Постанова

від 24.04.2025 по справі 440/1339/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 р. Справа № 440/1339/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, по справі № 440/1339/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної роботи) від 15.06.2023 №97 «Про результати розгляду подання» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді сурової догани;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити грошове забезпечення, премію в належному розмірі за червень 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної роботи) від 15.06.2023 №97 «Про результати розгляду подання» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді сурової догани, оскільки підставою для його видання було подання в порядку вимог пункту 17 статті 7 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах» ІНФОРМАЦІЯ_2 про усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють від 09.05.2023 №1716, яке не містить відомостей стосовно того, що позивач достовірно міг знати про невідповідність документів ОСОБА_2 . Будь-які пояснення з приводу внесеного подання від позивача не відбиралися та відповідне службове розслідування у військовій частині НОМЕР_1 з цього приводу не проводилося. Також наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в порушення положень пункту 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був винесений тільки на 38 добу після отримання подання. Більш того, згідно вимог Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» подання органу ВСП не є підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Вказане підтверджується також листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.07.2023. Відтак, на переконання позивача, його протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено догану та зменшено у зв?язку з цим розмір щомісячної премії у червні 2023 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.06.2023 №97 «Про результати розгляду питання» в частині застосування до полковника медичної служби ОСОБА_1 , начальника організаційно-планового відділу оперативно-медичного управління військової частини НОМЕР_1 , суворої догани за порушення вимог ст. 11, 16, 36, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, п. 9.4 Переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317.

Зобов?язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину зменшеної премії за червень 2023 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі №440/1339/24 скасувати та винести постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем без встановлення поважних причин пропущений термін на оскарження рішення командира військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2023 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вказав, що в порядку вимог п. 17 ст. 7 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 09.05.2023 №1116 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено подання щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ), проведено перевірку за фактом використання підробленого документу військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 . В ході проведення перевірки ІНФОРМАЦІЯ_4 виявлено порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 83 розділу IV Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, п. 9.4 Переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 № 31. У ході проведення перевірки встановлено, що відповідальність за організацію та встановлення у військовій частині НОМЕР_2 внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання законів України положень покладена на Позивача та інших посадових осіб.

Зазначив, що призначення проведення службового розслідування чи не призначення проведення службового розслідування є дискреційними повноваженнями командира військової частини, так як відповідно до законодавства командир може призначити службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Однак, призначення службового розслідування не є обов?язковим. Отже, командир військової частини НОМЕР_1 прийняв рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за наявними у поданні начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 даними, адже проведення службового розслідування це не імперативна норма.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відповідача відхилити як таку, що не ґрунтується на законі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначив, що у справі відсутні будь-які докази, що позивач під час проходження служби порушивши свої функціональні обов?язки щодо належної організації та забезпечення дисципліни, недбало та безвідповідально поставився до виконання своїх службових обов`язків. З подання ІНФОРМАЦІЯ_3 не вбачається встановлення вини саме позивача у виявлених порушеннях. Щодо доводів відповідача про пропущення строку звернення до суду вказав, що оспорюваний наказ до позивача доведений не був, пояснення від нього командиром військової частини НОМЕР_1 чи іншою уповноваженою особою не отримувалось, а тому він дізнався про наявність та підстави видання оспорюваного наказу лише після отримання відповіді на адвокатський запит у серпні 2023 року. Оцінку поважності причин пропущення строку звернення до суду Полтавський окружний адміністративний суд надав в ухвалі від 26.02.2024.

На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що до березня 2023 року полковник ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника госпіталю, а з квітня 2023 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника організаційно-планового відділу оперативно-медичного управління військової частини НОМЕР_1 , що учасниками справи не заперечується.

16.05.2023 за вх.№2622 до військової частини НОМЕР_1 в порядку вимог пункту 17 статті 7 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України» надійшло подання ІНФОРМАЦІЯ_3 про усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють від 09.05.2023 №1116 (а.с. 10-13).

За змістом вказаного подання «посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено перевірку за фактом використання підробленого документу військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 .

В ході проведення перевірки виявлено порушення вимог Статуту Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 83 ІV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, пункту 9.4 «Медичні спеціальності» Переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317.

Під час перевірки встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_2 у вересні 2022 року під час оформлення пакету документів для призначення його на посаду начальника складу відділення медичного постачання військової частини НОМЕР_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб з начальником відділення медичного постачання лейтенантом медичної служби ОСОБА_3 , умисно надали до відділення персоналу та стройової частини військової частини НОМЕР_2 завідомо підроблений документ про наявність рівня медичної освіти, а саме повідомлення Полтавського державного медичного університету від 22.08.2022 про те, що ОСОБА_2 зарахований студентом 3 курсу фармацевтичного відділення фахового медико-фармацевтичного коледжу Полтавського державного медичного університету освітнього ступеня фаховий молодший бакалавр.

У подальшому, командир військової частини НОМЕР_2 полковник медичної служби ОСОБА_1 та начальник відділення персоналу та стройового військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_4 достовірно знаючи про відсутність належного рівня медичної освіти у ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою із лейтенантом медичної служби ОСОБА_3 , сформували подання командира військової частини НОМЕР_2 про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника складу відділення медичного постачання військової частини НОМЕР_2 , долучивши до нього підроблений документ про освіту.

На підставі вказаного подання, у тому числі підробленого документу про рівень освіти, наказом начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 12.09.2022 №134-РС старший солдат ОСОБА_2 був призначений на посаду начальника складу відділення медичного постачання військової частини НОМЕР_2 .

Подальшою перевіркою встановлено, що згідно довідки Полтавського державного медичного університету від 17.10.2022 №22/170 ОСОБА_2 є студентом фахового медико-фармацевтичного відділення 1 курсу 14 групи спеціальності 226 Фармація, промислова формація.

За вказаним фактом Полтавським РУП ГУНП в Полтавській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023170420001296 від 25.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Вищевикладене свідчить про повне нехтування полковником медичної служби ОСОБА_1 , начальником відділення персоналу та стройового майором ОСОБА_4 , лейтенантом медичної служби ОСОБА_3 , старшим солдатом ОСОБА_2 вимог статутів Збройних Сил України, вимог чинного законодавства України у сфері проходження військової служби та призначення на посади військовослужбовців у Збройних Силах України.

Полковник медичної служби ОСОБА_1 усупереч пункту 83 Положення та пункту 9.4 Переліку надав наказ начальнику відділення персоналу та стройового військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_4 підготувати та направити подання про призначення на посаду без наявної у ОСОБА_2 медичної освіти.

Відтак, полковник медичної служби ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді командира військової частини НОМЕР_2 своїми неправомірними діями порушив вимоги ст.ст. 11, 16, 36, 58, 59 Статуту, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту, пункту 83 розділу ІV Положення, пункту 9.4 Переліку, внаслідок чого старшого солдата ОСОБА_2 було призначено на посаду начальника складу відділення медичного постачання військової частини НОМЕР_2 без відповідної медичної освіти.

Такий стан роботи полковника медичної служби ОСОБА_1 , майора ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_2 не можна вважати задовільним. Допущені порушення вимог законодавства України та прорахунки в службовій діяльності можуть негативно позначитися на діяльності військової частини в подальшому, а також створюють умови для вчинення інших правопорушень».

Як наслідок, у поданні ІНФОРМАЦІЯ_3 про усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють від 09.05.2023 №1116 запропоновано вжити дієвих заходів щодо усунення порушень, причин та умов, що їм сприяли, пов?язаних із неналежним виконанням службових обов?язків, порушенням вимог статутів Збройних Сил України та вимог чинного законодавства України у сфері проходження військової служби та призначення на посади військовослужбовців у Збройних Силах України, а також розглянути питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, полковника медичної служби ОСОБА_1 , який своїм неналежним виконанням службових обов?язків та норм чинного законодавства України створив умови, що сприяли вчиненню зазначених порушень (а.с. 13).

У зв?язку з надходженням до військової частини НОМЕР_1 подання начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють від 09.05.2023 №1116 та керуючись вимогами ст. 3, 7, 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», ст. 23 Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України, з метою усунення порушень чинного законодавства, які зазначені у поданні, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.06.2023 №97 «Про результати розгляду подання» вирішено за порушення вимог ст. 11, 16, 36, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 83 розділу ІV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, п. 9.4 Переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317, полковнику медичної служби ОСОБА_1 , начальнику організаційно-планового відділу оперативно-медичного управління військової частини НОМЕР_1 оголосити сувору догану (а.с. 9).

Прийняття цього наказу зумовило зменшення розміру щомісячної премії позивача у червні 2023 року, що учасниками справи не заперечується.

Позивач, вважаючи протиправним пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної роботи) від 15.06.2023 №97 «Про результати розгляду подання» в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді сурової догани, та як наслідок, безпідставне зменшення йому у зв?язку з цим у червні 2023 року розміру щомісячної премії, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарне стягнення на позивача було накладено необґрунтовано та без фактичної перевірки зазначених у поданні від 09.05.2023 №1116 обставин, а отже пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.06.2023 №97 «Про результати розгляду питання» в частині застосування до полковника медичної служби ОСОБА_1 , начальника організаційно-планового відділу оперативно-медичного управління військової частини НОМЕР_1 , суворої догани за порушення вимог ст. 11, 16, 36, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, п. 9.4 Переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 №317, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв?язку з виконанням ними конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров?я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов?язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Загальні права та обов?язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов?язаний виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов?язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Сутність військової дисципліни, обов?язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-ХІV (далі Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно зі ст. 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов?язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов?язків військової служби.

Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов?язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Згідно зі ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов?язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов?язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов?язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини першої статі 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов?язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі Збройні Сили), а також військовозобов?язаних та резервістів (далі військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов?язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі Порядок №608).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з пунктами 1-3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов?язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров?ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов?язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Службове розслідування не призначається: у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг; якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв?язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов?язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 визначено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

За приписами пункту 3 розділу ІV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов?язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім?ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (п. 1 розділу V Порядку №608).

У пунктах 2-6 розділу V Порядку встановлено, що у вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім?я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв?язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов?язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв?язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (п. 1 розділу VІ Порядку №608).

Аналіз вказаних вище норм Дисциплінарного статуту та Порядку №608 дає підстави зробити висновок, що підставою для дисциплінарної відповідальності військовослужбовця є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.

Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв?язку між ним та дією порушника дисципліни.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №817/1318/17.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани було подання начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.05.2023 №1116. Разом з тим, зміст вказаного подання не містить відомостей про: обставини дисциплінарного проступку; ступінь вини безпосередньо полковника медичної служби ОСОБА_1 ; наявність у його діях певного умислу; попередню поведінку порушника дисципліни; розмір завданих державі та іншим особам збитків у зв?язку з допущеним порушенням дисципліни; шкідливі наслідки і причинний зв?язок між дисциплінарним проступком і діями порушника дисципліни.

Крім того, в поданні від 09.05.2023 №1116 відсутні будь-які відомості щодо надання (пропозиції надання) полковником медичної служби ОСОБА_1 відповідних пояснень щодо формування подання командира військової частини НОМЕР_2 про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника складу відділення медичного постачання військової частини НОМЕР_2 без відповідної медичної освіти.

Суд зазначає, що прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з?ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 813/1021/17.

Проте як установлено судом, відповідач не проводив службове розслідування щодо встановлення дійсної наявності підстав для притягнення полковника медичної служби ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності, військова частина обмежилась лише констатацією факту надходження на її адресу подання начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.05.2023 №1116 без перевірки зазначених у такому поданні фактичних обставин з метою їх підтвердження чи спростування.

Колегія суддів зазначає, що обсяг і зміст вмотивованості рішення суб?єкта владних повноважень залежить від конкретних обставин, що були предметом дослідження, але в будь-якому випадку у рішенні повинно відображатися те, чим саме командир військової частини керувався, оцінюючи наявність або відсутність обставин, що можуть зумовити втручання у право позивача шляхом притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому вмотивованість рішення суб?єкта владних повноважень набуває виняткового значення за умови прийняття рішення про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, зважаючи на правові наслідки такого рішення для особи.

З огляду на вищевказане, та враховуючи той факт, що службове розслідування не проводилося, колегія суддів вважає, що у спірному наказі про притягнення позивача до відповідальності командир військової частини НОМЕР_1 був повинен, на виконання вимог Дисциплінарного статуту, навести в чому конкретно полягають допущені позивачем порушення службової дисципліни та встановити чітко та конкретно вину позивача в порушенні дисципліни.

Вказане свідчить про допущення командиром військової частини НОМЕР_1 , при ухваленні спірного рішення вимог ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов?язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Колегія суддів також зазначає, що в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України обов?язок щодо доказування правомірності прийнятих рішень у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається саме на відповідача як на суб?єкта владних повноважень.

Жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують вчинення позивачем дисциплінарного проступку, відповідач суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дисциплінарне стягнення на позивача було накладено необґрунтовано та без фактичної перевірки зазначених поданні від 09.05.2023 №1116 обставин, а отже пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.06.2023 №97 «Про результати розгляду питання» в частині застосування до полковника медичної служби ОСОБА_1 , начальника організаційно-планового відділу оперативно-медичного управління військової частини НОМЕР_1 , суворої догани є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції також вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, виплата позивачу премії за червень 2023 року у зменшеному розмірі є наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а тому оскільки судом пункт 1 наказу від 15.06.2023 №97 «Про результати розгляду питання» визнано протиправним, то наявні підстави для зобов?язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену частину зменшеної премії за червень 2023 року.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно пропуску строку на оскарження рішення командира військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2023 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду на виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2024, покликався на запровадження воєнного стану та проходження військової служби у лавах Збройних Сил України, щільний графік несення військової служби пов?язаний з виконанням військового обов??язку, постійними відрядженнями до інших міст, отримання копії спірного наказу та відповідних документів лише у серпні 2023 р., а також на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.09.2022 по справі №500/1912/22.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 р. було поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1339/24.

Суд першої інстанції, поновлюючи строк на звернення до суду з позовом, врахував факт проходження позивачем військової служби за мобілізацією під час дії воєнного стану та відсутність у матеріалах позову доказів ознайомлення позивача зі змістом спірних наказів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення з цим позовом до суду з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об?єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов?язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Лише наявність об?єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо звернення до суду за захистом своїх порушених прав у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин. При цьому суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв?язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Водночас суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на ту обставини, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України.

Зважаючи на специфічні умови військової служби та реалії, пов?язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку, а тому апеляційна скарга в цій частині є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обставини, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об?єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 по справі № 440/1339/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова