Постанова від 25.04.2025 по справі 460/21134/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/21134/22 пров. № А/857/1156/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пилипчук Лесі Мінівни на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року про повернення позовної заяви у справі №460/21134/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій (головуючий суддя першої інстанції Махаринець Д.Є., час ухвалення - у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 20.02.2024),-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області (далі по тексту відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 позов задоволено.

20.08.2024 р. від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пилипчук Л.М. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року заяву повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представником позивача подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що така постановлена з порушення норм процесуального права, обставини викладені в ухвалі не відповідають дійсності та є недостовірними, відтак, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що при розгляді даної справи не було вирішено питання стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020р. та 2022р. у зв`язку зі звільненням зі служби та зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби - 24.06.2022 р., хоча такі вимоги були заявлені позивачем адміністративному позові.

Обґрунтування даних вимог було викладено позивачем у поданому до Рівненського окружного адміністративного суду позові. Окрім того, до адміністративного позову було додано копію посвідчення учасника бойових дій та копію орденської книжки. Окрім того, в відповіді на відзив поданий відповідачем на адміністративний позов, окремо викладено додаткове обґрунтування щодо виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки. Відтак, щодо даної позовної вимоги досліджувалися докази, право на отримання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій чи її компенсації - підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій, копія якого міститься в матеріалах справи.

У зв`язку з наведеним виникла необхідність звернутися до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі. 29.12.2023 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, яка ухвалою від 24.04.2024 була повернена без розгляду з тих підстав, що при поданні заяви до суду не було надано доказів направлення такої заяви відповідачу. Задля усунення порушення 20 серпня 2024 було повторно подано заяву про ухвалення додаткового рішення, датовану 19 серпнем 20024, у справі в додатках до якої було долучено докази направлення заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу - Територіальному управлінні Служби судової охорони у Рівненській області. За результатами розгляду заяви, рівно через чотири місяці було ухвалено ухвалу про повернення заяви без розгляду.

Окрім того, обставини викладені в ухвалі не відповідають дійсності та суперечать матеріалам справи. Так, виконавчі листи по даній справі не видавалися, та не було подано заяву про видачу виконавчих листів, оскільки справа розглядалася в порядку письмового провадження, та за результатами отриманого рішення було встановлено, що не вирішено питання щодо однієї позовної вимоги.

До заяви про ухвалення додаткового рішення поданої до Рівненського окружного адміністративного суду 20.08.2024 було долучено оригінали доказів надсилання такої заяви відповідачу, що підтверджується зазначенням відповідного додатку у заяві, окрім того, дане підтверджується копіями, які містяться у представника позивача, зокрема описом до цінного листа, та квитанцією про його направлення.

З урахуванням наведеного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Суд першої інстанції заяву повернув з тих підстав, що позивачем не долучено доказів надіслання заяви про ухвалення додаткового рішення іншим учасникам справи.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 14 липня 2022 року звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області про визнання дій та бездіяльності протиправним, зобов`язання вчинення певних дій. В поданому адміністративному позові позивач ОСОБА_1 просив:

-визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області щодо невинесення наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) грн. щомісячно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022р «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

-зобов`язати Територіальне управління Служби Судової охорони у Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) грн. щомісячно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022р «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» починаючи з 24 лютого 2022 року та по 24 червня 2022р (включно);

-визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020р. та 2022р. у зв`язку зі звільненням зі служби;

-зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби - 24.06.2022 р.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року адміністративний позов було задоволено повністю. Відповідно до резулятивної частини рішення: визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додатковоївинагороди,щопередбачена ПостановоюКабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 24.06.2022 року та зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди,якапередбачена ПостановоюКабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень), щомісячно за період з 24.02.2022 року по 24.06.2022 року.

Позивач вважає, що при розгляді даної справи не було вирішено питання стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020р. та 2022р. у зв`язку зі звільненням зі служби та зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби - 24.06.2022 р., хоча такі вимоги були заявлені позивачем адміністративному позові.

Обґрунтування даних вимог було викладено позивачем у поданому до Рівненського окружного адміністративного суду позові.

Відповідачем поданий відзив на позов, у якому наведені заперечення щодо позовних вимог про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки.

У відповіді на відзив поданий відповідачем, позивачем окремо викладено додаткове обґрунтування щодо виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки.

Крім цього, у матеріалах справи наявна копія посвідчення учасника бойових дій, що належить позивачу.

В зв`язку з наведеним 29.12.2023 представником позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, яка ухвалою від 24.04.2024 була повернена без розгляду з тих підстав, що при поданні заяви до суду не було надано доказів направлення такої заяви відповідачу.

20 серпня 2024 було повторно подано заяву про ухвалення додаткового рішення, датовану 19 серпнем 20024, відповідно до додатків якої долучено докази направлення заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу - Територіальному управлінні Служби судової охорони у Рівненській області.

За результатами розгляду заяви, 20.12.2024 р. було постановлено ухвалу про повернення заяви без розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 253 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

З матеріалів справи та судового рішення слідує, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020р. та 2022р. у зв`язку зі звільненням зі служби та зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби - 24.06.2022 р. судоми невирішені.

Отже, наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів надіслання заяви іншим учасникам справи, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 КС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі ( ч.2 ст. 166 КАС України).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 167 КАС України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Отже, наведена норми вказує на те, що заява підлягає поверненню у випадку недодержання вимог ч. 2 ст. 267 КАС України, лише якщо ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою.

Тобто відсутня підстава безальтернативного повернення заяви у випадку недодержання норми про наявність доказів надіслання заяви іншим учасникам справи.

Натомість наведені вище висновки суду апеляційного суд вказують на те, що така не є безпідставною, оскільки судом не вирішено усі позовні вимоги.

Апеляційний суд також звертає увагу на наступне.

Загальні правила ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України, порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи визначає Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Приймання та реєстрація документів, конверти ( пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання документів в пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта ( пакета) виявлено відсутність будь- якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 1) у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів.

Отже, у випадку відсутності вказаного у додатку до зави про ухвалення додаткового судового рішення доказу надіслання заяви відповідачу, відповідними працівниками суду повинен був бути складений акт про відсутність вказаного додатку, один примірник якого направлений відправнику, а інший долучений до вхідних документів.

Докази наведеного у матеріалах справи відсутні.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що судам слід уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги ( заяв ) є порушенням права на справедливий судовий захист.

Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції, повертаючи заяву про ухвалення додаткового рішення з підстав відсутності доказів її надіслання іншим часникам справи дійшов передчасного висновку.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пилипчук Лесі Мінівни задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року про повернення позовної заяви у справі №460/21134/22 скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін