Рішення

від 18.03.2025 по справі 362/6111/24

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6111/24

Провадження № 2/362/693/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа: Васильківський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту та заборони відчуження з майна,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Гулько Ж.В. звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ АБ «Укргазбанк», третя особа: Васильківський ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить зняти арешт та заборону відчуження з майна.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що батькам позивача відповідно до договору купівлі-продажу від 18.12.2012 року на праві власності належав будинок під АДРЕСА_1 . Після смерті батьків позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та дізналась, що на підставі постанови ВП №37800316 державного виконавця Васильківського міськрайонного управління юстиції від 13.08.2013 року, накладено арешт та заборону відчуження на спадкове майно - домоволодіння, а власником зазначено ОСОБА_2 , яка по факту є попереднім власником будинку. Стягувачем в рамках виконавчого провадження є ПАТ АБ «Укргазбанк», Позивач зазначає, що на момент накладення арешту на майно, власником будинку були батьки позивача, майно під арештом не перебувало. При зверненні представника позивача до державної виконавчої служби із заявою про виключення з реєстру запису арешту майна із забороною відчуження домоволодіння (житлового будинку), позивачу було відмовлено. Наявний в реєстрі запис про арешт майна із забороною відчуження, позбавляє законних спадкоємців можливості отримати свідоцтво про право на спадщину та користуватися майном, що є порушенням їхніх конституційних прав і свобод.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.09.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів (а.с.48-50).

В установлений судом строк позивач усунув недоліки.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі (а.с.69).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.11.2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про витребування доказів, задоволено. Витребувано з Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) належним чином засвідчену копію виконавчого провадження №16480194 від 14.12.2012 року (а.с.116-117).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.02.2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 138-139).

17.03.2025 року представник ПАТ АБ «Укргазбанк» подав до суду пояснення, зазначає що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2012 року у справі №2-7752/11 задоволено позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Рішення набралозаконної сили. Відчуження боржником спірного житлового будинку відбулось в період після винесення рішення суду про стягнення заборгованості. На даний час рішення суду не виконано. Відчуження нерухомого майна призвело до порушення прав банку, а тому у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 158-160).

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Гулько Ж.В. в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином (155), причини неявки суду не відомі.

ОСОБА_2 , ПАТ АБ «Укргазбанк» в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність (а.с. 103), інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Третя особа Васильківський ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с. 106, 131), заяв чи клопотань до суду не направляли.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що 18.12.2012 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_2 житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 21-22).

Відповідно до п. 9 договору, на момент його укладення відчужуваний будинок під заставою, забороною (арештом), в іпотеці не перебував.

Постановою державного виконавця №16480194 від 14.12.2012 року звільнено з-під арешту житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а.с. 27).

13.08.2016 року приватним нотаріусом здійснено реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 (а.с. 28).

29.06.2017 року приватним нотаріусом здійснено реєстрацію спадкової справи після смерті померлої ОСОБА_5 (а.с. 26).

Відповідно до листа Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.01.2025 року зазначено, що в період з 17.12.2009 року по 24.12.2009 року у відділі перебувало виконавче провадження №16480194 щодо виконання ухвали Васильківського міськрайсуду від 06.12.2009 року стосовно накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 24.09.2009 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з накладенням арешту на майно відповідно до витягу №25792513. Виконавче провадження №16480194 знищено (а.с. 128-129).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав, на житловий будинок АДРЕСА_1 накладено арешт та заборону відчуження, на підставі постанови державного виконавця №37800316 від 13.08.2013 року, запис про обтяження внесено 21.08.2013 року, запис обтяження 2202494, власником даного майна зазначено ОСОБА_2 (а.с. 105-106).

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Таким чином, наявність арешту, накладеного на майно, порушує право власності позивача, в тому числі, й щодо розпорядження належним їй майном.

Згідно із ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року в справі № 661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) зроблено висновки про те, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судом встановлено, що в період з 13.06.2003 року по 18.12.2012 року власником спірного будинку, на який накладено арешт була ОСОБА_2 . У подальшому, з 18.12.2012 року власником домоволодіння став ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Нормою частини 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 392 ЦК України регламентовано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання, у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, фактично спадщину прийняла, однак свідоцтво про право на спадщину на будинок не змогла отримала, оскільки на спадкове майно накладено арешт, а іншого способу захисту своїх прав, аніж звернення з позовом до суду у позивача немає, тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Посилання представника ПАТ АБ «Укргазбанк» на те, що відчуження нерухомого майна порушило його права, не заслуговують на увагу, оскільки на момент відчуження ОСОБА_2 нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2012 року, на даний об`єкт не було накладено арешт, власник майна міг розпоряджатись ним на власний розсуд, в тому числі здійснити відчуження на користь інших осіб. Наявність судового рішення про стягнення коштів, жодним чином не обмежувало боржника у праві відчуження майна.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених законом, для задоволення позову та скасування арешту на будинок АДРЕСА_1 , що належала на праві власності померлому ОСОБА_4 , оскільки наявний вид обтяження обмежує право позивача на отримання свідоцтва про право на спадщину, після смерті спадкодавця, і суд, вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 15, 16, 316, 319, 321, 328, 391 ЦК України, статтями 4, 12, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа: Васильківський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту та заборони відчуження з майна - задовольнити.

Скасувати арешт та заборону відчуження майна, а саме житлового будинку (домоволодіння), що розташований в АДРЕСА_1 від 05.07.2013 року та внесений 21.08.2013 року реєстратором Марченко Володимиром Григоровичем, реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Київська обл. до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер запису про обтяження 2202494.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Текст рішення складено 31.03.2025 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко