УХВАЛА
24 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/9070/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С.
розглянувши заяву Виконавчого комітету Нікопольської міської ради
про роз`яснення додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 904/9070/21
за позовом Червоногригорівської селищної ради
до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
2. Нікопольська міська рада,
3. Нікопольська районна державна адміністрація
про визнання недійсним державного акта та скасування запису про інше речове право,
ВСТАНОВИВ:
Додатковою постановою Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 904/9070/21 заяву Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про ухвалення додаткової постанови у цій справі щодо розподілу судових витрат в суді касаційної інстанції було задоволено частково. Судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, понесені в суді касаційної інстанції в розмірі 40 000,00 грн та витрати з судового збору, покладено на Виконавчий комітет Нікопольської міської ради.
18.04.2025 через систему "Електронний суд" до Суду від Виконавчого комітету Нікопольської міської ради надійшла заява про роз`яснення додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 904/9070/21.
У заяві Відповідач посилається на те, що на даний час Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області на підставі висновків Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 31.01.2024 у справі № 904/9070/21, зареєстровано кримінальне провадження від 05.12.2024 № 42024042100000111 за ознаками складу злочинну, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, а саме підроблення Договору від 11.01.2024 № 4.
Таким чином, у заявника постало питання щодо вчинення певних дій з приводу коштів, у зв`язку з чим він просить роз`яснити додаткову постанову Верховного Суду від 31.01.2024 у цій справі: 1) чи потрібно вживати заходів щодо повернення (стягнення) завищеної суми грошових коштів ?; 2) чи потрібно вживати заходів щодо внесення змін до Договору про правову допомогу від 11.01.2024 № 4 в частині зменшення його суми до 40 000,00 грн ?
Розглянувши заяву Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною першою статті 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Виходячи зі змісту наведеної норми, роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.
Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Частиною другою статті 245 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.
Право роз`яснення рішення належить суду, який його ухвалив, якщо рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.
Тож, за змістом статті 245 Господарського процесуального кодексу України може бути роз`яснено судове рішення, яке підлягає примусовому виконанню, тобто судове рішення, яким спір вирішено по суті та порядок виконання якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, допускається роз`яснення тих рішень, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Подібна за змістом правова позиція є сталою та послідовно викладалася, зокрема, але не виключно, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16, від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17, від 18.06.2019 у справі № 903/922/17, від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19, в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 у справі № 905/20/23, Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постановах від 19.06.2023 у справі № 925/632/19 та від 06.07.2022 у справі № 904/766/21.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункти 1 та 11 частини першої).
Поряд із цим, згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями другою та п`ятою Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди в Україні відповідно до покладених на них повноважень здійснюють правосуддя на засадах верховенства права та забезпечують кожному право на справедливий суд. Однак до повноважень судів України не належить роз`яснення наслідків прийняття певного судового рішення.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.04.2019 у справі № 914/208/17.
Натомість заявник, порушуючи питання про роз`яснення додаткової постанови Верховного Суду від 31.01.2024 у цій справі, не врахував, що ухвалене зазначене рішення про покладення на Виконавчий комітет Нікопольської міської ради судових витрат (пункт 2 резолютивної частини) не є тим судовим рішенням, право на роз`яснення якого передбачено статтею 245 Господарського процесуального кодексу України, оскільки по суті не належить до такого, що підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
При цьому, як вбачається із заяви Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, вона фактично спрямована не на роз`яснення відповідних (наведених вище) положень додаткової постанови суду касаційної інстанції, а на внесення до неї нових даних та про роз`яснення мотивів її прийняття, з якими заявник не погоджується та висловлює свої заперечення.
Колегія суддів констатує, що додаткова постанова Верховного Суду від 31.01.2024 у цій справі є повною та чіткою, має вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини та викладена у послідовності, передбаченій Господарського процесуального кодексу України. Вказана постанова має вичерпні, чіткі і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки.
Згідно з приписами частини четвертої статті 245 Господарського процесуального кодексу України про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про роз`яснення додаткової постанови Верховного Суду від 31.01.2024 у цій справі.
Керуючись статтями 233, 234, 245 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про роз`яснення додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 904/9070/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді Н. Багай
І. Берднік
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 24.04.2025 |
Оприлюднено | 25.04.2025 |
Номер документу | 126833973 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Зуєв В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні