія суддів враховує при розгляді цієї справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2025 у справі №915/1423/24.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2025 у справі №915/1423/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південна залізниця на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2025 у справі №915/1423/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2025 у справі №915/1423/24 - залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська