Постанова

від 16.04.2025 по справі 179/1759/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 179/1759/21

провадження № 61-9932св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:

позивач - Сільськогосподарський кооператив «Україна»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бартош-Стрєльникова Тетяна Миколаївна, на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року у складі судді Ковальчук Т. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Барильської А. П., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року Сільськогосподарський кооператив «Україна» (далі -СК «Україна») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що Колективно-дольовому сільськогосподарському підприємству «Україна» (далі - КДСП «Україна») відповідно до державного акта на право колективної власності на землю від 15 травня 1995 року серії ДП передано у колективну власність 4229,70 га землі для ведення сільськогосподарського виробництва в межах згідно з планом.

Розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14 травня 1996 року № 317/4-р «Про зміни в землекористуванні КДСП «Україна» вилучено 100,00 га земель із землекористування КДСП «Україна» і переведено їх в землі запасу районної ради.

Розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 20 грудня 1996 року № 830-р «Про виготовлення та видачу сертифікатів на право на земельний пай членам КДСП «Україна» Магдалинівського району» вилучено із земель колективної власності 238,00 га земель в резервний фонд, переведено в землі загального користування 537,10 га. Площа сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність, що підлягають паюванню, - 3 261,00 га.

Отже, в колективній власності КДСП «Україна» станом на 02 березня 2000 року перебувало 93,00 га земель.

Позивач зазначав, що рішенням загальних зборів КДСП «Україна» від 05 лютого 2000 року (протокол № 2) вирішено реорганізувати КДСП «Україна» та створити на його базі СК «Україна».

Відповідно до пункту 1.2 статуту СК «Україна», затвердженого установчими зборами від 05 березня 2000 року (протокол № 3), зареєстрованого Магдалинівською районною державною адміністрацією 03 березня 2000 року, СК «Україна» є правонаступником КДСП «Україна», його прав та обов`язків, основних та оборотних засобів.

У власності СК «України» перебуває нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі, вагова, навіс, критий тік, механізований тік, склади за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 616511712223. Вказане нерухоме майно розташоване на землях, які зазначені в державному акті на право колективної власності на землю та плані поділу земельної ділянки (господарський двір).

Позивач вказував, що у листопаді 2018 року на земельній ділянці, належній на праві колективної власності, яка призначена для обслуговування складу (господарських будівель), належного СК «Україна», почалася сільськогосподарська діяльність, пов`язана з розорюванням земельної ділянки сторонньою особою, яка заявила, що є власником цієї земельної ділянки.

Для з`ясування обставин набуття права власності на земельну ділянку належну, 27 листопада 2018 року СК «Україна» отримало Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка 147102043), в якій було зазначено, що 04 вересня 2017 року державним реєстратором Магдалинівської райдержадміністрації Горобець О. П. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 1222384500:01:001:0347. Підстава виникнення права власності - наказ від 14 серпня 2017 року № 4-5159/15-17СГ, виданий ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14 серпня 2017 року № 4-5159/15-17СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,00 га, в тому числі землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами - 2,00 га, кадастровий номер 1222384500:01:001:0347, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Вказаний наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області позивач вважає незаконним, оскільки частина земельної ділянки колективної власності, що належала КДСП «Україна» на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії ДП від 15 травня 1995 року, перейшла у власність правонаступника КДСП «Україна», тобто до СК «Україна».

Таким чином, СК «Україна» має належним чином оформлений державний акт про право колективної власності на землю, який ніким не скасований, є чинним і після змін у законодавстві. Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 18 грудня 1990 року та у статті 140 ЗК України від 25 жовтня 2001 року та ці підстави є вичерпні.

Позивач зазначав, що зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акта на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

З 03 березня 2000 року (з моменту реєстрації юридичної особи) СК «Україна» стало законним володільцем належних КДСП «Україна» на праві колективної власності земель.

СК «Україна» переконувало, що затвердженням проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 . ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області порушило земельні права (право колективної власності) СК «Україна» як правонаступника КДСП «Україна», у зв`язку із чим на цей час спірна земельна ділянка перебуває у незаконному володінні відповідача.

Враховуючи викладене, позивач просив суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 1222384500:01:001:0347, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1355974812223.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року позов СК «Україна» задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь СК «Україна» земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 1222384500:01:001:0347, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1355974812223.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, без врахування наявного в СК «Україна» права колективної власності на вказані землі, безпідставно надало відповідачеві у приватну власність спірну земельну ділянку, то така земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача у порядку, визначеному статтею 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бартош-Стрєльникової Т. М. залишено без задоволення, а рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року - залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вирішуючи цей спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бартош-Стрєльникова Т. М., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183//1617/16-ц та від 22 грудня 2019 року у справі № 924/250/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, заявник вказує на неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не звернули увагу на те, що законодавством не було передбачено, що земля, яка перебувала у колективній власності сільськогосподарського кооперативу, автоматично переходить у приватну власність реорганізованої юридичної особи, яка є правонаступником сільськогосподарського кооперативу;

- не врахували, що після розпаювання земель КДСП «Україна» державний акт на право колективної власності від 15 травня 1995 року втратив чинність, оскільки землі фактично вибули з управління цього колективного підприємства, а їх власниками ситали члени на правах приватної власності;

- не врахували, що основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай) наразі, є сертифікат на право на земельну частку (пай);

- проігнорували, що відповідно до статті 7, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим-четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані, зокрема, землі, які передаються до запасу та резервного фонду;

- безпідставно взяли до уваги висновки експерта від 24 жовтня 2023 року № 5108/5109-22 в частині щодо заключень з іншого питання;

- не звернули увагу на те, що законність проєкту землеустрою не є предметом розгляду у цій справі, а тому не відноситься до обставин, які потребують доведення;

- не врахували, що до компетенції експерта не входить питання вирішення відповідності законодавству проєкту землеустрою, оскільки ці питання відносяться лише до компетенції суб`єктів владних повноважень;

- проігнорували, що станом на дату прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області - 14 серпня 2017 року, позивач не був власником спірної земельної ділянки, а тому така земельна ділянка не могла вибути з його власності;

- не врахували, що оскільки експертизою не було підтверджено жодних обставин, які намагався довести позивач, проведення такої експертизи у справі не було необхідним, то відповідач не повинен компенсувати витрати позивача на таку експертизу.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Бартош-Стрєльникова Т. М., на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області матеріали справи № 179/1759/21; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У серпні 2024 року матеріали справи № 179/1759/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року справу № 179/1759/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акта на право колективної власності на землю від 15 травня 1995 року серії ДП КДСП «Україна» передано у колективну власність 4229,70 га землі для ведення сільськогосподарського виробництва в межах згідно з планом.

Розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14 травня 1996 року № 317/4-р «Про зміни в землекористуванні КДСП «Україна» вилучено 100,00 га земель із землекористування КДСП «Україна» і переведено їх в землі запасу районної Ради.

Розпорядженням голови Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 20 грудня 1996 року № 830-р «Про виготовлення та видачу сертифікатів на право на земельний пай членам КДСП «Україна» Магдалинівського району» вилучено із земель колективної власності 238,00 га земель в резервний фонд, переведено в землі загального користування 537,10 га. Площа сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність, що підлягають паюванню, 3 261,00 га.

Відповідно до підпунктом 6.1 статуту КДСП «Україна» землі належать підприємству на праві колективної власності, що підтверджується державним актом. Це право зберігається при входженні його до складу об`єднань та інших формувань.

Згідно з підпунктом 10.3.14 статуту КДСП «Україна» загальні збори членів підприємства приймають рішення про ліквідацію і реорганізацію (злиття, поділ, виділення, перетворення) підприємства.

Рішенням загальних зборів КДСП «Україна» від 05 лютого 2000 року (протокол № 2) вирішено реорганізувати КДСП «Україна» та створити на його базі СК «Україна».

Відповідно до підпункту 1.2 статуту СК «Україна», затвердженого Установчими зборами від 05 березня 2000 року (протокол № 3), зареєстрованого Магдалинівською районною державною адміністрацією 03 березня 2000 року, СК «Україна» є правонаступником КДСП «Україна», його прав та обов`язків, основних та оборотних засобів.

Згідно з викопіюванням з плану землекористування земельної ділянки та плану поділу земельної ділянки, погодженого сільським головою та начальником відділу земельних ресурсів Магдалинівського району, земельна ділянка, яка передбачається до передачі ОСОБА_1 , розташована в межах земель -господарський двір.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 25 жовтня 2016 року № 99-415-99.3-2949/2-16, виданої Відділом Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області ОСОБА_1 , земельна ділянка, яка планується для відведення у власність площею 2,00 га, розташована на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 16.00 «Землі запасу», угіддя - господарські будівлі та двори.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05 грудня 2016 року № 4-8728/15-16-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,00 га, із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14 серпня 2017 року № 4-5159/15-17СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,00 га, в тому числі землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами - 2,00 га, кадастровий номер 1222384500:01:001:0347, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Висновком експерта від 24 жовтня 2023 року № 5108/5109-22 за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою встановлено, що існує порушення меж (накладання) земельних ділянок, що були передані у колективну власність відповідно до державного акта на право колективної власності на землю від 15 травня 1995 року серії ДП, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю серії МД № 263, що виданий КДСП «Україна» Магдалинівського району Дніпропетровської області, та виділеній (переданій) у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 1222384500:1:001:0347, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Мар`ївська сільська рада, виготовленого фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 ; план-схеми розташування земельної ділянки, кадастровий номер 1222384500:01:001:0347, додаток 1 та продовження додатку 1. Однак неможливо надати відповідь на поставлене питання, чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок, що перебувають у колективній власності СК «Україна» (код ЄДРПОУ 00429499), при виділенні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 1222384500:01:0001:0347, відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів, оскільки експерту заборонено вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта, та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Висновком експерта від 24 жовтня 2023 року № 5108/5109-22 також встановлено, що кадастровий план земельної ділянки, кадастровий номер 1222384500:01:001:0347; схема перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість), які наявні в копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 (01.03) для ведення особистого селянського господарства за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Мар`ївська сільська рада виготовленого ФОП ОСОБА_2 у 2017 році не погоджені керівником територіального органу земельних ресурсів.

Надана на дослідження копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства не відповідає вимогам щодо змісту та правил оформлення відповідної нормативно-технічної документації з питань здійснення землеустрою, саме статті 198 ЗК України; статті 29 Закону України «Про землеустрій»; пункту 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, пункту 3.12, додатку 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, а отже, не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування (висновок від 24 жовтня 2023 року № 5108/5109-22).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, без врахування наявного у СК «Україна» права колективної власності на вказані землі, безпідставно надало відповідачеві у приватну власність спірну земельну ділянку, то така земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача у порядку, визначеному статтею 388 ЦК України.

Із вказаними висновками судів попередніх інстанцій Верховний Суд погодитись не може з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина перша, друга статті 321 ЦК України).

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Звертаючись до суду із цим позовом, СК «Україна» стверджував, що він є правонаступником КДСП «Україна»; що до нього на підставі державного акта від 15 травня 1995 року серії ДП перейшло право колективної власності на земельну ділянку, загальною площею 93,00 га, для вирощування сільськогосподарської продукції, що розташована на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка належала КДСП «Україна»; що спірна земельна ділянка входить до вказаної земельної ділянки, а тому безпідставно передана ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у власність відповідачу та підлягає витребуванню.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР у редакції чинній станом на момент реорганізації КДСП «Україна» (2000 рік), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Згідно з положеннями Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній станом на момент реорганізації КДСП «Україна») колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Статтею 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (у редакції на час припинення КДСП «Україна») визначено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. У разі поділу підприємства до новостворених підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Таким чином, за положенням наведених норм права при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

У позовній заяві СК «Україна» переконує, а суди попередніх інстанцій погодились із тим, що він є правонаступником КДСП «Україна», і це підтверджується протоколом № 2 загальних зборів КДСП «Україна» від 05 лютого 2000 року та статутом СК «Україна» (т. 1 а. с. 19-20; 21-30).

Однак суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що на підтвердження наявності та обсягів правонаступництва позивач не надав суду жодних належних доказів прийняття загальними зборами членів КДСП «Україна» як вищим органом управління рішення щодо передачі залишку майна КДСП та земель, що не підлягали розпаюванню і не були розпайовані, підприємству СК «Україна» як правонаступнику на підставі норм Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Також суди попередніх інстанцій проігнорували, що статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону, а тому підпункт 1.2 статуту СК «Україна» не може бути належним доказом того, що позивач є правонаступником майна КДСП «Україна».

Крім того, згідно з Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Указом Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених указів Президента України паюванню підлягають всі сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам.

Матеріали справи не містять доказів, а судами попередніх інстанцій не встановлено, яким чином у СК «Україна» могли залишитися у власності спірні землі сільськогосподарського призначення, які підлягали розпаюванню, але не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Також суди проігнорували, що відповідно до статті 7, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01 січня 2019 року, не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані. Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані, зокрема, землі, які передаються до запасу та резервного фонду.

Водночас Верховний Суд звертає увагу те, що згідно з підпунктом 2.1 статуту СК «Україна», затвердженого установчими зборами від 05 березня 2000 року (протокол №3), зареєстрованого Магдалинівською районною державною адміністрацією 03 березня 2000 року (т. 1 а.с. 21-30), засновники кооперативу є особи перераховані в Установчій угоді.

Підпунктом 5.1 вказаного вище статуту встановлено, що кооператив є власником майна, наданого йому засновниками у власність, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Джерелами формування коштів і майна СК «Україна» є: гроші, матеріальні внески, майнові і земельні паї засновників; дохід, отриманий від господарської діяльності; інші джерела не заборонені чинним законодавством (підпункт 5.2 статуту СК «Україна» 2000 року).

Підпунктами 7.1, 7.2 вказаного вище статуту встановлено, зокрема, що у своїй діяльності СК «Україна» використовує землі, які складаються із земельних паїв членів, а також орендованих земель та інших фізичних осіб. Документами на право використання землі в кооперативі є сертифікати на право на земельну частку (пай) чи державний акт на право власності на земельну ділянку члена товариства, а також договори оренди, оформлені у встановленому чинним законодавством України порядку.

Однак матеріали справи не містять оригіналу чи належним чином завіреної копій переліку засновників кооперативу СК «Україна» на час його створення (Установчої угоди), доказів внесення засновниками земельних паїв та їх складу тощо.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що на момент передачі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, СК «Україна» було власником чи користувачем відповідної земельної ділянки на законних підставах.

Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином чи довів СК «Україна» наявність у нього власного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірної земельної ділянки як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист, перед вирішенням цієї справи по суті.

Крім того, суди попередніх інстанції безпідставно взяли до уваги висновок експерта від 24 жовтня 2023 року № 5108/5109-22 в частині мотивів того, що «кадастровий план земельної ділянки за кадастровим номером 1222384500:01:001:0347; схема перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість), які містяться в копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 01.03 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Мар`ївська сільська рада виготовленого ФОП ОСОБА_2 , 2017 року не погоджені керівником територіального органу земельних ресурсів», оскільки як зазначено у дослідній частині вказаного вище висновку, згідно з пунктом 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5), експерту забороняється вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі з питань права.

Натомість наведені мотиви висновку експерта свідчать про те, що експерт дав правову оцінку земельній документації.

Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Підстави відкриття касаційного провадження у цій справі визначені частиною другою статті 389 ЦПК України та відповідні доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дослідили та не надали належної правової оцінки всім зібраним у справі доказам, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій з урахуванням обсягу їх повноважень, то відповідно до статті 411 ЦПК України, керуючись принципом процесуальної економії, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене, встановити, чи є СК «Україна» дійсним правонаступником КДСП «Україна» і чи порушені його права та інтереси; чи залишились нерозпайовані земельні ділянки (паї), які перебували у колективній власності КДСП «Україна»; чи приймалось загальними зборами членів КДСП «Україна» як вищим органом управління рішення щодо передачі залишку майна КДСП та земель, що не підлягали розпаюванню і не були розпайовані, підприємству СК «Україна» як правонаступнику; чи входить спірна земельна ділянка до переліку цих земель; розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права, проаналізувати всі доводи, заперечення сторін, ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бартош-Стрєльникова Тетяна Миколаївна, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець