Постанова від 28.04.2025 по справі 945/1043/20

28.04.25

22-ц/812/561/25

Справа №945/1043/20

Провадження № 22-ц/812/561/25

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 квітня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участі представника ГУ Держгеокадастру - Шиндера М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2025року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Войнарівським М.М., повний текст складено 04 лютого 2025 року, у цивільній справі за позовом Миколаївської окружної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про витребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся в інтересах держави до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, повернення земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що Миколаївською місцевою прокуратурою №1 встановлені порушення вимог законодавства, допущені Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області при розпорядженні землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 07.11.2018 року №7781/0/14-18-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, наказом ГУ ДГК в Миколаївській області від 09.10.2019 року №7552/0/14-19-СГ затверджено проєкт землеустрою та надано у власність відповідача земельну ділянку площею 2га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. На підставі вказаного рішення державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 09.12.2019 року за №34580063 зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 07.02.2020 року нормативно грошова оцінка одиниці площі ріллі по Миколаївській області станом на 01.01.2020 року становить 27038,00 грн., таким чином вартість земельної ділянки площею 2 га складає 54076,00 грн. Зазначений наказ ГУ ДГК від 09.10.2019 року №7552/0/14-19-СГ прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідач на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11.07.2019 року №4674/0/14-19-сг вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 1,4758 га з кадастровим номером 4824580400:03:000:0570 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області. Право власності зареєстровано 15.07.2019 року за №32444445.

Таким чином, відповідач на час прийняття наказу ГУ ДГК від 09.10.2019 року №7552/0/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

У свою чергу, розглядаючи заяву про затвердження проєкту із землеустрою по суті, ГУ ДГК не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не перевірено, зокрема, факт використання відповідачем свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого, земельна ділянка площею 2га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) незаконно вибула із земель державної власності.

Відповідно до статей 16, 21 ЦК України, статті 152 ЗК України, одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів державної влади. Суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. З огляду на викладене, наказ начальника ГУ ДГК від 09.10.2019 року № 7552/0/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Враховуючи, що наказ ГУ ДГК від 09.10.2019 року № 7552/0/14-19- СГ прийнято з порушенням законодавства та земельну ділянку надано особі, яка вже не мала права її безоплатно отримувати у власність, то запис у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку, є похідним і має бути скасований разом із скасуванням незаконного наказу про надання вказаної земельної ділянки у власність. Оскільки на підставі незаконного наказу ГУ ДГК від 09.10.2019 року № 7552/0/14-19-СГ за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 09.12.2019 №34580063, то останній підлягає скасуванню.

У зв`язку із тим, що відповідач зловживаючи своїм правом набув спірну земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій, а саме шляхом подачі недостовірної інформації про те, що він не використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес та законність у цій сфері, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб, прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУ ДГК від 09.10.2019 року № 7552/0/14- 19-СТ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність відповідача земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №34580063 від 09.12.2019 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:04:000:0102 за відповідачем;

зобов`язати відповідача повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) вартістю 54076,00 грн. для ведення особистого селянського господарства в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір сплачений за подачу даного позову.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 травня 2023 року замінено позивача у справі: Миколаївську місцеву прокуратуру №1 Миколаївської області на Миколаївську окружну прокуратуру та залучено Веснянську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області до участі в справі, в якості третьої особи.

21 травня 2024 року прокурором в системі «Електронний суд» сформовано заяву про зміну предмета позову. Відповідно до якої просив прийняти до розгляду вказану заяву та витребувати у ОСОБА_1 у власність Веснянської сільської ради земельну ділянку загальною площею 2га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) вартістю 54076 грн для ведення особистого селянського господарства в межах території колишньої Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову та за заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 вересня 2024року прийнято заяву про зміну предмету позову у цивільній справі та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмету позову.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2025 року позов Миколаївської окружної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про витребування земельної ділянки, задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 у власність держави в особі Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) вартістю 54076 грн для ведення особистого селянського господарства в межах території колишньої Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в сумі 7357,00грн. в рівних частках, по 3678,50 грн. з кожного.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції посилаючись на те, що оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушеного права цілком відповідає правовій природі спірних правовідносин та перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК України не вбачається, задовольнив вимоги та витребував у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:04:000:0102.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції застосувавши приписи частини 1 статті 141 ЦПК України щодо покладання судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнув з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір в загальному розмірі 7357 грн. 00 коп., а саме по 3678,50 грн. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, а саме судового збору Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області подало на нього апеляційну скаргу.

Вважають, що оскаржуване рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, тому просили про його скасування в оскаржуваній частині та ухвалення нового судового рішення, яким судові витрати розподілити пропорційно розміру фактично задоволених позовних вимог.

Вказували, що пунктом 3 резолютивної частини вказаного вище рішення ухвалено, зокрема, стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області витрати по сплаті судового збору 3678,50 грн.

Первісною редакцією позову, поданого прокурором 25 червня 2020 року, було передбачено 3 позовних вимоги, однією з яких, безпосередньо звернутою до Головного управління, була вимога: «про визнання незаконним та скасування наказу начальника ГУ ДГК в Миколаївській області від 09 жовтня 2019 року№ 7552/0/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області».

У подальшому, ухвалою суду від 17 вересня 2024 року по справі 945/1043/20, постановленою у зв`язку з поданням прокурором, серед іншого, заяви про зміну предмету позову, прийнято заяву про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 , третя особа Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, повернення земельної ділянки.

Відтак, остаточна редакція поданого прокуратурою позову містила одну позовну вимогу, що стосується суті спору, а саме - витребування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4824280900:04:000:0102 у відповідача ОСОБА_1 .

При цьому, у мотивувальній частині рішення по справі 945/1043/20 суд, з посиланням на правові позиції Верховного Суду в частині належності та ефективності у справі, що розглядається, такого способу захисту прав як віндикація, дійшов обґрунтованого висновку про те, що належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку.

У той же час, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у даному випадку - лише витрат на сплату судового збору, мотивів і обґрунтувань, на підставі яких прийнято рішення про стягнення з Головного управління частини витрат на оплату судового збору у сумі 3678,50 грн., не навів.

До суду апеляційної інстанції від прокурора Миколаївською обласної прокуратури Савицькою М.В. надійшла заява в якій зазначала, що розподілу підлягає судовий збір у розмірі 3153 грн., що складається із судового збору за подання позову з урахуванням змін предмету позову з однією майновою вимогою на суму 2101 грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1051 грн.

Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області та ОСОБА_1 правам на подачу відзиву не скористалася.

Про розгляд справи апеляційним судом прокурор, Веснянська сільська рада та ОСОБА_1 повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися.

За таких обставин та в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності

Представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Шиндер М.С. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає.

Рішення суду першої інстанції по суті спору сторонами не оскаржується, а відтак не є предметом перегляду в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 01 липня 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся в інтересах держави до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 та посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУ ДГК від 09.10.2019 року № 7552/0/14 -19-СТ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність відповідача земельну ділянку площею 2га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №34580063 від 09.12.2019 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280900:04:000:0102 за відповідачем та зобов`язати відповідача повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) вартістю 54076,00 грн. для ведення особистого селянського господарства в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Отже прокурором було заявлено три вимоги: дві вимоги немайнового характеру та одна вимого майнового характеру

Оскільки прокурор звернувся до суду у липні 2020 року, тому сума судового збору справляється з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року. Згідно зістаттею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»(у редакції, чинній на момент звернення позивача із позовом) за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, виходячи з нормЗакону України "Про судовий збір", за подання позову у цій справі прокурором при звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 6 306,00 грн (2 102,00 грн х 3), що підтверджується платіжним доручення від 24 червня 2020 року № 1006 прокуратура Миколаївська місцева прокуратура №1 сплатила 6306,00 грн.( т.1 а.с.2).

Крім того, одночасно із позовною заявою прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позов, за подачу якої відповідно до платіжного доручення від 26 червня 2020 року № 1051, сплачено 1051 грн. судового збору.

Звертаючись до суду у травні 2024 року із заявою про зміну предмету позову та зазначивши відповідачем ОСОБА_1 , третьою особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, прокурор просив про витребування у ОСОБА_1 у власність держави в особі Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) вартістю 54 076 грн для ведення особистого селянського господарства в межах території колишньої Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

В подальшому ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 вересня 2024 року прийнято заяву прокурора про зміну предмету та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого позову.

Отже судом першої інстанції розглядалась лише одна позовна вимога щодо витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 .

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2025 року позов Миколаївської окружної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 , третя особа Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про витребування земельної ділянки - задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 у власність держави в особі Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) вартістю 54 076 грн для ведення особистого селянського господарства в межах території колишньої Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

При постановленні рішення в оскаржуваній частині суд керувався положеннями статті 141ЦПК України та розподілив судовий збір пропорційно до задоволених вимог, при цьому стягнув з ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_1 судовий збір у рівних частках.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з висновком суду першої інстанції про розподіл судового збору з врахуванням пропорційності задоволених вимог з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження№ 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Звертаючись до суду у травні 2024 року із заявою про зміну предмету позову, прокурор визначив склад учасників справи: позивач - Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, відповідач - ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та просив про витребувано у ОСОБА_1 у власність держави в особі Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4824280900:04:000:0102) вартістю 54 076 грн для ведення особистого селянського господарства в межах території колишньої Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Зважаючи на наведене, прокурор зменшив розмір заявлених позовних вимог з трьох до однієї.

Ухвалою суду першої інстанції від 17 вересня 2024 року, прийнято заяву прокурора про зміну предмета позову та вказано, що подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зміненого предмету позову.

Але суд першої інстанції ухвалив рішення з визначеним прокурором складом учасників справи зазначеним у первісній редакції позову, а саме: позов Миколаївської окружної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про витребування земельної ділянки.

При цьому не звернув уваги, що відповідно до заяви про зміну предмету спору прокурором визначено інший склад учасників справи, де Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області зазначено третьою особою.

За змістом частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання розподілу судових витрат регламентовано статтею 141 ЦПК України, за змістом частини першої якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача( пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановленоЗаконом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Упреамбулі цього Законузазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»(у редакції, чинній на момент звернення позивача із позовом) за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на вищевказане судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті175, пункту2частини першої статті176 ЦПК Українипозовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Отже, позовна вимога прокурора про витребування спірної земельної ділянки має вартісну оцінку, носить майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір»виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.

Суд апеляційної інстанцій зазначає, що після зміни прокурором предмету позову, ним фактично зменшено позовні вимоги з трьох вимог до однієї вимоги майнового характеру, мінімальний розмір судового збору за подання у 2020 році до суду позовної заяви майнового характеру для юридичних осіб дорівнював 2102 грн. (не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Ціна позову у цій справі становить 54076 грн.,1,5 % від якої складає 811 грн.14 коп. (54076х1,5%:100%= 811 грн.14 коп.)

За матеріалами справи прокурором при звернення до суду у липні 2020 року було сплачено 7357 грн. 00 коп., з яких 6306,00 грн. судовий збір за подачу позову; 1051 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, яка була судом частково задоволена.

Ухвалою цього ж суду від 02 липня 2020 року задоволено заяву прокурора про забезпечення позову у цій справі. А рішенням суду від 29 січня 2025 року задоволено позов прокурора про витребування спірної земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що судом задоволено позову вимогу, яка стосується виключно прав та обов`язків ОСОБА_1 як власника спірної земельної ділянки, резолютивна частина рішення суду не містить задоволених позовних вимог по суті спору безпосередньо до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, що свідчить про ухвалення судом першої інстанції незаконного рішення в частині вирішення питання про розподіл судового збору за розгляд справи судом першої інстанції стосовно державного органу.

За такого, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення з апелянта судового збору при вирішенні вказаного спору заслуговують на увагу.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи порядок розподілу судових витрат, а також задоволення позовних вимог судом першої інстанції, що стосується виключно прав та обов`язків саме ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2025 року в частині вирішення питання про розподіл судового збору слід змінити та стягнути судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратори у розмірі 3153 грн.( 2101 грн. за розгляд судом вимоги майнового характеру та 1051 грн. за подачу заяви про забезпечення позову).

Решта сплаченої прокурором суми судового збору підлягає поверненню в порядку, передбаченому пунктом 1 частини 1, частини 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2025 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 28 квітня 2025 року.