Постанова від 15.04.2025 по справі 910/1418/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/1418/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Мачульський Г. М.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 (суддя Бондарчук В. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 (Алданова С. О. - головуючий, судді Корсак В. А., Євсіков О. О.) у справі

за позовом Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»,

2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

3) Кабінет Міністрів України,

про стягнення коштів,

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Головатюк С. А., відповідача - Прокопів Н. М., Кабінету Міністрів України - Борискевич Ю. В.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Приватне підприємство «Кіровоградбудресурс» (далі - ПП «Кіровоградбудресурс») звернулося до Господарського суду міста Київ з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець») (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), про стягнення 14 061 554,22 грн, у тому числі: 12 774 490,53 грн - основного боргу, 304 628,32 грн - 3% річних, 982 434,37 грн - інфляційних втрат та 1,00 грн - пені та штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 17.04.2020 № 1113/01/20 щодо своєчасної та повної оплати за продану позивачем електричну енергію.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 17.04.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» та ТОВ «Кіровоградбудресурс» (продавець за «зеленим» тарифом) укладено договір № 1113/01/20, відповідно до якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії виробленої споживачами).

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно із законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком № 641, Порядком продажу електричної енергії виробленої споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 Договору купівлі-продажу).

Згідно з п. 2.3 Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовами п. 2.4 Договору продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Відповідно до п. 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

За п. 3.1 Договору купівлі-продажу обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору купівлі-продажу встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами.

За п. 4.5. Договору гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Відповідно до повідомлення ПрАТ «НЕК «Укренерго»« № 01/14313 від 17.04.2020 позивача включено до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» на підставі наданої заяви щодо вступу учасника ринку до балансуючої групи та підтвердження зі сторони ДП «Гарантований покупець» з 00 год. 00 хв. 18.04.2020.

09.09.2022 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановою № 1117 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», зокрема, у жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

У жовтні 2021 році позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 174 949,28 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року. Відповідач за куплену у жовтні 2021 року електричну енергію розрахувався частково в сумі 1 956 612,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 164617 від 13.10.2021 на суму 391 694,32 грн, № 166628 від 25.10.2021 на суму 304 584,88 грн, № 172336 від 29.10.2021 на суму 215 536,45 грн, № 175104 від 29.10.2021 на суму 74 861,90 грн, № 185884 від 12.11.2021 на суму 354 224,11 грн, № 258931 від 28.09.2022 на суму 294 157,91 грн, № 262211 від 18.10.2022 на суму 321 553,23 грн.

У період з лютого по червень 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 11 709 028,70 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за лютий - червень 2022 року.

Відповідач за куплену електроенергію у період з лютого по червень 2022 року розрахувався частково в сумі 3 062 410,32 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 207324 від 15.02.2022 на суму 309 685,63 грн, № 211943 від 24.02.2022 на суму 544 381,14 грн, № 215932 від 29.03.2022 на суму 175 336,84 грн, № 217640 від 07.04.2022 на суму 183 445,23 грн, № 218631 від 15.04.2022 на суму 132 023,32 грн, № 219608 від 25.04.2022 на суму 96 857,30 грн, № 221325 від 06.05.2022 на суму 107 409,56 грн, № 268877 від 07.12.2022 на суму 100 392,79 грн, № 222295 від 16.05.2022 на суму 190 876,24 грн, № 223385 від 25.05.2022 на суму 195 708,50 грн, № 225379 від 07.06.2022 на суму 170 974,10 грн, № 226765 від 15.06.2022 на суму 201 318,43 грн, № 228641 від 27.06.2022 на суму 207 408,51 грн, № 229584 від 30.06.2022 на суму 114 534,04 грн, № 230425 від 07.07.2022 на суму 127 332,62 грн, № 236202 від 29.07.2022 на суму 128 044,81 грн, № 242043 від 25.08.2022 на суму 76 681,26 грн.

20.09.2022 НКРЕКП постановою № 1190 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року.

У липні 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 3 583 711,99 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року. Водночас, відповідач за куплену електричну енергію у липні 2022 року розрахувався частково в сумі 1 150 614,54 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 233045 від 14.07.2022 на суму 312 818,00 грн, № 2340398 від 25.07.2022 на суму 382 038,33 грн, № 237093 від 29.07.2022 на суму 455 758,21 грн.

14.03.2023 НКРЕКП постановою № 473 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року.

Так, у серпні 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 775 139,24 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року. Відповідач за куплену у серпні 2022 року електричну енергію розрахувався частково в сумі 1 298 701,02 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 240083 від 15.08.2022 на суму 488 034,17 грн, № 241227 від 25.08.2022 на суму 368 833,39 грн, № 243200 від 31.08.2022 на суму 441 833,46 грн.

Отже, загальна заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ПП «Кіровоградбудресурс» за куплену електричну енергію у жовтні 2021 року та лютому-серпні 2022 року становить 12 774 490,53 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати за продану позивачем електричну енергію ПП «Кіровоградбудресурс» у позові (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.07.2023) просило стягнути з ДП «Гарантований покупець» 12 774 490,53 грн - основного боргу, 304 628,32 грн - 3 % річних, 982 434,37 грн - інфляційних втрат, а також 1,00 грн - пені та штрафу.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг - 12 774 490,53 грн, 3% річних - 304 628,32 грн, інфляційні втрати - 942 927,87 грн; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення аргументоване тим, що у жовтні 2021 року, а також у період з лютого по серпень 2022 року, позивачем продано електричну енергію на загальну суму 20 242 829,21 грн, проте ДП «Гарантований покупець» оплату за продану електричну енергію, продавцем якої є позивач за «зеленим» тарифом, здійснював не у повному обсязі та з порушенням строків, встановлених договором та Порядком про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 12 774 490,53 грн. Також зважаючи на те, що позивачем згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 24.07.2023 зазначено про нарахування пені та штрафу в сумі 1,00 грн за час, що охоплює період дії воєнного стану, враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, беручи до уваги заяву відповідача про зменшення неустойки (пені, штрафу), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій в період воєнного стану, а нарахування, що передували цьому періоду, підлягають зменшенню до нуля гривень. Окрім того, суд попередньої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, та встановив, що при його обчисленні позивачем допущено арифметичну помилку. Так, за розрахунком місцевого господарського суду, обґрунтованими до стягнення є суми 3 % річних - 304 628,32 грн та інфляційні втрати - 942 927,87 грн.

Посилання ДП «Гарантований покупець» на необхідність застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - постанова № 187), оскільки один із учасників ПП «Кіровоградбудресурс» має громадянство Російської Федерації, суд вважав необґрунтованими. ОСОБА_1 у статному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» має частку у розмірі 5%, більше того, як вбачається з даних паспорта серії НОМЕР_1 (виданим Ленінським РС у м. Кіровограді УДМС України в Кіровоградській області від 13.06.2014) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), останній є громадянином України.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ПП «Кіровоградбудресурс» 159 550,46 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення аргументоване тим, що відповідачем надано суду належні докази понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 110 000,00 грн (платіжні інструкції № 1 від 18.01.2023 та № 52 від 28.09.2023), а також витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті позивачем на користь Адвокатського об`єднання в межах цієї справи протягом 2-х місяців з моменту ухвалення рішення суду у розмірі 50 000,00 грн. Разом із тим, приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, а саме, пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Судом не взято до уваги доводи відповідача щодо завищення позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх необґрунтованості, а саме, з огляду на ціну позову, складність спору, об`єм матеріалів провадження та відповідних розрахунків заявлених до стягнення сум. Суд звернув увагу, що в акті наданої правової допомоги від 27.09.2023 наведено повний та детальний перелік наданої правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Лігалком» позивачу з урахуванням підготовки всіх процесуальних документів та участь адвоката у судових засіданнях у справі № 910/1418/23.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 ( Владимиренко С. В , Ходаківська І. П., Демидова А. М. ) рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постанова аргументована тим, що ОСОБА_1 , будучи громадянином України, що має паспорт громадянина України, отримав громадянство рф, про що свідчить лист Служби безпеки України від 09.05.2023 №5/7/2/3-12515 та після анексії АР Крим не перебуває на території України. Позивач створений як юридична особа та зареєстрований відповідно до законодавства України 27.07.2007 згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі у ПП «Кіровоградбудсервіс» на дату створення та реєстрації позивача складала 50 %, розмір якої змінився на 5 % вже після відкриття провадження у справі № 910/1418/23, а саме у липні 2023 року, проте судом першої інстанції взято до уваги витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.07.2023, відносно чого учасники справи не заперечують.

Отже, станом на дату створення та реєстрації позивача - ПП «Кіровоградбудресурс», учасником (засновником) підприємства був ОСОБА_1 , із часткою у статутному капіталі позивача у розмірі 50 %, який є громадянином рф та не перебуває на території України, якому суд першої інстанції в порушення статей 86, 236 ГПК України не надав оцінки, та не спростовано представником позивача під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що зумовлює в силу постанови №187 обмеження у можливості реалізувати позивачем права вимоги до зобов`язаної сторони - відповідача, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 скасовано та прийнято ухвалу, якою відмовлено ПП «Кіровоградбудресурс» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

3.3. Постановою Верховного Суду від 14.03.2024 ( Колос І. Б. , Булгакова І. В. , Жайворонок Т. Є. ) постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 скасовано, справу № 910/1418/23 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова аргументована тим, що у доводах касаційної скарги позивач, стверджує про те, що позиція скаржника щодо вказаного спірного питання з посиланням на відповідні норми Закону України «Про громадянство України» та Конституцію України та вказану ним практику Верховного Суду, ґрунтувалась на тому, що ОСОБА_1 у правових відносинах з Україною є громадянином України. Водночас відповідним обставинам та наявним у справі документам щодо належності ОСОБА_1 до громадянства України не було надано судом апеляційної інстанції жодної правової оцінки.

Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції не вбачається дослідження ним та встановлення факту наявності /відсутності громадянства України у фізичної особи ОСОБА_1 , а також (з урахуванням встановленого) не надано жодної оцінки законності проживання особи на території України, що має суттєве значення для вирішення питання правильності застосування до спірних правовідносин вимог постанови №187. Більше того, зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції вбачається встановлення різних обставин щодо факту громадянства фізичної особи ОСОБА_1 .

Необхідно встановити, чи є позивач особою щодо якої постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

3.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 залишено без змін.

Постанова аргументована тим, що станом на дату настання строку оплати за заявлений позивачем період (жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.

Саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за Договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати всю відпущену за Договором електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору і законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

Зважаючи, що ОСОБА_1 у статному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» має частку у розмірі 5 % та є громадянином України, у зв`язку із чим позивач прямо не підпадає під дію обмежень, встановлених відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови № 187, невмотивованими є доводи відповідача про неврахування місцевим господарським судом положень зазначеної постанови. Отже, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП «Кіровоградбудресурс» в частині стягнення основного боргу в сумі 12 774 490,53 грн.

Правильним є також розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 16.09.2022 по 24.07.2023, що склав - 304 628,32 грн.

При обчисленні позивачем втрат від інфляції, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з жовтня 2022 року по червень 2023 року та заявлені до стягнення в розмірі 982 434,37 грн, останнім допущено арифметичну помилку, про що правильно зазначено місцевим господарським судом і стягненню підлягає 942 927,87 грн.

Відхиляючи доводи відповідача про наявність підстав для зменшення 3 % річних та втрат від інфляції, суд апеляційної інстанції послався на статтю 233 ГК України і зазначив, що інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.

Суд зазначив, що в частині пені та штрафу рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 апелянтом не оскаржувалося.

У постанові також зазначено, що позивачем надано суду належні докази, понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 110 000,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті позивачем на користь Адвокатського об`єднання в межах цієї справи протягом 2-х місяців з моменту ухвалення рішення суду у розмірі 50 000,00 грн,

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ДП «Гарантований покупець» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/1418/23 в частині задоволених позовних вимог і заяви про розподіл витрат на правничу допомогу та прийняти в цих частинах нове рішення про відмову у задоволенні позову і розподілу витрат на правничу допомогу.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Переглядаючи справу № 910/4439/23 Верховний Суд констатував правомірність наказів Міненерго № 140 та № 206 та вказав на необхідність їх застосування при здійсненні розрахунків між Гарантованим покупцем та виробником за «зеленим» тарифом за електричну енергію, вироблену протягом особливого періоду. За висновками у справі № 910/4439/23 - до 01.05.2024, тобто до часу втрати чинності наказу Міненерго № 206, законодавством України були встановлені обмеження щодо розміру коштів, що підлягали сплаті.

В матеріалах справи наявні розрахунки щодо обсягів оплати Гарантованого покупця на користь позивача відповідно до наказів Міненерго № 140 та № 206, яким місцевий суд не надав належного обґрунтування та, всупереч висновкам Верховного Суду у справі № 910/4439/23, дійшов висновку про нібито наявність простроченого зобов`язання та про правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Оскільки стаття 625 ЦК України застосовується до боржника, який прострочив виконання свого зобов`язання, чого позивачем доведено не було та що спростовується матеріалами справи, враховуючи висновки у справі № 910/4439/23, яка не встановила (не констатувала) порушення Гарантованим покупцем договірних зобов`язань, наявні правові підстави для відмови позивачеві у стягненні 3% річних та інфляційних втрат.

У цьому контексті відповідач вказав на те, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у відносинах, які склалися між Гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом при здійсненні розрахунків за електричну енергію в особливий період (воєнний стан) у поєднанні з п. 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП 26.04.2019 № 641 (в чинній на час спірних правовідносин редакції), наказами Міністерства енергетики України «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 у контексті висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Заявник зазначає, що постановою НКРЕКП від 02.05.2023 прийнято рішення про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої ПП «Кіровоградбудресурс» з огляду на отримання від Служби безпеки України листа від 26.04.2023 з наданням документального підтвердження (копій документів), що підтверджують наявність у ОСОБА_1 громадянства російської федерації та його перебування на тимчасово окупованій території України (АР Крим).

4.3. Скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» щодо юридичної особи (кредитора/стягувача) кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що на час виникнення спірних зобов`язань та на дату звернення до суду мав частку в статутному капіталі 50 відсотків (більше 10 відсотків), якої є громадянин РФ.

Враховуючи встановлену Службою безпеки України та перевірену НКРЕКП інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 , якому на момент звернення до суду зі спірним позовом належало 50 % частки у статусному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс», громадянства держави-агресора, позивач підпадає під дію обмежень, визначених постановою № 187.

Визначальним у вирішенні питання щодо поширення на відповідача дії постанови № 187, у контексті фактичних обставин цієї справи, є встановлення моменту станом на який ОСОБА_1 належало більше 10 % частки у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс». Предметом спору охоплюється період у часі, коли ОСОБА_1 належало 50 % частки у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс». Вищенаведеного попередні суди не врахували як і не взяли до уваги те, що на дату створення та реєстрації ПП «Кіровоградбудресурс» частка у статутному капіталі ОСОБА_1 складала 50 %, розмір якої змінився на 5% вже після відкриття провадження у справі, а саме у липні 2023 року. Єдиною та достатньою умовою щодо підпадання під дію обмежень, унормованих постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 за абз. 4 пп. 1 п. 1 цієї постанови є наявність у ОСОБА_1 громадянства країни-агресора.

4.4. В порушення частини другої статті 80, частини третьої статті 269 ГПК України апеляційний суд прийняв та врахував під час апеляційного перегляду рішення місцевого суду новий доказ - довідку ДМС від 04.04.2024 № 3501.3-3399/35.1-24.

У цьому контексті судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 13.01.2021 у справі № 264/949/19, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 13.04.2021 зі справи № 909/722/14 щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, винятковості випадку прийняття нових доказів і необхідності їх існування на момент звернення до суду з позовом.

4.5. В частині оскарження додаткового рішення скаржник стверджує, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 21.10.2021 у справі № 620/2936/20, від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, в ухвалі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 902/327/23.

Категорія цієї справи, з огляду на вже сформовану судову практику, не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача у цій справі, оскільки на розгляді господарських судів перебувало(-ває) значна кількість аналогічних справ за позовами виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом до Гарантованого покупця про стягнення вартості відпущеної електричної енергії. Тобто правова позиція позивача у цій справі вже була сформована, а доказів здійснення представником позивача додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин до суду надано не було.

Позовні вимоги у справі ґрунтуються виключно на первинних та бухгалтерських (платіжних) документах ПП «Кіровоградбудресурс», обсяг яких не є значним. Справа не є унікальною чи складною для адвоката, не потребувала ані нових знань, ані затрат часу та ресурсів в обсягах, наведених у спірній заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Надання правничої допомоги у цій справі фактично зводиться до складання заяв по суті, додаткових пояснень, які повторюються і дублюють текст судових рішень. Визначена позивачем та скоригована судом сума адвокатських витрат у розмірі 159 550,46 грн є надмірною, суперечить критеріям розподілу судових витрат (пропорційності, співмірності і і розумності розміру таких витрат), не є розумною і обґрунтованою. Сума правничої допомоги у цій справі фактично дорівнює середньомісячній роботі професійного адвоката за 7 календарних місяців, відповідно до інформації Державної служби статистики України.

4.6. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить закрити касаційне провадження, касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. У справі № 910/1418/23, яка розглядається, суди встановили, що у жовтні 2021 року, а також у період з лютого по серпень 2022 року, позивачем продано електричну енергію на загальну суму 20 242 829,21 грн, проте ДП «Гарантований покупець» оплату за продану електричну енергію, продавцем якої є позивач за «зеленим» тарифом, здійснював не у повному обсязі та з порушенням строків, встановлених Договором та Порядком № 641, сплативши лише 7 468 338,68 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги і надаючи оцінку доводам відповідача вказали на те, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022» № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом, як і попередній наказ від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом", ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.

У межах підстав оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник стверджує про неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, наказів № 140 та № 206, що визначають особливості правового регулювання розрахунків між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом в період дії особливого періоду (воєнного стану).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, на яку посилається скаржник, зазначено таке.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Слід зазначити, що за загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Так, Закон України «Про ринок електричної енергії», наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини третьої статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону).

Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, відповідно до пункту 10.1 якого (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженою особою акта купівлі-продажу.

Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку № 641.

Так, у пункті 12.5 Порядку № 641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК «Укренерго»):

- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),

- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),

- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).

З приписів пункту 2.5 спірного договору вбачається, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 вказаного Порядку.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано накази від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.

Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі, з позивачем, враховуючи пункт 8 Положення № 507, Накази № 140 та № 206 є обов`язковими для виконання.

Так, Наказом № 140 Державне підприємство «Гарантований покупець» з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державного підприємства «Гарантований покупець», із дотриманням Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства «Гарантований покупець» станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 наказу № 140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 наказу № 140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 наказу № 140).

Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності наказу Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 запроваджено наказом Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).

Наказом № 206 Державне підприємство «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:

- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);

- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 в наведених вище Наказах № 140, № 206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;

- Накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;

- Накази не змінюють обов`язку ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;

- на час воєнного стану на ДП «Гарантований покупець» було покладено обов`язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 погодилась із наведеними висновками суду касаційної інстанції і додатково зазначила, що метою Наказів № 140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Між тим Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

Оскільки положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Більше того, Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу № 206, яким встановлювались для ДП «Гарантований покупець» мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно врахували висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 про наявність у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електроенергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів № 140, № 206. У свою чергу, доводи скаржника жодним чином не спростовують відповідних висновків судів, а стосуються помилкового тлумачення змісту постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4439/23.

За таких обставин, підстава оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у вказаній частині не підтвердилася.

5.4. Щодо застосування статті 625 ЦК України у контексті висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4439/23, а також тверджень скаржника про відсутність висновку щодо застосування зазначеної норми права.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Таким чином, зобов`язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю та входить до складу грошового зобов`язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат закріплено у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 910/20091/23 у подібних правовідносинах.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, згідно з якими було, зокрема, стягнуто з Гарантованого покупця заборгованість та нараховані на неї 3 % річних та інфляційній втрати відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин та можливості стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у випадку, коли у відповідача наявне грошове зобов`язання зі сплати решти суми основного боргу за поставлену електроенергію за «зеленим» тарифом, строк виконання якого настав і, відповідно, має місце прострочення грошового зобов`язання зі сторони відповідача. Подібного висновку також дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2024 у справі № 910/1703/23.

5.5. Щодо доводів про відсутність висновку Верховного Суду Верховного Суду щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації»

В умовах збройної агресії Російської Федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Зокрема, відповідно до постанови № 187 до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22, від 05.12.2023 у справі № 910/4052/22

У подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач особою щодо якої постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

На вказані висновки посилався Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Однак, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не встановив усіх обставин, які є важливими під час застосування приписів постанови № 187, як і не здійснив зазначеного суд першої інстанції.

