Постанова

від 23.04.2025 по справі 160/12617/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12617/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року в адміністративній справі №160/12617/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради, Криворізької міської ради про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради Криворізької міської ради, в якому просила:

- визнати обмеження трудового права Департаментом адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради на укладення трудового договору фактом вимушеного прогулу за попереднім місцем роботи протиправним;

- визнати відмову Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради у працевлаштуванні позивача необґрунтованою та такою, що містить ознаки дискримінації;

- визнати дії директорки Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради з відмови у працевлаштуванні позивача протиправними та такими, що прийняті з перевищенням повноважень;

- визнати вимогу департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради про проходження стажування претендентами на працевлаштування без укладення трудових договорів неправомірною;

- визнати бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради щодо своєчасного та в повному обсязі подання територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформації про попит на робочу силу (вакансії) неправомірною;

- стягнути з Криворізької міської ради на користь позивача середній заробіток за вимушений прогул з відрахуванням податків та обов`язкових платежів або упущену вигоду в розмірі середнього заробітку за період з 21 березня 2024 року по день ухвалення судового рішення тією судовою інстанцією, що буде остаточним.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що в порушення вимог трудового законодавства відповідачем-1 їй було необґрунтовано відмовлено у працевлаштуванні. Так, за інформацією відділу рекрутингу Криворізької філії Дніпропетровського центру зайнятості про наявність вакансій, 20.03.2024 позивач звернулась до Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради з метою працевлаштування, а також 21.03.2024 засобами електронного зв`язку надіслала своє резюме разом із супровідним листом, в якому просила повідомити про можливість працевлаштування. В подальшому, 09.04.2024 за результатами співбесіди з директором відповідача-1, її було супроводжено до кадрової служби виконавчого комітету Криворізької міської ради, проте через повітряну тривогу, позивачеві було запропоновано на наступний день прийти з документами, визначеними переліком, а також долучити наявні рішення суду. Однак 10.04.2024 під час телефонної розмови з директором відповідача-1, за твердженням позивача, її було звинувачено в приховуванні інформації стосовно вимушеного прогулу, та повідомлено про неможливість співпраці за таких обставин. Так, позивач зауважує, що їй фактично не було повідомлено про те, що вона не пройшла співбесіду, та про те, що її кваліфікація чи професійні якості не відповідають вимогам вакантних посад, наявних на час співбесіди, а також посадовою особою не було повідомлено про інших претендентів на вакантні посади, які звернулись раніше, і що рішення про працевлаштування буде ухвалено за конкурентними ознаками. Крім того, в подальшому позивачем було надано відповідачу-1 заяву про надання письмової відповіді на її лист від 21 березня 2024 року стосовно можливості працевлаштування, у відповідь на яке листом №17/02-01-13/112, отриманим засобами електронного зв`язку було повідомлено про те, що 10.04.2024 в телефонній розмові було надано вичерпну інформацію щодо питання можливості її працевлаштування до Департаменту, а також листом № М-13-П/02-01-08, отриманим засобами поштового зв`язку, її проінформовано про те, що станом на 18.04.2024 за результатами співбесіди попередньо визначені кандидатури на вакантні посади в департаменті, тому питання її працевлаштування станом на 18.04.2024 є неможливим. На переконання позивача, вказані листи взагалі не містять обґрунтування невідповідності її ділових або професійних якостей, а також мотивів та причин відмови. Також позивачем було наголошено про відсутність інформації про вакансії та інформації про критерії визначення відповідності професійних знань, вмінь та навичок вимогам при доборі кандидатів на вакантні посади, як на офіційному сайті Департаменту, так і на сайті виконкому міської ради. Позивач, серед іншого зазначає, що відповідач-1 протиправно, всупереч вимогам трудового законодавства застосовує безоплатне стажування, яке є обов`язковою передумовою, але не є гарантією для працевлаштування. За викладених обставин, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

ОСОБА_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що вона подавала до суду заяву про зміну предмету позову, однак суд першої інстанції не врахував фактичної зміни підстав звернення до суду. Також, позивач зазначає, що обставини викладені в рішення суду, не є частиною офіційної позиції відповідача, вони виникли лише під час розгляду справи та не можуть бути підставою для відмову в задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини справи не врахував всі докази, відтак дійшов помилкового виснову про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких він просить рішення суду залишити бьез змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказує на безпідставність доводів скарги.

Від позивача надійшли пояснення не відзив відповідача, в яких позивач зазначає, що підтримує доводи апеляційної скарги.

Крім того, ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила приєднати до матеріалів справи науково-правовий висновок щодо тлумачення окремих норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно організаційної структури виконавчих органів місцевих рад, наданий Науково-дослідним інститутом державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України за зверненням Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, та врахувати його під час вирішення вимог апеляційної скарги.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №2072 від 25.04.2024, позивач зареєстрована як безробітна в Криворізькій філій Дніпропетровського обласного центру зайнятості з 26 березня 2024 року.

21 березня 2024 року, за допомогою засобів електронного зв`язку позивач звернулась до керівника Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради з листом в якому зазначила про своє бажання працевлаштуватися, а також прохання повідомити її про прийняте рішення стосовно вказаного питання за її номером телефона або електронною поштою.

Також до вказаного листа позивача було додано резюме.

Листом Департаменту адміністративних послуг Криворізької міської ради вих. №М-17/02-01-13/1121 від 12.04.2024 позивачеві було повідомлено, що 10.04.2024 в телефонній ромові було надано вичерпну інформацію щодо питання можливості її працевлаштування до Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради.

10.04.2024 позивач звернулась до директора Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради з заявою, в якій, зокрема, просила у визначений законодавством України строк надати письмову відповідь стосовно можливості її працевлаштування в Департаменті адміністративних послуг.

Листом Департаменту адміністративних послуг Криворізької міської ради вих. №М-13-11/02-01-08 від 18.04.2024 позивачеві було повідомлено, що станом на 18.04.2024 за результатами співбесіди попередньо визначені кандидатури на вакантні посади в департаменті, питання її працевлаштування на сьогодні не є можливим.

Позивач вважаючи, що їй було необґрунтовано відмовлено у працевлаштуванні, звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу при її зверненні до виконкому Криворізької міської ради створено рівні умови та можливості для доступу до повної інформації щодо працевлаштування у Департаменті адміністративних послуг, скеровано до кадрової служби для подальшого вирішення питання щодо працевлаштування, і цим спростовуються твердження позивача щодо порушення її прав, а також дискримінації. Вказано, що відмову від міського голови, як єдиного суб`єкта призначення та звільнення посадових осіб органу місцевого самоврядування позивач не отримувала, а тому твердження щодо відмови у працевлаштуванні, порушенні її трудових прав є безпідставними та необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на працю, передбачене статтею 43 Конституції України, працівники реалізують шляхом укладення трудового договору. Реалізація ними права на працю гарантована державою.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 2-1 КЗпП України визначено, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, тендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП України).

При цьому, як працівник, так і роботодавець мають право вільного вибору: працівник - на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України), а роботодавець - на вибір серед кандидатів на зайняття посад (ст. 22 Кодексу Законів про працю України).

Відповідно до статті 22 КЗпП України, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом.

На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов`язані письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій цієї статті.

Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватися законодавством.

В зазначеній статті реалізований принцип рівності людей, проголошений в статті 2 Загальної декларації прав людини та закріплений в статті 21 Конституції України.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу, дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. (ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадами в органах місцевого самоврядування є:

- виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах;

- виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

- посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території.

На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Статтею 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено порядок прийняття на службу в органи місцевого самоврядування, відповідно до якого, зокрема, прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

05 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з пунктами 1-2 статті 2 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

Так, суд установив, що 20.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради з метою працевлаштування.

Відповідно до Положення про департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 30.08.2017 №1959 «Про Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради» зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 23.02.2022 №1185 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.08.2017 № 1959 «Про Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради» (надалі - Положення), Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради є самостійним структурним підрозділом виконавчого комітету міської ради, що утворюється та ліквідується відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міською радою та реєструється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» й іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність неприбуткової організації, є підзвітним і підконтрольним міській раді та підпорядкованим виконкому міської ради й міському голові.

Основні завдання Департаменту полягають у реалізації повноважень виконавчих органів Криворізької міської ради та створенні належних умов для задоволення потреб Криворізької міської територіальної громади у сферах надання адміністративних послуг, інших публічних послуг, організації видачі суб`єктам господарювання документів дозвільного характеру, державної реєстрації актів цивільного стану, реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, обліку задекларованого місця проживання/ зміну місця проживання фізичних осіб, формування та ведення реєстру Криворізької міської територіальної громади (розділ 2 Положення)

Відповідно до пункту 5.2 Розділу 5 Положення штатний розпис Департаменту визначається міським головою в межах загальної чисельності та фонду оплати праці працівників виконкому міської ради.

Згідно з пунктом 5.5 Розділу 5 Положення прийом на роботу працівників Департаменту здійснюється відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» міським головою на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою чинним законодавством України.

Пунктом 5.8. розділу 5 Положення передбачені повноваження директора Департаменту, відповідно до переліку яких відноситься й підпункт 5.8.11.1 «уносить пропозиції міському голові за погодженням із заступником міського голови відповідно до розподілу обов`язків щодо прийняття й звільнення працівників Департаменту.»

09 квітня 2024 року відбулась співбесіда між позивачем та директором Департаменту, в рамках якої з метою обізнаності особи з умовами праці, позивачеві було надано інформацію про наявні вакансії, основні завдання Департаменту, поінформовано про основні вимоги до якості обслуговування суб`єктів звернення у сфері надання адміністративних послуг, права та обов`язки посадових осіб органів місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Також не є спірним той факт, що позивачу було повідомлено, що ведення кадрового діловодства здійснює кадрова служба виконкому Криворізької міської ради, до якої і було супроводжено позивача.

Відповідно розділу ХХ Робота з кадрами Регламенту виконавчого комітету Криворізької міської ради, затвердженого рішенням виконкому міської ради від 21.07.2021 №377, ведення кадрового діловодства у Виконавчому комітеті здійснює кадрова служба виконкому міської ради (п. 20.1.1)

Прийом на роботу та звільнення посадових осіб, службовців департаментів та управлінь, відділів, інших виконавчих органів міської ради та інших працівників Виконавчого комітету здійснюється за розпорядженням міського голови. Призначення на посади посадових осіб відбувається на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою чинним законодавством України.

Встановлені обставини справи свідчать, що під час очікування прийому у кадровій службі виконкому почалася повітряна тривога та всім відвідувачам було рекомендовано пройти в укриття з метою безпеки та запропоновано прийти на наступний день з документами, визначеними переліком.

При цьому, матеріали справи не містять доказів подальшого звернення позивача до кадрової служби виконкому Криворізької міської ради.

Позивач зазначає, що в приміщенні виконкому Криворізької міської ради дії пропускний режим, відтак вона не могла звернутися до кадрової служби.

Так, дійсно відповідно до пп. 2.2 розділу 2 «Організація охорони та пропускного режиму на об`єкті охорони» в редакції розпорядження Криворізького міського голови від 30.06.2023 №173-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09.10.2014 №216-р «Про впорядкування пропускного та внутрішньо об`єктового режимів у адміністративній будівлі виконкому міської ради» передбачено, що усім громадянам надається доступ до департаментів, управлінь, відділів та інших виконавчих органів міської ради в робочі дні з 08:00 до 12:30 і з 13:00 до 16:30 за наявності документа, що посвідчує особу, та в присутності відповідального працівника департаменту, управління, відділу, до якого прямує особа. При цьому працівник виконкому міської ради несе персональну відповідальність за своєчасне залишення відвідувачем об`єкта охорони. Громадянам надається змога залишити письмові звернення управлінню по роботі зі зверненнями громадян виконкому міської ради та документи відділу документообігу управління організаційно-протокольної роботи виконкому міської ради в скриньках, установлених на центральному вході в адміністративну будівлю виконкому Криворізької міської ради за адресою: пл. Молодіжна, 1 (корпус №1). Позивачем до суду не надано доказів того, що вона намагалась потрапити до кадрової служби виконавчого комітету Криворізької міської ради, проте через вказані обмеження їй цього не вдалось зробити.

Разом з тим, позивач сама зауважує, що нею не було надано документи для можливого працевлаштування, через телефонний дзвінок директора Департаменту 10 квітня 2024 року, який і позбавив її можливості працевлаштування, проте оскільки роботодавцем для працівників Департаменту адміністративних послуг, у розумінні Кодексу законів про працю України, є саме виконавчий комітет Криворізької міської ради, дії директора Департаменту не мають правового значення.

Листом Департаменту адміністративних послуг Криворізької міської ради вих. №М-17/02-01-13/1121 від 12.04.2024 позивачеві було повідомлено, що 10.04.2024 в телефонній ромові позивачу було надано вичерпну інформацію щодо питання можливості її працевлаштування до Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради.

Відповідач-2 у заявах по суті справи вказує, що процес працевлаштування позивача залежить виключно від її волевиявлення, відповідності її кваліфікаційним вимогам та надання необхідних документів до кадрової служби виконкому Криворізької міської ради.

Листом Департаменту адміністративних послуг Криворізької міської ради вих. №М-13-11/02-01-08 від 18.04.2024 позивачеві було повідомлено, що станом на 18.04.2024 за результатами співбесіди попередньо визначені кандидатури на вакантні посади і департаменті, питання її працевлаштування на сьогодні не є можливим.

Відповідно до довідки заступника начальника кадрової служби виконкому міської ради Щекочіхіної Н. , яка міститься в матеріалах справи, на ім`я секретаря міської ради - в.о. міського голови надходили дві заяви: 20.03.2024 про призначення на посади адміністратора відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та 21.03.2024 про призначення на посаду адміністратора відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Інгулецькому районі управління з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг.

Також матеріали справи містять розпорядження в.о. міського голови Криворізької міської ради від 20.03.2024 №213-к «Про призначення ОСОБА_2 » та від 21.03.2024 №216-к «Про призначення ОСОБА_3 »

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачу при її зверненні до виконкому Криворізької міської ради створено рівні умови та можливості для доступу до повної інформації щодо працевлаштування у Департаменті адміністративних послуг, скеровано до кадрової служби для подальшого вирішення питання щодо працевлаштування, і цим спростовуються твердження ОСОБА_1 щодо порушення її прав, а також дискримінації.

З урахуванням положень статтей 3 та 5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» сільський, селищний, міський голова є єдиним суб`єктом призначення та звільнення посадових осіб органів місцевого самоврядування, які приймаються на службу у відділи, управління та інші виконавчі органи, які створюються відповідною радою.

Відповідно до підпунктів 20.1.1, 20.1.4 пункту 20.1 Розділу XX Регламенту виконавчого комітету Криворізької міської ради в новій редакції (надалі - Регламент) затвердженого рішенням виконкому Криворізької міської ради від 21.07.2021 № 377 «Про затвердження Регламенту виконавчого комітету Криворізької міської ради в новій редакції» ведення кадрового діловодства у виконкомі здійснює кадрова служба. Прийом на роботу та звільнення посадових осіб, службовців департаментів, управлінь, відділів, інших виконавчих органів міської ради та інших працівників виконавчого комітету здійснюється за розпорядженням міського голови. Призначення на посади посадових осіб відбувається на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою чинним законодавством України. Якщо призначення на посаду передбачає погодження кандидатур з відповідними органами виконавчої влади, воно здійснюється після такого погодження.

Отже, оскільки відмову від міського голови, як єдиного суб`єкта призначення та звільнення посадових осіб органу місцевого самоврядування позивач не отримувала, її твердження щодо відмови у працевлаштуванні, порушенні її трудових прав є безпідставними.

Не знайшли підтвердження також доводи позивача про бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради щодо своєчасного та в повному обсязі подання територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформації про попит на робочу силу (вакансії) є неправомірною, оскільки в матеріалах справи наявні звіти подані кадровою службою виконкому Криворізької міської ради до центру зайнятості за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 18.02.2023, 13.03.2023, 04.07.2023, 04.10.2023, 22.11.2023, 29.11.2023, 04.12.2023, 01.02.2024, 16.02.2024, 27.02.2024.

Також листом Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 13.06.2024 №01-10/1180 додатково підтверджено, що на виконання пп.4 п. 3 ст. 50 ЗУ «Про зайнятість населення» у період з 26.03.2024 по 12.06.2024 до Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості надходила інформація від виконавчого комітету Криворізької міської ради про наявність вакансій згідно з формою звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Щодо того, що вимоги департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради про проходження стажування претендентами на працевлаштування без укладення трудових договорів є неправомірною, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 20.4. розділу ХХ Робота з кадрами Регламенту виконавчого комітету Криворізької міської ради, затвердженого рішенням виконкому міської ради від 21.07.2021 №377, з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня й ділових рис працівників, які претендують на зайняття посад у виконавчому комітеті, проводиться стажування осіб терміном до двох місяців. Стажування проводиться згідно з Положенням про стажування у державних органах (Постанова КМУ від 01.12.1994 №804).

Крім того, за результатами розгляду листа ОСОБА_1 щодо можливого порушення законодавства про працю виконавчим комітетом Криворізької міської ради, Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці їй було надано лист №ПС/3.1/1249-ЦА -24 від 30.05.2024 «Про розгляд звернення». Жодних документів, які свідчили б про порушення трудового засконодавства, складених повноважними органами, до суду не надано.

Стосовно посилань позивача про протиправний не розгляд судом першої інстанції її змінених позовних вимог колегія суддів зазначає таке.

12.07.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просила суд:

- визнати бездіяльність уповноваженого виконавчого органу Криворізької міської ради стосовно встановлення Порядку проведення призначення на посади в виконавчих органах Криворізької міської ради в умовах воєнного стану протиправною та зобов`язати оприлюднити Порядок засобами, визначеними Законом України Про доступ до публічної інформації, які є доступними для міської територіальної громади;

- визнати бездіяльність уповноваженого виконавчого органу Криворізької міської ради стосовно своєчасного та в повному обсязі інформування громадян про попит на робочу силу (вакансії) в департаменті адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради протиправною та зобов`язати систематично та оперативно оприлюднювати таку інформацію засобами, визначеними Законом України Про доступ до публічної інформації, які є доступними для міської територіальної громади;

- визнати обмеження департаментом адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі директора департаменту Зеленської Л.І. трудового права ОСОБА_1 на укладення трудового договору фактом вимушеного прогулу за попереднім місцем роботи протиправним та дискримінаційним;

- визнати відмову департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі директора департаменту Зеленської Л.І. у працевлаштуванні Маншиліної Л.В. необґрунтованою та протиправною;

- визнати дії директора департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради Зеленської Л.І. з відмови у працевлаштуванні ОСОБА_1 такими, що вчиненні поза межами повноважень;

- визнати вимогу департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі директора Зеленської Л.І. щодо проведення стажування претендентів на працевлаштування без укладення трудових договорів протиправною;

- стягнути з уповноваженого виконавчого органу Криворізької міської ради за рахунок бюджету Криворізької міської територіальної громади на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул з відрахуванням податків та обов`язкових платежів або упущену вигоду за період з 21 березня 2024 року по день ухвалення судового рішення тією судовою інстанцією, що буде остаточним;

- виплату грошового утримання за вимушений прогул або упущену вигоду у межах суми стягнення за один місяць провести негайно.

У заяві наводила обґрунтування позовних вимог, які стосуються порядку проведення призначення на посади в Департаменті адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради в умовах воєнного стану, а також зауважує про відсутність доступу до інформації про вакантні посади, оскільки на офіційному веб-сайті Криворізької міської ради відсутні опція Вакансії або ускладнена пошуком та ненадання відповіді на запит про інформацію. Крім того, позивач наводила твердження, які були викладені нею у позовній заяві щодо того, що під час працевлаштування проведення стажування та/або випробовування без проведення відповідної оплати є порушенням законодавства про працю, наводила розрахунок матеріальної вимоги у тому числі упущеної вигоди.

Згідно зі ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Визначення змісту та обсягу позовних вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно.

Поряд з цим, звернення особи до суду за захистом порушених прав та інтересів здійснюється шляхом подання позовної заяви, у якій позивач, згідно зі ст. 160 КАС України, викладає свої вимоги щодо предмету спору та їх обґрунтування.

Пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Таким чином, позовна заява обов`язково складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

В свою чергу, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Таким чином, реалізація права на зміну предмету позову може мати наслідком заміну або доповнення позовних вимог.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Ними будуть: юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, тобто ті, що тісно пов`язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність.

Визначаючи підстави позову, як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Зміна підстави позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

При цьому, реалізація права на зміну предмету позову може мати наслідком заміну відповідача або залучення співвідповідача (співвідповідачів), а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Разом з тим, процесуальний кодекс передбачає право позивача змінити або предмет позову, або підстави позову, однак одночасна зміна предмету позову та підстав позову законом заборонена.

Отже, заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 та від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20.

Оскільки, в поданій заяві позивач фактично одночасно змінила і підставу і предмет позову, суд першої інстанції ухвалою від 09.12.2024 відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову у справі №160/12617/24.

За таких обставин, у суду не було підстав для розгляду нових позовних вимог при розгляді цієї адміністративної справи.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року в адміністративній справі №160/12617/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяН.П. Баранник

суддяА.В. Шлай