Герб України

Постанова від 15.04.2025 по справі 910/6138/24

Касаційний господарський суд верховного суду

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6138/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Фартушної В. Л. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 (колегія суддів: Кропивна Л. В. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 (суддя Мудрий С. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 5 042 281,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ятрань" (далі - ТОВ "Торговий дім Ятрань") звернулося 13.05.2024 до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") 5 042 281,76 грн, з яких: 4 411 693,01 грн - основна заборгованість, 425 567,60 грн - інфляційні втрати, 205 021,15 грн - 3% річних.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Торговий дім Ятрань" мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 24.10.2019 № 860/01 у частині своєчасної оплати вартості відпущеної електроенергії у жовтні 2021 року, а також у період з лютого 2022 року до серпня 2022 року.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/6138/24 закрито провадження у справі № 910/6138/24 в частині стягнення основного боргу у розмірі 48 500,57 грн.

В іншій частині позов ТОВ "Торговий дім Ятрань" задоволено повністю. Вирішено стягнути з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Торговий дім Ятрань" основний борг у розмірі 4 363 192,44 грн, інфляційні втрати в розмірі 425 567,60 грн, три відсотки річних у розмірі 205 021,15 грн та судового збору в розмірі 75 634,23 грн.

2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Торговий дім Ятрань", виходив із того, що з урахуванням часткової оплати станом на момент звернення ТОВ "Торговий дім Ятрань" до суду з позовом, загальний розмір основної заборгованості ДП "Гарантований покупець" за придбану відповідачем у спірний період енергію за "зеленим" тарифом становив 4 411 693,01 грн, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4 411 693,01 грн є обґрунтованими.

Водночас суд першої інстанції встановив, що ДП "Гарантований покупець" під час розгляду справи погасило суму спірної основної заборгованості в загальному розмірі 48 500,57 грн, тому дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/6138/24 в частині стягнення основного боргу в розмірі 48 500,57 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору). Враховуючи часткове погашення основної заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості в розмірі 4 363 192,44 грн (4 411 693,01 грн - 48 500,57 грн).

Суд першої інстанції встановив, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, тому дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у загальному розмірі 205 021,15 грн та 425 567,60 грн інфляційних втрат.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат до 1 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про його необґрунтованість.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/6138/24 заяву ТОВ "Торговий дім Ятрань" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Вирішено стягнути з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Торговий дім Ятрань" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

2.4. Задовольняючи заяву ТОВ "Торговий дім Ятрань" про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що при поданні позову позивач заявив про орієнтовний розрахунок судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 34 000,00 грн. Суд першої інстанції встановив, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000,00 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про зменшення до 1 грн суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, не відповідає принципу пропорційності, а тому не підлягає задоволенню.

Враховуючи ціну позову, заявлений попередній розрахунок судових витрат, фактичний розмір понесених судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги про стягнення судового збору у розмірі 75 634,23 грн суд першої інстанції зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 вирішено питання щодо розподілу судового збору. Тому суд першої інстанції виснував, що заява ТОВ "Торговий дім Ятрань" про ухвалення додаткового рішення в цій частині не підлягає задоволенню.

2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/6138/24 рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/6138/24 залишено без змін.

2.6. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції від 17.09.2024 у справі № 910/6138/24, констатував безпідставність доводів скаржника про те, що наказами Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" змінено дати початку розрахунку та встановлено іншу базу нарахування, ніж ту, яку використовував позивач. Суд апеляційної інстанції зазначив, що положення наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" не змінюють і не припиняють обов`язку ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 26.04.2019 № 641. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що такий висновок щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" викладений у постановах Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 425 567,60 грн та трьох процентів річних у розмірі 205 021,15 грн. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що розрахунок інфляційних втрат проведено відповідно до методики, викладеної в постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, із заокругленням до десятих, нарахованих на суму боргу.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо розподілу судових витрат позивача на правову допомогу. Суд апеляційної інстанції зазначив, що заперечення відповідача щодо витрат на правову допомогу позивача, подані до суду першої інстанції, не містять аргументів, які могли би свідчити про неспівмірність заявлених позивачем витрат. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції, підтверджується матеріалами справи. Тому суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо покладення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката на відповідача у розмірі 34 000,00 грн, оскільки такий розмір відповідає критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/6138/24 дійшов висновку, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/6138/24 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/6138/24 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

3.2. ДП "Гарантований покупець", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що судом першої та другої інстанцій не враховано висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21, від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, від 22.04.2024 у справі №346/2744/21.

ДП "Гарантований покупець" зазначає, що додаткове рішення та постанова є такими, що ухвалені без урахування висновків щодо застосування статті 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду. Скаржник вважає, що, всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування положень частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій не врахували сукупності обставин, що свідчать про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу порівняно зі складністю справи.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

4.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Торговий дім Ятрань" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 24.10.2019 № 860/01 у частині своєчасної оплати вартості відпущеної електроенергії у жовтні 2021 року, а також у період з лютого 2022 року до серпня 2022 року.

4.4. При цьому предметом касаційного перегляду є додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/6138/24 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/6138/24 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

4.5. Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

4.6. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

4.7. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

4.8. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначає критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

4.9. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частиною 3 цієї статті визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

4.10. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.11. Водночас відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

4.12. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

4.13. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

4.14. Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

4.15. Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

4.16. Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

4.17. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

4.18. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

4.19. Частинами 2, 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

4.20. Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

4.21. При цьому Верховний Суд зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

4.22. Розглядаючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суди попередніх інстанцій установили, що 24.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. Позивач у заяві просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000,00 грн та судовий збір у розмірі 75 634,23 грн.

4.23. 07.10.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Відповідач просив суд, у разі задоволення заяви, обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, до 1 грн.

4.24. Суд першої інстанції встановив, що 10.05.2024 між Фізичною особою-підприємцем Федоровим Захаром Федоровичем (далі - ФОП Федоров З. Ф.) як виконавцем та ТОВ "Торговий дім Ятрань" як клієнтом укладено угоду про захист (представництво) та надання правової допомоги.

4.25. Згідно з додатковою угодою № 1 до угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги, укладеною 10.05.2024 між ФОП Федоровим З. Ф. та ТОВ "Торговий дім Ятрань", виконавець зобов`язувався скласти та подати позовну заяву в інтересах клієнта до ДП "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості, яка утворилася за договором від 24.10.2019 № 860/01 за період із жовтня 2021 року до вересня 2022 року включно; вартість правової допомоги становить 34 000,00 грн. Зазначена сума визначена сторонами як фіксований розмір гонорару на підставі статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

4.26. На виконання зобов`язання за договором про захист (представництво) та надання правової допомоги позивач перерахував Федорову З. Ф. грошові кошти в розмірі 34 000,00 грн (відповідно до платіжної інструкції № 151 від 13.05.2024).

4.27. 19.09.2024 ФОП Федоровим З. Ф. та ТОВ "Торговий дім Ятрань" підписано акт наданих послуг на підставі додаткової угоди № 1 від 10.05.2024 до угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 10.05.2024. Зазначеним актом зафіксовано надання правничої допомоги на суму 34 000,00 грн.

4.28. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, послався на положення статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та встановив, що при поданні позову позивачем заявлено про орієнтовний розрахунок судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 34 000,00 грн. Суд першої інстанції зазначив, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000,00 грн.

4.29. Суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про зменшення до 1 грн суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що клопотання є необґрунтованим, не відповідає принципу пропорційності, а тому не підлягає задоволенню.

4.30. Відтак місцевий господарський суд, враховуючи ціну позову (заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу становить 0,67% від ціни позову), заявлений попередній розрахунок судових витрат, фактичний розмір понесених судових витрат, дійшов висновку про те, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000,00 грн підлягає задоволенню.

4.31. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи додаткове рішення місцевого суду, зазначив про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо покладення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката на відповідача у розмірі 34 000,00 грн, оскільки визнав, що такий розмір відповідає критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.

4.32. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на підстави, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.33. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.34. Касаційна скарга мотивована тим, що, на думку скаржника, додаткове рішення та постанова є такими, що ухвалені без урахування висновків щодо застосування статті 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду. Скаржник вважає, що, всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування положень частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій не врахували сукупності обставин, що свідчать про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу порівняно зі складністю справи.

4.35. Розглянувши доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.

4.36. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:

"5.40. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

…5.44. З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність".

4.37. Як зазначає скаржник, у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21, викладено висновок щодо застосування положень частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час визначення обґрунтованості витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів установила, що Верховний Суд у справі № 904/8800/21, залишаючи без змін судові рішення про часткове задоволення заяви позивача про розподіл / стягнення витрат на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги, зазначив, що, виходячи з конкретних обставин справи, суди дійшли висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

4.38. У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, на яку посилається скаржник, зазначено, що "суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг".

4.39. У постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:

"Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлена неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами)."

4.40. Верховний Суд, розглянувши наведені доводи скаржника, зазначає, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 910/19852/23.

4.41. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу взяли до уваги ціну позову, заявлений попередній розрахунок судових витрат, фактичний розмір понесених судових витрат. Крім того, суди врахували, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, тому зазначили, що він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи аргументи відповідача щодо необґрунтованості розміру витрат на правову допомогу, зазначив, що виокремлення виконавцем певних послуг, в тому числі щодо збирання доказів, подачі заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та складання заяви про стягнення судових витрат, не впливає на розмір винагороди за надання правової допомоги, яка була погоджена сторонами у вигляді фіксованої суми. Доводи відповідача про неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та часом суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими, оскільки виснував, що вони не містять аргументів, які могли би свідчити про неспівмірність заявлених позивачем витрат.

4.42. Отже, доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21 щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, статей 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру", є безпідставними. Навпаки, ці висновки були враховані судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, оскільки суди розглянули заяву позивача про ухвалення додаткового рішення з урахуванням конкретних обставин справи № 910/6138/24 в їх сукупності, оцінили наведені учасниками справи обґрунтування, у тому числі клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дослідили та оцінили докази за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.

4.43. Скаржник у касаційній скарзі також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували того, що копію угоди на надання правничої допомоги від 10.05.2024, якою визначено порядок сплати позивачем наданих йому адвокатських послуг, із порушенням частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не було подано разом із позовною заявою, хоча цей документ, як і платіжне доручення від 13.05.2024 № 151, існував на момент подачі позову до суду.

ДП "Гарантований покупець" також наголошує на тому, що позивач не зазначив причин неможливості своєчасно подати ці докази, тому, на думку скаржника, згідно з приписами частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій не мали би приймати їх до розгляду. При цьому скаржник стверджує, що аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 та від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21.

4.44. Колегія суддів установила, що у справі № 285/5547/21 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п`яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Подані докази були датовані за період із 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту ухвалення рішення суду першої інстанції. Відтак Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, мотивовану тим, що зміст цієї заяви не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.

4.45. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21 зазначено, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив в стягненні з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, оскільки ні до відзиву, ні до закінчення судових дебатів, ні протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду першої інстанції відповідач доказів понесення відповідних судових витрат не надав, а подав ці докази (угода про надання професійної правничої допомоги, акт) тільки із заявою про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.

4.46. Натомість у справі № 910/6138/24, що розглядається, за встановленими судами обставинами, такого доказу понесених витрат на правову допомогу як акт наданих послуг, який підписаний 19.09.2024 між ФОП Федоровим З. Ф. та ТОВ "Торговий дім Ятрань", не існувало на час ухвалення рішення, цей акт був складений після закінчення судових дебатів та після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що ТОВ "Торговий дім Ятрань", звертаючись до місцевого суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6138/24, пропустило строк на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Тому колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що заява ТОВ "Торговий дім Ятрань" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6138/24 необхідно було залишити без розгляду.

Таким чином, доводи скаржника про те, що суди не врахували висновків викладених у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 та від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, є безпідставними, оскільки правовідносини у справах № 285/5547/21, № 346/2744/21, на які посилається скаржник, та у справі, що розглядається, не є подібними.

4.47. Аргументи скаржника про те, що суди прийняли докази про підтвердження понесених витрат на правову допомогу з порушенням частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставними з огляду на таке.

4.48. Відповідно до частини 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

4.49. У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач зазначав, що звернутися до суду із заявою про розподіл судових витрат ТОВ "Торговий дім Ятрань" не мало можливості, оскільки зобов`язання сторін за додатковою угодою від 10.05.2024 № 1 не були виконані в повному обсязі. Як зазначало ТОВ "Торговий дім Ятрань", рішення суду першої інстанції ухвалене 17.09.2024, а 19.09.2024 сторони підписали акт виконаних робіт, який згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 10.05.2024 № 1 є обов`язковим для повного виконання зобов`язань за угодою. Тому, як пояснював позивач, до підписання сторонами акта виконаних робіт, угода продовжувала діяти, і надати усі документи, які підтверджують її виконання, було неможливо.

4.50. Отже, у справі, що розглядається, дії позивача, який попередньо заявив про судові витрати у позовній заяві, подав заяву про ухвалення додаткового рішення разом із усіма доказами про підтвердження понесених витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, обґрунтував у заяві про ухвалення додаткового рішення причини неподання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, узгоджуються з положеннями статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак необґрунтованими є доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій прийняли докази про підтвердження понесених витрат на правову допомогу з порушенням частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

4.51. За таких обставин, колегія суддів вважає, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, під час касаційного провадження у справі № 910/6138/24 не підтвердилася, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

4.52. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

5.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

6. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 в частині залишення без змін додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/6138/24 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/6138/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення15.04.2025
Оприлюднено25.04.2025
Номер документу126834046
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —910/6138/24

Постанова від 15.04.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 10.03.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 25.02.2025

Господарське

Господарський суд міста Києва

Мудрий С.М.

Ухвала від 13.02.2025

Господарське

Господарський суд міста Києва

Мудрий С.М.

Постанова від 15.01.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кропивна Л.В.

Ухвала від 10.01.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кропивна Л.В.

Ухвала від 03.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кропивна Л.В.

Ухвала від 26.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кропивна Л.В.

Ухвала від 26.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кропивна Л.В.

Ухвала від 11.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Мудрий С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні