Вирок

від 25.04.2025 по справі 640/1205/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/1205/18

н/п 1-кп/953/213/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2025 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілого - ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

захисника адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 42015220080000118від 28.10.2015 за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рогатин Івано-Франківської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, розлученого, працюючого лікарем-отоларингологом медичної клініки «Доктор-Алекс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.140 КК України, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 в період часу з 15.02.2012 року по 02.11.2015 року працював лікарем-отоларингологом, на підставі трудового договору, укладеного між ним та ФО-П ОСОБА_11 від 15.05.2012, здійснюючи свою професійну діяльність, як медичний працівник, у приміщенні медичної клініки ТОВ «Доктор Алекс» за адресою: м.Харків, вул. Воробйова, 4.

Згідно п. 2 вищевказаного трудового договору, ОСОБА_9 зобов`язався виконувати на високому професійному рівні обов`язки лікаря-отоларинголога, дотримуватись правил деонтології при виконанні своїх професійних обов`язків, сумлінно вести первинну медичну документацію та розрахунки з пацієнтами. Однак, ОСОБА_9 неналежно виконуючи свої професійні обов`язки щодо надання медичної допомоги, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, допустив завдання ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, за наступних обставин:

Так, 10.10.2015 року ОСОБА_8 звернувся до лікаря-отоларинголога ОСОБА_9 , що здійснював прийом пацієнтів у клініці ТОВ «Доктор Алекс» за адресою: м. Харків, вул. Воробйова, 4. Після огляду хворого ОСОБА_8 та проведення медичних обстежень, лікарем-отоларингологом ОСОБА_9 йому поставлений клінічний діагноз: загострення хронічного правостороннього гнійно-поліпозного гаймороетмоїдіта, викривлення перегородки носа, хронічний гіпертрофічний риніт, стан після гаймороетмоїдотомія справа у 2013 році, та визначено показання: реоперація на правому верхньощелепному і етмоїдальних синусах (правобічна гаймороетмоїдотомія), септопластика, з частковою резекцією задньо-верхніх відділів перегородки носа з метою ендоназального доступу до правого остіомеатального комплексу, двостороння вазотомія на нижніх носових раковинах.

15.10.2015 приблизно о 11 год. ОСОБА_8 прибув до клініки ТОВ «Доктор Алекс» за вищевказаною адресою, де у той же день в період часу з 14 год. 30 хв. по 20 год. 00 хв. лікарем-отоларингологом ОСОБА_9 проведено оперативне втручання, а саме: видалення у хворого ОСОБА_8 полипів та евакуації гнійного вмісту придаткових пазух носу (верхньощелепний та етмоїдальний синуси справа), часткова резекція верхніх відділів перетинки носу з метою ендоскопічного доступу в остіомеатальну зону справа, при якому застосовувалася шейверна методика гайморотомії, етмоїдотомії.

Плануючи оперативне втручання та під час проведення оперативного втручання, лікар-отоларинголог ОСОБА_9 , неналежно виконуючи свої професійні обов`язки внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, неправильно вибрав методику оперативного втручання, яка не показана при загостренні синуситу без важких ускладнень, недооцінив важкість можливих ускладнень втручання, а також скоїв технічні помилки під час втручання через недооцінку характеру патологічного процесу, у зв`язку з чим спричинив ОСОБА_8 під час оперативного втручання 15.10.2015 тілесне ушкодження у вигляді травматичного перелому медіальної стінки правої орбіти з пошкодженням очних м`язів зі зміщенням очного яблука (енофтальм), порушенням кровообігу в ньому, крововиливом в ретробульбарну (навколо очного яблука) клітковину та можливим попаданням до неї гнійного вмісту придаткових пазух носу, що в подальшому призвело до розвитку незворотних патологічних змін в очному яблуці (субатрофія) та його хірургічного видалення, яке згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи №80/к від 22.12.2016 проведеної КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» за критерієм стійкої втрати загальної працездатності, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Між вищевказаними недоліками при наданні ОСОБА_8 медичної допомоги при проведені йому 15.10.2015 року оперативного втручання лікарем-отоларингологом ОСОБА_9 та спричиненням ОСОБА_8 внаслідок вказаного втручання тілесних ушкоджень, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Допитаний підчас судовогорозгляду обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України та цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди - не визнав та пояснив наступне.

Вказав,що 10.10.2015він проводивконсультативний прийомпацієнтів вклініці «ДокторАлекс».Цього дня,приблизно о12-00год.до ньогона прийомприйшов ОСОБА_8 та розповівпро те,що йогохвилює викривленняперегородки носа,що призвелодо того,що вінчасто хворіє.Про загостреннягайморової пазухита проте,що ранішейому булапроведена операціяв Обласнійклінічній лікарні,пацієнт ОСОБА_8 його неповідомляв.Він,як лікар-отоларингологпровів загальнийогляд ОСОБА_8 .При оглядіпорожнини носау пацієнта ОСОБА_8 були відсутнісимптоми,які бвказували прозагострення йогостану тав ділянцісереднього носовогоходу зправабули виявлені поліпознізміни.Пацієнту булороз`яснено,що унього єпорушення вентиляціїпазух тавидано первиннийвисновок лікаряпро те,що унього викривленняперегородки носа,хронічний риніт.Також ОСОБА_8 було роз`яснено,що будепроведена комбінованаоперація з4-хетапів,першим зяких єкорекція перегородкиноса.З метоюуточнення діагнозу ОСОБА_8 було рекомендованопринести медичнукарту тапройти рядобстежень:комп`ютерну томографію(надавза 08.10.2015),провести загальноклінічнеобстеження крові,після чогоотримати висновоку анестезіологапро можливістьоперування.До проведенняоперації пацієнту ОСОБА_8 він поспілкувавсяз анестезіологом ОСОБА_12 ,яка повідомила,що протипоказаньдо оперування ОСОБА_8 немає.Проведення оперативноговтручання ОСОБА_8 було призначенона 15.10.2015приблизно на12-00год.В цейдень йомубуло зробленопункцію пазухта здійсненобактеріологічне дослідження. 15.10.2015 о 14-00 год. почалася операція ОСОБА_8 , а саме: 1-й етап: реоперація на синусі верхнещелепної пазухи; 2-й етап: ендоназальний доступ; 3-й етап: видалення поліпів з ділянки етмоїдального синусу через 2-2,5 години після початку операції. При захваті щипцями в ділянці етмоїдального синусу виділився шматок патологічної тканини в більшому об`ємі, ніж передбачалося і в той момент він побачив, що пішов гній в оптику та глазне яблуко змістилося всередину очниці. Тобто, була зруйнована стінка, яка відділяє порожнину решітчатої пазухи від очниці. Він одразу зупинився, поставив тимчасовий тампон в порожнину носа та звернувся до медичної сестри з проханням повідомити керівника ОСОБА_11 про ситуацію, що склалася. ОСОБА_11 прийшла приблизно через 10 хвилин, він їй пояснив, що відбулося, після чого вийшла. Далі було зупинено носову кровотечу і він побачив, що стінка медіальної орбіти розплавлена гнійним змістом. Разом з анестезіологом вони почали проводити терапію, куди входило два антибіотики та препарати, які знімають набряк носового нерву та клітковини. Тобто, робили все для того, щоб зменшити набряк. Через деякий час прийшли консультанти ХМАПО професор ОСОБА_13 та лікар офтальмолог ОСОБА_14 , з якими була узгоджена післяопераційна терапія. Також вирішили продовжити стан медикаментозного стану пацієнта, а після того, як пацієнт вийде з наркозу - зробити комп`ютерну томографію. Після пробудження ОСОБА_8 15.10.2015 приблизно о 22 год. 30 хв. він пішов до головного лікаря, де були мама та дружина ОСОБА_8 , яким було повідомлено про ускладнення, які виникли під час операції, після чого він повернувся в операційний блок, де був приблизно до 00-30 год. 16.10.2015 коли пацієнт прокинувся, його було переведено в звичайну палату, він пішов додому, а з ОСОБА_8 залишився лікар - анестезіолог.

16.10.2015 його викликав головний лікар ОСОБА_15 , якому він повідомив про необхідність проведення комп`ютерної томографії ОСОБА_8 , що й було зроблено в районі обіду. За результатами комп`ютерної томографії ОСОБА_8 виявлено травматичний дефект медіальної стінки правої орбіти, енофтальм, ознаки післяопераційного стану в правому верхнєчелюстному та етмоідальному синусах. Прийнято рішення про госпіталізацію хворого в НДІотолярингології вм.Києві,куди пацієнтав йогосупроводі 17.10.2015 булодоставлено для проведення подальшої післяопераційної терапії. В НДІ отолярингології в м.Києві, з метою відновлення зорової функції на праве око, ОСОБА_8 було проведено курс інтенсивної протизапальної, судинної, протиневритної терапії, МРТ обстеження правої орбіти головного мозку. Також проводились консультації та консіліуми лікарів. Проте відновити функцію правого ока не вдалося.

27.10.2015 ОСОБА_8 виписали з НДІ отолярингології в м.Києві. Після повернення пацієнта до м.Харкова вони з ним поспілкувалися та він порекомендував ОСОБА_8 зробити операцію - нарощування кісткових стінок в умовах НДІ отолярингології в м.Києві за його рахунок, однак ОСОБА_8 відмовився та заявив вимогу про транспортування його за кордон. Також почалися погрози з боку ОСОБА_8 , після чого вони перестали спілкуватися.

02.11.2015 головний лікар клініки «Доктор Алекс» порекомендував йому звільнитися з клініки, що він й зробив.

Стверджував, що будь-яких недбалостей при здійсненні хірургічного втручання не вчиняв. Як лікар-отоляринголог, починаючи з першої зустрічі з пацієнтом ОСОБА_8 і до останнього чітко діяв у відповідності до протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «отолярингологія», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.03.2009.

Вважає, що ті тяжкі наслідки, які утворились у потерпілого ОСОБА_8 , а саме: перелом медіальної стінки правої орбіти з пошкодженням очних м`язів зі зміщенням очного яблука (енофтальм), пов`язані з руйнуванням тканин внаслідок тривалого лікування ОСОБА_8 хронічного гайморита, вживанням лікарських засобів та раніше проведеною операцією. Зазначав, що жодним чином не допускав лікарської помилки та не припускався порушень при проведенні хірургічного втручання потерпілому.

Вважав,що висновоккомісійної судово- медичної експертизи Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи № 09-КЕ/2016 з 15.01.2016 по 13.04.2016 підтверджує правильність його дій під час проведення ОСОБА_8 оперативного втручання.

В той же час, висновок повторної комісійної судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_8 № 80/к від 22.12.2016 КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», на його думку, є необгрунтованим та недопустимим доказом.

Посилаючись на однобічність досудового розслідування та відсутність доказів, безумовно підтверджуючих його вину у вчиненні інкримінованого злочину, просив виправдати його та відмовити у задоволенні позову потерпілого про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, встановлені судом обставини повністю підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:

-показаннями допитаного в судовому засіданні ОСОБА_8 ,який вказав, що тривалий час у нього були проблеми з диханням носа, а саме він хворів на хронічний гайморіт, наглядався у різних лікарів та приблизно від 3-х до 5-ти разів йому робили проколи гайморових пазух. На сайті доктора ОСОБА_9 він прочитав інформацію про те, що вказаний лікар є кваліфікованим спеціалістом, а тому з метою позбавитись проблем зі здоров`ям, він звернувся до лікаря ОСОБА_9 в клініку «Доктор Алекс». Лікар ОСОБА_9 провів йому діагностику та порекомендував провести оперативне втручання септопластику та гаймеротомію. Лікар ОСОБА_9 йому роз`яснив, що 15.10.2015 йому буде проведено операцію, що це не складна операція, час її проведення приблизно дві з половиною години, потім два дні необхідно буде перебувати в клініці, видужання приблизно за 7-10 днів після операції. Про ризики, які можуть виникнути в процесі операції лікар ОСОБА_9 його не повідомляв. По рекомендації лікаря він здав необхідні аналізи. Комп`ютерну томографію він надав за 08.10.2015, яка була зроблена не в клініці «Доктор Алекс». 15.10.2015 вранці він приїхав до клініки, сплатив в касу клініки гроші за операцію і тривалий час чекав своєї черги, приблизно до 12-00 год. Потім почалася операція. Після операції він прийшов до свідомості приблизно через десять годин. Після цього його госпіталізували до м.Києва до Інституту отоларингології, де лікарі йому повідомили, що лікар пробив ножем орбіту і висмоктав клітчатку ока. Під час перебування у вказаному Інституті лікар ОСОБА_9 спілкувався з ним по телефону, а після його повернення до м.Харкова спілкування між ними припинилося. Вважає, що без операції такого б з оком не сталося. У зв`язку з тим, що лікарем ОСОБА_9 непрофесійно та недбало було проведено хірургічне втручання, з метою виправлення допущенних ним помилок та відновлення зору, він змушений був звернутися до клініки в Ізраїлі, де йому видалили очне яблуко. Вказав, що до операції, яка була проведена лікарем ОСОБА_9 він був здоровою людиною, займався спортом. Після втрати ока він втратив сенс життя, йому встановлена 3 група інвалідності безстроково. Зазначене впливає на його емоційний та психічний стан, посилює моральні страждання. Після проведення лікарем ОСОБА_9 операції він був змушений тривалий час лікуватися та ним були витрачені кошти, а тому просив задовольнити цивільний позов, стягнути з обвинуваченого на його користь спричинену матеріальну шкоду у сумі 904760 грн. 84 коп. та моральну шкоду у розмірі 3859200,00 грн.

- заявою ОСОБА_16 в порядку ст.214 КПК України від 27.10.2015 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України медичними працівниками клініки «Доктор Алекс», у якій ОСОБА_16 детально виклала обставини вчинення відносно її сина ОСОБА_8 медичними працівниками клініки «Доктор Алекс» під час проведення оперативного втручання, що мало місце 15.10.2015. До вказаної заяви ОСОБА_16 були долучені медичні документи, а саме: квитанція №11032 від 15.10.2015 про сплату ОСОБА_8 за послугу - хірургічне лікування 27875 грн.; РМП ОСОБА_8 за 12.10.2015; аналізи корові ОСОБА_8 за 12.10.2015; рентгенографія від 12.10.2015 пацієнта ОСОБА_8 ; консультативний висновок отоларинголога ОСОБА_9 10.10.2015; консультативний висновок терапевта від 12.10.2015 ОСОБА_17 ; Виписка з історії хвороби пацієнта ОСОБА_8 лікаря ОСОБА_9 від 16.10.2015 (т. 4 а.с. 35, 36-49);

- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що ОСОБА_8 є її сином. У нього було викривлення носової перегородки, нежить, гайморит, у зв`язку з чим йому періодично робили проколи. З мережі Інтернет її син дізнався, що в приміщенні ТОВ «Доктор Алекс» працює дуже гарний лікар, а тому він вирішив виправити носову перегородку та вилікувати гайморит. Була призначена та проведена 15.10.2015 операція в клініці «Доктор Алекс», після проведення якої їй стало відомо, що у сина була загроза життю. Так, в день операції вона прийшла в лікарню десь приблизно о 14.00-14.30 год., дуже довго чекала її закінчення. Приблизно після 18.00 год. вона вирішила піти до головного лікаря. Приблизно о 22 год. прийшов лікар ОСОБА_9 та розповів, що в її сина пошкоджене око. На наступний день після операції їй зателефонував лікар ОСОБА_9 та сказав, що сина потрібно везти до НДІ отолярингології м.Києва. У вказаному Інституті завідуючий відділення лікар ОСОБА_18 повідомив їй про те, що лікар ОСОБА_9 намагався вирівняти її сину носову перегородку не з того боку. Її син пробув в лікарні в м.Києві 10 днів та їм повідомили, що око врятувати не можливо, оскільки все вирізано та висмоктано, навіть відсутня можливість поставити протез. Вони звернулися до лікарні в м. Одеса, там їм також повідомили, що допомоги не зможуть. Після цього син поїхав до Ізраїлю для того щоб наростити очницю. При цьому, зазначила, що за весь час лікування її сина, лікар ОСОБА_9 переховувався та будь-яким чином йому не допомогав;

- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , яка пояснила, що у 2015 році під час проведення оперативного втручання з корекції носової перегородки лікарем ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_8 вона була медичною сестрою. Під час проведення операції до її обов`язків входило, зокрема, дотримуватися стерильності, подавати хірургу інструменти. Так, під час проведення операційного втручання в операційному блоці перебували хірург, медична сестра-анестезіолог, лікар-анестезіолог та медична сестра. Під час проведення операції ОСОБА_8 вона дотримувалась своїх обов`язків, як медична сестра, з операційного блоку не виходила, дотримувалася стерильності та подавала лікарю ОСОБА_9 хірургічні інструменти. Деталі оперативного втручання на даний час вона не пам`ятає, проте пам`ятає, що під час її проведення у пацієнта ОСОБА_8 були ускладнення. Причини, з яких настали ці ускладнення вона також не пам`ятає;

- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що працювала в клініці «Доктор Алекс» в 2015 році на посаді лікаря анастезіолога. Так, після того, як хірург планує проводити операцію, він направляє пацієнта до лікаря-анестезіолога для проведення обстеження. Перед операцією вона спілкувалась з пацієнтом ОСОБА_8 , якому повідомила що буде ендотрохеальний наркоз, також детально роз`яснила про анестезіологічне забезпечення. Вона особисто застосовувала пацієнту ОСОБА_8 анестезію та слідкувала за його станом весь період проведення операції, та після операції з ним перебувала ще деякий час. Деталі проведення оперативного втручання 15.10.2015 пацієнту ОСОБА_8 вона не пам`ятає, однак пам`ятає, що входила до групи медичних працівників, які проводили пацієнту ОСОБА_8 хірургічне втручання - гайморотомію.

- даними, що містяться в Статуті ТОВ «ДОКТОР АЛЕКС», зареєстрований 19.02.2015, номер запису 14801050011004065, затвердженого ОСОБА_15 , ОСОБА_20 (т. 4 а.с. 50-64);

- реєстраційні відомості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКТОР АЛЕКС» (т. 4 а.с. 65-72);

- даними, що містяться в штатному розкладі по ТОВ «ДОКТОР АЛЕКС» з 01.01.2015 року (т. 4 а.с. 73);

- даними, що містяться в Договорі № 7 про надання медичних послуг від 02.01.2015, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОКТОР АЛЕКС» (надалі виконавець) та Фізична особа підприємець ОСОБА_11 (надалі замовник) уклали договір, за яким виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати замовникові на платній основі медичні послуги, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послуги у порядку і на умовах, передбачених цим договором (т. 4 а.с. 74-78, 139-142);

- даними, що містяться в Договорі № 1 оренди приміщення операційного блоку від 02.01.2015, відповідно до якого «орендар» - ФОП ОСОБА_11 , «орендодавець» - ОСОБА_15 (т. 4 а.с. 134-136);

- даними, що містяться в Акті приймання-передачі в оренду приміщення операційного блоку від 05.01.2015 (т. 4 а.с. 137);

- даними, що містяться в Табелі оснащення операційного блоку (т. 4 а.с. 138);

- даними, що містяться в Договорі оренди № 5 від 02.01.2015, відповідно до якого орендар - ФОП ОСОБА_11 , орендодавець - ОСОБА_15 (т. 4 а.с. 144-146);

- даними, що містяться в Акті приймання-передачі нежитлового приміщення від 02.01.2015 (т. 4 а.с. 147-148);

- даними, що містяться в Протоколі № 2 загальних зборів учасників ТОВ « ДОКТОР АЛЕКС» про обрання директором ОСОБА_15 (т. 4 а.с. 80);

- даними, що містяться в Посадовій інструкції директора ТОВ «ДОКТОР АЛЕКС» (т. 4 а.с. 81-82);

- даними, що містяться в заяві ОСОБА_20 від 10.11.1995 про прийняття на посаду головного лікаря та наказі № 9 від 01.10.2002 про прийняття на посаду головного лікаря ТОВ «ДОКТОР АЛЕКС» (т. 4 а.с. 83-84);

- даними, що містяться в Посадовій інструкції головного лікаря (т. 4 а.с. 85-86);

- даними, що містяться в заяві та наказі №6-к від 01.03.2011 про прийняття ОСОБА_12 на посаду лікаря-анестезіолога ТОВ «ДОКТОР АЛЕКС» (т. 4 а.с. 87-88);

- даними, що містяться в Посадовій інструкції лікаря-анестезіолога ТОВ «ДОКТОР АЛЕКС» (т. 4 а.с. 89-92, 195-198);

- даними, що містяться в заяві та наказі №40-к від 22.09.2015 про прийняття ОСОБА_19 на посаду медичної сестри операційної ТОВ «ДОКТОР АЛЕКС» (т. 4 а.с. 93-94);

- даними, що містяться в Посадовій інструкції медичної сестри операційної (код КП 3231) ТОВ «ДОКТОР АЛЕКС» (т. 4 а.с. 95-98, 199-202);

- даними, що містяться в Касовій Книзі № 6 ТОВ «ДОКТОР АЛЕКС» за період 12.10.2015 - 07.12.2015 (т. 4 а.с. 99-112);

- даними, що містяться в Книзі обліку розрахункових операцій № 2031006242 р/з (т. 4 а.с. 113-124);

- даними, що містяться в документах щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 (т. 4 а.с. 125-130);

- даними, що містяться в трудовому договорі між Працівником ОСОБА_9 та Фізичною особою, яка використовує найману працю ОСОБА_11 (т. 4 а.с. 131-132);

- даними, що містяться в Акті здачі приймання наданих послуг від 31.10.2015 (т. 4 а.с. 79, 143);

- даними, що містяться в Книзі обліку доходів № 4424 від 26.01.2012 (т. 4 а.с. 149-153);

- даними, що містяться в пояснювальних записках ОСОБА_9 від 16.10.2015, 27.10.2015, 30.10.2015 (т. 4 а.с. 156-159);

-протоколом тимчасовогодоступу доречей ідокументів від29.01.2016 рокув ходіпроведення якогослідчим буловилучено медичнудокументацію потерпілого ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 161-189);

- даними, що містяться в Журналі запису оперативних втручань ФОП ОСОБА_11 за 2015 р., відповідно до якого ОСОБА_8 15.10.2015 з 14-00 до 17-30 хірургом ОСОБА_9 проведена операція №128 (т. 4 а.с. 191-194);

- даними, що містяться в медичній карті № 4.510 стаціонарного хворого ОСОБА_8 31 поліклініки щодо встановленого діагнозу загострення хронічного двубічного гнійного пансинусита та викривлення носової перегородки (т. 4 а.с. 203-218);

-даними,що містятьсяв медичнійкарті №4.877стаціонарного хворого ОСОБА_8 31поліклініки щодовстановленого діагнозухронічний двостороннійгнійно поліпознийгаймороетмоїдит(т. 4 а.с. 219-242);

-даними,що містятьсяв медичнійкарті №62ЛОР стаціонарногохворого ОСОБА_8 ФОП ОСОБА_11 щодовстановленого діагнозузагострення правосторонньогохронічного гнійно-поліпозноговерхнєчелюсного етмоїдальногосінусита.Викривлення перегородкиноса(т. 5 а.с. 1-40);

- висновком комісійної судово-медичної експертизиХарківського обласногобюро судово-медичноїекспертизи №09-КЕ/2016з 15.01.2016по 13.04.2016(т.5а.с.131-136),згідно якогохірургічне лікування ОСОБА_8 було обраноза показаннямиправильно:лікар усвоїх висновкахщодо необхідностіоперативного лікування ОСОБА_8 керувався протоколаминадання медичноїдопомоги хворимна хронічнийполіпозний риносинусит,затверджених наказом МОЗУкраїни від24.03.2009№181(надаліПротоколи),у якомутакож вказанона комплекснеобхідних діагностичнихзаходів передпроведенням операції,який буввиконаний хворомуу лікувальномустаціонарі: клінічніаналізи кровіта сечі,біохімічний аналізкрові,реакція мікропреципітаціїРМП,мікробіологічне дослідженнязмісту гайморовоїта визначеннячутливості виділенихкультур дохіміотерапевтичних препаратів(післяоперації),аналіз кровіна HBs-антіген іантітіла довірусного гепатитуС,показники згортаннякрові,флюорографічне обстеженняорганів грудноїпорожнини.Також хворогобуло оглянутоанестезіологом.Згідно даниммедичної карти№ 62(ЛОР)ФОП « ОСОБА_11 », ОСОБА_8 перед проведеннямхірургічної операціїне булопроведено обов`язковихдосліджень, рентгенологічногообстеження придатковихпазух носу,та доопераційногобактеріологічного дослідженнямікрофлори вмістуносових порожнин,що однакне вилинулона хідоперації тапісляопераційний період.При аналізіпротоколу операції,яка булапроведена ОСОБА_21 15.10.2015р.,визначається,що привидаленні поліпознозмінених тканинз передніхпорожнини носуу середньо-задніхїї відділахбули виявленівиражені патологічнізміни -рубцево-поліпознийконгломерат,який бувспаяний зперегородкою носаі йогобічною стінкою,де стікалослизово-гнійневиділення впорожнину носу.За допомогоюраспатора конгломератбуло відокремленовід носовоїперегородки зчастковою резекцієюїї хрящав задньо-верхніхвідділах,що супроводжувалосяпосиленням виділеннягнійного вмісту.За допомогоюхірургічних інструментівцей конгломератпоступально виділявсявід бокової стінки носу (середня, верхня носові раковини, клітки гратчастого лабіринту) При мобілізації (тракції) цього конгломерату він вийшов у вигляді секвестру в набагато більшому об`ємі чим передбачалося, що в свою чергу призвело до порушення цілості стінки орбіти та западання очного яблука глибше всередину орбіти (енофтальм). При цьому анатомічна цілість очного яблука в ході операції порушена не була. Також при викритті правої гайморовій пазухи через перфорований отвір від попередньої операції в ній було виявлено слизово-гнійний вміст, а також дефект верхньої стінки (нижньої стінки орбіти з внутрішньої сторони). В верхньощелепну пазуху був введений гемостатичний матеріал. На праве око була накладена пов`язка. Під час операції зазначалася підвищена кровотеча тканин, як можливе та передбачене Протоколами явище, що не призвело, згідно медичної документації, дорозвитку загрозливого для життя стану. Після хірургічної операції 15.10.2015р. був проведений консультативний огляд хворого доцентом кафедри офтальмології ХМАПО ОСОБА_14 . Був визначений енофтальм правого ока з декотрим зміщенням ока донизу. Середовища ока прозорі, мідріаз (розширена зіниця); очне дно сітчатка бліда, артерії звужені, диск зорового нерва помірно деколорований, контури його злегка набряклі. Консервативна терапія скорегована, рекомендований контрольний огляд хворого через 3-4 дні. 16.10.2015р. хворий був оглянутий професором кафедри офтальмології і дитячої отоларингології ХМАПО професором ОСОБА_22 : будо показано проведення інтенсивної протизапальної та протинабрякової терапії та узгодження з офтальмологом тактики подальшого лікування хворого.

Тобто енофтальм у пацієнта в ході операції, виник внаслідок інтраопераційного порушення цілості стінки орбіти з формуванням кісткового дефекту, до того ж об`єктивних ознак травматичного порушення анатомічної цілості правого очного яблука комісія експертів не визначає. При контрольній спіральній комп`ютерній томографії додаткових пазух носу ОСОБА_8 (протокол №6222 від 16.10.2015р.) ознак ушкодження правого очного яблука також не виявлено; зоровий нерв дещо зігнутий, товщиною до 5 мм. Відзначався кістковий дефект медіальної стінки правої орбіти розмірами до 16х8 мм, явища поліріносинуситу, викривлення носової перегородки, стан після септопластики, а також гайморотомії справа і зліва (сліди раніше проведених оперативних втручань). Загальний стан ОСОБА_8 в післяопераційному періоді відповідав об`єму хірургічної операції, з позитивною клінічною динамікою на тлі комплексної терапії, яка надавалася відповідно зазначеним вище Протоколам, та у зв`язку із виниклими інтраопераційними ускладненнями 16.10.2015р. було прийнято рішення щодо екстреної госпіталізації хворого до спеціалізованого відділення НДІ отоларингології ім. О.С. Коломійченка.

Таким чином експертна комісія зазначає, що під час проведення хірургічної операції ОСОБА_8 15.10.2015р. мало місце інтраопераційне ускладнення, яке було обумовлене анатомо-фізіологічними особливостями ділянки, де проводилась операційне втручання (етмоідальна кістка анатомічно бере участь у формуванні медіальної (внутрішньої) стінки очної ямки), а також передбачене в Протоколах патологічною поліпозною деструкцією медіальної стінки орбіти, яка настала внаслідок тривалого і постійно рецидивуючого хронічного гнійно-поліпозного етмоідального і верхньощелепного синуситу. Інтраопераційна підвищена кровоточивість тканин та наявність вже існуючих хворобливих змін поліпозно-рубцових конгломератів, які були спаяні з оточуючими тканинами, а також різке стоншення кісткових структур в зоні гратчастого лабіринту і орбітальної стінки, в сукупності значно ускладнили хід операції та призвели до ранніх та віддалених ускладнень. Тобто порушення анатомічної цілості кістки внутрішньої стінки орбіти у хворого ОСОБА_8 комісія не може розцінювати як саме лікарську помилку в ході проведення операції, а кваліфікує її як інтраопераційне ускладнення, обумовлене патологічними змінами кісткової тканини внутрішньої стінки орбіти на тлі тривалого локального деструкційного процесу в етмоідальній кістці. Вказані вище патологічні зміни тканин у ОСОБА_8 могли сформуватися внаслідок перенесеного раніше хірургічного втручання (гайморотомія справа в 2013 р.), що також могло сприяти до поліпозної деструкції медіальній стінки правої орбіти, а також бути слідством багаторічного використання хворим дегонгестантів ліків від нежиті (з анамнезу життя відомо, що хворий на протязі 10 років щоденно та багаторазово використовував різні лікарські препарати, які звужують судини).

Комісія експертів визначає, що лікувальна програма ОСОБА_8 , а саме хірургічне лікування, по затвердженим Протоколам було обрано лікарем обґрунтовано. При цьому, згідно цього Протоколу, до «лікувальної програми» входить хірургічне лікування хворих, методикою вибору є двобічна або однобічна поліпоетмоідектомія, при розповсюдженні процесу у приносові пазухи комбіноване втручання в залежності від ступеня розповсюдженості; хірургічне втручання по видаленню полипів з корекцією супутньої патології порожнини носа (викривлення носової перегородки, хронічний гіпертрофічний риніт). «Можливими побічними діями та ускладненнями» під час проведення таких операцій є інтраопераційна кровотеча (яка мала місце у хворого) з вірогідністю залишку полипів в зоні кровотечі, поліпозна деструкція медіальної стінки орбіти (в даному випадку як слідство тривалого рецидивуючого хронічного поліпозного риносинусита), а також пошкодження нетипово розташованого стовбура зорового нерва, що, не виключено, мало місце у ОСОБА_8 . В післяопераційному періоді також можливо інфікування післяопераційної порожнини. При подальшому огляді хворого 17.10.2015р., проведеного у стаціонарі ДУ «Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» лікарем-офтальмологом ОСОБА_23 (згідно даним медичної карти №1719 стаціонарного хворого), у ОСОБА_8 були виявлені патологічні зміни правого ока: виражений енофтальм, обмеження рухливості правого ока по всіх пласкостях, виражений хемоз ока (набряк тканини повіки) і поверхні ока (кон`юнктиви), виражений набряк рогівки у всіх відділах; зіниця правильної форми, реакція на світло суттєво знижена але збережена. Кришталик прозорий, гемофтальм, очне дно огляду не доступно. Гострота зору р. 1. Incerte (невпевнено). Сприйняття кольору відсутнє. Хворому надавалася комплексна терапія, не зважаючи на яку його офтальмологічний статус погіршився, та 26.10.2015р. при огляді правого ока вже відмічався птоз 3 ст. (повне закриття зіниці верхнім повіком), акінезія очного яблука, виражений хемоз кон`юнктиви та рогівки. Внутрішній тиск очного яблука не визначався. Зір відсутній. При додатковому дослідженні ОСОБА_8 від 26.10.2015р. відповіді головного мозку при стимуляції правого ока спалахом і шаховим паттерном не отримано. ЛОР статус пацієнта на тлі терапії покращився: відмічав періодичне утруднения носового дихання, післяопераційні рани загоїлися. Був виписаний із стаціонару 27.10.2015р. з заключним діагнозом: «Рецидивуючий гнійно-поліпозний гаймороетмоідіт. Стан після хірургічного лікування з пораненням орбіти. Травматичне пошкодження медіальної стінки правої орбіти. Травматичний енофтальм, пошкодження зорового нерва. Субатрофія очного яблука».

Незворотні патологічні зміни в правому очному яблуку ОСОБА_8 надали підстав щодо його хірургічного видалення; в подальшому хворому проводилася пластика коньюнктивальної порожнини жировим імплантом у лікувальному закладі Ізраїлю. Найбільш вірогідною причиною втрати правого очного яблука у ОСОБА_8 з`явилося порушення його судинного живлення внаслідок зміни нормального анатомічного розташування в орбіті та можливе судинне попадання в орбіту в якості інфекційного агента слизово-гнійного вмісту із розташованих поруч запалених додаткових пазух носа, що в цілому і спричинило атрофічні зміни у тканинах органа.

Враховуючи вище зазначене, експертна комісія позбавлена можливості достеменного визначення, внаслідок саме якої з причин настало порушення анатомічної цілості внутрішньої стінки правої орбіти ОСОБА_8 внаслідок дій лікаря під час проведення хірургічної операції 15.10.2015р. в ЛОР відділенні «ФОП ОСОБА_11 » лікарем ОСОБА_9 , або внаслідок випадкових обставин в ході цієї операції, які проявилися вилученням непередбаченого об`єму тканин, патологічно змінених на тлі довготривалих хворобливих процесів (поліпозна деструкція кістки), що в свою чергу спричинило зміщення очного яблука. До того ж комісія звертає увагу на той факт, що поліпозна деструкція медіальної стінки орбіти, як результат довготриваючого рецидивуючого гнійнополіпозного верхньощелепного і етмоідального синусіту, які мали місце у ОСОБА_8 , є у переліку можливих ускладнень, передбачених в Протоколах надання медичної допомоги хворим на хронічний поліпозний риносинусит, затверджений наказом МОЗ України від 24.03.2009 р. № 181. Про складність медичного втручання та можливі непередбачувані обставини під час операції ОСОБА_8 було попереджено лікарями, про що 12.10.2015р. з ним була складена інформована добровільна згода на операцію та знеболювання.

Таким чином комісія експертів не може кваліфікувати порушення цілості медіальної стінки правої очниці з енофтальмом, які виникли в ході проведення ОСОБА_8 хірургічної операції, та подальшу втрату хворим правого очного яблука, як тілесні ушкодження, та утримується від їх оцінювання за ступенем тяжкості (згідно до п. 4.7. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6).

-висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_8 № 80/к від 22.12.2016 КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» (т. 5 а.с. 41-82), згідно якого у ОСОБА_8 , 1982 р.н., мало місце тілесне ушкодження у вигляді травматичного перелому медіальної стінки правої орбіти з пошкодженням очних м`яз зміщенням очного яблука (енофтальм), порушенням кровообігу в ньому, крововиливом ретробульбарну (навколо очного яблука) клітковину та можливим попаданням до неї гнійного вмісту придаткових пазух носу, що в подальшому призвело до розвитку незворотних патологічних змін в очному яблуці (субатрофія) та його хірургічного видалення. Зазначене тілесне ушкодження було спричинене під час проведення ОСОБА_8 15.10.2015 року оперативного втручання ( видалення полипів та евакуації гнійного вмісту придаткових пазух носу верхньощелепний та етмоїдальний синуси справа, часткова резекція верхніх відділів перетинки носу з метою ендоскопічного доступу в остіомеатальну зону справа застосовувалася шейверна методика гайморотомії, етмоїдотомії), найбільш ймовірно, через неправильно вибрану лікарем, що проводив оперативне втручання методику вказаного втручання, яка не показана при загостренні синуситу без важких ускладнень, недооцінку важкості можливих ускладнень втручання, можливо технічні помилки під час втручання через недооцінку характеру патологічного процесу. Таким чином, між вищевказаними недоліками при наданні ОСОБА_24 медичної допомоги при проведені йому 15.10.2015 року оперативного втручання та спричиненням йому внаслідок вказаного втручання тілесних ушкоджень вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок. Вищевказане тілесне ушкодження за критерієм стійкої втрати загальної працездатності, відповідно до п. 2.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 від 17.01.1995 року МОЗ України, та «Інструкції про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи. М., 1986г»/таблиця процентів втрати загальної працездатності в результаті різноманітних травм... ст. 24 «зниження гостроти зору кожного ока»: таблица и примечания - 45%), призвела до стійкої втрати ОСОБА_8 загальної працездатності в розмірі 45%, тобто відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. За даними КТ обстеження, що було виконане ОСОБА_8 перед проведенням оперативного втручання 15.10.2015 року, та об`єктивного огляду в обох гайморових синусах відмічається зниження пневматизації синусів та наявність ексудату, що є протипоказанням для планового оперативного втручання (септопластика виправлення носової перетинки виконується тільки в плановому порядку, під час знаходження хронічного синуситу в стадії ремісії, тобто без ознак гострого запального процесу та з мінімально вираженою клінічною симптоматикою). Зазначене відповідає вимогам «Протоколу надання медичної допомоги хворим з хронічним синуситом», затвердженому Наказом МОЗ України від 24.03.2009 року № 181, та даним спеціальної медичної літератури з цих питань. ОСОБА_8 перед проведенням оперативного втручання 15.10.2015 року було виконане КТ обстеження придаткових пазух носу, яке є більш інформативним та точним методом дослідження, ніж рентгенографія придаткових пазух носу, у зв`язку з чим проводити хворому вказану рентгенографію необхідності не було. Мікробіологічне дослідження мазка з порожнини носу або аспірату із синусу є обов`язковим при підготовці хворого із хронічним синуситом до оперативного втручання, у зв`язку з чим воно повинно було бути виконаним ОСОБА_8 . Діагностична пункція верхньощелепної пазухи відноситься до додаткових методів дослідження, тобто досліджень, які не обов`язковими для призначення всім без виключення хворим хронічний синусит при їх підготовці до оперативного втручання, але в даному випадку приймаючи до уваги характер захворювання ОСОБА_8 , зазначену діагностичну маніпуляцію необхідно було провести;

-показаннями допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_25 ,який підтримаввисновок комісійноїсудово-медичноїекспертизи №80/квід 22.12.2016та зазначив,що висновки комісією були зроблені на підставі наданої медичної документації, якої було достатньо для проведення експертизи;

-показаннями допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_26 , який підтримав висновок комісійної судово-медичної експертизи № 80/к від 22.12.2016 та зазначив, що висновки були зроблені на підставі наданої медичної документації, оскільки відео фіксація оперативного втручання не проводилась. Досліджуючи надану документацію, прийшов до висновку, що наявні ускладнення у ОСОБА_8 виникли під час оперативного втручання, оскільки проводився шейверний метод, що є агресивним та таким, що потребує високої кваліфікації лікаря. Ускладнення у ОСОБА_8 могли бути також спричинені технікою проведення оперативного втручання;

-показаннями допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_27 яка підтримала висновок комісійної судово-медичної експертизи № 80/к від 22.12.2016 та зазначила, що експертиза проводилась по наданій медичній документації. Зазначила, що при хронічному гнійному процесі такого травматичного пошкодження бути не може, зміщення кісткового відломку як зазначено в КТ це травматичне пошкодження, оскільки повинні бути чіткі контури та межі, а вони стушовані, зміщення ока до основи орбіти (енофтальм), потовщення зорового нерву, вхід зорового нерву має бути рівний, однак в даному випадку він зігнутий, сітківка бліда, а має бути рожева, зоровий нерв має бути блідо рожевий, натомість в даному випадку він декларований та наявний набряк зорового нерва. Одназначно ствердила, що западіння ока в середину, нецілісність медіальної стінки, зміщення кісткового відломку це є травматичним пошкодженням.

За змістом ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно з ч.2 ст.91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит.

Оцінивши усі надані стороною обвинувачення докази відповідно до положень ст.94 КПК України, кожен окремо та у їх сукупності, суд вважає висунуте обвинувачення ОСОБА_9 за ч.1 ст.140 КК України доведеним належними, допустимими та достатніми доказами.

До такого висновку суд приходить з наступних міркувань.

Частиною 1 статті ст.140 КК України передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки для хворого.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КК України характеризується такими ознаками: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) тяжкими наслідками для хворого; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідками. Невиконання професійних обов`язків означає, що медичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов`язаний був учинити.

Неналежне виконання професійних обов`язків має місце у разі, коли медичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

Оскільки диспозиція ч.1 ст.140 КК України має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладалися на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів порушено винним. Із суб`єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого.

Законом України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 передбачено, що медичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобігати і лікувати захворювання, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_9 відповідно до трудового договору №20391207059, зареєстрованого ХМЦЗ 21.05.2012 був прийнятий на роботу до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 на посаду лікаря-отоларинголога 15.05.2012 (т.3 а.с.214-216).

Відповідно до трудового договору, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 15.05.2012, працівник зобов`язаний виконувати на високому професійному рівні обов`язки лікаря-отоларинголога, дотримуватись правил деонтології при виконанні своїх професійних обов`язків, сумлінно вести первинну медичну документацію та розрахунки з пацієнтами (т.3 а.с.211-213).

На переконання суду, доведений сукупністю доказів встановлений факт, що ОСОБА_9 , працюючи на посаді лікаря-отоларинголога, тобто будучи медичним працівником зі спеціальною освітою, проводячи 15.10.2015 року оперативне втручання ОСОБА_8 неналежно виконав свої професійні обов`язки через недбале та несумлінне до них ставлення, неправильно вибравметодику вказаноговтручання,яка непоказана призагостренні синуситубез важкихускладнень,недооцінив важкостіможливих ускладненьвтручання,можливо технічніпомилки підчас втручаннячерез недооцінкухарактеру патологічногопроцесу. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до стійкої втрати ОСОБА_8 загальної працездатності в розмірі 45% від загальної.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_9 належно виконав свої професійні обов`язки, і його дії не перебувають у причинному зв`язку із наслідками, що настали для ОСОБА_8 є неспроможними.

Суб`єктивна сторона злочину за ч.1 ст. 140 КК України виражається у прямому умислі або у злочинній недбалості стосовно неналежного виконання професійних обов`язків. Що стосується наслідків, то вина до них може бути лише необережною (злочинна недбалість або злочинна самовпевненість).

Судом належнимчином досліджено,оцінено табереться доуваги якдоказ вини ОСОБА_9 висновок експерта№80/к від 22.12.2016 повторної комісійної судово-медичної експертизи, згідно з яким у ОСОБА_8 , 1982 р.н., мало місце тілесне ушкодження у вигляді травматичного перелому медіальної стінки правої орбіти з пошкодженням очних м`яз зміщенням очного яблука (енофтальм), порушенням кровообігу в ньому, крововиливом ретробульбарну (навколо очного яблука) клітковину та можливим попаданням до неї гнійного вмісту придаткових пазух носу, що в подальшому призвело до розвитку незворотних патологічних змін в очному яблуці (субатрофія) та його хірургічного видалення. Зазначене тілесне ушкодження було спричинене під час проведення ОСОБА_8 15.10.2015 року оперативного втручання (видалення полипів та евакуації гнійного вмісту придаткових пазух носу верхньощелепний та етмоїдальний синуси справа, часткова резекція верхніх відділів перетинки носу з метою ендоскопічного доступу в остіомеатальну зону справа застосовувалася шейверна методика гайморотомії, етмоїдотомії), найбільш ймовірно, через неправильно вибрану лікарем, що проводив оперативне втручання методику вказаного втручання, яка не показана при загостренні синуситу без важких ускладнень, недооцінку важкості можливих ускладнень втручання, можливо технічні помилки під час втручання через недооцінку характеру патологічного процесу. Таким чином, між вищевказаними недоліками при наданні ОСОБА_24 медичної допомоги при проведені йому 15.10.2015 року оперативного втручання та спричиненням йому внаслідок вказаного втручання тілесних ушкоджень вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

З приводу посилання сторони захисту на те, що висновок комісійної судово-медичної експертизи № 80/к від 22.12.2016 є недопустимим доказом, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

З огляду на це, експерт відповідає лише на питання поставлені йому особою, яка його залучила або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Статтею 102 КПК України передбачено зміст висновку експерта, який складається з чіткого переліку пунктів, що не підлягають розширеному тлумаченню.

На підставі положень ч. 2 ст. 94, ч. 10 ст. 101 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, а висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, який здійснює провадження, однак незгода із висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідному рішенні.

Вказаний висновок експерта виконаний висококваліфікованими експертами, такий є належним чином аргументованим, ґрунтується на ретельному дослідженні, містить відповіді на поставлені питання, фактичні дані, викладені у висновку, відносяться до справи і мають доказове значення. Комісією експертів дані всі відповіді на поставлені запитання, які не є взаємовиключними.

Так, відповідно до п. 4 вищевказаних Правил, до складу судово-медичних експертних комісій можуть входити фахівці інших спеціальностей, які за своїм процесуальним становищем при проведенні експертизи є експертами.

Пунктом 1.5 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи передбачено, що до участі у проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедри судової медицини, фахівці закладів охорони здоров`я та інших відомств. Фахівці інших спеціальностей, які залучаються до складу судово-медичних експертних комісій, можуть бути експертами та при проведенні судово-медичної експертизи надають відповіді на питання своєї медичної галузі, що в свою чергу не суперечить вимогам ст. 7, 9 Закону України «Про судову експертизу».

Твердження обвинуваченого з приводу того, що експертами у висновку комісійної судово-медичної експертизи № 80/к від 22.12.2016 невірно визначена методика, за якою ним проводилось оперативне втручання, а також на те, що наслідки, які утворились у потерпілого пов`язані з особливістю організму останнього, спростовуються даними, отриманими в ході допиту експертів, які підтримали свої висновки, детально відповіли на численні запитання сторони захисту, їх показання узгоджуються між собою, а тому суд визнає належним та допустимим доказом висновок комісійної судово-медичної експертизи № 80/к від 22.12.2016.

Щодо посилань сторони захисту на те, що висновок комісійної судово-медичної експертизи Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи № 09-КЕ/2016 з 15.01.2016 по 13.04.2016 доводить його невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, суд зазначає.

Так, з вказаного вище висновку вбачається, що хірургічне лікування ОСОБА_8 було обрано за показаннями правильно: лікар у своїх висновках щодо необхідності оперативного лікування ОСОБА_8 керувався протоколами надання медичної допомоги хворим на хронічний поліпозний риносинусит, затверджених наказом МОЗ України від 24.03.2009 №181 (надалі Протоколи). Разом з цим, згідно цього ж висновку, ОСОБА_8 не було виконано мікробіологічне дослідження мазка з порожнини носу або аспірату із синусу, що є обов`язковим при підготовці хворого із хронічним синуситом до оперативного втручання, у зв`язку з чим воно повинно було бути виконаним ОСОБА_8 . Діагностична пункція верхньощелепної пазухи відноситься до додаткових методів дослідження, тобто досліджень, які не обов`язковими для призначення всім без виключення хворим хронічний синусит при їх підготовці до оперативного втручання, але в даному випадку приймаючи до уваги характер захворювання ОСОБА_8 , зазначену діагностичну маніпуляцію необхідно було провести. Отже, вказане підтверджує не проведення ОСОБА_8 в достатньому обсязі діагностичної маніпуляції перед проведенням оперативного втручання.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 140 КК України, як неналежне виконаннямедичним працівникомсвоїх професійнихобов`язків внаслідок недбалого танесумлінного доних ставлення,що спричинилотяжкі наслідкидля хворого.

Винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версії обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що факти, встановлені на підставі допустимих доказів для розумної і безсторонньої людини дають підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).

Цей стандарт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 , на думку суду, було дотримано.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_9 своєї вини в пред`явленому йому обвинуваченні суд розцінює як вибрану ним стратегію свого захисту.

Проте,така позиціяобвинуваченого незнайшла свогопідтвердження підчас судовогорозгляду,оскільки вонасуперечить показаннямпотерпілого,свідків,експертів,письмовим доказам,дослідженим усудовому засіданні,а томусуд ставитьсядо неїкритичнота вважає, що показання обвинуваченого спрямовані на можливість ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинення нетяжкого кримінального правопорушення чи зменшити міру можливого покарання.

З урахуванням викладеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає поза розумним сумнівом доведеними всі елементи, як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону та є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , судом не встановлено.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_9 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра не перебуває, у лікаря нарколога на обліку не перебуває, раніше не судимий, розлучений, підлягає покаранню за вчинення нетяжкого злочину, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.

Згідно з висновком досудової доповіді Московського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 15.03.2018, ризик вчинення ОСОБА_9 повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі не може становити небезпеку для суспільства. За висновком досудової доповіді від 15.03.2018, доцільно покладення на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків, передбачених ч. 1 п.п.1,2, ч.2 п.п.2,6 ст. 76 КК України (т.1 а.с.166-169).

Призначаючи ОСОБА_9 покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому покарання за ч. 1 ст. 140 КК Україниу вигляді обмеження волі, встановленої санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення і застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, підстав для застосування інших видів покарання суд не вбачає.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) з моменту його фактичного затримання, а саме, з 23.10.2017 по 24.10.2017 включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК України 15.10.2015 року.

Згідно мотивувальної частини ухвали Харківського апеляційного суду від 10.06.2021, матеріалами провадження підтверджено дійсне ухилення ОСОБА_9 від досудового слідства та, враховуючи вищенаведенийправовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, такий строк для останнього згідно вимог ч.2 ст.49 КПК України становить п`ятнадцять років з часу вчинення інкримінованого злочину.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що правові підстави для застосування п.1 ч.1 ст.49 КК України та звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності відсутні.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24.10.2017 відносно ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27) на 60 днів до 21.12.2017, з визначенням застави в розмірі 32000,00 грн. (т.1 а.с.125-129).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02.11.2017 ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 24.10.2017 стосовно ОСОБА_9 скасовано. Застосовано до підозрюваного за ч.1 ст.140 КК України ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 32000 грн., з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2,3,8 ч.5 ст.194 КПК України.

Заставодавцем ОСОБА_28 26.10.2017 було внесено заставу у розмірі 32 000 грн. 00 коп., на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, а тому на підставі ст.182 КПК України, після набрання вироком чинності, вказана застава підлягає поверненню заставодавцю.

По кримінальномупровадженню потерпілим ОСОБА_8 було заявленоцивільний позовпро стягненняз ОСОБА_9 на йогокористь навідшкодування матеріальноїшкоди урозмірі 1063185грн.30коп. (витрати на лікування у розмірі 158 424,46 грн. та23774,78 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24.11.2017 становить 638 623,87 грн.; витрати на лікування у розмірі 34 896,94 шекелів Ізраїлю, що за курсом НБУ станом на 24.11.2017 становить 266 136 грн. 97 коп.) та на відшкодування моральної шкоди у розмірі 3859200,00 грн. (т. 3 а.с.150-152).

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з такого.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За змістом ч.1 ст.129, абз.7 п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_11 (т.3 а.с.213-216), а тому відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України обов`язок відшкодувати шкоду, завдану працівником юридичної особи під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків покладається на юридичну особу.

В ході розгляду кримінального провадження в судовому засіданні потерпілий зазначив, що цивільний позов заявляє саме до ОСОБА_9 , претензії матеріального чи морального характеру до ФОП ОСОБА_11 у нього відсутні, проти залучення до участі у справі цивільного відповідача ФОП ОСОБА_11 категорично заперечував.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_8 в частині стягнення саме з ОСОБА_9 на його користь матеріальної шкоди в сумі 1063185грн.30коп. (витрати на лікування у розмірі 158 424,46 грн. та23774,78 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24.11.2017 становить 638 623,87 грн.; витрати на лікування у розмірі 34 896,94 шекелів Ізраїлю, що за курсом НБУ станом на 24.11.2017 становить 266 136 грн. 97 коп.), а тому відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

При цьому, потерпілому ОСОБА_8 роз`яснюється право в порядку ЦПК України звернення до належного відповідача з позовом про відшкодування матеріальної шкоди.

Щодо позову ОСОБА_8 в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 3859200,00 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" також зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 вказаної Постанови зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 3859200,00 грн., потерпілий вказав, що моральна шкода полягає в тривалих моральних стражданнях, втрату ока, порушенням звичного, активного стереотипу життя. Крім того посилався на висновок судово-психологічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса №21903 від 19.01.2018 (т.6 а.с.140-155).

Так, дійсно, з висновку судово-психологічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса №21903 від 19.01.2018 (т.6 а.с.140-155), вбачається, що ситуація, що досліджується за даною справою (спричинення тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких позивач втратив праве око), була для ОСОБА_8 психотравмувальною ОСОБА_8 спричинені страждання (моральна шкода) у зв`язку з ситуацією, що досліджується по справі. За умови , якщо судом буде встановлено, що ступінь провини спричинювача шкоди пов`язаний з простою необережністю, орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_8 душевні страждання (моральну шкоду), може становити 288 мінімальних заробітних плат. За умови, якщо судом буде встановлено, що ступінь провини спричинювача шкоди пов`язаний з грубою необережністю, орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_8 душевні страждання (моральну шкоду), може становити 576 мінімальних заробітних плат.

Разом з цим, зважаючи на конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, їх тривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, зважаючи на обставини, при яких було заподіяно моральну шкоду, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь потерпілого в порядку відшкодування моральної шкоди 500 000 грн., що буде адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнав потерпілий внаслідок неналежного виконання лікарем ОСОБА_9 своїх професійних обов`язків.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення і його вплив на нормальну життєдіяльність потерпілого, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Процесуальні витрати та речові докази по справі - відсутні.

Керуючись ст.ст.369-371 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1ст. 76 КК Українина час іспитового строку покласти наОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) з моменту його фактичного затримання, а саме, з 23.10.2017 по 24.10.2017 включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у сумі 500000 (п`ятсот) тисяч гривень.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заставу у розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп., внесену 26.10.2017 заставодавцем ОСОБА_28 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_28 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1