Постанова

від 28.04.2025 по справі 620/15320/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції - Виноградова Д.О.

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року Справа № 620/15320/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс»

до Головного управління ДПС у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05.11.2024 № 386/25-01-04-08 про анулювання реєстрації платником єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» (податковий номер 38179498);

- зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» (податковий номер 38179498) у якості платника податку третьої групи (за ставкою 5%) з 30.09.2024 та включити до реєстру платників єдиного податку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не здійснює видів діяльності, які передбачені підпунктом 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 ПК України, а тому підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс»» відсутні.

Також суд відзначив, що нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку, та дійшов до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Відповідача поновити Товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» у Реєстрі платників єдиного податку з 30.09.2024.

Також судом першої інстанції стягнуто з Відповідача на користь Позивача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши, що предметом даного спору є справа незначної складності, а також виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог своєї скарги Апелянт зазначає, що заборона перебування на спрощеній системі оподаткування поширюється на суб`єктів господарювання-юридичних осіб, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. Крім того, стверджує, що норми Закону №1089 не визначають окремого суб`єкта господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері електронних комунікаційних послуг без права на технічне обслуговування та експлуатацію мереж.

Також Апелянт зазначає, що гонорар адвоката в розмірі 8000,00 грн є завищеним за кількістю витраченого адвокатом часу та не є співмірним з огляду на обсяг викладеного у позові правового обґрунтування позиції позивача та складність справи.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 та від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта.

Також Позивач просить стягнути на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 35000,00 грн.

Відповідачем подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу щодо відшкодування судових витрат, у якому він посилається на незрозумілість розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, зазначає, що предмет спору у даній справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним оскільки відзив на апеляційну скаргу є ідентичним відзиву на позовну заяву, а справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс»( далі - ТОВ «І.Т.Т.Технологія Плюс») код ЄДРПОУ 38179498 зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області.

Старшим державним інспектором Чернігівського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Чернігівській області у приміщенні Головного управління ДПС в Чернігівській області на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань порушень платником єдиного податку суб`єктом малого підприємства-юридичною собою вимог, встановлених Податковим кодексом України, 30.09.2024, якою встановлено, що платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків порушено умови перебування на спрощеній системи оподаткування, а саме, вид діяльності: 61.90-інша діяльність у сфері електрозв`язку та 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв`язку, який відповідно до вимог підпункту 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 91 ПКУ та відповідно листа ДПС України від 27.06.2024 № 18659/7/99-00-04-03-03-07 не може бути платником єдиного податку третьої групи /т.1 а.с.20/.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС в Чернігівській області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» від 05.11.2024 № 386/25-01-04-08, у якому зазначено, що платником єдиного податку Товариством з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» порушено вимоги п.п. 8 п.п. 291.5.1 п.291.5 ст. 291 Податкового кодексу України /т.1 а.с.51-52/.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1. статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»;

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти;

12) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.14 статті 141 цього Кодексу, а також своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на доходи фізичних осіб, визначеного відповідно до підпункту 177.5.1-1 пункту 177.5 статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 291.2 та 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 299.3 ст. 299 ПК України визначено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу (п.3 пп.299.10 ст.299 ПК України).

Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, а саме у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України).

Одночасно, абз. 1 п. 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Відповідно до пп. 8 пп.291.5.1 п. 291.5 ст.291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

16.12.2020 року був прийнятий та набрав чинності 01.01.2022 року Закон України «Про електронні комунікації» № 1089-IX (далі Закон № 1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Згідно ст. 2 Закону № 1089-IX, мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами; послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується; оператор електронних комунікацій (оператор) - суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами. У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж; постачальник електронних комунікаційних мереж - суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.

Відповідно до статті 16 Закону № 1089-IX суб`єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій.

У Повідомленні зазначається вид та опис електронних комунікаційних послуг. Інформація вноситься до Повідомлення шляхом проставляння суб`єктом господарювання відмітки навпроти найменування відповідного виду послуг чи доступу. У разі відсутності в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому регуляторним органом, послуги, яку надає суб`єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються в довільній формі.

Відповідно до статті 17 Закону № 1089-IX регуляторний орган (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (далі НКЕК) включає ці відомості та веде Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг в електронному вигляді за встановленими ним порядком та формою.

Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форма затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (далі - НКЕК) від 20 квітня 2022 року № 30, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2022 року за №502/37838.

Цією ж постановою НКЕК затверджено Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.

Згідно з підпунктом 1 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок №727), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку № 727 передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У ньому викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів стверджувати, що діяльність у сфері телекомунікацій, зокрема надання послуг з доступу до Інтернету, може здійснюватися оператором телекомунікацій, який внесений до реєстру операторів телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку.

Таким чином, обмеження перебування на єдиному податку згідно до абз. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України стосується виключно суб`єктів, які безпосередньо здійснюють види діяльності, зазначені у ПК України, а саме: поштовий зв`язок, телефонний зв`язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.

Згідно відомостей з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, TOB «І.Т.Т. Технологія Плюс» зареєстрований як надавач послуги, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується. З використанням мережі: фіксованого зв`язку. Код послуги IA.S1

Згідно Орієнтовного переліку видів електронних комунікаційних послуг, послуга доступу до мережі Інтернет ( код послуги - IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.

У тому числі послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет - послуга із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів.

Водночас, послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги - OS.S1) - послуга з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж.

В спірному випадку ТОВ «І.Т.Т. Технологія Плюс» не включено до Реєстру як постачальник послуги технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж.

Доказів того, що Позивач здійснює діяльність з надання послуг технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж Відповідачем не надано, із наявних матеріалів справи такі обставини не вбачаються.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи Відповідача, що всі юридичні особи, які є платниками єдиного податку третьої групи та здійснюють діяльність за видом економічної діяльності класу 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку, 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», на сьогодні не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до положень розділу 1 Сфера застосування вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв`язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Отже, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов`язків для суб`єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.

В будь-якому випадку, визначена підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, заборона перебування суб`єктів господарювання на спрощеній системі оподаткування першої - третьої груп не пов`язана з відповідним КВЕД, а стосується певної, визначеної цією нормою, діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність доказів здійснення Позивачем перелічених пп. 8 пп.291.5.1 п. 291.5 ст.291 Податкового кодексу України видів діяльності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для анулювання реєстрації Позивача як платника єдиного податку третьої групи, що свідчить про протиправність спірного рішення ГУ ДПС у Чернігівській області та наявність правових підстав для його скасування.

Більш того, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17.

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку, про що також зазначає Позивач у відзиві на апеляційну скаргу.

Аналогічні правові висновки висловлені також у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі №160/21398/24.

Повертаючись до обставин, цієї справи колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки Позивача, а акт перевірки, за результатами якого прийняте спірне рішення, містить інформацію про проведення саме камеральної перевірки, про що зазначає також контролюючий орган у апеляційній скарзі, що свідчить про порушення процедури прийняття спірного рішення.

Крім того, апеляційний суд наголошує на тому, що, незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Про обов`язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема в постанові від 26 червня 2023 року у справі №815/6819/14, від 18 березня 2025 року у справі №160/21398/24.

Натомість, зміст акту від 30 вересня 2024 року свідчить, що податковим органом не наведено жодного доводу, який би підтверджував здійснення Позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та наявність правових підстав для його скасування рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05.11.2024 № 386/25-01-04-08 про анулювання реєстрації платником єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс».

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з частин третьої та п`ятої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.

При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.

Водночас, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що представництво інтересів Позивача у цій справі здійснювалось адвокатом Тарабанько Д.М. Для підтвердження понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копії: Договору про надання (правової) правничої допомоги від 14.11.2024 № 14/11-2, укладеного між Позивачем та адвокатом Тарабаньком Дмитром Миколайовичем, пунктом 4.2 якого визначено розмір гонорару у розмірі 35000,00 грн; акт приймання-передачі наданих послуг (по договору про надання правової (правничої) допомоги № 14/11-2 від 14.11.2022) від 18.11.2024; платіжна інструкція № 559 від 18.11.2024 про оплату послуг згідно з договором № 14/11-2 від 14.11.2024 у розмірі 35000,00 грн; ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1107486 від 19.11.2024.

Колегія суддів відзначає, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг.

Водночас, аналізуючи доводи Апелянта щодо неспівмірності та завищення заявлених Позивачем витрат на правничу допомогу, судова колегія звертає увагу на те, що в межах розгляду цієї справи адвокатом складено та подано до суду, зокрема, позовну заяву, заяву про забезпечення позову.

З огляду на викладене, а також ураховуючи сутність спірних правовідносин, обсяг процесуальних дій та роботи, виконаної адвокатом, і витрачений ним час, а також тривалість судового процесу, колегія суддів приходить до висновку, що стягнута судом сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною у розумінні вищенаведених законодавчих приписів, а відповідні доводи Апелянта безпідставними, необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами цієї справи.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року - без змін.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянт, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу від Позивачем заявлено клопотання у якому він просить стягнути на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 35000,00 грн.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Для підтвердження понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копії: Договору про надання (правової) правничої допомоги від 12.02.2025 № 12/02-1, укладеного між Позивачем та адвокатом Тарабаньком Дмитром Миколайовичем.

Згідно пункту 4.2 зазначеного договору розмір гонорару є договірною ціною сторін. За правову допомогу, передбачену в п.1.1 Договору. Клієнт сплачує Адвокату гонорар в наступному розмірі: 35 000,00 грн без ПДВ за складання у справі №620/15320/24 відзиву апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т. ТЕХНОЛОГІЯ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії та за участь в судовому розгляді справи в суді першої інстанції (в разі такої необхідності).

Загальна ціна Договору визначається сумою послуг за актами приймання-передачі наданих послуг, підписаними сторонами.

Також Позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг (по договору про надання правової (правничої) допомоги № 12/02-1 від 12.02.2025) від 17 лютого 2025 року; платіжну інструкцію № 603 від 19.02.2025 про оплату послуг згідно з договором № 12/02-1 від 12.02.2025) у розмірі 35000,00 грн; ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1117359 від 20.02.2025.

Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих платником документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір таких витрат є документально підтвердженим.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги доводи Відповідача щодо неспівмірності заявленого розміру витрат (35000,00 грн) та обсягом виконаних адвокатом робіт (складення відзиву на апеляційну скаргу).

При цьому, апеляційний суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якою не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, колегія суддів вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс»(просп. Левка Лук`яненка, 18, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14032, код ЄДРПОУ 38179498) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 ( п`ять тисяч гривень та нуль копійок) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 28 квітня 2025 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев