Ухвала

від 23.04.2025 по справі 347/241/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/241/24

Провадження № 11-кп/4808/215/25

Категорія ч. 1 ст. 364 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження№12023091190000407за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 та

прокурора Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_8 на вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2025 року, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, пенсіонера,

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, та виправдано за відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 373 та п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на 2 (два) роки зі штрафом у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області шкоду, заподіяну вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, в розмірі 246490 (двісті сорок шість тисяч чотириста дев`яносто) гривень 20 копійок,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_9 , будучи службовою особою, умисно з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе використав службове становище всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди інтересам держави, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України.

Кримінальне правопорушення скоїв при таких обставинах.

ОСОБА_9 , працюючи на посаді старшого майстра лісу Рожинського лісництва Косівського районного підприємства «Райагроліс», яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчихфункцій, оскільки керує роботою майстрів лісу, в тому числі щодо охорони і захисту лісів від самовільних рубок, тобто будучи службовою особою, 11.09.2023 року з метою отримання будь-якої неправомірної вигоди для себе використав своє службове становище всупереч інтересам служби шляхом надання усної вказівки місцевому жителю ОСОБА_10 здійснити порубку дерев у лісовому масиві в адміністративних межах с.Малий Рожин Косівського району на території ділянки №7 кварталу №3 обходу №1 вищевказаного лісництва, яка входить до природно-заповідного фонду.

Цього ж дня ОСОБА_10 , який не мав умислу та не усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, виконуючи вказівку старшого майстра лісу Рожинського лісництва Косівського РП «Райагролісгосп» ОСОБА_9 , на території ділянки №7кварталу №3обходу №1вказаного лісництва,яка входитьдо природно-заповідногофонду, здійснив незаконну порубку 3 сироростучих дерев породи бук діаметром 23,29,35 см.

Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/109-23/10926-ФХЕД від 22.09.2023 року внаслідок проведення незаконної порубки дерев у лісовому масиві на території природно-заповідного фонду на території обходу № 1 кварталу № 3 ділянки № 7 Рожинського лісництва РП «Райагроліс» заподіяно шкоду державі в особі Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області в загальному розмірі 246490 гривень 20 копійок.

Таким чином, внаслідок вищевказаного діяння ОСОБА_9 спричинено інтересам держави в особі Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області істотну шкоду в розмірі 246490 гривень 20 копійок, яка більш як у 100 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався у незаконній порубці дерев у лісах на території природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Зокрема, ОСОБА_9 обвинувався в тому, що він, будучи старшим майстром лісу Рожинського лісництва Косівського районного підприємства «Райагроліс», будучи службовою особою підприємства, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно, 11.09.2023 року, в порушення вимог Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а саме без затверджених Міндовкіллям відповідних лімітів, вчинив незаконну порубку дерев на об`єктах природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев старший майстер лісу ОСОБА_9 11.09.2023 року приблизно о 11.00 годин надав усну вказівку місцевому жителю ОСОБА_10 , прибути до лісового масиву на території с. Малий Рожин Кутської територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області, присілок «Гавин», де у подальшому ОСОБА_10 за вказівкою старшого майстра лісу ОСОБА_9 , не маючи умислу та не усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, оскільки діяв за вказівкою старшого майстра лісу, всупереч встановленому порядку охорони, раціонального використання і відтворення лісових насаджень, як важливого елементу навколишнього природного середовища, без спеціального дозволу використання лісових ресурсів, за допомогою привезеної із собою вищевказаної бензопили, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня до ступеня припинення росту, здійснив незаконну порубку 3 (трьох) сироростучих дерев породи бук з діаметрами пнів у корі біля шийки кореня: 23см, 29см, 35см. загальною кубомасою 1 м 3, після чого був виявлений дільничними офіцерами поліції Косівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, а його діяльність була припинена. Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/109-23/10926-ФХЕД від 22.09.2023 року внаслідок проведення незаконної порубки дерев у лісовому масиві, на території природно-заповідного фонду, адміністративних межах села Малий Рожин Кутської територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області, на території обходу № 1 кварталу № 3 ділянки № 7 Рожинського лісництва Косівського районного підприємства «Райагроліс» заподіяно шкоду лісу в загальному розмірі 246 490 гривень 20 копійок. Внаслідок проведення незаконної порубки лісу ОСОБА_9 заподіяно шкоду державі в особі Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, в загальному розмірі 246 490 гривень 20 копійок, чим спричинено тяжкі наслідки.

Так, ОСОБА_9 судом в цій частині обвинувачення визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, та виправдано за відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 373 та п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить оскаржений вирок суду змінити, постановити ухвалу, якою в задоволенні цивільного позову прокурора Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області до ОСОБА_9 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України в розмірі 246490 гривень 20 копійок відмовити, та в решті вирок суду залишити без змін.

Не оспорюючи вирок суду в частині виправдання ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 246 КК України та кваліфікацію його дій і призначене покарання за ч. 1 ст. 364 КК України, сторона захисту вважає, що вирок суду в частині щодо задоволення позову прокурора про стягнення шкоди завданої внаслідок злочину, незаконний та необґрунтований.

Зазначає, що судом було неправомірно перекладено цивільно-правову відповідальність (відшкодування шкоди) на самого обвинуваченого, а не на роботодавця. Так, збитки, які прокурор просив відшкодувати на користь Кутської селищної ради, мають бути покладені на підприємство-роботодавця Косівське РП «Райагроліс», оскільки обвинувачений виконував посадові обов`язки, а отже, несе лише службову відповідальність.

Посилається на положення цивільного законодавства (ст. 1172, 1173, 1174 ЦК України) про те, що роботодавець відшкодовує шкоду, заподіяну працівником у процесі виконання службових обов`язків.

Стверджує, що незаконна рубка, інкримінована обвинуваченому, здійснена відповідно до наказу керівника, а тому вчинення таких дій не виходило за межі посадових обов`язків.

Звертає увагу на процесуальні порушення, оскільки суд не врахував практику Верховного Суду щодо визначення належного відповідача у справах про стягнення шкоди (тобто не залучив належного відповідача роботодавця).

Підсумовує, що з врахуванням того, що судом при розгляді кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_9 спричинив шкоду, перебуваючи в службових (трудових) відносинах з юридичною особою, він є неналежним відповідачем, тобто позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, а належним відповідачем є Косівське РП «Райагроліс».

Прокурор в апеляційній скарзі просить виправдувальний вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 246 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 246 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років; за ч. 1 ст. 364 КК України у вигляді апробаційного нагляду строком 2 роки, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 2 роки, із штрафом у розмірі 500 н.м.д.г., та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 2 роки, із штрафом у розмірі 500 н.м.д.г. Позовну заяву Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах Кутської селищної ради Косівського району до ОСОБА_9 на відшкодування заподіяних кримінальними правопорушеннями збитків на суму 246490 гривень 20 копійок задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що вирок суду від є незаконним та підлягає скасуванню у зв?язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вказує, що висновки суду, які стали підставою для виправдання дій ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 246 КК України не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Так, у вироку суду зазначено, що кваліфікація дій ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 246 КК України є зайвою, так як діяння вже охоплене іншою нормою з числа вмінених особі, тобто ч. 1 ст. 364 КК України.

Та зазначає, що інкримінованими ОСОБА_9 злочинами, передбаченими ч. 1 ст. 364 та ч. 4 ст. 246 КК України, заподіяно єдині суспільно-небезпечні наслідки у розмірі 246490 грн., та обвинувачений безпосередньо особисто не вчиняв незаконної порубки дерев на території природно-заповідного фонду, а використання ним особи, яка не мала умислу та не усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою вчинення такою особою незаконної порубки дерев, було необхідною дією для скоєння підсудним посягання, передбаченого ст. 364 КК України, завдяки якій досягнута кінцева мета його поведінки, тобто етапом вчинення злочину.

Кваліфікація за ч. 4 ст. 246 КК України не є зайвою, та не порушує принцип Non bis in idem - принцип недопустимості подвійного інкримінування. В Україні цей принцип закріплено в ч. 1 ст. 61 Конституції України - ніхто не може двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 246 КК України кримінальне правопорушення проти довкілля, кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 364 КК України відноситься до кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов?язаної з наданням публічних послуг. Тобто вказані кримінальні провадження не відносяться до кримінальних правопорушень одного виду, та це є різні види правопорушень.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_10 , достовірно знаючи що ОСОБА_9 , є службовою особою, та виконуючи його вказівку щодо незаконної рубки дерев на території природно-заповідного фонду, не мав умислу та не усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій.

Зокрема це підтверджується показами ОСОБА_11 , протоколом проведення слідчого експерименту, показами свідків, та показами самого обвинуваченого відповідно до яких він зазначив що давав вказівку ОСОБА_10 щодо рубки дерев. Тобто в разі як що ОСОБА_9 не надав би такої вказівки ОСОБА_10 , той не вчиняв би незаконну рубку.

Факт незаконної порубки лісу, вчинений службовою особою з використанням свого службового становища має одержувати юридичну оцінку за сукупністю злочинів тобто за ст. 246 КК України та відповідними статтями Кримінального кодексу України за якими передбачено відповідальність за злочини у сфері службової діяльності, та вказане має бути відповідним чином відображено при кваліфікації.

Вважає, що суд, необґрунтовано та безпідставно визнав невинуватим ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, та виправдав за відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 373 та п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Представник потерпілої юридичної особи Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_12 не з`явилася в судове засідання суду апеляційної інстанції, повідомлена належним чином про час та місце апеляційного розгляду, будь-яких заяв суд апеляційної інстанції не отримував.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_12 .

Під час апеляційного розгляду:

- захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу сторони захисту;

- прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора, заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що їх необхідно частково задовольнити, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України переглядає судовірішення судупершої інстанціїв межахапеляційної скарги.

Відповідно довимог ч.1ст.370КПК Українисудове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті вироку не дотримався вказаних вимог закону.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність,що передбачаєвідповідальність закримінальне правопорушення,винним увчиненні якоговизнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Перевіривши доводи сторін, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості зробити висновок про те, що суд першої інстанції оцінивши докази з точки зоруналежності,допустимості тадостовірності та сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку достовірно встановив обставини кримінальних правопорушень та прийняв обґрунтоване рішення в межах висунутого обвинувачення.

Незважаючи на визначеність і категоричність судового рішення, у даному випадку, не усунені всі сумніви винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Суд апеляційної інстанції встановив порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, такі є істотними.

Так, суд першої інстанції дійшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_9 будучи службовою особою, умисно з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе використав службове становище всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди інтересам держави.

Разом з тим, при кваліфікації дій необхідно виходити з посадових обов`язків особи, що притягується до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_9 є старшим майстром лісу, згідно Посадової інструкції старшого майстра лісу, затвердженої директором Косівського РП «Райагроліс» ОСОБА_13 (том 1, а.п. 166).

Відповідно до вищевказаної посадової інструкції дії ОСОБА_9 , які визнано доведеними, явно виходили за межі таких повноважень, суд на це не звернув уваги.

Здійснювати порубки лісу (відповідно до посадової інструкції том 1, а.п. 166) з залученням сторонніх осіб, які не є працівниками РП «Райагроліс» виходить за межі повноважень ОСОБА_9 .

Також суд визнав доведеним вчинення злочину ОСОБА_9 «з метою отримання будь-якої неправомірної вигоди для себе використовуючи своє службове становище.»

Разом з тим, судом не наведено жодного доказу на підтвердження саме такої кваліфікації, не наведено, які дії обвинуваченого свідчать про таке, та які докази доводять наявність такої мети - отримання будь-якої неправомірної вигоди.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що й обвинувальний акт містить аналогічну фабулу обвинувачення, яка є неконкретною та відповідно порушує право на захист від неконкретного обвинувачення.

Так, згідно наказу директора Косівського РП «Райагроліс» від 11.03.2014 року №67-к (том 1, а.п. 162), ОСОБА_9 прийнято на роботу в Рожинське лісництво на посаду майстра лісу.

Наказом директора Косівського РП «Райагроліс» від 02.10.2019 року №140-к (том 1, а.п. 164), яким ОСОБА_9 переведено з посади майстра лісу Рожинського лісництва на посаду старшого майстра лісу Рожинського лісництва з 02.10.2019 року;

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», органи лісової охорони віднесено до правоохоронних органів.

Відповідно до «Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009, старший майстер лісу відноситься до посадових осіб державної лісової охорони.

Згідно ст. 89 Лісового кодексу України, Державна лісова охорона здійснює захист лісів на території України та має статус правоохоронного органу.

Таким чином, старший майстер лісу, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та Посадової інструкціїстаршого майстралісу,затвердженої директоромКосівського РП«Райагроліс» ОСОБА_13 (том1,а.п.166) ОСОБА_9 є працівником правоохоронного органу.

Тобто зміст обвинувачення явно свідчить про перевищення службових повноважень, а саме вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень.

На вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги, дійшовши висновку про кваліфікацію дій за ч. 1 ст. 364 КК України.

Щодо виправдання за ч. 4 ст. 246 КК України колегія суддів звертає увагу на те, що рішення (висновок) про виправдання, за умови, що одні й ті ж самі дії обвинуваченого кваліфіковані за двома статтями ст. 364 КК України та ст. 246 КК України, є передчасними, та належним чином невмотивованими.

Для прийняття рішення по справі необхідно встановити обставини вчинення злочинів, встановити мотиви дій обвинуваченого, наявність або відсутність посадових обов`язків, чи у зв`язку з наявністю відповідних повноважень, діяв обвинувачений, чи виконував службові повноваження, або діяв поза їх межами, та чи взагалі така діяльність обвинуваченого була пов`язана з його посадою, та дійти висновку про кваліфікацію його дій.

Таким чином,суд апеляційноїінстанції дійшоввисновку проте,що зміствироку невідповідає вимогамп.2ч.3ст.374КПК України,а самеу мотивувальнійчастині вирокузазначаються:у разівизнання особивинуватою:п.2формулювання обвинувачення,визнаного судомдоведеним,із зазначенняммісця,часу,способу вчиненнята наслідківкримінального правопорушення,форми виниі мотивів кримінального правопорушення. Такі порушення є істотними, та відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України та п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Васильєв проти України» (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи.

Такі обставини унеможливлюють встановити мотиви ухвалення судового рішення та унеможливлюють перевірку правильності або неправильності таких висновків.

Суд апеляційної інстанції вважає, що через порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, які є істотними (п.3ч.1ст.409КПК України) вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та призначення покарання. Тому, при новому розгляді місцевому суду належить з`ясувати всі обставини, які мають значення для кримінального провадження, у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом та надати вичерпну оцінку доводам сторін.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження з суворим дотриманням норм КПК України та ухвалити законне, обґрунтоване, вмотивоване та справедливе рішення.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , прокурора Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Верховинськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті від24лютого 2025року щодо ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 364 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5