Ухвала

від 29.04.2025 по справі 160/15842/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 160/15842/24

адміністративне провадження № К/990/14863/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №160/15842/24 за позовом Громадської організації "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" до Дніпровської міської ради за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Громадської організація "ЗБЕРЕЖИ ДНІПРО" (на стороні позивача), Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (на стороні відповідача), про визнання протиправними та нечинними рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Громадська організація "ПЛАТФОРМА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Дніпровської міської ради за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Громадської організація "ЗБЕРЕЖИ ДНІПРО" (на стороні позивача), Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (на стороні відповідача), в якому просило:

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття п. 1 рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №74/47 "Про затвердження проекту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра";

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №75/47 "Про затвердження змін до проекту плану зонування території м. Дніпра";

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо невстановлення режимів регулювання забудови, а саме: зелених, червоних, блакитних ліній, при затвердженні рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2024 року №74/47 проекту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра;

- зобов`язати відповідача відобразити на Генеральному плані розвитку м. Дніпра регулювання забудови, а саме: зелені, червоні, блакитні лінії.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №160/15842/24, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та нечинним п. 1 рішення Дніпровської міської ради №74/47 від 21.02.2024 «Про затвердження проекту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра»;

- визнано протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради №75/47 від 21.02.2024 «Про затвердження змін до проекту плану зонування території м. Дніпра»;

- зобов`язано Дніпровську міську раду вчинити дії щодо відображення на Генеральному плані розвитку м. Дніпра режими регулювання забудови, а саме: «зелені», «червоні», «блакитні» лінії.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено.

09.04.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №160/15842/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Водночас частина третя статті 334 КАС України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не зазначено підстав для касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

За таких обставин касаційна скарга Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №160/15842/24 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду з підстав і у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Суддя В.М. Бевзенко