Ухвала

від 24.04.2025 по справі 910/7682/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/7682/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024

у складі колегії суддів: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

та на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2024

суддя: Ломака В.С.

у справі № 910/7682/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп"

до акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення доходів за використання майна в розмірі 345 592 337,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі № 910/7682/22.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з частиною першою статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст оскаржуваної постанови складено 18.12.2024.

Касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" подало до Верховного Суду 09.04.2025, що вбачається з відмітки Верховного Суду "Скриня".

Верховний Суд звертає увагу, що останнім днем строку на касаційне оскарження судового рішення, повний текст якого було складено 18.12.2024, є 07.01.2025. Отже, касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" подало з пропуском двадцятиденного строку.

При зверненні з касаційною скаргою товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/7682/22. У клопотанні скаржник зазначає, що первісну касаційну скаргу йому було повернуто ухвалою Верховного Суду від 20.02.2025 з огляду на не усунення недоліків касаційної скарги у визначений судом строк, а саме: скаржник не надав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Враховуючи вищевикладене, скаржник звертається повторно з касаційною скаргою на вказані судові рішення, оскільки, вважає, що вказаними рішеннями порушуються його права та на підставі неможливості сплати судового збору в січні-лютому 2025 року заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" посилаючись на приписи частини першої статті 119 ГПК України, вважає, що неможливість ним сплати судового збору у визначений термін є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частин другої та третьої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

У даному випадку обставини, вказані у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не свідчать про поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження. Доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали касаційному оскарженню судового рішення, матеріали скарги не містять. На переконання Суду, зазначені підстави пропуску строку не є поважними, оскільки неможливість сплати судового збору не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку касаційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що її підписано представником товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" - адвокатом Лавріненком Т.М., проте у касаційній скарзі не зазначено про наявність або відсутність електронного кабінету в ЄСІТС у адвоката Лавріненка Т.М., а суд не може перевірити наявність або відсутність реєстрації адвокатом електронного кабінету в ЄСІТС, оскільки останнім не зазначено його РНОКПП (ідентифікаційного коду).

З огляду на викладене Суд доходить до висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у представника скаржника -адвоката, який зобов`язаний такий кабінет зареєструвати.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов у цій справі подано у 2022 році.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" оскаржує судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 345592337,99 грн. Відповідно 1,5% від цих вимог складає 5 183 885,07 грн, що є більше ніж 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн х 350 = 868 350,00 грн).

Тому, за подання вказаної касаційної скарги на рішення і постанову у цій справі товариству з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" необхідно сплатити 1736700,00 грн (2481 грн х 350 х 200%) судового збору.

Однак скаржник до касаційної скарги не додав документ, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Водночас скаржник звертається до Суду з клопотанням про розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на три місяці, посилаючись, що сума судового збору 1 389 360 грн для товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" є значною і Товариство очікувало надходження грошових коштів від контрагентів за договорами, але грошові кошти в строк не надійшли з незалежних від нього обставин.

Суд звертає увагу скаржника, що сума судового збору, яку скаржнику необхідно сплатити становить 1 736 700,00 грн, оскільки він звернувся до суду з касаційною скаргою не через Електронний суд (в електронній формі), а подав її у паперовій формі, тому коефіцієнт - 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону для пониження відповідного розміру ставки судового збору, не застосовується.

Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке.

Частиною першою статті 8 Закону визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону вбачається, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18).

З огляду на те, що скаржник є юридичною особою та предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи клопотання про наявність підстав для розстрочення сплати судового збору відхиляються.

Отже, у клопотанні скаржника про розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на три місяці у справі № 910/7682/22 Суд відмовляє.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з приписами частини другої статті 292 ГПК України, зокрема, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Зі змісту частини другої статті 174 ГПК України вбачається, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та подати належні докази поважності причин пропуску такого строку;

- надати суду докази реєстрації представником товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" - адвокатом Лавріненком Т.М. електронного кабінету в підсистеми ЄСІТС "Електронний суд";

- надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1736700,00 грн.

Керуючись статтями 6, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/7682/22 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено або повернуто касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець