Ухвала

від 22.04.2025 по справі 405/2185/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ провадження 11-кп/4809/331/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія-ст.ст.183, 194 КПК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2025 року м. Кропивницький

Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

при участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційними скаргами адвокатки ОСОБА_8 , яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_7 , та адвокатки ОСОБА_9 , яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_10 , ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.04.2025 у кримінальному провадженні № 12023120000000110 від 20.01.2023 за ч. 3 ст. 307 КК України, якою обвинуваченим

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кіровограда, громадянину України, з вищою освітою, не одруженому, безробітному, зареєстрованому та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому,

та

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Кіровограда, громадянину України, з середньою освітою, безробітному, не одруженому, інваліда ІІ групи, зареєстрованому та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимому,

продовжено тримання під вартою на строк 60 днів кожному до 30 травня 2025 року включно, без визначення застави.

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває судова справа (обвинувальний акт) про обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 307 КК України /ЄУН 405/2185/24, кримінальне провадження №12023120000000110 від 20.01.2023 /.

У межах даного кримінального провадження, за клопотанням прокурора, судом першої інстанції у порядку ст. 331 КПК України розглянуто питання доцільності продовження строку тримання під вартою зокрема обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , клопотання прокурора судом задоволене.

Судом встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3-5 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати і не зменшились у тому обсязі, як їх раніше встановлено: можливість обвинувачених чинити спроби переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховано судом тяжкість інкримінованого ОСОБА_10 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії умисних особливо тяжких, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, особи обвинувачених, які, хоч і не судимі, але без утриманців, безробітні, не мають міцних соціальних зв`язків.

В апеляційних скаргах особи, які їх подали, ставлять наступні вимоги.

Адвокатка ОСОБА_8 ,яка здійснюєзахист обвинуваченого ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову, якою застосувати щодо її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, як зокрема носіння електронного засобу контролю, або ж у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (242240 гривень).

Свої вимоги мотивує наступними доводами.

Обвинувачений ОСОБА_7 не погоджується із продовженням тримання під вартою і застосування щодо нього такого запобіжного заходу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для обвинуваченого ОСОБА_7 є занадто суворим. Судом недостатньо оцінено можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Судом першої інстанції не взято до уваги характеристики особи обвинуваченого, який не судимий, має міцні соціальні зв`язки, проживає за постійною адресою разом із батьками, які є пенсіонерами. ОСОБА_7 позитивно характеризований по місцю проживання, що підтверджується наявною характеристикою з місця проживання обвинуваченого.

Сторона захисту вважає, що жоден із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурором не доведений. Відсутні докази, що обвинувачений може переховуватись від суду, вказане є лише припущенням сторони обвинувачення. Не доведено фактично, що обвинувачений чинить спроби переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків.

Ризик переховування та вчинення нового кримінального правопорушення не може оцінюватись лише з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та суворість ймовірного покарання.

Судом взагалі не оцінено можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, як от: домашнього арешту із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. До того ж, судом не визначено заставу.

Адвокатка ОСОБА_9 , яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_10 , просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову, якою застосувати щодо обвинувачених запобіжний заходу вигляді домашнього арешту або застави.

Умотивовує свої вимоги такими доводами.

Судом не достатньо оцінено наявності або відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не враховано обставин, визначених ст. 178 КПК України, судове рішення не умотивоване.

Обвинувачений ОСОБА_10 налагодив соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, є інвалідом ІІ групи, не отримує належного лікування в умовах СІЗО. Судом залишено поза увагою позицію обвинуваченого, який вказав, що не має наміру ухилятися від суду.

Не доведено фактично наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків, а також не оцінено можливості застосування щодо ОСОБА_10 альтернативних запобіжних заходів, які б могли забезпечити кримінальне провадження.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, поданої захистом в його інтересах, думку прокурора на заперечення апеляційних скарг, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до такого висновку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.

Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

При цьому, акцентується увага на ряд рішень ЄСПЛ щодо надмірних строків тримання під вартою і висловлену позицію з приводу недопущення тримання під вартою за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період.

Як наголошує ЄСПЛ, відповідальність за те, щоб у кожному конкретному випадку тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого не перевищувала розумний строк, лягає у першу чергу на національні судові органи.

Завданням органів влади є встановити, чи продовжують існувати підстави, які

обґрунтовують тривале тримання під вартою («Мерабішвілі проти Грузії»).

Суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак приймається до уваги наступне.

Як слідує з матеріалів клопотання, судом першої інстанції здійснюється судове слідство у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 307 КК України.

У відповідності до фабули обвинувачення (стисло): ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на початку березня 2023, стали на шлях втілення у життя злочинного наміру на незаконне придбання та оплатну форму збуту мешканцям м. Кропивницького наркотичних засобів, а саме канабіс, який є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого в Україні заборонений; вони ж, з метою втілення свого наміру, втягнули до своєї злочинної діяльності безробітних мешканців м. Кропивницького ОСОБА_10 та ОСОБА_7 ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , з відома ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , у невстановленої слідством особи протягом початку березня 2023-08.11.2023 незаконно придбавали канабіс, який у подальшому перевозили до місць свого проживання, де зберігали, з метою подальшого збуту, крім того підготовлювали канабіс для його подальшого збуту (висушували, відокремлювали частини рослини, фасували у пакети), після чого фасовані пакети з канабісом ОСОБА_11 і ОСОБА_12 видавали ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . Останні ж, зберігали наркотичний засіб по місцю свого проживання, періодично збуваючи його місцевим мешканцям за 130-170 гривень за грам наркотичного засобу. Зафіксовано, що ОСОБА_10 і ОСОБА_7 26.04.2023, 02.05.2023, 05.07.2023, 08.11.2023, збули особам із зміненими анкетними даними наркотичний засіб канабіс, за грошові кошти. Крім того, наркотичний засіб канабіс у великому розмірі віднайдений та вилучений по місцю проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_7 під час проведення санкціонованого обшуку працівниками поліції.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України, карається позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Тобто, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 інкримінується вчинення умисних особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 178 КПК України врахуванню підлягають такі обставини.

Обидва обвинувачені мають місце проживання та реєстрації, безробітні, постійного джерела доходу не мають, не одружені, без утриманців, не судимі. ОСОБА_10 посередньо характеризований, має інвалідність ІІ групи, міцних соціальних зв`язків не має. ОСОБА_7 позитивно характеризований по місцю проживання, має сім`ю, яка складається із батьків, з якими він постійно мешкає, та які є особами похилого віку, пенсіонерами, має усталені соціальні зв`язки.

Враховуючи зазначене вище у сукупності, можливо стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України (переховування обвинувачених від суду з метою уникнення відповідальності, вчинення нових кримінальних правопорушень).

Дійсно, зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченим, про що вони обізнані, можливо допустити існування ризику з боку обвинувачених переховуватись від суду, втім, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання («Панченко проти Росії»).

Ризик втечі неминуче зменшується з плином часу, проведеного в ув`язненні

(«Ноймайстер проти Австрії»).

При цьому, необхідно враховувати, що ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України 20.11.2023, повідомлено про підозру, у подальшому, 22.11.2023, ухвалою слідчого судді щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. ОСОБА_10 затримано 20.11.2023, повідомлено про підозру, а 21.11.2023 ухвалою слідчого судді застосовано щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , встановлену наявність міцних соціальних зв`язків та позитивні характеристики його особи, колегія суддів вважає, що можливе застосування щодо цього обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (цілодобово) та вважає, що цей запобіжний захід на даній стадії кримінального провадження зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого на час подальшого судового розгляду.

Покладення ж на обвинуваченого ОСОБА_7 ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, сприятиме зменшенню та стримуванню ще наявних ризиків.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 колегія суддів вважає доцільним продовження тримання його під вартою.

При цьому колегія суддів, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_10 , інших встановлених обставин, вважає необхідним визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої слід встановити з урахуванням положень та вимог ст. 182 КПК України.

Положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Однак, згідно із вказаними положеннями кримінального процесуального закону, суд наділений дискреційними повноваженнями в аспекті визначення застави, а відтак має можливість самостійно визначати доцільність застосування положень ч. 4 ст. 183 КПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно доч.5ст.182КПК Українирозмір заставивизначається утаких межах: п 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого ОСОБА_10 , інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, принципу співмірності розміру застави вказаним обставинам, колегія суддів визначає обвинуваченому ОСОБА_10 заставу у меншому її розмірі, ніж передбачається п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України.

Відтак, колегія суддів визнає доводи апеляційних скарг захисту такими, що заслуговують на увагу.

Згідно ізп.2)ч.3ст.307КПК Україниза наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна ухвалислідчого суддічи ухвалисуду прообрання запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою,про змінуіншого запобіжногозаходу назапобіжний західу видітримання підвартою,а такожпро продовженнястроку триманняпід вартою,постановлені підчас судовогопровадження всуді першоїінстанції доухвалення судовогорішення посуті,суд апеляційноїінстанції маєправо: скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Отже, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги визнані такими, що заслуговують на увагу, колегія суддів скасовує ухвалу суду першої інстанції, постановляє нову.

Керуючись ст.ст. 376,405,407,418,419,422-1,424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги адвокатки ОСОБА_8 , яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_7 , та адвокатки ОСОБА_9 , яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_10 , задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.04.2025 про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 під вартою у кримінальному провадженні № 12023120000000110 від 20.01.2023 за ч. 3 ст. 307 КК України на строк 60 днів кожного, а саме до 30 травня 2025 року включно, без визначення застави, скасувати.

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 про продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 30 травня 2025 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 гривень, яка може бути внесена на депозитний рахунок: Код отримувача(кодза ЄДРПОУ) 42265404 Банкотримувача Держказначейська Служба України м. КиївКод банкуотримувача (МФО) 820172 Рахунокотримувача UA928201720355299001000086310.

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разівнесення заставиобвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - звільнити з-під варти негайно та покласти на нього наступні обв`язки строком до 30 травня 2025 року включно:

-прибувати до слідчого, а також прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження, за першою їх вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, де обвинувачений проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-утримуватися від особистого спілкування, а також спілкування через свого адвоката з іншими учасниками кримінального провадження (інші обвинувачені, потерпілі, свідки, експерти тощо) поза межами процесуальної необхідності, виключення спілкування у випадках, передбачених процесуальним законом, в органі досудового розслідування та/або суді;

-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю;

-надавати можливість працівникам органу Національної поліції, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, безперешкодно з`являтися у житло обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонити йому протягом строку дії ухвали Кропивницького апеляційного суду цілодобово залишати житло за адресою його проживання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки у відповідності до ст. 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, а також прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження, за першою їх вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, де обвинувачений проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-утримуватися від особистого спілкування, а також спілкування через свого адвоката з іншими учасниками кримінального провадження (інші обвинувачені, потерпілі, свідки, експерти тощо) поза межами процесуальної необхідності, виключення спілкування у випадках, передбачених процесуальним законом, в органі досудового розслідування та/або суді;

-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю;

-надавати можливість працівникам органу Національної поліції, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, безперешкодно з`являтися у житло обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Строк дії ухвали Кропивницького апеляційного суду в частині тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом встановити два місяці, тобто, до 20 червня 2025 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти негайно, в залі судових засідань Кропивницького апеляційного суду, зобов`язавши негайно прибути його по адресі місця проживання, де обвинувачений має перебувати під цілодобовим домашнім арештом.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4