Рішення від 22.09.2025 по справі 910/1418/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2025Справа № 910/1418/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»,

2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

3) Кабінет Міністрів України,

про стягнення 14 061 554,22 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явились,

від відповідача: Франюк А.В.

від третіх осіб 1, 2, 3: не з`явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2023 року Приватне підприємство «Кіровоградбудресурс» (надалі - позивач, ПП «Кіровоградбудресурс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (надалі - відповідач, Гарантований покупець) про стягнення 14 582 780,74 грн, з яких: 11 298 052,31 грн основного боргу, 1 906 124,47 грн пені, 114 367,47 грн 3% річних, 443 836,61 грн інфляційних втрат та 820 399,88 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 17.04.2020 № 1113/01/20 щодо своєчасної та повної оплати за продану позивачем електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 (суддя Бондарчук В.В.) відкрито провадження у справі № 910/1418/23 за вказаним позовом, залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також - НКРЕКП) та Кабінет Міністрів України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

27.03.2023 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій ПП «Кіровоградбудресурс» просить суд стягнути з ДП «Гарантований покупець» 14 971 496,25 грн, з яких: 11 298 052,31 грн - основного боргу, 2 062 223,92 грн - пені, 177 512,75 грн - 3% річних, 613 307,39 грн - інфляційних втрат та 820 399,88 грн - штрафу.

03.07.2023 до канцелярії суду позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій ПП «Кіровоградбудресурс» просить суд стягнути з ДП «Гарантований покупець» 13 927 827,89 грн, з яких: 12 774 490,53 грн - основного боргу, 281 136,75 грн - 3 % річних, 872 199,61 грн - інфляційних втрат та 1,00 грн - пені та штрафу.

24.07.2023 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій ПП «Кіровоградбудресурс» просить суд стягнути з ДП «Гарантований покупець» 14 061 554,22 грн, у тому числі: 12 774 490,53 грн - основного боргу, 304 628,32 грн - 3 % річних, 982 434,37 грн - інфляційних втрат та 1,00 грн - пені та штрафу.

В підготовчому засіданні 24.07.2023 представник позивача не підтримав подані 27.03.2023, 03.07.2023 заяви про збільшення/зменшення позовних вимог, однак підтримав вимоги заяви від 24.07.2023.

Судом в підготовчому засіданні 24.07.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог від 24.07.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 (суддя Бондарчук В.В.) позовні вимоги ПП «Кіровоградбудресурс» задоволено частково, вирішено стягнути з Гарантованого покупця на користь ПП «Кіровоградбудресурс» основний борг у розмірі 12 774 490 (дванадцять мільйонів сімсот сімдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто) грн 53 коп., 3% річних в сумі 304 628 (триста чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 942 927 (дев`ятсот сорок дві тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн 87 коп. та 210 330 (двісті десять тисяч триста тридцять) грн 70 коп. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення аргументоване тим, що у жовтні 2021 року, а також у період з лютого по серпень 2022 року, позивачем продано електричну енергію на загальну суму 20 242 829,21 грн, проте ДП «Гарантований покупець» оплату за продану електричну енергію, продавцем якої є позивач за «зеленим» тарифом, здійснював не у повному обсязі та з порушенням строків, встановлених договором та Порядком про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 12 774 490,53 грн. Також зважаючи на те, що позивачем згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 24.07.2023 зазначено про нарахування пені та штрафу в сумі 1,00 грн за час, що охоплює період дії воєнного стану, враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, беручи до уваги заяву відповідача про зменшення неустойки (пені, штрафу), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій в період воєнного стану, а нарахування, що передували цьому періоду, підлягають зменшенню до нуля гривень. Окрім того, суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, та встановив, що при його обчисленні позивачем допущено арифметичну помилку. Так, за розрахунком суду, обґрунтованими до стягнення є суми 3 % річних - 304 628,32 грн та інфляційні втрати - 942 927,87 грн.

Посилання Гарантованого покупця на необхідності застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (надалі - Постанова № 187), оскільки один із учасників ПП «Кіровоградбудресурс» має громадянство Російської Федерації, суд вважав необґрунтованими, оскільки такий учасник ( ОСОБА_1 ) у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» має частку у розмірі 5% та є громадянином України.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 (суддя Бондарчук В.В. ) ухвалено стягнути з Гарантованого покупця на користь ПП «Кіровоградбудресурс» 159 550,46 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Бондарчук В.В.) у задоволенні заяви Гарантованого покупця про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постанова аргументована тим, що ОСОБА_1 , будучи громадянином України, що має паспорт громадянина України, отримав громадянство РФ, про що свідчить лист Служби безпеки України від 09.05.2023 №5/7/2/3-12515 та після анексії АР Крим не перебуває на території України. Позивач створений як юридична особа та зареєстрований відповідно до законодавства України 27.07.2007 згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі у ПП «Кіровоградбудсервіс» на дату створення та реєстрації позивача складала 50%, розмір якої змінився на 5% вже після відкриття провадження у справі № 910/1418/23, а саме у липні 2023 року. Відтак, з урахуванням того, що станом на дату створення та реєстрації позивача - ПП «Кіровоградбудресурс», учасником (засновником) підприємства був ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі позивача у розмірі 50%, який є громадянином рф та не перебуває на території України, у даному випадку підлягають застосуванню визначені Постановою № 187 обмеження у можливості реалізувати позивачем права вимоги до зобов`язаної сторони - відповідача, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом, а тому у задоволенні позову суд апеляційної інстанції відмовив.

Іншою постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 скасовано та прийнято ухвалу, якою відмовлено ПП «Кіровоградбудресурс» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Постановою Верховного Суду від 14.03.2024 постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 скасовано, справу № 910/1418/23 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова аргументована тим, що судом апеляційної інстанції не було досліджено та встановлено факту наявності /відсутності громадянства України у фізичної особи ОСОБА_1 , а також (з урахуванням встановленого) не надано жодної оцінки законності проживання особи на території України, що має суттєве значення для вирішення питання правильності застосування до спірних правовідносин вимог Постанови № 187. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції вбачається встановлення різних обставин щодо факту громадянства фізичної особи ОСОБА_1 . Тож, Верховний Суд звернув увагу на необхідності встановлення чи є позивач особою щодо якої Постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

За результатами нового розгляду справи № 910/1418/23 Північним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 04.09.2024, якою рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції стосовно того, що саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати всю відпущену за Договором електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору і законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641. При цьому, посилання відповідача (апелянта) про неправильне застосування судом першої інстанції положень Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 у взаємозв`язку з наказами Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206, суд апеляційної інстанції відхилив, зазначаючи, що станом на дату настання строку оплати за заявлений позивачем період (жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку.

Суд апеляційної інстанції також відхилив апелянта на необхідність врахування положень Постанови № 187, зазначивши, що ОСОБА_1 у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» має частку у розмірі 5% та є громадянином України, у зв`язку із чим позивач прямо не підпадає під дію обмежень, встановлених відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови № 187.

Відтак, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 04.09.2024 зазначив про правильність висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні від 25.09.2023 у даній справі щодо наявності підстав для стягнення з Гарантованого покупця на користь ПП «Кіровоградбудресурс» основного боргу в сумі 12 774 490,53 грн, а також 3% річних у розмірі 304 628,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 942 927,87 грн. Суд зазначив, що в частині пені та штрафу рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 апелянтом не оскаржувалося.

У постанові також зазначено, що позивачем надано суду належні докази, понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 110 000,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті позивачем на користь Адвокатського об`єднання в межах цієї справи протягом 2-х місяців з моменту ухвалення рішення суду у розмірі 50 000,00 грн,

Постановою Верховного Суду від 15.04.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення від 09.10.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/1418/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог та розподілу витрат на професійну правничу допомогу, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 прийнято справу № 910/1418/23 до провадження судді Трофименко Т.Ю., підготовче засідання у цій справі призначено на 02.06.2025. Встановлено учасникам справи строк до 23.05.2025 для надання письмових пояснень по суті спору, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.04.2025.

23.05.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.04.2025.

02.06.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

В підготовче засідання 02.06.2025 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

За результатами розгляду клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, суд на місці постановив вказане клопотання задовольнити та відкласти підготовче засідання на 25.06.2025.

25.06.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача.

В підготовчому засіданні 25.06.2025, у яке з`явились представники сторін, судом було оголошено перерву до 04.08.2025 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України.

В підготовчому засіданні 04.08.2025, суд з`ясувавши у присутніх представників сторін відсутність заяв/клопотань, подання ними усіх доказів в обґрунтування своїх позицій щодо даного спору, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, постановив закрити підготовче провадження у справі № 910/1418/23 та призначити справу до розгляду по суті на 08.09.2025.

08.09.2025 до суду від відповідача надійшла заява про поворот виконання рішення у справі № 910/1418/23 та стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів в сумі 15 832 019,93 грн.

В судовому засіданні 08.09.2025, суд, заслухавши пояснення представника позивача щодо заявлених позовних та заперечення представника відповідача щодо їх задоволення, постановив оголосити в судовому засіданні перерву до 22.09.2025.

В судове засідання 22.09.2025 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про причини неявки не повідомив, однак про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи надання представником позивача у попередньому судовому засіданні усних пояснень щодо позову, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в цьому судовому засіданні (22.09.2025) за відсутності представника позивача.

Так, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, здійснити поворот виконання судових рішень у даній справі відповідно до вимог поданої 08.09.2025 заяви.

В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 22.09.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.04.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» та Приватним підприємством «Кіровоградбудресурс» (продавець за «зеленим» тарифом) укладено договір № 1113/01/20 (надалі - Договір), відповідно до якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (надалі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії виробленої споживачами).

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно із законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком № 641, Порядком продажу електричної енергії виробленої споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовами п. 2.4 Договору продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Відповідно до п. 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

За умовами п. 3.1 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами.

Згідно з п. 4.5. Договору гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку № 641.

Відповідно до повідомлення ПрАТ «НЕК «Укренерго»« № 01/14313 від 17.04.2020 позивача включено до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» на підставі наданої заяви щодо вступу учасника ринку до балансуючої групи та підтвердження зі сторони ДП «Гарантований покупець» з 00 год. 00 хв. 18.04.2020.

09.09.2022 НКРЕКП постановою № 1117 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», зокрема, у жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.

У жовтні 2021 році позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 174 949,28 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року.

Відповідач за куплену у жовтні 2021 року електричну енергію розрахувався частково в сумі 1 956 612,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 164617 від 13.10.2021 на суму 391 694,32 грн, № 166628 від 25.10.2021 на суму 304 584,88 грн, № 172336 від 29.10.2021 на суму 215 536,45 грн, № 175104 від 29.10.2021 на суму 74 861,90 грн, № 185884 від 12.11.2021 на суму 354 224,11 грн, № 258931 від 28.09.2022 на суму 294 157,91 грн, № 262211 від 18.10.2022 на суму 321 553,23 грн.

У період з лютого по червень 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 11 709 028,70 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за лютий - червень 2022 року.

Відповідач за куплену електроенергію у період з лютого по червень 2022 року розрахувався частково в сумі 3 062 410,32 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 207324 від 15.02.2022 на суму 309 685,63 грн, № 211943 від 24.02.2022 на суму 544 381,14 грн, № 215932 від 29.03.2022 на суму 175 336,84 грн, № 217640 від 07.04.2022 на суму 183 445,23 грн, № 218631 від 15.04.2022 на суму 132 023,32 грн, № 219608 від 25.04.2022 на суму 96 857,30 грн, № 221325 від 06.05.2022 на суму 107 409,56 грн, № 268877 від 07.12.2022 на суму 100 392,79 грн, № 222295 від 16.05.2022 на суму 190 876,24 грн, № 223385 від 25.05.2022 на суму 195 708,50 грн, № 225379 від 07.06.2022 на суму 170 974,10 грн, № 226765 від 15.06.2022 на суму 201 318,43 грн, № 228641 від 27.06.2022 на суму 207 408,51 грн, № 229584 від 30.06.2022 на суму 114 534,04 грн, № 230425 від 07.07.2022 на суму 127 332,62 грн, № 236202 від 29.07.2022 на суму 128 044,81 грн, № 242043 від 25.08.2022 на суму 76 681,26 грн.

20.09.2022 НКРЕКП постановою № 1190 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року.

У липні 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 3 583 711,99 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року. Водночас, відповідач за куплену електричну енергію у липні 2022 року розрахувався частково в сумі 1 150 614,54 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 233045 від 14.07.2022 на суму 312 818,00 грн, № 2340398 від 25.07.2022 на суму 382 038,33 грн, № 237093 від 29.07.2022 на суму 455 758,21 грн.

14.03.2023 НКРЕКП постановою № 473 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року.

Так, у серпні 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 775 139,24 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року. Відповідач за куплену у серпні 2022 року електричну енергію розрахувався частково в сумі 1 298 701,02 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 240083 від 15.08.2022 на суму 488 034,17 грн, № 241227 від 25.08.2022 на суму 368 833,39 грн, № 243200 від 31.08.2022 на суму 441 833,46 грн.

Отже, загальна заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед ПП «Кіровоградбудресурс» за куплену електричну енергію у жовтні 2021 року та лютому-серпні 2022 року становить 12 774 490,53 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати за продану позивачем електричну енергію ПП «Кіровоградбудресурс» у позові (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.07.2023) просило стягнути з Гарантованого покупця 12 774 490,53 грн - основного боргу, 304 628,32 грн - 3% річних, 982 434,37 грн - інфляційних втрат, а також 1,00 грн - пені та штрафу.

Так, у своїй постанові від 15.04.2025 Верховний Суд вказав про правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електроенергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів Міністерства енергетики України №№ 140, 206. Вказав, що дані накази не змінюють порядку та строків розрахунку за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання Гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках відповідач коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у п. 10.4. Порядку № 641. Також Верховний Суд погодився із висновками судів першої апеляційної інстанцій, викладеними у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 щодо застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин та можливості стягнення 3% річних та інфляційних втрат у випадку, коли у відповідача наявне грошове зобов`язання зі сплати решти суми основного боргу за поставлену електроенергію за «зеленим» тарифом, строк виконання якого настав і, відповідно, має місце прострочення грошового зобов`язання зі сторони відповідача.

Водночас, підставами для направлення даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції стали: не встановлення судами усіх обставин, які є важливими під час застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (Постанови № 187); не дослідження обґрунтованості посилань відповідача на наявність відповідних критеріїв та їх можливий вплив з метою застосування Постанови № 187. Так, Верховний Суд зауважив на необхідності з`ясування у межах наданих до суду першої інстанції доказів, яка частка статутному капіталі у бенефіціарного власника позивача ( ОСОБА_1 ) була на момент звернення з позовом (коли позивач прийняв рішення захистити своє право у спірних правовідносинах шляхом стягнення коштів за відповідним зобов`язанням) і вчинення подальших дій щодо зменшення розміру такої частки з урахуванням положень Постанови № 187.

За положеннями ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Так, під час нового розгляду справи позивач зазначав про відсутність підстав для застосування до ПП «Кіровоградбудресурс» обмежень, визначених Постановою № 187, оскільки ОСОБА_1 є громадянином України та будь-яких доказів позбавлення його громадянства України не надано. Також позивач зазначав, що незважаючи на наявність у особи громадянства іншої держави, у правових відносинах з Україною така особа визнається громадянином України. Водночас, лист Служби безпеки України від 09.05.2023 № 5/7/2/3-12515, на переконання позивача, ніяк не підтверджує наявності у ОСОБА_1 громадянства РФ, оскільки відсутні жодні підтверджуючі цьому документи. Також позивач вказав, що йому не відоме місце перебування ОСОБА_1 .

Відповідач же заперечував щодо задоволення позову, вказуючи, що у спірний період та станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, власником/засновником ПП «Кіровоградбудресурс» був ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі 50%, щодо якого у листі Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державної Служби безпеки України від 09.05.2023 № 5/7/2/3-12515 було зазначено про набуття ним громадянства РФ. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що позивач підпадає під дію обмежень, визначених постановою № 187. Водночас, правочин позивача щодо зміни частки його учасників, що призвів до зменшення частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» з 50% до 5%, відповідач вважає нікчемним відповідно до п. 2 Постанови № 187.

Враховуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/1418/23, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 в Україні було запроваджено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався та станом на день ухвалення даного рішення не є скасованим.

Відповідно до ст. 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно зі ст. 4 вказаного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання зазначених вимог та відповідно до статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», згідно з якою для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією РФ установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором), зокрема, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

В силу положень ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» вищевказана постанова № 187 є обов`язковим для виконання актом.

Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22, від 05.12.2023 у справі № 910/4052/22.

Листом Міністерства юстиції України №24560/8.1.3/10-22 від 08.03.2022 звернуто увагу, що Постановою КМУ № 187 (абзац п`ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до: громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПП «Кіровоградбудресурс» створений як юридична особа та зареєстрований відповідно до законодавства України 27.07.2007 (номер запису: 14441020000005148), основний видом діяльності якого згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 35.11 Виробництво електроенергії.

Станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та, зокрема, станом на 27.05.2023 (як вбачається із витягу з інтернет-ресурсу «Опендатабот», долученого до пояснень відповідача від 23.06.2023) засновниками (учасниками) ПП «Кіровоградбудресурс» є: ОСОБА_1 (розмір частки у статутному капіталі - 50%) та ОСОБА_3 (розмір частки у статутному капіталі - 50%).

Водночас, відповідачем було подано в матеріали справи лист Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Служби безпеки України від 09.05.2023 №5/7/2/3-12515 (т. 2 а.с. 165), з якого вбачається, що в ході контррозвідуального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури електроенергетичної галузі держави, в умовах військового протистояння країні-агресору, отримано інформацію щодо суб`єкта господарювання, який здійснює свою діяльність на території України власником/засновником якого є фізична особа - резидент рф. Проведеними заходами було встановлено суб`єкт господарювання з ліцензією виробництва електричної енергії, виданою НКРЕКП, співвласником якого є громадянин рф, а саме: ПП «Кіровоградбудресурс» (код ЄДРПОУ 35193169, юридична адреса: 25006, м. Кропивницький, провулок Фортечний, буд. 19, кв. 73, основний вид діяльності: виробництво електроенергії, кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_3 (країна громадянства: Україна, адреса бенефіціара: АДРЕСА_1 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоткова частка розміру статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу юридичній особі: 50) та ОСОБА_1 (країна громадянства: Україна, адреса бенефіціара: АДРЕСА_2 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоткова частка розміру статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу юридичній особі: 50).

Вжитими заходами було встановлено, що співвласник ПП «Кіровоградбудресурс» ОСОБА_1 , маючи громадянство України, отримав громадянство рф (паспорт громадянина рф серія НОМЕР_1 , виданий відділом № 910003 федеральної міграційної служби рф, а також паспорт громадянина рф для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 , виданий відділом № 23101 федеральної міграційної служби рф). Також, було встановлено, що ОСОБА_1 , після анексії АР Крим прибув на територію Кримського півострову, де перебуває на даний час та підтримує окупаційні органи влади, а також військові формування рф.

Так, 02.05.2023 НКРЕКП прийнято постанову № 808, якою анульовано ПП «Кіровоградбудресурс» (код ЄДРПОУ 35193169) ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 03.01.2020 № 10, у зв`язку з документальним підтвердженням встановлення контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України». Визнано такою, що втратила чинність постанову НКРЕКП від 03.01.2020 № 10 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ПП «Кіровоградбудресурс».

В обґрунтування до вказаної постанови зазначено, зокрема, таке: «Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із кінцевих бенефіціарів ПП «Кіровоградбудресурс» є ОСОБА_1 , якому належить 50% частки у статутному капіталі підприємства. Разом з тим, Служба безпеки України листом від 26.04.2023 надала документальне підтвердження (копії документів), наявності у ОСОБА_1 громадянства російської федерації, та його перебування на тимчасово окупованій території України (АР Крим)».

Постановою НКРЕКП від 09.05.2023 №875 «Про припинення дії «зеленого» тарифу ПП «Кіровоградбудресурс» визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 17.01.2020 №172 «Про встановлення «зеленого» тарифу ПП «Кіровоградбудресурс».

Разом з тим, суд встановив, що під час первісного розгляду даної справи в суді першої інстанції після подання відповідачем відповідних пояснень щодо поширення приписів постанови № 187 на спірні правовідносини, а саме, у липні 2023 року, розмір частки ОСОБА_1 було зменшено із 50% до 5%.

При цьому, суд звертає увагу, що п. 2 постанови № 187 установлено, що: 1) правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними; 2) нотаріальне посвідчення правочинів, що порушують мораторій, визначений пунктом 1 цієї постанови, забороняється. Державна реєстрація або інше визнання державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, особами, які надають публічні (адміністративні) послуги, правочинів, укладених з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, забороняється.

Водночас, з огляду на вказівки Верховного Суду, визначальним у даному випадку є розмір частки особи у статутному капіталі саме станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, який у ОСОБА_1 тоді становив 50%. Вказаний розмір частки ОСОБА_1 існував також і в період, за який позивачем заявлено до стягнення заборгованість за цим позовом, чого останнім не було спростовано.

Отже, враховуючи зазначені обставини, а також з огляду на встановлену Службою безпеки України та перевірену НКРЕКП інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 громадянства рф та його перебування на тимчасово окупованій території України (АР Крим), суд доходить до висновку, що позивач підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону на виконання грошових зобов`язань згідно з Постановою № 187.

При цьому, суд враховує надані позивачем докази наявності у ОСОБА_1 громадянства України, однак зазначає, що постанова № 187 не містить умов щодо необхідності припинення громадянства України фізичною особою-учасником (засновником, акціонером) відповідної юридичної особи згідно з абз. 4 пп. 1 п. 1 цієї постанови.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як «баланс вірогідностей».

Частиною 3 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).

Так, інформація про те, що Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованою агресором російською федерацією територією з 2014 року є загальновідомою та не потребує доказуванню, як і інформація про те, що починаючи з 2014 року мешканці Криму, які в тому числі залишилися на окупованій території, отримали російське громадянство.

Як установлено судом, згідно з інформацією Служби безпеки України, учасник ПП «Кіровоградбудресурс» ОСОБА_1 , який володів часткою у статутному капіталі цього підприємства у розмірі 50%, отримав громадянство РФ та перебуває на території АР Крим.

Позивач, заперечуючи щодо вказаних обставин, жодними належними та допустимими доказами їх не спростував, як і не довів того, що вказана особа проживає в Україні на законних підставах. Більше того, у своїх запереченнях від 24.06.2025 позивач зазначив, що місце перебування ОСОБА_1 йому не відоме.

Підсумовуючи зазначене вище, суд зазначає, що докази наявні в матеріалах справи відносно наявності в ОСОБА_1 громадянства РФ є більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на їх спростування.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через поширення на позивача дії мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації».

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Водночас, відповідач просив здійснити поворот виконання судових рішень у даній справі, за якими органом виконавчої служби було стягнуто з рахунків Гарантованого покупця 15 832 019,93 грн.

Частиною 2 ст. 333 ГПК України передбачено, що якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (ч. 5 ст. 333 ГПК України).

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (ч. 6 ст. 333 ГПК України).

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 9 ст. 333 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2024 Господарським судом міста Києва на виконання рішення від 25.09.2023 та додаткового рішення від 09.10.2023, які залишені без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024, видано відповідні накази.

Так, відповідачем було подано до заяви про поворот виконання рішення платіжні інструкції від 26.09.2024 № 4747330 та № 4747308, які підтверджують списання з його рахунку коштів у загальному розмірі 15 832 019,93 грн на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, залишених без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/1418/23.

27.09.2024 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень № 76139944 та № 76140696 із примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 № 910/1418/23.

Однак, у зв`язку з тим, що постановою Верховного Суду від 15.04.2025 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 в частині задоволених позовних вимог та розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а за результатами нового розгляду даної справи у задоволенні позову відмовлено, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Гарантованого покупця про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, залишених без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 та стягнення з позивача на користь відповідача сплачених останнім коштів у розмірі 15 832 019,93 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 333 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. В поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, залишених без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/1418/23, стягнути з Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» (провулок Фортечний, 19, кв. 73, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; ідентифікаційний код 35193169) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) кошти у розмірі 15 832 019,93 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.10.2025, у зв`язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. з 29.09.2025 по 08.10.2025 у відпустці та надалі на лікарняному.

Суддя Т.Ю. Трофименко