Зокрема, апеляційний господарський суд зазначив, що ОСОБА_1 у статному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» має частку у розмірі 5 % та є громадянином України, у зв`язку із чим позивач прямо не підпадає під дію обмежень, встановлених відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови № 187. Подібні мотиви наведені також у рішенні суді першої інстанції.

Згідно з підпунктами 2 і 3 постанови № 187 до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на:

- відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі (акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі), прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором,

- відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 2 постанови № 187 установлено, що: 1) правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними; 2) нотаріальне посвідчення правочинів, що порушують мораторій, визначений пунктом 1 цієї постанови, забороняється. Державна реєстрація або інше визнання державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, особами, які надають публічні (адміністративні) послуги, правочинів, укладених з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, забороняється.

Верховний Суд заважує, що посилаючись на необхідність застосування постанови № 187 під час розгляду справи № 910/1418/23, відповідач акцентував увагу на тому, що кінцевим бенефіціарним власником позивача є ОСОБА_1 і вказана особа є громадянином Російської Федерації та мала частку в статутному капіталі 50 відсотків на момент звернення із позовом, а зменшення частки в статутному капіталі відбулося після подання пояснень щодо поширення приписів постанови № 187 на спірні правовідносини.

Втім, суди попередніх інстанцій не встановлювали зазначених обставин, не дослідили обґрунтованість посилань скаржника на наявність відповідних критеріїв і їх можливий вплив з метою застосуванню постанови № 187. Зокрема, судам необхідно дослідити в межах доказів, на які посилається відповідач, підтвердження наявності у ОСОБА_1 громадянства Російської Федерації і чи проживає він на території України на законних підставах.

У свою чергу, також необхідно встановити, у межах наданих до суду першої інстанції доказів, яка частка в статутному капіталі у бенефіціарного власника була на момент звернення з позовом (коли позивач прийняв рішення захистити своє право у спірних правовідносинах шляхом стягнення коштів за відповідним зобов`язанням) і вчинення подальших дій щодо зменшення розміру такої частки з урахуванням положень постанови № 187.

5.6. Щодо врахування судом апеляційної інстанції довідки ДМС від 04.04.2024 № 3501.3-3399/35.1-24.

Відповідно до частин першої - третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, на які посилається скаржник).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, на яку посилається скаржник, зазначено, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Отже, суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги поданий позивачем доказ (довідку ДМС від 04.04.2024 № 3501.3-3399/35.1-24), який не був предметом дослідження судом першої інстанції, мав першочергово з`ясувати чи існував цей доказ на час прийняття оскаржуваного рішення суду чи є новим та вирішити питання можливості прийняття його до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на наведені вище висновки Верховного Суду.

Таким чином, саме дослідження і встановлення всіх обставин справи, з урахуванням позицій сторін та обсягу наявних у матеріалах доказів є ключовим для встановлення можливості захистити право позивача у контексті його обґрунтувань.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, суди не встановили усіх обставин справи, не дослідив докази, які є важливими у спірних правовідносинах, не врахував практику Верховного Суду, у тому числі на яку звертав увагу суд касаційної інстанції направляючи справу на новий розгляд, а колегія суддів, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України не може самостійно встановлювати відповідні обставини.

У свою чергу, доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують обставин недослідження судами зазначених обставин і не можуть бути підставою для залишення без змін оскаржених рішень. Водночас, колегія суддів не убачає підстав для закриття касаційного провадження, оскільки, як зазначено вище, постанови Верховного Суду на які посилається скаржник, частково є застосовними до спірних правовідносин.

Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

Колегія суддів враховує, що оскільки у цьому випадку підлягають скасуванню рішення судів попередніх інстанцій щодо суті спору, а справа № 910/1418/23 передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, то додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 і і постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 також підлягають скасуванню.

5.7. Колегія суддів враховує, що в межах апеляційного провадження оскаржувалося рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення. Таким чином, оскільки доводи скаржника частково підтвердилися, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення судів скасувати в частині задоволених позовних вимог і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.4. З урахуванням перебування судді-доповідача на лікарняному та у відрядженні, а також передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, справу розглянуто протягом розумного строку.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на задоволення частково касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/1418/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог та розподілу витрат на професійну правничу допомогу, справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді В. А. Зуєв

Г. М. Мачульський