Постанова

від 23.04.2025 по справі 911/1810/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2025 р. Справа№ 911/1810/18 (911/3398/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

ОСОБА_1

від ОСОБА_1 : Онисковець М.Ю. - за ордером серії ВК№1130470 від 24.05.24

від Приходька Ю.М. : Прокоф`єв Б.І. - за ордером серії СВ №1037291 від 11.08.24

Розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) (суддя Янюк О.С., повний текст ухвали складено та підписано - 18.12.2024), яка прийнята за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 (вх. № 15/24 від 20.05.2024) на бездіяльність приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_12

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» Данілова Артема Івановича

до 1) ОСОБА_3

2) ОСОБА_4

3) ОСОБА_1

4) ОСОБА_5

5) ОСОБА_6

про покладення субсидіарної відповідальності

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/1810/18

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер»

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) (суддя Янюк О.С., повний текст ухвали складено та підписано - 18.12.2024) скаргу ОСОБА_1 (вх. № 15/24 від 20.05.2024) на бездіяльність приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_12 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції залишаючи скаргу ОСОБА_7 на бездіяльність приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича у виконавчому провадженні без задоволення, виходив з того, скаржником не наведено суду обставин та не надано доказів на підставі яких можна б було зробити висновок, що у нього наявні умови служби, які унеможливлюють проведення виконавчих дій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить в порядку розгляду справи дослідити технічний засіб, за допомогою якого зафіксоване судове засідання у справі № 911/1810/18 (911/3398/20), призначене на 09.12.2024; скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20); за результатами розгляду справи визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича пов`язаною з невчиненням дій із зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_12; зобов`язати приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича поновити порушені права боржника ОСОБА_1 шляхом зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_12, до закінчення строку дії обставин, що обумовлюють необхідність у зупиненні виконавчих дій.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки вказаним обставинам, та все було зведено до синтаксичного розбору текстуального змісту норми п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

04.03.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 апеляційну скаргу у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1810/18 (911/3398/20) за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» Данілова Артема Івановича до 1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 , 3) ОСОБА_1 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_6 про покладення субсидіарної відповідальності у відокремленому провадженні в межах справи № 911/1810/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер»; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

19.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/1810/18 (911/3398/20).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20); розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) призначено на 23.04.2025.

Явка представників учасників справи

23.04.2025 у судове засідання з`явилися ОСОБА_1 , представник ОСОБА_1 - Онисковець М.Ю. та представник від Приходька Ю.М. - Прокоф`єв Б.І.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 23.04.2025 ОСОБА_1 та його представник просили подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) скасувати.

У судовому засіданні 23.04.2025 представник Приходька Ю.М. просив подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні суду перебуває справа № 911/1810/18 про банкрутство ТОВ «УНСП «Шмайсер» на стадії судової процедури - ліквідація банкрута, яку на підставі постанови суду від 27.07.2020 здійснює арбітражний керуючий Данілов Артем Іванович.

Ухвалою суду від 15.02.2021 у справі №911/1810/18 (911/3398/20), залишеною в силі постановами Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021, серед іншого: покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «УНСП «Шмайсер» на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; стягнуто солідарно із вказаних осіб на користь ТОВ «УНСП «Шмайсер» 3 746 144,99 грн.

01.06.2021 на виконання ухвали у цій частині судом видано відповідні накази № 911/1810/18 (911/3398/20).

Як також встановлено з матеріалів справи, матеріали виконавчого провадження ВП № НОМЕР_12 щодо виконання наказу № 911/1810/18 (911/3398/20), виданого 01.06.2021 Господарським судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд.1, ідентифікаційний код 20042911) 3 746 144,99грн (три мільйони сімсот сорок шість тисяч сто сорок чотири грн 99 коп.) перебувають на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича.

Боржником виступає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

18.04.2024 адвокатом Онисковцем Миколою Юрійовичем в інтересах ОСОБА_1 на адресу приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича було направлено клопотання про зупинення виконавчого провадження .

Відповідно до прохальної частини клопотання, адвокат просив приватного виконавця винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказане клопотання було обґрунтоване тим, що відповідно до Довідки Військової частини № НОМЕР_6 Міністерства оборони України від 19.04.2022 за №128 вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом по мобілізації в особливий період у Збройних силах України з 10.04.2022.

Також з Довідки Військової частини № НОМЕР_6 Міністерства оборони України від 19.09.2022 за №1577 вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 приймає безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) в період з 07.05.2022 по теперішній час.

А тому, посилаючись на положення п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» просив зупинити виконавче провадження.

За результатами розгляду вказаного клопотання, приватний виконавець своєю відповіддю від 22.04.2024 за №11152 відмовив у задоволенні вказано клопотання.

Не погоджуючись з рішенням приватного виконавця, представником ОСОБА_1 було ініційовано звернення до господарського суду зі скаргою.

За результатами розгляду скарги судом було постановлено ухвалу суду від 09.12.2024, якою було вирішено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_12 - залишити без задоволення.

Суд першої інстанції залишаючи скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Приходька Ю.М. у виконавчому провадженні без задоволення, виходив з того, що скаржником не наведено суду обставин та не надано доказів на підставі яких можна б було зробити висновок, що у нього наявні умови служби, які унеможливлюють проведення виконавчих дій. У свою чергу, вчинення таких виконавчих дій (звернення стягнення на доходи боржника) у виконавчому провадженні не потребує його безпосередньої участі, постійної присутності або систематичної явки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України). Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Як зазначено у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони (стягувач і боржник), представники сторін.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Аналогічне право сторін, інших учасників та осіб виконавчого провадження закріплено у ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції по своїй суті виходив з того, що «вирішальним для правильного вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» є доведення/недоведення неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби боржника, а також характер виконуваного рішення (майновий/немайновий). Близький за змістом висновок, викладений зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 320/875/23 та ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 583/3097/23.

Такими умовами, зокрема, є перебування боржника у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій що призводить до об`єктивної неможливості боржника приймати участь у виконавчому провадженні та, як наслідок унеможливить проведення виконавчих дій.

До того ж, як зазначив місцевий суд, твердження представника ОСОБА_1, що саме приватний виконавець має довести факт того, що боржник не залучений до виконання бойових завдань військової служби у бойовій обстановці чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а також, що боржник має можливість прийняти участь у виконавчому провадженні, реалізувати свої права та/або оскаржити дії приватного виконавця суд вважає помилковим, адже Законом України «Про виконавче провадження» такий обов`язок на приватного виконавця не покладений.

Отже, скаржником не наведено суду обставин та не надано доказів на підставі яких можна б було зробити висновок, що у нього наявні умови служби, які унеможливлюють проведення виконавчих дій.».

Одночасно суд апеляційної інстанції зауважує, що п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обов`язок зупинення виконавчих дій лише в тому випадку, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, тобто, у випадку, коли боржник через умови своєї служби (наприклад, через перебування у зоні бойових дій або під час виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони в глибині окупованих територій України) не може користуватися належними йому процесуальними правами. Відтак під час вчинення виконавчих дій потрібно доводити/встановлювати факт того, що боржник не залучений до виконання бойових завдань військової служби у бойовій обстановці чи до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Тобто коли боржник через умови своєї служби (наприклад, через перебування у зоні бойових дій або під час виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони в глибині окупованих територій України) не може бути повідомлений про вчинення виконавцем тих чи інших виконавчих дій, оскаржити їх, реалізувати передбачені законодавством права в межах виконавчого провадження, і є тими самими умовами служби, які унеможливлюють проведення виконавчих дій, в розумінні вказаної норми.

Таким чином, сам факт віддаленості боржника-військовослужбовця від місця виконання судового рішення чи несення ним служби у підрозділі, який обмежений у вільному пересуванні (що фактично позбавляє права / обмежує право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців та можливості реалізувати свої права в межах виконавчого провадження) виключає можливість продовження вчинення виконавчих дій.

Тим більше, це стосується випадків, коли військовослужбовець перебуває у полоні або є безвісти зниклим, оскільки до повернення такого боржника із полону або до визнання його померлим, фактично боржник у виконавчому провадженні відсутній (відсутня особа, яка б могла представляти/захистити права такої особи), що суперечить як основним засадам виконавчого провадження, так і основним засадам господарського судочинства.

Колегія суддів зауважує, що складно уявити, що Закон України «Про виконавче провадження» допускає можливість того, що поки військовослужбовець захищає територіальну цілісність держави Україна під час повномасштабної військової агресії, держава Україна в особі своїх органів надала б дозвіл на звернення стягнення (продаж) його майна.

Більше того, за такої логіки майже всі виконавчі дії з виконання майнового рішення суду не потребують безпосередньої участі боржника-військовослужбовця, а відтак є можливими під час виконання ним свого конституційного обов`язку з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що апеляційний суд вважає недопустимим, інакше б законодавець не передбачив би такої підстави для зупинення виконавчого провадження безвідносно до характеру виконання рішення суду.

Суд погоджується із доводами приватного виконавця та стягувача, що остаточне судове рішення підлягає обов`язковому виконанню та таке виконання забезпечується державою Україна, проте, по-перше, зупинення вчинення виконавчих дій жодним чином не свідчить про невиконання такого рішення.

Закон України «Про виконавче провадження» передбачає 17 підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, тобто випадки, за яких виконання рішення може бути відтерміноване.

Окрім того, засадами виконавчого провадження, крім обов`язковості виконання рішень, також є законність (п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язує виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у даному випадку); справедливість, неупередженість та об`єктивність (складно вважати справедливим коли держава, яку захищає військовослужбовець під час війни, ризикуючи своїм життям та здоров`ям, дозволила б реалізувати його майно навіть без можливості ним особисто приймати участь у вчиненні такої виконавчої дії); забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (що є неможливим з огляду на участь військовослужбовця у виконанні бойових завдань по обороні територіальної цілісності України та у випадку коли він зник безвісти під час виконання бойового завдання).

По-друге, у разі невиконання громадянами України свого обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України гарантувати обов`язковість виконання рішення суду буде фактично нікому. Держава Україна в умовах повномасштабної військової агресії в першу чергу має захистити тих осіб, які захищають її існування ціною свого життя та здоров`я, у зв`язку з чим і було передбачено у Законі України «Про виконавче провадження» такі підстави для зупинення виконавчих дій, що вказані у пунктах 1 та 17 частини першої статті 34 цього Закону.

Водночас судом першої інстанції не було надано належної оцінки обставинам справи, та все було зведено до синтаксичного розбору текстуального змісту норми п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»

В даному випадку сторонами визнано, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, перебуває у військових частинах, а не жодним чином за зареєстрованим місцем проживання.

Із змісту довідок з військової частини НОМЕР_7 вбачається:

від 19.04.2022 № 128, що старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом по мобілізації в особливий період у Збройних силах України з 10.04.2022;

від 19.09.2022 № 1577, що старший солдат ОСОБА_1 приймає безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) в період з 07.05.2022 по теперішній час.

Із листа військової частини НОМЕР_7 від 17.09.2024 № 3580 вбачається, що 10.08.2023 ОСОБА_1 переведений до 33 ОМБР.

Як зазначено у листі військової частини НОМЕР_8 від 01.07.2024 № 3-19/2/7716, наказом командира від 30.06.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 переведено до нового місця служби у військову частину НОМЕР_9 .

Після цього, ОСОБА_1 вибув до нового місця служби м. Рівне - військову частину НОМЕР_10 , де перебуває на військовій службі (довідка військової частини НОМЕР_9 від 12.11.2024 № 30/фс та довідка військової частини НОМЕР_10 від 22.11.2024 № 1/239).

Також боржник до своєї скарги додав копію посвідчення УБД від 20.03.2023 № 370659 та посвідчення офіцера НОМЕР_11 .

Колегія суддів також зауважує, що ОСОБА_1 в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) повідомив суд про те, що з початку повномасштабного вторгнення по теперішній час перебуває на військовій службі та безпосередньо бере участь у бойових діях, ризикуючи своїм життям, відстоюючи нашу незалежність, територіальну цілісність і суверенітет у боях.

Також заявник просив колегію суддів надати йому право, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 34 Законом України «Про виконавче провадження», на зупинення вчинення виконавчих дій, поки він захищає Вітчизну, оскільки, на його думку, виконавцем вчиняються дії щодо звернення стягнення на його майно на вкрай невигідних для нього умовах.

Матеріалами справи підтверджується, що в рамках виконавчого провадження НОМЕР_12, у період перебування ОСОБА_1 на військовій службі, приватним виконавцем було здійснено наступні виконавчі дії:

1) звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 ;

2) проведено електронний аукціон, що підтверджується Актом про проведений електронний аукціон, відповідно до якого було реалізовано арештованого нерухомого майна боржника здійснювалась шляхом електронного аукціону, який проводився 13.01.2023 в електронній торговій системі, адміністратором якої є ДП «СЕТАМ», код ЄДРПОУ: 39958500, на веб-сторінці: https://setam.net.ua/auction/519543, а саме реалізовано частку у статутному капіталі ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер», у розмірі - 34250,00 грн, що складає 5% Статутного капіталу Товариства за ціною, що становить 00 грн 05 коп;

3) проведено електронні торги, що підтверджується Актом про проведенні електронні торги, відповідно до якого було реалізовано Земельну ділянка, реєстраційний/кадастровий номер 7425584300:03:000:5015, Площа (га): 2, місцезнаходження: Чернігівська обл., Чернігівський р., с/рада. Ладинська , Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства;

4) проведено електронні торги, що підтверджується Актом про проведенні електронні торги, відповідно до якого було продано земельну ділянку, реєстраційний/кадастровий номер 7425584300:03:000:5040, Площа (га): 2, місцезнаходження: Чернігівська обл., Чернігівський р., с/рада. Ладинська , Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Наведені твердження представником приватного виконавця не було спростовано.

Вказане, у своїй сукупності свідчить про те, що судом першої інстанції було постановлено ухвалу без з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки відмовляючи у задоволенні скарги боржника на дії виконавця виходив з того, що приватним виконавцем вчиняється лише звернення стягнення на доходи боржника, що не потребує його безпосередньої участі, постійної присутності або систематичної явки.

На переконання колегії суддів, приватним виконавцем, якому було достеменно відомо, що боржник ОСОБА_1 є військовослужбовцем, для розуміння того чи є підстави для зупинення виконавчого провадження в частині стягнення майна саме з боржника ОСОБА_1 , мав проявити більшу активність, будучи на території, де не ведуться бойові дії, та для оцінки ситуації чи знаходиться боржник, який проходить військову службу на бойових завданнях військової служби у бойовій обстановці, звернутися до відповідних органів та встановити достеменно чи є підстави для зупинення стягнення у виконавчому провадженні на підставі приписів ст. 34 Законом України «Про виконавче провадження».

Національна судова практика, а перш за все - практика Великої Палати Верховного Суду, визначає принцип «jura novit curia» у наступному: ( 1 ) суд знає право; (2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; (3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.

Вперше цей принцип було застосовано на рівні Великої Палати Верховного Суду наприкінці 2019 р., а саме - у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17.

Після цього Верховний Суд безпосередньо послався на нього у більш ніж десяти своїх постановах (остання з опублікованих - від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20), в результаті чого сформувалась стала судова практика з зазначеного питання, що полягає у наступному.

Діючи в межах позовних вимог, саме суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню.

Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.

При цьому варто зазначити, що незгода суду з правовим обґрунтуванням позову не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні правові приписи.

Так, з`ясувавши що учасник судового процесу послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд має самостійно здійснити їх правильну правову кваліфікацію та застосувати ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова від 08.06.2021 р. у справі № 662/397/15-ц).

Велика Палата при розгляді окремих справ робить висновок, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (постанови від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 та від 25.06.2019 р. у справі № 924/1473/15).

У той же час відмову в задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог суд розцінює як перешкоду в доступі до правосуддя, а відтак - порушення ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та ст. ст. 55, 124 Конституції України.

Реалізація принципу змагальності сторін в господарському процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог господарського судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

На підставі викладеного висновок місцевого господарського суду, що скаржником не було належним чином доведено обставини скарги, зробленим без належного дослідження матеріалів скарги, що призвело до неправильної оцінки матеріалів скарги на предмет її належності та повноти для задоволення скарги.

З урахуванням викладеного, оскільки колегією суддів під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено неправомірну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. щодо зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_13, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», ухвала Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., пов`язаною із невчиненням дій із зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_12 на підставі заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Онисковця М.Ю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушеннями норм права при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак, наявні правові підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 277, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 09.12.2024 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20) скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, пов`язаною із невчиненням дій із зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_12 на підставі заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Онисковця Миколи Юрійовича від 18 квітня 2024 року.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича поновити порушені права боржника ОСОБА_1 шляхом зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_12, до закінчення строку дії обставин, що обумовлюють необхідність у зупиненні виконавчих дій, та шляхом вчинення дій пов`язаних із зупиненням виконавчих дій відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

4. Справу № 911/1810/18 (911/3398/20) повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 28.04.2025.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко