Ухвала

від 24.04.2025 по справі 910/14395/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/14395/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Руденко Ольги Володимирівни

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуюча - Кропивна Л. В., судді: Сулім В. В., Пономаренко Є. Ю.)

від 26.02.2025

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Руденко Ольги Володимирівни

до Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "РОШЕН"

про стягнення 649 893,56 грн

та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "РОШЕН"

до Фізичної особи-підприємця Руденко Ольги Володимирівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВС Транс"

про стягнення 409 598,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2023 року Фізична особа-підприємець Руденко Ольга Володимирівна (далі - позивачка, скаржниця) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "РОШЕН" (далі - відповідач, ДП "КК "РОШЕН") про стягнення заборгованості за транспортно-експедиторські послуги у сумі 506 916,31 грн, 3% річних у сумі 5 499,69 грн, інфляційні витрати у сумі 3 529,03 грн та пені у сумі 88 411,66 грн.

2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем право експедитора (позивачки) на отримання плати за транспортно-експедиторські послуги; претензію від 21.08.2023, яку направлено на офіційну поштову адресу відповідача та пакет документів для оплати, що підтверджується описом згрупованих поштових відправлень, фіскальним чеком від 21.08.2023, та отримано відповідачем 25.08.2023, залишив без реагування та виконання.

3. 18.10.2023 ДП "КК "РОШЕН" подало зустрічну позовну заяву до позивачки про відшкодування з експедитора збитків, завданих втратою вантажу, на суму 402 552,88 грн, а також 3 % рiчних за користування грошовими коштами у розмiрi 7 045,43 грн.

4. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що з вини залучених ФОП Руденко О. В. третіх осіб, заподіяна ДП "КК "РОШЕН" шкода за втрату вантажу (що підтверджується актом недостачі № 7071 від 27.03.2023) у розмiрi 402 552,88 грн підлягала стягненню з ФОП Руденко О. В., однак експедитор відмовилася добровільно її сплатити (28.03.2023 ДП "КК "РОШЕН" направило ФОП Руденко О. В. претензію з вимогою про відшкодування вартості втраченого вантажу та додаткових витрат), тому ДП "КК "РОШЕН" просило стягнути шкоду разом з 3% рiчних за користування грошовими коштами.

5. 22.05.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким первісний позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 506 916,31 грн заборгованості, 62 090,59 грн пені, 5 372,99 грн 3% річних та витрати по сплаті судового збору у сумі 8 615,70 грн; у задоволені решти вимог за первісним позовом відмовив; у задоволенні зустрічного позову відмовив повністю.

6. Задовольняючи частково вимоги первісного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані ФОП Руденко О. В. докази в сукупності доводять виконання експедитором заявок замовника, тож експедитор має право вимагати плату, до якої входить і винагорода експедитора. Перевіряючи наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд встановив, що позивач неправильно здійснив розрахунок, починаючи з 26.04.2023, оскільки відповідач отримав пакет документів для оплати лише 25.08.2023, а отже у відповідності до договору повинен був виконати грошові зобов`язання до 08.09.2023 включно, а отже першим днем прострочення виконання грошового зобов`язання є 09.09.2023. За перерахунками суду, з відповідача підлягають стягненню 62 090,59 грн пені, 5 372,99 грн 3% річних та інфляційні втрати підлягає у розмірі 9 082,01 грн. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції послався на ненадання відповідачем доказів на підтвердження замовлення у позивача послуги з транспортного експедирування і не подав заявки, на підставі якої такі послуги надавалися.

7. 26.02.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняв у цій частині нове рішення, яким зустрічну позовну заяву задовольнив, стягнув з ФОП Руденко О. В. на користь ДП "КК "РОШЕН" 402 552,88 грн збитків, 7 045,43 грн 3% річних, 6 143,98 грн судового збору за подання зустрічної позовної заяви; в іншій частині рішення залишив без змін.

8. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, зокрема, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на відсутність в матеріалах справи виключно заявки на перевезення спірного вантажу є помилковим, а ФОП Руденко О.В. не доведено суду належними та допустимими доказами, що втрата вантажу під час перевезення сталося не з її вини.

9. 13.04.2025 ФОП Руденко О.В. надіслала до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічного позову скасувати та направити справу на новий розгляд до цього суду.

10. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

11. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

12. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

13. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.

14. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню (абзац другий пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

15. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.

16. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

17. Позов у цій справі подано у 2023 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684, 00 грн.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

19. Предметом первісного позову у справі є вимога про стягнення 649 893, 56 грн, а предметом зустрічного позову є вимога про стягнення 409 598,31 грн, що в загальному розмірі становить 1 059 491,87 грн, тобто менше п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 342 000,00 грн).

20. У касаційній скарзі скаржниця зазначає, що справа має виняткове значення для неї (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

21. В обґрунтування зазначає, що в разі виконання оскаржуваної постанови скаржниця має сплатити підприємству вартість втраченого вантажу та 3% річних у сумі 409 598,31 грн та 6 143,98 грн судового збору за подання зустрічної позовної заяви, в той час як підприємство має сплатити їй 506 916,31 грн заборгованості, 62 090, 59 грн пені, 5 372, 99 грн 3% річних, 9 082, 01 грн інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у сумі 8 696, 30 грн. Різниця на користь скаржниці складає 176 415,21 грн. Таким чином, у разі відмови у відкритті касаційного провадження, яке є єдиним способом виправити очевидну помилку апеляційного суду, скаржниця має сплатити біля 300 000 грн власних коштів. Водночас такий фінансовий тягар є вочевидь надмірним для скаржниці, яка є матір`ю малолітньої дитини 2024 року народження і в даний час доглядає цю дитину.

22. ФОП Руденко О. В. не погоджується з оскаржуваною постановою та вважає, що ДП "КК "РОШЕН" не надало належних доказів укладення договору транспортного експедирування між експедитором та підприємством з одного боку, та між експедитором та перевізником з іншого боку, а доказ, що на нього посилається апеляційний господарський суд, є неналежним, оскільки він не вивчений судом та стосується іншого перевезення, тому посилання на нього є помилковим.

23. Вивчивши доводи скаржниці щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення для скаржниці.

24. Незгода з ухваленим судовим рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про її незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржниці внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідачки за зустрічним позовом є звичайним передбачуваним процесом.

25. Доводи скаржниці зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду. Натомість сама по собі незгода сторони з оцінкою судом доказів у справі не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржниці.

26. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.

27. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

28. Враховуючи предмет та підстави позову, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 1 059 491,87 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

29. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

30. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Руденко О. В. згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

31. Верховний Суд не розглядає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/14395/23 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Руденко Ольги Володимирівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець