Ухвала

від 22.04.2025 по справі 473/4350/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024152190000637 від 13.06.2024р., за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 , та його захисника ОСОБА_6 , на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 січня 2024 року стосовно,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Демківка Тростянецького району Вінницької області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого

-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7

обвинувачений ОСОБА_5

захисник ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON)

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційних скаргах обвинувачений та захисник просять вирок суду скасувати. Призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_5 , визнано винним за пред`явленим йому обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України в виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Ухвалено строк відбування покарання рахувати з моменту його фактичного затримання, з 13.06.2024 року о 21год. 52 хв.

Зараховано ОСОБА_5 в строк відбуття призначеного покарання термін попереднього ув`язнення з 13.06.2024 року, (затримання на підставі ст. 208 КПК України) до вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі ст. 72 ч. 5 КК України.

Процесуальні витрати, які документально підтверджені в судовому засіданні, на суму 4169 /чотири тисяч сто шістдесят дев`ять/ гривень 40 копійок за проведення судових експертиз стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави. Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі обвинувачений стверджує, що він не має ніякого відношення до викрадення коштив в сумі 5426,00грн., які на думку обвинуваченого, не підтвердженні документально, прокурор надав лише від руки написаний аркуш каперу із вказаною сумою. Зауважує, що свідок ОСОБА_8 також не знала точної суми, як всі свідки, які плутались у своїх показах, а саме свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які надали різні покази. Стосовно мобільних телефонів, стверджує, що знайшов їх.

В апеляційній скарзі захисник вказує, що дійсно обвинувачений ОСОБА_5 перебував на території «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій», проте до приміщення станції не заходив та крадіжку не вчиняв, а саме по собі перебування біля того місця де було вчинено злочин, не є самостійною підставою для обвинувачення у його вчиненні.

Вказує, що нічим не підтвердженні наявність в касі коштів, крім показів свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона будучи відповідальною особою - касиром, залишила грошові кошти в сумі 5420грн. у шухляді столу, що знаходився в диспетчерській де було проникнення, водночас ордер на цю суму поклала та закрила в сейф в цій таки диспетчерській.

Звертає увагу, що грошові кошти, саме в такій сумі, або близької до неї у ОСОБА_5 не було вилучено при затриманні, хоча він був затриманий на МАПАС в м. Первомайськ, куди поїхав на автобусі безпосередньо після того, як його бачили в м. Вознесенськ біля того місця де було вчинено крадіжку.

На думку сторони захисту, що стосується телефонів, які належали потерпілим, та були вилучені у ОСОБА_5 , то не виключається можливість їх знахідки.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що в період дії воєнного стану на території України введеного на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вказаних діянь, ОСОБА_5 , маючи не зняту та непогашену у встановленому Законом порядку судимість за вчинення майнового злочину на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та знову вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин. Так, 12.06.2024 близько 19:00 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , прибув до ТОВ «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій», за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вулиця Київська, 148, де у останнього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.

Діючи на виконання злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , через розбите вікно, проник в середину приміщення ТОВ «МОПАС», де через незачинене вікно, проник у диспетчерське приміщення, звідки з незачиненого металевого сейфу, таємно викрав мобільний телефон марки «Huawei MYA-U29», вартістю 530,20 грн. з сім карткою мобільного оператору ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_1 , вартістю 100 грн., які належать ОСОБА_12 . Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , перебуваючи у диспетчерській кімнаті, з шухляди столу, таємно викрав: мобільний телефони марки «Nokia 105 ТА - 1203 SS, вартістю 629,30 грн. з сім карткою мобільного оператору ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_2 , вартістю 100 грн.; мобільний телефони марки «Nokia 105 ТА - 1203 SS», вартістю 629,30 грн. з сім карткою мобільного оператору ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_3 вартістю 100 грн. та грошові кошти у загальній сумі 5426,00 грн., які належать ТОВ «МОПАС». З викраденим майном ОСОБА_5 покинув приміщення ТОВ «МОПАС», спричинивши потерпілому ОСОБА_12 матеріальний збиток у загальній сумі 630,20 грн., ТОВ «МОПАС» спричинено матеріальний збиток у загальній сумі 6884,60 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційних скарг, заперечення прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_5 дотримано.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, засобами, передбаченими цим кодексом. Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, тобто винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, на потерпілого.

Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на позицію, Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

В судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України не визнав, при цьому відмовився давати показання, пославшись на положення ст. 63 Конституції України.

Висловлена в апеляційних скаргах позиція обвинуваченого та сторони захисту про недоведеності причетності ОСОБА_5 до таємного викрадення грошових коштів та мобільних телефонів спростовується показами свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_12 , протоколом огляду місця події від 13.06.2024р., протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 червня 2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 відповів, що впізнав особу на фотознімку № 2, який 12.06.2024 приблизно 18:00 год. перебував поблизу автовокзалу в м. Вознесенську та зазирав у вікна споруди, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 червня 2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 відповів, що впізнав особу на фотознімку № 2, який 12.06.2024 приблизно 18:00 год. перебував поблизу автовокзалу в м. Вознесенську та зазирав у вікна споруди, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14 червня 2024 року, відповідно до якого, 13 червня 2024 року о 21 годині 52 хвилин було затримано підозрюваного ОСОБА_5 , в якого були виявлені та вилучені чорна сумка з ременем, в якій знаходився мобільний телефон NOKIA TA 1203, чорного кольору IMEI НОМЕР_4 з сім-карткою «Київстар» номер НОМЕР_5 ; мобільний телефон HUAWEI, корпус чорного кольору, який заблоковано, IMEI встановити неможливо, HUAWEI, корпус жовтого кольору, IMEI-1 - НОМЕР_6 , IMEI-2 - НОМЕР_7 , з сім-карткою «Київстар» номер НОМЕР_8 , дві сім-картки мобільного оператора «Київстар», дві сім-картки «Водафон», одна сім-картка «Лайф», які опечатано у сейф-пакеті N WAR0008257; канцелярський блокнот з особистими записами, заява про видачу готівки № 1009/178 від 12.01.2009, складена у формі конверту, два конверти парфюмів "Sotemping" та "WILDMEN", гроші в сумі 268 грн. 50 коп. опечатано у сейф-пакеті № WAR0008256;, викрутки із ручкою чорного кольору, гаманець чорного кольору і сумка, в якій були перелічені речі опечатано у сейф-пакеті № WAR1395862, заявою потерпілого ОСОБА_12 , відповідно до якої він просить притягнути до відповідальності особу, яка викрала належний йому телефон HUAWEI, корпус жовтого кольору, IMEI-1 - НОМЕР_6 з сім-карткою «Київстар» номер НОМЕР_9 , висновком судово-товарознавчої експертизи № 2930/24 від 14.06.2024р.

Доводи апеляційних скарг про те, що стороною обвинувачення не було доведено факту того, що в приміщенні диспетчерської були грошові кошти, є безпідставними та невмотивованими, як є і безпідставними твердження сторони захисту, що вилучені у ОСОБА_5 телефони були отримані ним не внаслідок вчинення крадіжки, а ОСОБА_5 міг їх знайти.

Так, доказами таємного викрадення грошових коштів та мобільних телефонів обвинуваченим ОСОБА_5 є вилучення у нього при затриманні мобільного телефону NOKIA TA 1203, чорного кольору, мобільного телефону HUAWEI, чорного кольору, який заблоковано та HUAWEI, жовтого кольору, та грошових коштів в сумі 268 грн. 50 коп.

Про наявність грошових коштів у приміщенні ТОВ «МОПАС» свідчить видатковий касовий ордер від 12 червня 2024 року, відповідно до якого видано підзвіт ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі п`ять тисяч чотириста двадцять шість гривень 00 коп.

Крім того, свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні пояснила, що працює на автовокзалі касиром, в середині червня 2024 року, більш точної дати не пам`ятає, прийшла на роботу, біля шостої години ранку, зайшла в диспетчерську та побачила, що всі речі розкидані, вікно відкрите, відкритий сейф та тумбочка. Виявила пропажу двох чорних телефонів NOKIA та грошових коштів. У відкритому сейфі лежав видатковий касовий ордер на суму 5426,00 грн. Грошових коштів не виявилося. Пояснила, що вони беруть грошові кошти "під звіт" для господарських потреб, які потім підтверджуються квитанціями. Після закінчення зміни залишок грошових коштів оформлюють видатковим касовим ордером і в диспетчерській залишають наступній зміні.

Яких-небудь даних, які б ставили під сумнів показання свідка ОСОБА_13 , та інших свідків, матеріали кримінального провадження не містять.

Версія сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_5 нібито мобільні телефони знайшов, проаналізована судом апеляційної інстанції, проте свого підтвердження не знайшла. Колегія суддів вважає, що незгода обвинуваченого та його захисника з пред`явленим обвинуваченням, яке визнано судом доведеним не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для відхилення доказів сторони обвинувачення, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об`єктивно вказують на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, з метою уникнення відповідальності за вчинене.

На підтвердження встановлених фактичних обставин, які у повному обсязі відтворюють картину події та викривають обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні цього кримінального правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано посилається на дані письмових і речових доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, досліджені судом, зокрема, і на ті, на які посилаються апелянти.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції використав всі можливі засоби та способи для встановлення істини у кримінальному провадженні, та дійшов до обґрунтованого висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно, винуватість останнього у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом.

Обґрунтованих доводів того, чому вирок суду необхідно скасувати апелянтами не вказано, а колегією суддів не встановлено підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_5 у пред`явленому йому обвинуваченні, як цього просять обвинувачений та його захисник в своїх апеляційних скаргах.

Частина 2 ст.17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред`явлено обвинувачення.

Усупереч доводам апелянтів, перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням приписів ст.ст.10,22 КПК України створив необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і реалізації наданих їм прав, здійснив усі передбачені КПК України заходи для всебічного встановлення істини по справі. Даних, які би вказували не неповноту судового розгляду, не встановлено.

Щодо призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , то воно призначено згідно з вимогами ст.65 КК України. При цьому судом враховано дані про особу обвинуваченого, який не працює, неодружений, дітей не має, за місцем проживання даних, що його компрометують не виявлено, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався, судом враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є злочином проти власності, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлені, обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів, врахувавши особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення у даному, конкретному випадку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Зважаючи на викладене, рішення суду є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження апелянтів, про які йдуться в поданих апеляційних скаргах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв`язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,

постановив :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , та його захисника ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 січня 2024 року, стосовно ОСОБА_5 , - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді