Постанова від 24.04.2025 по справі 910/16586/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/16586/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача-1 - компанії «Зафорпо Венчез Лімітед» (Zaforpo Ventures Limited) - Штанько В.А., адвокат (ордер від 15.12.2023),

позивача-2 - Гларона Менеджмент Лімітед (Glarona Management Limited) -не з`явився,

відповідача-1 - державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» - не з`явився,

відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн беверідж трейдінг» - Андрощук С.В., адвокат (ордер від 24.01.2023),

відповідача-3 - товариства з обмеженою відповідальністю «Беверідж трейдінг компані» - не з`явився,

відповідача-4 - державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКPНОІВІ) - Гладюк О.О., в порядку самопредставництва,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» - не з`явився,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський склозавод» - не з`явився,

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод» - не з`явився,

3) приватного акціонерного товариства «Вераллія Україна» (попередня назва приватне акціонерне товариство «Консюмерс-скло-зоря») - не з`явився,

4) приватного акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів» - не з`явився,

5) товариства з обмеженою відповідальністю «Склянний альянс» - не з`явився,

6) товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» - не з`явився,

7) товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український горілчаний стандарт» - не з`явився,

8) товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» - Крижов С.В., адвокат (ордер від 27.04.2021),

9) товариства з обмеженою відповідальністю «Ескада» - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн беверідж трейдінг»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2023 (суддя Котков О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді: Козир Т.П., Михальська Ю.Б.)

у справі № 910/16586/18

за позовом компанії «Зафорпо Венчез Лімітед» (Zaforpo Ventures Limited, далі - Компанія Zaforpo) та Гларона Менеджмент Лімітед (Glarona Management Limited, далі - Компанія Glarona)

до державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - ДП «Український інститут інтелектуальної власності»), товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн беверідж трейдінг» (далі - ТОВ «Істерн беверідж трейдінг»), товариства з обмеженою відповідальністю «Беверідж трейдінг компані» (далі - ТОВ «Беверідж трейдінг компані»), державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - УКРНОІВІ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський склозавод», товариство з обмеженою відповідальністю «Малинівський склозавод», приватне акціонерне товариство «Вераллія Україна» (попередня назва приватне акціонерне товариство «Консюмерс-скло-зоря»), приватне акціонерне товариство «Костопільський завод скловиробів», товариство з обмеженою відповідальністю «Склянний альянс», товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український горілчаний стандарт», товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», товариство з обмеженою відповідальністю «Ескада»,

про визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Компанія «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед» (далі - первісний позивач) 10.12.2018 звернулася до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України, ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг», ТОВ «Беверідж трейдінг компані» про визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2019 замінено первісного позивача у справі - Компанію «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед» її правонаступником - Компанією Zaforpo.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 зі справи замінено позивача - Компанію Zaforpo в частині позовних вимог на підставі торговельної марки за свідоцтвом № 154731 правонаступником - Гларона Менеджмент Лімітед (Glarona Management Limited).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі № 910/16586/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, позов задоволено частково:

- визнано недійсними повністю свідоцтва на знаки для товарів і послуг № 187569 від 25.06.2014, № 187570 від 25.06.2014, № 187571 від 25.06.2014, № 187572 від 25.06.2014, № 187573 від 25.06.2014, № 187574 від 25.06.2014, № 187879 від 10.07.2014, № 188094 від 10.07.2014, № 188095 від 10.07.2014, № 193464 від 25.11.2014, № 215165 від 10.08.2016, які зареєстровані на ім`я ТОВ «Істерн беверідж трейдінг»;

- зобов`язано ДП «Український інститут інтелектуальної власності» внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсними повністю свідоцтв України № 187569 від 25.06.2014, № 187570 від 25.06.2014, № 187571 від 25.06.2014, № 187572 від 25.06.2014, № 187573 від 25.06.2014, № 187574 від 25.06.2014, № 187879 від 10.07.2014, № 188094 від 10.07.2014, № 188095 від 10.07.2014, № 193464 від 25.11.2014, № 215165 від 10.08.2016, які зареєстровані на ім`я ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»;

- заборонено ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» та ТОВ «Беверідж трейдінг компані» використання позначень за свідоцтвами № 187569 від 25.06.2014, № 187570 від 25.06.2014, № 187571 від 25.06.2014, № 187572 від 25.06.2014, № 187573 від 25.06.2014, № 187574 від 25.06.2014, № 187879 від 10.07.2014, № 188094 від 10.07.2014, № 188095 від 10.07.2014, № 193464 від 25.11.2014, № 215165 від 10.08.2016, зареєстрованими на ім`я ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» для товарів класу № 33 Міжнародної класифікації товарів та послуг (далі - МКТП), в тому числі, нанесення його на будь-який товар класу № 33 МКТП, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, застосовування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі інтернет;

- зобов`язано ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» вилучити з цивільного обороту в Україні та знищити товари із застосуванням позначень за свідоцтвами № 187569 від 25.06.2014, № 187570 від 25.06.2014, № 187571 від 25.06.2014, № 187572 від 25.06.2014, № 187573 від 25.06.2014, № 187574 від 25.06.2014, № 187879 від 10.07.2014, № 188094 від 10.07.2014, № 188095 від 10.07.2014, № 193464 від 25.11.2014, № 215165 від 10.08.2016: а саме: горілку «MEDOFF», «DIAMANT BY MEDOFF», місткістю 1,0 л, 0,7 л, 0,5 л, 0,35 л, 0,2 л, 0,1 л, пляшки, у які зазначені товари розливаються, ковпачки для пляшок, у які зазначені товари розливаються, етикетки, якими маркується зазначена продукція;

- у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» вилучити товар з цивільного обороту на території інших країн - відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Судові рішення попередніх інстанцій обґрунтовані, зокрема з посиланням на те, що дозвіл власника знака на реєстрацію іншою особою схожого позначення є дією, яка вичерпується поданням заявки відповідною особою, яка отримала такий дозвіл, в даному випадку, товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», і такий дозвіл не може бути переданий від імені власника знака. Отже, реєстрація знаків за свідоцтвами України №№ 187569, 187570, 187879, 188094, 188095, 193464, 215165 на ім`я відповідача-2 здійснена без дозволу попереднього власника. Доказів того, що попередній власник знаків, які наразі належать позивачу, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Домани Групп» надавало таку згоду відповідачу-2 матеріали справи не місять. Спірні позначення не відповідають умовам надання правової охорони, оскільки вони є схожим до ступеня змішування із раніше зареєстрованими знаками позивача для таких самих товарів та є такими, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар. Позначення, які містяться на товарах відповідача-2 та відповідача-3 є схожими до ступеня змішування із об`єктами інтелектуальної власності позивача, виготовлення, зберігання, пропонування до продажу (рекламування), продаж, таких товарів без відповідного дозволу позивача кваліфікується як порушення прав інтелектуальної власності позивача. В частині позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Беверідж трейдінг компані» вилучити з цивільного обороту в інших країнах, куди здійснювалась поставка товарів із застосуванням позначень за свідоцтвами № 187569 від 25.06.2014, № 187570 від 25.06.2014, № 187571 від 25.06.2014, № 187572 від 25.06.2014, № 187573 від 25.06.2014, № 187574 від 25.06.2014, № 187879 від 10.07.2014, № 188094 від 10.07.2014, № 188095 від 10.07.2014, № 193464 від 25.11.2014, № 215165 від 10.08.2016 суд зазначив про те, що заявлена позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки юрисдикція господарського суду не поширюється на територію інших країн, як і територіальна дія належних позивачеві свідоцтв поширюється лише на територію України. Що ж до питання застосування до спірних правовідносин позовної давності, то суд зазначив, що обставини справи свідчать про виникнення конфлікту на ринку щодо оспорюваних позначень для позивача - Компанії Zaforpo саме в листопаді 2018 року; Компанія «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед», процесуальним правонаступником якої є Компанія Zaforpo, звернулася до суду з позовом 10.12.2018, тобто в межах трирічного строку позовної давності, виходячи з дати набуття Компанією «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед» прав власності на знаки за свідоцтвами України №№ 154730, 154731, 70974, 105725, 194247 (12.09.2016), відповідно підстави для застосування позовної давності до відповідних вимог позивача відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Істерн беверідж трейдінг», з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі також міститься заява скаржника, в якій ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» зазначило попередньо визначену орієнтовну суму судових витрат у розмірі 150 000,00 грн, які скаржник очікує понести під час розгляду справи у Верховному Суді, а також вказує, що докази понесених судових витрат у зв`язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції будуть подані в строки, передбачені частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про застосування судами норми права (приписів статті 261 Цивільного кодексу України про позовну давність) без урахування висновку щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 910/1138/19, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18, від 28.05.2020 у справі № 910/13119/17, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15, у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, у рішеннях Європейського Суду з прав людини «STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM», № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; «ZOLOTAS v. GREECE» (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року.

Крім того, скаржник зазначає про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які (висновки) викладені у постанові від 16.07.2024 зі справи № 910/1138/19.

З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положення статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 у подібних правовідносинах.

Окрім цього, скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій приписів частини першої статті 316 ГПК України, що полягає у неврахуванні вказівок Верховного Суду, наведених у постанові від 11.08.2022 у цій справі.

Доводи інших учасників справи

УКРНОІВІ у відзиві на касаційну скаргу просила Суд касаційну скаргу задовольнити з підстав її обґрунтованості; судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати повністю; ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Компанія Zaforpo у відзиві на касаційну скаргу просила Суд залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з посиланням, зокрема на безпідставність її доводів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» у відзиві на касаційну просило Суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, з посиланням, зокрема на безпідставність та хибність її доводів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 16.12.2024, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» на судові рішення попередніх інстанцій у справі; розгляд касаційної скарги у справі призначений на 24.04.2025; постановлено повідомити Компанію Glarona про розгляд касаційної скарги у справі відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965; провадження з розгляду касаційної скарги у справі зупинено, враховуючи звернення до Генерального прокурора Республіки Маршалові острови із судовим дорученням.

20.01.2025 судове доручення направлено до Генерального прокурора Республіки Маршалові острови.

Згідно з ухвалою Суду від 10.04.2025 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» на судові рішення попередніх інстанцій у справі.

Верховний Суд вчинив всі залежні від нього, необхідні та достатні дії, спрямовані на повідомлення Компанії Glarona (позивача-2) про розгляд касаційної скарги у справі відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965.

У зв`язку із зазначеним у судовому засіданні 24.04.2025 Суд постановив розглядати касаційну скаргу у справі за відсутності представника Компанії Glarona, щодо якої (Компанії) вжито необхідні та достатні дії стосовно повідомлення про дату, час та місце судового засідання у суді касаційної інстанції.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Компанія Zaforpo (позивач-1 у справі) є власником, зокрема таких свідоцтв України на знаки для товарів і послуг:

- свідоцтво № 154730 від 25.04.2012 на знак для товарів і послуг «MEDOFF» (заявка від 12.01.2011), зареєстроване для товарів 33 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг (МКТП);

- свідоцтво № 70974 від 15.01.2007 на знак для товарів і послуг «MEDOFF GOLD» (заявка від 16.03.2005), зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтво № 105725 від 10.04.2009 на знак для товарів і послуг «MEDOFF PLATINUM» (заявка від 21.01.2009), зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтво № 194247 від 10.12.2014 на знак для товарів і послуг «DIAMANT BY MEDOFF» (заявка від 16.10.2013), зареєстроване для товарів 33 класу МКТП.

Також позивач-1 був власником свідоцтва № 154731 від 25.04.2012 на знак для товарів і послуг «МЕДОФФ» (заявка від 12.01.2011), зареєстроване для товарів 33 класу МКТП.

Права на знаки за вказаними свідоцтвами Компанія Zaforpo набула з 26.12.2018 на підставі укладеної Компанією «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед» (первісним позивачем) та Компанією Zaforpo угоди про передачу прав (assignment deed) від 23.11.2018, яка (угода) зареєстрована Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 26.12.2018 за № 24345.

На даний час власником торгівельної марки за свідоцтвом № 154731 є Компанія Glarona (позивач-2 у справі).

ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» є власником:

- свідоцтва № 187569 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) КОРОЛІВСЬКИЙ ЕКСПОРТНА» (заявка від 16.07.2013), яке зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187570 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) ПЛАТИНУМ ЕКСПОРТНА» (заявка від 16.07.2013), яке зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187571 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) КЛАСИК ЕКСПОРТНА» (заявка від 16.07.2013), яке зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187572 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) КАЙЕН ЕКСПОРТНА» (заявка від 16.07.2013), яке зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187573 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) ОРИГІНАЛ ЕКСПОРТНА» (заявка від 16.07.2013), яке зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187574 від 25.06.2014 на знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) ГОЛД ЕКСПОРТНА» (заявка від 16.07.2013), яке зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 187879 від 10.07.2014 на знак для товарів і послуг «МЕДОФФ КЕЛЬТ» (заявка від 10.04.2013), яке зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 193464 від 25.11.2014 на знак для товарів і послуг «MEDOFF KELT» (заявка від 10.04.2013), яке зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 188094 від 10.07.2014 на знак для товарів і послуг «Горілка Медофф» (заявка від 28.05.2013), яке зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 188095 від 10.07.2014 на знак для товарів і послуг «Водка Медофф» (заявка від 28.05.2013), яке зареєстроване для товарів 33 класу МКТП;

- свідоцтва № 215165 від 10.08.2016 на знак для товарів і послуг «DIAMANT by MEDOFF (зобр.)» (заявка від 14.05.2015), яке зареєстроване для товарів 33 класу МКТП.

До укладання Компанією «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед» та Компанією Zaforpo угоди про передачу прав (assignment deed) від 23.11.2018 мали місце такі обставини.

Знаками для товарів і послуг за свідоцтвами № 154730 («MEDOFF»), № 154731 («МЕДОФФ»), № 70974 («MEDOFF GOLD»), № 80902 («MEDOFF ЗНАК М`ЯКОСТІ»), № 105725 («MEDOFF PLATINUM»), № 194247 («DIAMANT BY MEDOFF») у 2013-2016 роках володіло товариство з обмеженою відповідальністю «Домани Групп» (правонаступником якого є третя особа 9 - товариство з обмеженою відповідальністю «Ескада»).

12.09.2016 згідно з рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 22.08.2016 реєстраційний номер - 20359 права на знаки за свідоцтвами № 154730, № 154731, № 70974, № 80902, № 105725, № 194247 передані Компанії «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед» (первісному позивачу).

При цьому відповідач-2 (ТОВ «Істерн беверідж трейдінг») здійснював на ринку України торгівлю алкогольними напоями з використанням знака для товарів та послуг «MEDOFF» та похідних від нього, будучи протягом 2014-2018 років єдиним власником ліцензії на використання знаків за свідоцтвами України № 154730, № 154731 та інших на території України, наданої йому відповідним правовласником.

З 31.10.2018 первісним позивачем дію зазначеної ліцензії про надання права на використання вказаних знаків скасовано, про що відповідачу-2 було надіслано повідомлення.

З 17.10.2018 позивачем скасовано дію ліцензії про надання відповідачу-3 (ТОВ «Беверідж трейдінг компані») права на використання знака для товарів і послуг «MEDOFF» за свідоцтвом № 154730, про що відповідачу-3 було надіслано повідомлення.

З 23.11.2018 ліцензія на право використання відповідних знаків була надана правовласником Компанії Zaforpo за ліцензійним договором від 23.11.2018 (субліцензіатом Компанії Zaforpo за ліцензійним договором від 26.11.2018 стало товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман»).

Згідно з твердженнями відповідача-2 (ТОВ «Істерн беверідж трейдінг») реєстрацію вказаних знаків на своє ім`я відповідач-2 здійснив з дозволу товариства з обмеженою відповідальністю «Домани Групп» (правовласник ТМ у 2013-2016 роках). Зокрема, 01.04.2014 між названим товариством та відповідачем-2 укладено угоду про надання прав на реєстрацію знаків для товарів та послуг, схожих із відповідними знаками, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Домани Групп».

Також в матеріалах справи міститься угода від 01.09.2011, укладена між товариством з обмеженою відповідальністю «Домани Групп» і товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», пунктом 1 якої передбачено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Домани Групп», яке є власником торговельних марок за свідоцтвами № 55331, № 56308, № 56143, № 56162, № 47268, № 49406, № 45272, № 47015, № 47016, № 37247, № 37250, уповноважує товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» здійснювати реєстрацію схожих знаків, а також похідних від них.

З матеріалів заявок, на підставі яких відбулась реєстрація оскаржуваних свідоцтв за відповідачем-2 вбачається, що в процесі розгляду цих заявок було змінено особу заявника - товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» на відповідача 2 - ТОВ «Істерн беверідж трейдінг», на якого і здійснено реєстрацію знаків.

Всі заявки (окрім заявки за свідоцтвом № 215165) за вказаними свідоцтвами були подані у 2013 році товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія».

Відповідачем-2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» 30.03.2014 та 31.03.2014 укладені договори про передання відповідачу-2 виключних майнових прав на заявки на знаки для товарів і послуг, у тому числі, щодо спірних знаків.

У зв`язку з реорганізацією товариства з обмеженою відповідальністю «Домани Групп» шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю «Ескада», з 23.07.2018 правонаступником прав та обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю «Домани Групп» є товариство з обмеженою відповідальністю «Ескада».

Позивач-1 стверджує, що зазначені вище знаки для товарів і послуг, зареєстровані на ім`я відповідача-2 за спірними свідоцтвами, не відповідають умовам надання правової охорони, оскільки є схожими настільки, що їх можна сплутати із раніше зареєстрованими знаками, права на які набув позивач-1 стосовно наведених у свідоцтвах товарів 33 класу МКТП.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач-1, зазначав, що:

- позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача;

- споживачі при звертанні уваги на знаки відповідача-2 будуть в першу чергу виділяти словесний елемент «MEDOFF», оскільки він є або може здатись їм знайомим, будь-яким графічним елементам споживачі можуть вже не приділяти уваги, оскільки вони не асоціюються напряму із словесним елементом та товарами, які виробляються;

- наявність реєстрацій на знаки для товарів і послуг зі спільним словесним елементом «MEDOFF», «МЕДОФФ» на ім`я двох різних осіб буде неодмінно вводити споживачів в оману;

- знаки позивача-1 є пріоритетними (раніше зареєстрованими) перед знаками відповідача-2, при цьому, знаки позивача є унікальними і забезпечують компанії виділення її товарів та послуг серед ряду інших товарів та послуг, що виробляються та надаються іншими особами, зокрема, відповідачем-2;

- перше та загальне візуальне сприйняття знаків відповідача-2 дає всі підстави вважати зазначені знаки схожими до ступеню сплутування зі знаками позивача-1;

- знаки, що належать позивачу-1 та відповідачу-2 є очевидно схожими семантично, оскільки в кожному знаку присутній словесний елемент «MEDOFF», «МЕДОФФ», який є оригінальним (сильним) елементом, а, отже, таким, на який падає логічний наголос і який безспірно має самостійне значення;

- незважаючи на припинення ліцензії відповідача-2 та відповідача-3 на використання знаків «MEDOFF», «МЕДОФФ», відповідачі 2, 3 продовжують користуватись відповідними торгівельними знаками та виробляти продукцію під такими торгівельними марками;

- висновки позивача-1 щодо схожості оскаржуваних знаків зі знаками позивача-1 настільки, що їх можна сплутати, а також можливості введення в оману щодо особи виробника підтверджуються висновком експерта № 17 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, складеним 09.12.2019;

- так, згідно з висновком експерта від 09.12.2019 № 17 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, складеним судовим експертом встановлено, що:

стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 187569 від 25.06.2014, товарів 33 класу МКТП знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) КОРОЛІВСЬКИЙ ЕКСПОРТНА» за вказаним свідоцтвом, є схожим з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України № 154731 від 25.04.2012 знаком для товарів і послуг «МЕДОФФ» настільки, що їх можна сплутати;

стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 187571 від 25.06.2014, товарів 33 класу МКТП знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) КЛАСИК ЕКСПОРТНА» за вказаним свідоцтвом, є схожим з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України № 154731 від 25.04.2012 знаком для товарів і послуг «МЕДОФФ» настільки, шо їх можна сплутати;

стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 187572 від 25.06.2014, товарів 33 класу МКТП знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) КАЙЕН ЕКСПОРТНА» за вказаним свідоцтвом, є схожим з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України №154731 від 25.04.2012 знаком для товарів і послуг «МЕДОФФ» настільки, що їх можна сплутати;

стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 187573 від 25.06.2014, товарів 33 класу МКТП знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) ОРИГІНАЛ ЕКСПОРТНА» за вказаним свідоцтвом, є схожим з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України № 154731 від 25.04.2012 знаком для товарів і послуг «МЕДОФФ» настільки, що їх можна сплутати;

стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 87574 від 25.06.2014, товарів 33 класу МКТП знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) ГОЛД ЕКСПОРТНА», за вказаним свідоцтвом, є схожим з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України № 70974 від 15.01.2007 знаком для товарів і послуг «MEDOFF GOLD» настільки, що їх можна сплутати;

стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 187570 від 25.06.2014, товарів 33 класу МКТП знак для товарів і послуг «МЕДОФФ (MEDOFF) ПЛАТИНУМ ЕКСПОРТНА» за вказаним свідоцтвом, є схожим з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України № 105725 від 10.04.2009 знаком для товарів і послуг «MEDOFF PLATINUM» настільки, що їх можна сплутати;

стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 188094 від 10.07.2014, товарів 33 класу МКТП знак для товарів і послуг «Горілка Медофф» за вказаним свідоцтвом, є схожим з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України № 154731 від 25.04.2012 знаком для товарів і послуг «МЕДОФФ» настільки, що їх можна сплутати;

стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 188095 від 10.07.2014, товарів 33 класу МКТП знак для товарів і послуг « Водка Медофф », за вказаним свідоцтвом, є схожим з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України № 154731 від 25.04.2012 знаком для товарів і послуг «МЕДОФФ» настільки, що їх можна сплутати;

стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 187879 від 10.07.2014, товарів 33 класу МКТП знак для товарів і послуг «МЕДОФФ КЕЛЬТ» за вказаним свідоцтвом, є схожим з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України № 154731 від 25.04.2012 знаком для товарів і послуг «МЕДОФФ» настільки, що їх можна сплутати;

стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 193464 від 25.11.2014, товарів 33 класу МКТП знак для товарів і послуг «MEDOFF KELT», за вказаним свідоцтвом, є схожим з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України № 154730 від 25.04.2012 знаком для товарів і послуг «MEDOFF» настільки, що їх можна сплутати;

стосовно всіх, наведених у свідоцтві України № 215165 від 10.08.2016, товарів 33 класу МКТП знак для товарів і послуг «DIAMANT by MEDOFF (зобр.)», за вказаним свідоцтвом, є схожим з раніше зареєстрованим за свідоцтвом України № 194247 від 10.12.2014 знаком для товарів і послуг «DIAMANT BY MEDOFF» настільки, що їх можна сплутати;

знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 187569, 187570, 187571, 187572, 187573, 187574, 187879, 188094, 188095, 193464, 194247, 215165 є такими, що можуть ввести в оману щодо особи виробника всіх, вказаних у свідоцтвах, товарів 33 класу МКТП;

- відповідач-1 не мав права реєструвати на ім`я відповідача-2 спірні знаки у зв`язку з тим, що останнім до матеріалів заявок не було додано жодних документів та/або дозволів від попереднього власника на їх реєстрацію на ім`я відповідача-2;

- у заяві свідка від 24.03.2021 ОСОБА_1 стверджує, що угода про надання прав на реєстрацію товарів і послуг, яка укладена 01.09.2011 товариством з обмеженою відповідальністю «Домани Групп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» ним не підписувалася;

- право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, пов`язане із захистом прав на торгівельні марки, Компанія «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» отримала після переходу виключних майнових прав на них до цієї компанії - 12.09.2016 (дати публікації рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 22.08.2016), відповідно, трирічний строк на подання позову Компанія «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» при зверненні до суду не пропустила;

- угодою від 01.09.2011 не передбачено права товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» на передачу прав стосовно реєстрації знаків іншим особам, а, отже, реєстрація знаків за оскаржуваними свідоцтвами на ім`я відповідача-2 здійснена без дозволу попереднього власника, всупереч вимогам законодавства;

- в матеріалах справи відсутні докази, того, що реєстрація оскаржуваних позначень відбулася саме на підставі угод, та що Державна служба з інтелектуальної власності аналізувала такі угоди;

- власник виключних інтелектуальних прав може передавати лише ті права, якими володіє, тоді як передача прав на реєстрацію схожих знаків не передбачена чинним законодавством України;

- позивач-1 вважає, що для нього конфлікт між торговельними марками та оскаржуваними позначеннями почався з моменту надання ліцензії від 07.01.2019 на використання відповідних торгівельних марок товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», адже з даного моменту на ринку з`явилися схожі до ступеня змішування торгівельні марки, зареєстровані для споріднених та ідентичних товарів, і які належать різним особам, не пов`язаним між собою;

- при підписанні 23.11.2018 договору Компанія «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» повідомила позивача-1 про існування «знецінених торговельних марок» (оскаржуваних торговельних марок), їх належність особі, яка пов`язана з нею корпоративними зв`язками, та зазначила, що найближчим часом дозвіл на їх використання також буде наданий позивачу-1;

- позивач-1 припускає, що позовна давність на захист прав на його торговельні марки може бути пропущена попередніми власниками відповідних торговельних марок, та просить визнати поважними причини пропуску позовної давності.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись, зокрема на те, що:

- знаки для товарів і послуг відповідача-2 відповідають умовам надання правової охорони;

- у позивача-1 відсутні підстави вимагати визнання недійсними оскаржуваних свідоцтв відповідача-2, оскільки ці свідоцтва були отримані за згодою власників торгівельних марок «MEDOFF» та «МЕДОФФ»;

- відповідач-2 протягом 2014-2018 років був єдиним власником ліцензії на використання знаків позивача на території України, і фактично здійснював використання знаків, замовляв виробництво продукції, маркованої торгівельними марками, контролював якість продукції, замовляв виробництво комплектуючих, організовував дистрибуцію готової продукції, на замовлення відповідача-2 здійснювалася розробка рецептур для напоїв, дизайну продукції, а відтак можливість введення споживачів в оману щодо виробника продукції маркованої торгівельними марками відповідача-2, які містять позначення «MEDOFF» та «МЕДОФФ» виключена, оскільки позивачем-1 не надано доказів використання останнім відповідних торгівельних марок, адже на ринку України відсутня продукція позивача-1, маркована вказаними позначеннями;

- посилання позивача-1 на те, що скасовані ліцензії, видані попереднім власником свідоцтв на знаки для товарів і послуг, особою, яка не є стороною відповідних договорів, є безпідставними, та такими, що суперечать статті 1113 Цивільного кодексу України;

- факт здійснення офіційної публікації є достатнім для висновку про належне повідомлення будь-якої особи про реєстрацію і видачу відповідачу-2 спірних свідоцтв, а тому позивач міг дізнатися і знав про видачу свідоцтв з відповідних дат офіційної публікації відомостей про їх видачу, а також мав оцінити при укладенні 28.11.2018 документа про передачу права на торгівельні марки ризики, пов`язані із такою датою публікації, зокрема ризик спливу позовної давності.

Крім того, відповідач-2 заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідач-3 проти позовних вимог заперечив, пославшись на те, що:

- відповідач-3 не визнає обставини щодо скасування або недійсності/нечинності ліцензій на використання вказаних торгівельних марок, оскільки в силу приписів частини другої статті 1113 Цивільного кодексу України укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше;

- спірні знаки для товарів і послуг були зареєстровані за відповідачем-2 із дозволу тодішнього власника знаків, відповідно позивач-1 як власник знаку не наділений правом перешкоджати відповідачу-2 у використанні ним спірних знаків (пункт 2 статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності);

- знаки для товарів і послуг відповідача-2 та позивача не є схожими до ступеню змішування;

- позивач-1 не здійснює безпосереднє виготовлення продукції на території України, відповідно, не відомий ані на ринку, ані пересічним споживачам, а тому у жодному разі не може асоціюватися із відповідачем-2 та його знаками.

Крім того, відповідач-3 заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог.

Відповідач-4 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що реєстрація торговельних марок за оспорюваними свідоцтвами здійснена без порушення прав позивача-1, при проведенні експертизи заявок та видачі оспорюваних свідоцтв України на торговельні марки не було порушено вимог законодавства України.

Треті особи 8 та 9 проти задоволення позовних вимог заперечили, посилаючись на те, що заявки на реєстрацію знаків для товарів та послуг за оскаржуваними свідоцтвами були подані товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» з дозволу власника знаків «MEDOFF» та «МЕДОФФ», а після передачі прав на заявки ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» також отримало від товариства з обмеженою відповідальністю «Домани Групп» право на реєстрацію знаків, схожих із знаками «MEDOFF» та «МЕДОФФ».

Крім того, третя особа 9 зазначила, що у справі відсутні докази на підтвердження того, що відповідач-2 та позивач є конкурентами на одному ринку, та що позивач взагалі займає якусь нішу на ринку, і здійснював будь-яку діяльність з використанням знаків, власником яких він є, а також третя особа 9 підтримала викладені у відзивах доводи.

У процесі розгляду справи позивач-1 набув право власності 100% на частку у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», внаслідок чого третя особа 8 змінила свою правову позицію у справі та підтримала позовні вимоги в повному обсязі, а також вказувала, що дозволу на передачу прав на реєстрацію знаків відповідачу-2 не надавала.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання оспорюваних свідоцтв на знаки для товарів і послуг недійсними.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про застосування судами норми права (приписів статті 261 Цивільного кодексу України про позовну давність) без урахування висновку щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 910/1138/19, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18, від 28.05.2020 у справі № 910/13119/17, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15, у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, у рішеннях Європейського Суду з прав людини «STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM», № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; «ZOLOTAS v. GREECE» (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року.

Крім того, скаржник зазначає про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які (висновки) викладені у постанові від 16.07.2024 зі справи № 910/1138/19.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд зауважує, що ГПК України та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів слід звертатися до правових висновків, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду.

З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду), Верховного Суду України щодо застосування норм права, з огляду на таке.

Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник, посилаючись на наведені ним постанови, зазначив, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи, що розглядається, не враховано, зокрема такі висновки в аспекті застосування позовної давності:

- позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права;

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України). Частинами четвертою, п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право;

- якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень;

- для правильного застосування частини першої статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Це право, зокрема, може бути (але не обов`язково) пов`язане з початком виникнення відповідного конфлікту на ринку щодо оспорюваного позначення, наприклад, початком використання спірного позначення на ринку. Разом з тим, за певних конкретних обставин справи, таке право може виникати і з моменту реєстрації спірного знаку.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У справі № 910/16586/18, судові рішення попередніх інстанцій в якій є предметом касаційного перегляду, суди у розгляді заяв про застосування позовної давності встановили таке.

На період реєстрації спірних знаків за свідоцтвами України №№ 154730, 154731, 70974, 105725, 194247, знаками володіло товариство з обмеженою відповідальністю «Домани Групп», зареєстроване за законодавством Російської Федерації.

12.09.2016 знаки № 154730, № 154731, № 70974, № 80902, № 105725, № 194247 були передані Компанії «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед», яка водночас була в період з 30.04.2014 до 18.10.2018 учасником відповідача-2, частка якого становила 100% від статутного капіталу останнього.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домани Групп» та Компанія «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед» надавали відповідачу-2 дозволи (ліцензії) на використання відповідних знаків. Протягом 2014-2018 відповідач-2 з дозволу власників знаків використовував знаки за свідоцтвами України № 154730, № 154731 та інших на території України, здійснював організацію виробництва та продаж алкогольних напоїв маркованих відповідними знаками, проте 31.10.2018 дозвіл (ліцензію) відповідача-2 було скасовано. У листопаді 2018 року власником знаків за свідоцтвами України №№ 154730, 154731, 70974, 105725, 194247 став позивач-1, який 26.11.2018 надав право на використання зазначених знаків третій особі - товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман».

Позивач-1 зазначає, що він не знав про реєстрацію за відповідачем-2 спірних знаків, при підписанні 23.11.2018 ліцензійного договору Компанія «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» повідомила позивача про існування «знецінених торговельних марок» (оскаржуваних торговельних марок), та про їх належність особі, яка пов`язана з нею (Компанією «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед») корпоративними зв`язками, та зазначила, що найближчим часом дозвіл на їх використання також буде наданий позивачу. Проте такі «знецінені» марки передані позивачу не були. Відповідно позивач дізнався про реєстрацію спірних знаків 23.11.2018, в день укладання ліцензійного договору та договору про передачу знаків з Компанією «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед».

Обставини даної справи свідчать про виникнення конфлікту на ринку щодо оспорюваних позначень для позивача-1 саме в листопаді 2018 року.

Компанія «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед», процесуальним правонаступником якої є позивач-1, з розглядуваним позовом звернулася до суду 10.12.2018, тобто в межах трирічного строку позовної давності, виходячи з дати набуття Компанією «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед» прав власності на знаки за свідоцтвами України №№ 154730, 154731, 70974, 105725, 194247 (12.09.2016).

Отже, позивачем при зверненні до суду позовна давність пропущена не була.

На дату ухвалення судом першої інстанції рішення позивачем у справі була саме Компанія Zaforpo, для якої конфлікт на ринку щодо оспорюваних позначень виник саме в листопаді 2018 року. При цьому, до дати набуття нею права на відповідні свідоцтва в неї була відсутня можливість для захисту своїх прав, з огляду на фактичну відсутність таких прав.

Те, що з позовом до суду звернулася Компанія «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед» вказаних вище висновків не спростовує. Не звернення Компанії «І-БІ-СІ Істерн Беверідж Кампані Лімітед» до суду з цим позовом у період з 30.04.2014 до 18.10.2018 не може свідчить про іншу дату виникнення конфлікту на ринку щодо оспорюваних позначень для Компанії Zaforpo.

Верховний Суд зазначає, що наведені судами попередніх інстанцій мотиви та висновки щодо дотримання строку звернення до суду з відповідним позовом у цій справі не суперечать правовим висновкам, викладеним у зазначених скаржником у касаційній скарзі постановам.

Застосування судами відповідних положень законодавства, якими унормовано позовну давність, у справах, на які посилається скаржник, залежало від встановлення певної сукупності фактів, які мають матеріально-правове значення у питанні застосування позовної давності. Отже, обчислення позовної давності для звернення позивача з певним позовом у кожній з наведених скаржником у касаційній скарзі справ, визначався з урахуванням конкретних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, що зумовило прийняття судом відповідного рішення та не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Скаржник також вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які (висновки) викладені у постанові від 16.07.2024 зі справи № 910/1138/19.

Так, Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, зазначив, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів Отже, правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов`язковий для суду та інших суб`єктів.

Водночас Суд зазначає, що наведені скаржником абзаци з постанови Верховного Суду від 16.07.2024 зі справи № 910/1138/19 не є висновками Верховного Суду, а є викладеними судом касаційної інстанції у постанові міркуваннями, з яких виходили суди попередніх інстанцій у розгляді справи, ухвалюючи рішення. При цьому касаційна скарга у справі № 910/1138/19 розглядалася судом касаційної інстанції виключно в межах доводів касаційної скарги, з урахуванням підстав касаційного оскарження, визначених самим скаржником, та не містить висновків (правових позицій) Верховного Суду, про які зазначає скаржник.

З огляду на зазначене, підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/16586/18 в частині підстави касаційного оскарження, обґрунтованої з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положення статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 (яка набула чинності для України 25.12.1991) у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Стосовно наведеного доводу скаржника Верховний Суд зазначає, що відсутні підстави для формування висновку щодо застосування до спірних правовідносин статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності (1) Якщо агент чи представник того, хто є власником знака в одній з країн Союзу, подає без дозволу власника заявку на реєстрацію цього знака від свого власного імені в одній чи в декількох таких країнах, власник має право перешкоджати реєстрації чи вимагати її скасування або, якщо закон країни це дозволяє, переоформлення реєстрації на свою користь, якщо тільки агент чи представник не подасть докази, що виправдовують його дію; (2) Власник знака має право, за наявності умов, передбачених у пункті (1), перешкоджати використанню знака агентом чи представником, якщо тільки він не давав згоди на таке використання; (3) Національним законодавством може бути встановлений справедливий строк, протягом якого власник знака повинен скористатися правами, передбаченими в даній статті.

У тлумаченні термінів «агент» і «представник» господарським судам слід виходити не з вузького юридичного значення цих термінів, притаманного галузям цивільного чи господарського права, а з такого їх значення, яке охоплювало б і поширювачів продукції контрагента, які перебувають з ним у певних договірних правовідносинах.

Водночас у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, пов`язаних з існуванням агентських чи представницьких відносин між відповідачем-2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Домани Групп» (правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Ескада») у розумінні приписів статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Отже, доводи касаційної скарги у цій частині (зокрема, стосовно необхідності надання висновку Верховного Суду щодо питання щодо застосування до спірних правовідносин статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності) фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, та стосуються переоцінки наданих учасниками справи доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Таким чином, основна функція торговельної марки - відрізняти товари і послуги одних осіб від товарів і послуг інших осіб (як засіб індивідуалізації).

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 № 576 «Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг» (в редакції, що діяла на момент реєстрації спірних торговельних марок) встановлено, зокрема, що передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Враховуючи вказане вище, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, висновки суду про те, що дозвіл власника знака на реєстрацію іншою особою схожого позначення є дією, яка вичерпується поданням заявки відповідною особою, що отримала такий дозвіл, є вірним.

Інше тлумачення, яке допускало б передачу прав володіння, користування, розпорядження знаком (хоч і не внаслідок безпосередньо відчуження, а шляхом реєстрації «похідного» знака), наслідком якого є одночасне існування у різних осіб прав власності на знаки, які схожі настільки, що їх можна сплутати, - слід вважати таким, що суперечитиме вказаній забороні, направленій на захист споживачів товару, незалежно від способу передачі права власності на знак (відчуження чи реєстрація «похідного»).

Скаржник також зазначає про порушення судами попередніх інстанцій приписів частини першої статті 316 ГПК України, що полягає у неврахуванні вказівок Верховного Суду, наведених у постанові від 11.08.2022 у цій справі.

Суд відхиляє зазначений довід скаржника, оскільки суди попередніх інстанцій у новому розгляді справи, на виконання обов`язкових вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.08.2022 зі справи, дослідили та встановили обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, у тому числі ті, які пов`язані із застосуванням позовної давності.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування судових рішень попередніх інстанцій.

Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзивах Компанії Zaforpo та товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» на касаційну скаргу у тих частинах, в яких вони не суперечать викладеному у цій постанові.

Водночас доводи УКРНОІВІ, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Суд відхиляє, з огляду на викладене у цій постанові.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, визначених процесуальним законом підстав для скасування/зміни судових рішень попередніх інстанцій не вбачається.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, - касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати

Судові витрати з касаційної скарги відповідача-2, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції за касаційною скаргою останнього покладаються на відповідача-2 (ТОВ «Істерн беверідж трейдінг»), оскільки Суд касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн беверідж трейдінг» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/16586/18 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн беверідж трейдінг» залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/16586/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець